Рішення № 90414357, 16.07.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" липня 2020 р. Справа № 911/828/20

За позовом Вишгородської міської ради, 07301, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, площа Шевченка, будинок 1

до Фізичної особи-підприємця Івасько Ярослава Михайловича, АДРЕСА_1

про визнання укладеною додаткову угоду № 1 до Договору про пайову участь (внесок) замовника (юридичної, фізичної особи) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Вишгорода № 50 від 18.06.2015

суддя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання М.Г.Байдрелова

за участю представників згідно з протоколом судового засідання

суть спору:

Вишгородська міська рада звернулася до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Івасько Ярослава Михайловича про визнання укладеною додаткової угоди № 1 до Договору про пайову участь (внесок) замовника (юридичної, фізичної особи) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Вишгорода № 50 від 18.06.2015.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач ухиляється від вчинення дій, спрямованих на внесення змін до договору пайової участі та приведення умов договору у відповідність до вимог чинного законодавства.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.04.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідач 28.05.2020 подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що ним у відповідності до діючого на той час законодавства сплачено пайовий внесок на створення та розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Вишгорода у визначеному розмірі згідно договорів №32/2010 від 23.02.2010 та № 50 від 18.06.2015.

Окрім того, відповідач зазначає, що положення статей 30 та 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", на які вказує позивач як на підставу позову, були виключені на підставі Закону України № 132-IX від 20.09.2019.

Ухвалою суду від 25.06.2020 закрито підготовче провадження у справі № 911/828/20 та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 09.07.2020.

09 липня 2020 року представником відповідача було подано заяву про розгляд справи без його участі.

В матеріалах справи міститься заява позивача про розгляд справи без участі їх представника.

В судовому засіданні 09.07.2020 судом постановлено ухвалу-повідомлення про перерву до 16.07.2020.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (частина перша статті 202 Господарського процесуального кодексу).

В судовому засіданні 16.07.2020 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

У відповідності із Законом України "Про місцеве самоврядування", Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", рішенням Вишгородської міської ради № 44/12 від 25.03.2015 "Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розмірів і використання коштів пайової участі (внесків) замовників (інвесторів) у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Вишгород" між Вишгородською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Івасько Ярославом Михайловичем (Замовник) 18.06.2015 було укладено договір про пайову участь (внесок) замовника (юридичної, фізичної особи) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Вишгорода № 50, відповідно до пункту 1.1 якого предметом даного договору є пайовий внесок Замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Вишгорода при здійсненні будівництва об`єкта містобудування на умовах, зазначених цим Договором.

У відповідності з пунктом 1.2 Договору назва та місце розташування об`єкта містобудування - будівництво магазину-кафе по вул. Набережна в м. Вишгород, на земельній ділянці, яка знаходиться у користуванні (оренді) ФОП Іваська Я.М. на підставі договору оренди земельної ділянки від 22.04.2010 № 656, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л.А., зареєстрованому в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 041094200039 від 03.08.2010 р. та договору від 05.02.2013 р. № 179 про внесення змін та доповнень до Договору оренди земельної ділянки, посвідченого Голуб Л.А., приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області від 22.04.2010 р. за реєстром № 656, посвідченого Голуб Л.А. приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області, про що Реєстраційною службою Вишгородського районного управління юстиції Київської області видано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права: індексний номер витягу: 19213162 від 19.03.2014 р.; номер запису про інше речове право: 5026628; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 316251032218; кадастровий номер 3221810100012600151.

Цільове призначення об`єкта містобудування - будівництво магазин-кафе по вул. Набережна в м. Вишгород, відповідно до Декларації про початок виконання будівельних робіт від 11.03.2014 з № IV082140800278, зареєстрованої відділом методології та здійснення декларативних процедур Управління дозвільних процедур Державної архітектурно-будівельної інспекції України та декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 05.02.2015 № КС 142150360646, виданої Департаментом ДАБІ у Київській області. Загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта за затвердженою проектною документацією 400 тис. гривень (пункт 1.3 Договору).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Замовник перераховує кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Вишгорода у розмірі 214 409,40 грн частинами за графіком, згідно додатка № 1, на рахунок Вишгородської міської ради відповідно до розрахунку (згідно додатка № 2) у строк до 10 липня 2020 року, із врахуванням договору № 32/2010 про пайову участь у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Вишгорода від 23.02.2010.

Сплата коштів Замовником на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Вишгорода здійснюється у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Вишгородської міської ради (пункт 2.3 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору Замовник зобов`язується перерахувати кошти в сумі, зазначеній в п. 2.1 розділу ІІ цього Договору, частинами за графіком до 10 липня 2020 року.

У відповідності з пунктом 5.1 Договору зміни і доповнення до цього Договору вносяться за взаємною згодою сторін шляхом укладення відповідних угод, які є невід`ємною частиною цього договору, або в судовому порядку.

Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до повного його виконання (пункт 5.5 Договору).

