Рішення № 90414485, 08.07.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2020 справа № 914/39/20

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Реммашресурс”, м.Харків

до відповідача: Акціонерного товариства “ДТЕК Західенерго”, м. Львів

про: стягнення боргу в розмірі 2 840 842,32 грн

Суддя У.І.Ділай

Секретар В.Д. Андрусик

За участю представників:

Від позивача: С.І. Скульський - адвокат

Від відповідача: не з`явився

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Реммашресурс” до відповідача: Акціонерного товариства “ДТЕК Західенерго” про стягнення боргу в розмірі 2 840 842,32 грн.

Ухвалою суду від 13.01.2020 відкрито провадження та призначено судове засідання на 30.01.2020.

Ухвалою суду від 30.01.2020 підготовче судове засідання відкладено на 11.02.2020.

Ухвалою суду від 11.02.2020 підготовче судове засідання відкладено на 03.03.2020.

26.02.2020 до суду надійшла апеляційна скарга від АТ “ДТЕК Західенерго” на ухвалу Господарського суду Львівської області від 14.02.2020 про повернення зустрічного позову.

26.02.2020 до суду надійшло клопотання від АТ “ДТЕК Західенерго” про зупинення провадження до розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою суду від 03.03.2020 провадження у справі № 914/39/20 Господарського суду Львівської області зупинено до повернення матеріалів справи із Західного апеляційного господарського суду.

07.05.2020 із Західного апеляційного господарського суду матеріали справи надійшли до Господарського суду Львівської області.

Ухвалою суду від 14.05.2020 поновлено провадження та призначено підготовче судове засідання на 18.06.2020.

Ухвалою від 18.06.2020 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.07.2020.

02.07.2020 представник відповідача подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із карантинними заходами.

Представник позивача в судовому засіданні 08.07.2020 підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи. Також представник позивача повідомив, що права, інтереси та (або) обов`язки інших осіб за обставинами цього спору не порушені.

Відповідач в судове засідання 08.07.2020 явку повноважного представника не забезпечив.

Розглянувши клопотання відповідача від 02.07.2020 про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.

Запровадження карантинних заходів не є безумовною підставою задля відкладення розгляду справи та задля безпідставного затягування судового процесу.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Складовою принципу верховенства права є право на звернення до суду, що передбачено статтею 55 Конституції України та гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд).

Крім того, статтею 64 Конституції України передбачено, що права і свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. У Конституції України наголошується, що право на справедливий суд не може бути обмежене в умовах воєнного та надзвичайного стану.

Відповідно до листа від 16.03.2020 №9рс-186/20 Рада суддів України рекомендувала учасникам процесу: всі необхідні документи (позовні заяви, заяви, скарги, відзиви, пояснення, клопотання тощо) надавати Суду в електронному вигляді на електронну адресу Суду; рекомендує учасникам судових засідань подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними у справі матеріалами; утримуватися від відвідування приміщення суду.

Так, ухвалами від 30.01.2020, від 11.02.2020, від 10.06.2020 від 18.06.2020 розгляд справи відкладено з підстав зазначених в ухвалах. При цьому ухвалою від 14.05.2020 явку в судове засідання повноважних представників сторін справи визнано не обов`язковою (на власний розсуд).

Господарський суд Львівської області наголошує, що відповідачу надано можливість всі необхідні документи надавати Суду в електронному вигляді на електронну адресу Суду, проте відповідач наданими господарським судом можливостями не скористався.

Отже, відповідачу неодноразово надано можливість подати до господарського суду всі можливі докази на обґрунтування обраної правової позиції, проте відповідач наданими господарським судом можливостями не скористався, відзиву на позовну заяву не подав.

Рекомендація Ради суддів України утриматися від участі у судових засіданнях не є тотожною ігноруванню рекомендацій суду.

Доступ до приміщення Господарського суду Львівської області є дозволений, зокрема, для сторін та їх представників, які з`явилися для участі у судових засіданнях, проте відповідач вказаною можливістю не скористався.

Карантинні заходи послаблено, зокрема дозволено діяльність адвокатів з 11.05.2020, що підтверджується постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 №343 та є додатковим свідченням того, що адвокат відповідача (Л.В.Ліневич, довіреність чинна з 01.01.2020 до 31.01.2021) мав і час, і право задля подачі всіх доказів на обґрунтування обраної правової позиції та документів, які вважав за потрібне в електронному вигляді на електронну адресу Суду, проте відповідач наданими господарським судом можливостями скористався лише для подання клопотань про відкладення розгляду справи, а не для подання відзиву на позовну заяву.

З приводу неподання відповідачем відзиву на позовну заяву суд зазначає наступне.

Виходячи з приписів статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм ГПК України.

Таким чином, право на подання відзиву на позовну заяву не є абсолютним, подаючи відзив на позовну заяву заявник повинен дотримуватись вимог ГПК України щодо його подання.

Частиною першою статті 46 ГПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до ч.4 ст.161 ГПК України, подання заяв по суті, у тому числі відзиву на позовну заяву (відзиву), є правом учасників справи.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 113 ГПК України).

Відповідно до ч.8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Згідно з ч.1 ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справі перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків.

Процесуальний строк, виступає одним з ключових елементів господарсько-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених ГПК України часових рамках.

Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ГПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків.

Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

Згідно зі ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, право на подання відзиву на позовну заяву може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії. Обрахування строку на подання відзиву на позов починається відповідно для кожного учасника справи з наступного дня після дати отримання ним ухвали господарського суду про відкриття провадження у справі.

