Рішення № 90413880, 08.07.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.07.2020Справа № 910/3946/20

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Свириденко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Автокооператив "Політ" по експлуатації відкритої автостоянки

вул. Малиновського, буд. 28, м. Київ, 04211

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Супутник ЛТД"

вул. Харківське шосе, буд. 172-б, оф.210, м. Київ, 02091

та Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"

вул. Леонтовича, буд.6, м. Київ, 01030

про зобов`язання вчинити дії

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Автокооператив "Політ" по експлуатації відкритої автостоянки (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Супутник ЛТД" (далі - відповідач-1) та Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (далі - відповідач-2) про зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідач-2 через аукціон незаконно передав право користування автостоянкою за адресою м. Київ, вул. Малиновського 28 відповідачу-1, оскільки право користування на вказану автостоянку належить позивачеві відповідно до Договору ДНП-2019-02/07 від 28.02.2019.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.02.2020.

19.02.2020 року судове засідання з розгляду справи по суті не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Лиськова М.О. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 підготовче засідання призначено на 13.05.2020.

В судове засідання, призначене на 13.05.2020 з`явились представники позивача та відповідача 2, представник відповідача1 в судове засідання не з`явився, причин неявки суд не повідомив.

Протокольною ухвалою суду від 13.05.2020 розгляд справи відкладено на 10.06.2020.

19.05.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Супутник ЛТД" надійшов відзив на позовну заяву.

22.05.2020 від позивача надійшло клопотання про приєднання додаткових доказів.

26.05.2020 позивачем подано відповідь на відзив.

01.06.2020 від Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" до суду надійшов відзив на позовну заяву.

03.06.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Супутник ЛТД" надійшли заперечення по справі.

09.06.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою суду від 10.06.2020 суд на місці ухвалив закрити підготовче засідання та призначити справу до судового розгляду по суті на 01.07.2020.

Протокольною ухвалою суду від 01.07.2020 судом оголошено перерву в судовому засіданні по суті до 08.07.2020.

В судове засідання з розгляду справи по суті, призначене на 01.07.2020 з`явився представник відповідача 1 та представник позивача, представник відповідача 2в судове засідання не з`явився. Представник відповідача заперечив щодо задоволення позову та просив суд відмовити в його задоволенні. Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 08.07.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позовна заява мотивована тим, що Автокооператив «Політ» по експлуатації відкритої автостоянки здійснює свою діяльність, щодо надання в оренду місць для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, вул. Маршала Малиновського, 28, в межах III територіальної зони паркування.

Звертаючись до суду із позовом позивач вказує, що аукціон, замовником якого був КП «Київтранспарксервіс» є не законним, а договір ДНП-2020-02/09 від 07.02.2020 року про право на експлуатацію автостоянки за адресою: м. Київ. вул. Йорданська 28, через аукціон (№ НА-Р8-2020-01-02-000067-3), який був укладений за результатами цього аукціону є недійсним.

Так, відповідно до договору від 01.06.1991 року , укладеного між УЖГ Мінського району та кооперативом автостоянка "Політ", останньому було надано в користування земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Малиновського, 28.

Так, 28.02.2019 року, між Автокооператив "Політ" по експлуатації відкритої автостоянки та КП "Київтранспарксервіс", було укладено Договір ДНП-2019-02/07 року, про надання в експлуатацію майданчика для паркування за адресою: м. Київ, вул. Йорданська 28. Строк дії цього договору був встановлений до 31.12.2021 року.

Позивач звертаючись з позовом до суду стверджує, що Автокооператив "Політ" по експлуатації відкритої автостоянки весь цей час законно здійснював свою діяльністю за адресою: м. Київ, вул. Малиновського, 28 з усією необхідною на це документацією.

Однак, відповідно до пункту 1.4. цього договору - дія пункту 1.3 цього рішення не поширюється на укладені відповідно до чинного законодавства договори з будь-якими третіми особами щодо паркувальних майданчиків, визначених в таблиці 1 додатка 5 до рішення Київської міської ради "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві". Такі договори є чинними до закінчення строку їх дії, на який вони укладені, та не підлягають поновленню.

Відповідно до п. 2.1.5. договору ДНП-2019-02/07 від 28.02.2019 року, КП "Київтранспарксервіс'', на час дії цього договору не має права передавати право на експлуатацію майданчику третім особам.

Позивач вказує, що про ту обставину, що договір ДНП-2020-02/09 від 07.02.2020 року, укладений між КП "Київтранспарксервіс" та Автокооператив "Політ" по експлуатації відкритої автостоянки за адресою: м. Київ, вул. Йорданська 28 був розірваний, його не було ніяким чином повідомлено, а дізналися щодо цього, лише тоді коли автостоянка була захоплена невідомими особами.