Пунктом 5.6 Договору передбачені додатки до нього, а саме: № 1 - графік погашення величини пайової участі (внеску) Замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Вишгорода; № 2 - розрахунок величини пайової участі (внеску) Замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Вишгорода.

Також 18.06.2015 між сторонами Договору підписано Графік погашення величини пайової участі (внеску) Замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Вишгорода.

У подальшому Державна фінансова інспекція в Київській області в Акті № 08-21/18 від 05.07.2016 ревізії окремих питань бюджету та окремих питань фінансово-господарської діяльності Вишгородської міської ради за період з 01.01.2013 по 01.04.2016, зокрема, встановила, що Вишгородською міською радою при укладанні договорів про пайову участь (внесок) та проведенні розрахунків величини пайової участі (внесок), вартість якої визначалася на підставі нормативів для одиниці створеної потужності, окремим забудовникам не враховувалась загальна площа приміщень загального користування в побудованих будинках, а саме за договором № 50 від 18.06.2015, укладений з ФОП Івасько Я. М. - згідно декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 05.02.2015 № КС 142150360646 загальна площа будівництва магазин-кафе по вул. Набережна становить 496,5 м2, тоді як відповідно до Розрахунку величини пайового внеску до договору загальна площа забудови - 351 м2.

Згідно розрахунку Державної фінансової інспекції в Київській області щодо недоотриманого розміру пайової участі забудовників, зокрема, ФОП Івасько Я.М., у створенні і розвитку інфраструктури Вишгородської міської ради за приміщення загального користування становить 90 122,70 грн.

А тому позивач стверджує, що при укладенні договору № 50 від 18.06.2015 було допущено помилку в частині розрахунку розміру пайової участі, внаслідок чого відповідачу безпідставно зменшено розмір пайової участі на суму 90 122,70 грн, що призвело до порушення пункту 5 статті 30 та пункту 5 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 7 та 71 Бюджетного кодексу України, пункту 2.6 Порядку залучення, розрахунку розмірів і використання коштів пайової участі (внесків) замовників (інвесторів) у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Вишгорода, затвердженого рішенням Вишгородської міської ради № 44/12 від 25.03.2015.

З метою усунення зазначених порушень та приведення договору у відповідність до чинного законодавства 16.05.2019 Виконавчий комітет Вишгородської міської ради прийняв рішення №158, яким затвердив додаткову угоду до Договору № 50 від 18.06.2015, в якій, зокрема, з урахуванням викладених в Акті висновків, розмір пайової участі змінено з 217 409,40 грн на 307 532,10 грн.

Пропозиції щодо укладення додаткової угоди до Договору № 50 від 18.06.2015 разом із копією рішення № 158 від 16.05.2019 і примірником додаткової угоди позивач надіслав відповідачу листом № 2-16/1049 від 23.07.2019, що підтверджується поштовою накладною № 0730103181460 від 24.07.2019 та описом вкладення у цінний лист.

Однак, звернення позивача щодо укладення додаткової угоди до договору відповідачем були залишені без відповіді, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду та просить визнати укладеною додаткову угоду № 1 до Договору про пайову участь (внесок) замовника (юридичної, фізичної особи) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Вишгорода № 50 від 18.06.2015 між Вишгородською міською радою (код 04054866) та Фізичною особою-підприємцем Івасько Ярославом Михайловичем (код НОМЕР_1 ) в редакції, викладеній в прохальній частині позовної заяви.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач посилається на відсутність підстав для внесення змін до договору, оскільки ним у відповідності до діючого на той час законодавства сплачено пайовий внесок на створення та розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Вишгорода у визначеному розмірі згідно договорів №32/2010 від 23.02.2010 та № 50 від 18.06.2015.

Між ФОП Івасько Я. М. та Вишгородською міською радою 23.02.2010 був укладений договір № 32/2010 про пайову участь у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Вишгорода, відповідно до умов якого Замовник сплачує до бюджету міської ради кошти в розмірі 10% від загальної вартості будівництва магазину-кафе по вул. Набережна в м. Вишгород загальною площею 145,9 кв. м, що складає 8 151,50 грн.

На підтвердження оплати пайового внеску відповідачем долучено копію квитанції № К9/О/9 від 24.02.2010 з відповідним призначенням платежу.

В подальшому відповідачем було проведено добудову до вже існуючого магазин-кафе шляхом прибудови та надбудови триповерхового приміщення загальною площею 312,9 кв. м, внаслідок чого загальна площа всього приміщення магазин-кафе склала 496,5 кв. м, що підтверджується Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, затвердженої Департаментом ДАБІ у Київській області від 05.02.2015 № КС 142150360646 та технічним паспортом на громадський будинок магазин-кафе, виготовленим ТОВ "Благобудконсалт" станом на 22.10.2014.