Як встановлено судом, згідно із матеріалами справи, ухвала про відкриття провадження винесена 13.01.2020, якою зобов`язано відповідача до 28.01.2020 подати відзив та відповідач був попереджений, що в разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

27.01.2020 на електронну адресу суду надійшло від представника відповідача клопотання про відкладення підготовчого засідання та продовження терміну для направлення відзиву.

Ухвалою від 30.01.2020 продовжено строк для подання відзиву до 06.02.2020.

Зважаючи на встановлений ухвалою від 13.01.2020 строк на подання відзиву до 28.01.2020, який за клопотанням відповідача продовжений до 06.02.2020, Акціонерне товариство “ДТЕК Західенерго” у строк до 06 лютого 2020 року включно мало подати відзив на позов. Натомість відповідач не скористався правом на подання відзиву у визначені судом строки. При цьому до запровадження карантину на території України АТ “ДТЕК Західенерго” також відзиву на позов не подало.

У відповідності до ч. 2 ст. 119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку , чи з ініціативи суду.

Положення п.4 Розділу X Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким процесуальний строк подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину, до уваги судом не беруться, оскільки, як встановлено судом, строк подачі відзиву на позовну заяву сплив 28.02.2020, тобто до 02.04.2020, дати набрання чинності Законом України щодо внесення змін до розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач, у відповідності до ст.165 ГПК України, своїм процесуальним правом не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав.

Отже, явка відповідача (його представника) в судове засідання 08.07.2020 не визнавалася судом обов`язковою, а відтак не перешкоджає розгляду справи по суті, в матеріалах справи достатньо доказів для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення доказів, а тому клопотання відповідача від 02.07.2020 про відкладення розгляду справи, слід залишити без задоволення.

В процесі розгляду матеріалів справи суд -

встановив:

04.01.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір №2395-ЗЭ-БуТЭС про закупівлю товару, відповідно до умов якого позивач зобов`язався поставити відповідачу товар, зазначений в специфікації, а відповідач прийняти та оплатити такий товар.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, у наступному порядку:

4.1.1. 50% вартості товару (партії товару), зазначеного у заявці покупця на поставку товару, що становить 2458350,00 грн у тому числі ПДВ 20% 409725,00 грн, здійснюється у формі передоплати протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів, на підставі рахунку, виставленого до оплати постачальником.

4.2.2. оплата по факту поставки товару (партії товару), 50% від вартості товару (партії товару), що становить 2458350,00 грн, у тому числі ПДВ 409725,00 грн здійснюється на 30 (тридцятий) календарний день з дати поставки товару (партії товару) покупцю, на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 5 договору.

На виконання умов договору 24.05.2019 позивач поставив відповідачу товар на суму 4916700,00 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи копією видаткової накладної №3 від 24.05.2019 та нарядом на отримання ТМЦ №БТС000002460 від 22.05.2019.

Як зазначає позивач, відповідач частково оплатив вартість отриманого товару, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 2458350,00 грн.

В порядку досудового врегулювання спору 07.11.2019 позивач подав відповідачу (через канцелярію ВП «Бурштинська ТЕС») претензію заборгованість за договором. Однак претензію залишено без відповіді та без задоволення.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав договірних зобов`язань щодо своєчасної сплати вартості поставленого товару. Відтак, ТзОВ “Реммашресурс” подало до Господарського суду Львівської області позовну заяву про стягнення з відповідача 2 458 350,00 грн основного боргу. Крім того, позивач нарахував 30914,59 грн 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання та 351577,73грн пені.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір №2395-ЗЭ-БуТЭС про закупівлю товару від 04.01.2019, у зв`язку із чим набули взаємних прав і обов`язків.

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач свої зобов`язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, що підтверджується копією видаткової накладної №3 від 24.05.2019 та копією наряду на отримання ТМЦ №БТС000002460 від 22.05.2019, долучених до матеріалів справи (оригінали оглянуто судом).

Відповідач оплату за поставлений товар здійснив частково, в результаті утворилась заборгованість в розмірі в сумі 2 458 350,00 грн.

Підписання відповідачем видаткової накладної без зауважень, яка є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідач про дійсність отримання товару та проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду. При цьому відповідач також не подав доказів про не включення операцій до податкового кредиту за спірними правовідносинами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати заборгованості за поставлений товар у розмірі 2 458 350,00 грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що вимога про стягнення 30914,59 грн 3 % річних - підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 351577,73 грн пені суд зазначає наступне.

За умовами договору у разі прострочення оплати Товару, Покупець, за письмовою вимогою Постачальника, сплачує Постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості невчасно оплаченого Товару, однак не більше 5 % від вартості невчасно оплаченого Товару.

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування, судом встановлено, що при розрахунку пені позивачем допущено арифметичні помилки. За розрахунком суду з відповідача підлягає до стягнення 340 801,40 грн пені. В задоволенні решти вимог в цій частині слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судовий збір покладається на останнього пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Акціонерного товариства “ДТЕК Західенерго” (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15, ідентифікаційний код 23269555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Реммашресурс” (61105, м. Харків, вул. Киргизька, 19, ідентифікаційний код 40181642) 2458350,00 грн основного боргу, 30914,59 грн 3 % річних, 340801,40 грн пені та 42450,99 грн судового збору.

3.В задоволенні стягнення 10776,33грн пені відмовити.

4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 16.07.2020.

Суддя У.І. Ділай