Таким чином, в обґрунтування позовних вимог Автокооператив "Політ" вказує, що КП "Київтранспарксервіс" не мала жодного права виставляти на аукціон право на експлуатацію автостоянки за адресою: м. Київ. вул. Йорданська 28, так як договір з попереднім утримувачем цієї автостоянки не закінчився та не був розірваний, через що результати аукціону можна вважати не дійсними. З урахуванням того, що результати аукціону є недійсними, то і договір ДНП-2020-02/09 від 07.02.2020 року, укладений між КП "Київтранспарксервіс" та ТОВ "Супутник ЛТД", який є похідним від цього аукціону - є недійсним так як попередній договір з Автокооператив "Політ" по експлуатації відкритої автостоянки є дійсним.

Вирішуючи спір по суті суд виходить із наступного.

Рішенням Київської міської ради від 26.06.2007 №930/1591 «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві» КП «Київтранспарксервіс» визначено єдиним оператором з паркування транспортних засобів в м. Києві.

Згідно з п. 17.3.1. Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 р. №1051/1051 (далі - Правила благоустрою міста Києва) платні місця для паркування транспортних засобів (майданчики для платного паркування) призначені для тимчасової стоянки транспортного засобу зі стягненням плати за паркування у відведених або спеціально обладнаних місцях без відповідальності за збереження транспортного засобу або з такою відповідальністю, якщо можливе оснащення місця для паркування транспортних засобів необхідним обладнанням.

Пунктом 7 Правил паркування транспортних засобів визначено, що майданчики для паркування є об`єктами благоустрою і повинні відповідати нормам, нормативам, стандартам у сфері благоустрою населених пунктів.

Відповідно до п. 17.3.2 Правил благоустрою міста Києва, особливі умови користування земельними ділянками, на яких розташовані спеціально обладнані та відведені місця, полягають в розробці та погодженні в установленому цими Правилами порядку схем організації дорожнього руху, згідно з якими у оператора виникає право надання платних послуг паркування транспортних засобів та не потребує розроблення проектів відведення цих земельних ділянок. На таких земельних ділянках оператор не має права здійснювати будь-яку діяльність, окрім надання платних послуг з паркування транспортних засобів та обладнання таких місць.

Згідно, п. 24 Правил паркування транспортних засобів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 № 1342 (далі - Правил паркування транспортних засобів), оператор зобов`язаний використовувати майданчик для паркування за призначенням.

КП «Київтранспарксервіс» здійснює діяльність з паркування транспортних засобів в м. Києві на паркувальних майданчиках, перелік яких визначено в таблиці №1 додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у щ м. Києві».

Вказаним вище рішенням за Підприємством закріплено спеціально обладнаний майданчик для паркування за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Йорданська, 28 на 128 машиномісць загальною площею 3 200,00 м2.

Згідно з п. 17.3.1. Правил благоустрою міста Києва організація та експлуатація місць платного паркування транспортних засобів здійснюється лише оператором або підприємствами, з якими оператор уклав відповідний договір.

28.02.2019 між КП «Київтранспарксервіс» (Сторона-1) та Автокооператив «Політ» (Сторона- 2) укладено Договір № ДНП-2019-02/07 про надання в експлуатацію майданчика для паркування (далі - Договір ДНП-2019-02/07).

Відповідно до пункту 1.1. Договору ДНП-2019-02/07 Сторона-1 передає за плату Стороні-2 в експлуатацію 115 (сто п`ятнадцять) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 13 (тринадцять) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, що розташовані на майданчику для паркування за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Йорданська, 28 в межах III територіальної зони паркування м. Києва (надалі - майданчик для паркування), для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів .

Згідно п. 2.2.3. Договору ДНП-2019-02/07 Сторона-2 здійснює експлуатацію майданчика для паркування згідно з вимогами чинного законодавства України, в тому числі Правилами паркування, у відповідності до умов цього Договору, схеми організації дорожнього руху, виключно за цільовим призначенням.

Положеннями ч. 3,7 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до п. 7.1 Договору ДНП-2019-02/07 цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати підписання і діє до 31 грудня 2021 року.

Згідно п. 3.1. Договору ДНП-2019-02/07 майданчик для паркування вважається переданими в експлуатацію Стороні-2 з моменту підписання сторонами акту приймання- передачі майданчика для паркування в експлуатацію.

У відповідності до п. 3.2 Договору ДНП-2019-02/07 Акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію має бути підписаний сторонами з моменту погодження схеми ОДР у встановленому порядку відповідно до Правил благоустрою м. Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051, але в будь-якому випадку не пізніше ніж через 90-то календарних днів з дати підписання договору. У випадку не підписання сторонами акту приймання передачі майданчика в експлуатацію даний Договір вважається розірваним на 91-й день.