У зв`язку з чим на підставі рішення Вишгородської міської ради "Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розмірів і використання коштів пайової участі (внесків) замовників (інвесторів) у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Вишгород" № 44/12 від 25.03.2015 між сторонами було укладено Договір № 50 від 18.06.2015.

На підтвердження оплати коштів пайової участі за вказаним договором відповідачем долучено Довідку Виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 3 від 29.04.2020, згідно з якою сплата пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту згідно Договору № 50 від 18.06.2015 ФОП Івасько Я. М. виконана в повному обсязі.

Окрім того, відповідач зазначає, що положення статей 30 та 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", на які вказує позивач як на підставу позову, були виключені на підставі Закону України № 132-IX від 20.09.2019.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною першою статті 173 Господарського кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статтей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів.

Підпунктом 5 пункту "а" частини першої статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об`єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.

Поряд з цим, правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлюються Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038-VI від 17.02.2011 (в редакції чинній на момент укладання Договору про пайову участь), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів (далі - Закон № 3038-VI).

Відповідно до статті 6 вказаного Закону № 3038-VI управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Частиною п`ятою статті 30 Закону № 3038-VI передбачено можливість будівництва замовником інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, та в разі здійснення такого будівництва розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму кошторисної вартості такого об`єкта будівництва, а такі інженерні мережі та/або об`єкти передаються у комунальну власність.

Положеннями статті 40 Закону № 3038-VI визначено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону (частина перша вказаної статті).

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (частина друга вказаної статті).

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (частина третя вказаної статті).

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності. (частина п`ята вказаної статті).

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками (частина восьма вказаної статті).

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором (частина дев`ята вказаної статті).

На підставі частини першої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" рішенням Вишгородської міської ради № 44/12 від 25.03.2015 було затверджено Порядок залучення, розрахунку розмірів і використання коштів пайової участі (внесків) замовників (інвесторів) у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Вишгорода (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 2.1 Порядку величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Вишгорода визначається у договорі, укладеному з Вишгородською міською радою, відповідно до встановленого розміру пайової участі (внеску) замовника, з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об`єкта містобудування, визначеної згідно з державними будівельними нормами, без урахування: витрат з придбання та виділення земельної ділянки; звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж; влаштування внутрішньо- та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Судом встановлено, що пайовий внесок за договором № 50 від 18.06.2015 в сумі 217 409,40грн сплачено відповідачем на рахунок Вишгородської міської ради в повному обсязі, про що свідчить довідка Вишгородської міської ради № 3 від 29.04.2020.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї сторони у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

За змістом статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Тобто, з системного аналізу наведених правових норм полягає, що внесення змін можливе до договору, який є чинним, та має наслідком виникнення у його сторін взаємних прав та обов`язків.

Згідно частини сьомої статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Поряд з цим, відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на зазначене та з урахуванням наведених вище положень пункту 5.5 Договору Замовник у повному обсязі виконав свої зобов`язання щодо сплати пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Вишгорода, визначеної договором №50 від 18.06.2015 станом на 27.04.2020.

Як встановлено судом, Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до повного його виконання (пункт 5.5 Договору).

Таким чином, 27.04.2020 Договір № 50 від 18.06.2015 припинив свою дію.

Однак, 17.10.2019 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132-IX від 20.09.2019, згідно з пунктом 13 якого частину п`яту статті 30 та статтю 40 у Законі України "Про регулювання містобудівної діяльності" виключено.

Водночас, Прикінцевими та перехідними положеннями вищезазначеного Закону встановлено, що останній набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім, зокрема, п.п. 10-13 розділу I цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2020 року.

Згідно пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-IX встановлено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно із частиною другою статті 187 Господарського кодексу України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду 30.03.2020 (дата відправлення позову до суду згідно відбитку штемпеля Укрпошти), отже, після набрання чинності відповідних змін до Закону (01.01.2020). Тобто, на час звернення позивача із даним позовом, норма, на яку посилається позивач, як на підставу внесення змін до Договору № 50 від 18.06.2015 щодо розрахунку вартості пайового внеску, втратила чинність.

Ураховуючи те, що підставою для укладення додаткової угоди до Договору про пайову участь позивач зазначає статтю 40 Закону, яка, у свою чергу, втратила чинність 01.01.2020, а інших обставин, які б вказували на протилежне позивачем суду надано не було, то законних підстав для задоволення даного позову суд не вбачає.

Частинами першою, другою та третьою статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Крім того згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, які відповідач очікує понести в зв`язку з розглядом даної справи, останнім у відзиві зазначено суму в розмірі 10 000,00 грн.

За приписами статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи висновки господарського суду про відмову у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В підтвердження заявлених судових витрат жодних доказів з відзивом на позовну заяву відповідачем не було подано, жодних заяв у відповідності до положень частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України відповідачем заявлено не було.

А тому підстави для стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн відсутні.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача.

Керуючись статями 129, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

У позові відмовити повністю.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повний текст рішення складено та підписано: 16.07.2020