Згідно ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, судом встановлено, що майданчик для паркування за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Йорданська, 28, у відповідності до Договору ДНП-2019-02/07, може бути переданий на підставі акту приймання-передачі майданчика виключно після погодження схеми організації дорожнього руху (далі - схема ОДР) у встановленому порядку відповідно до Правил благоустрою м. Києва.

Також, з матеріалів справи вбачається, що Договором ДНП-2019-02/07 встановлений максимальний термін для підписання сторонами акту приймання передачі майданчика в експлуатацію, а саме протягом 90-та календарних днів з дати підписання договору.

Отже, судом встановлено, що у разі не погодження схеми ОДР у встановленому порядку відповідно до Правил благоустрою м. Києва та не підписання акту приймання-передачі майданчика з будь-яких інших підстав протягом 90-та календарних днів з дати підписання Договору ДНП-2019-02/07 даний договір вважається розірваним на 91-й день.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, останнім днем для підписання акту приймання-передачі майданчика для паркування за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Йорданська, 28, у разі погодження схеми ОДР у встановленому порядку відповідно до Правил благоустрою м. Києва, є 28.05.2019 (останній день дев`яносто денного строку з дати підписання договору ДНП-2019-02/07).

Відповідно до п. 17.3,2 Правил благоустрою міста Києва, особливі умови користування земельними ділянками, на яких розташовані спеціально обладнані та відведені місця, полягають в розробці та погодженні в установленому цими Правилами порядку схем організації дорожнього руху, згідно з якими у оператора виникає право надання платних послуг паркування транспортних засобів та не потребує розроблення проектів відведення цих земельних ділянок.

Відповідно до п. 17.3.3 Правил благоустрою міста Києва, оператор розробляє схеми організації дорожнього руху за погодженням з управлінням ДАІ ГУ МВС України в м. Києві (при розташуванні місць для паркування в межах червоних ліній міських вулиць і доріг), Головним управлінням транспорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської .міської державної адміністрації), а в випадках необхідності їх розміщення:

в межах шляхопроводів, на тротуарах (при заниженні їх бордюрного каменя) - з комунальною корпорацією «Київавтодор»;

в межах міжквартальних територій - з КП «УЖГ» або КП «ПІЕУ» виконавчих органів районних у м. Києві рад (районних у м. Києві державних адміністрацій);

на вулицях та в районі об`єктів відповідно постійного руху та відвідування осіб, яких охороняють відповідно до чинного законодавства, - з Управлінням державної охорони.

Згідно п. 2.1.3 Договору ДНП-2019-02/07 Сторона-1 (КП «Київтранспарксервіс») розробляє схему організації дорожнього руху, яка є невід`ємною частиною цього Договору.

На виконання умов Договору ДНП-2019-02/07 та Правил благоустрою міста Києва КП «Київтранспарксервіс» розроблено схему організації дорожнього руху по вулиці Йорданській, 28 з Оболонському районі м. Києва.

Згідно п. 2.2.П Договору ДНП-2019-02/07 Сторона-2 (Автокооператив «Політ») має право вживати заходів для погодження розроблених Стороною-1 схем організації дорожнього руху на майданчику для паркування у встановленому законодавством порядку.

Як встановлено вище, останнім днем для підписання акту приймання-передачі майданчика для паркування за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Йорданська, 28 в межах III територіальної зони паркування м. Києва та погодження схеми ОДР у встановленому порядку є 28.05.2019.

Однак, схема ОДР погоджена та затверджена у встановленому порядку відповідно до Правил благоустрою м. Києва після спливу строку на підписання акту приймання-передачі майданчика для паркування за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Йорданська, 28 передбаченого п. 3.2 Договору ДНП-2019-02/07, що підтверджується листом №57724/41/11/10/02-2019 від 05.12.2019 управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції про погодження схеми ОДР на паркувальному майданчику по вулиці Йорданській, 28 в Оболонському районі м. Києва лише 05.12.2019 про що також зазначено на схемі ОДР та листуванням з Оболонською районною в м. Києві державною адміністрацією.

Лише після погодження схеми ОДР по вулиці Йорданській, 28 в Оболонському районі м. Києва в управлінні патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції дана схема була затверджена департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради КМДА.

Враховуючи, що станом на 28.05.2019 (останній день дев`яностоденного строку з дати підписання договору) схема ОДР не була погоджена у встановленому порядку відповідно до Правил благоустрою м. Києва, а отже, і відсутні підстави для підписання акту приймання-передачі майданчика для паркування за адресою: м. Київ. Оболонський район, вул. Йорданська. 28.

Таким чином, суд погоджується із твердженнями відповідачів, стосовно того, що відповідно до п. 3.2 Договору ДНП-2019-02/07 з 29.05.2019 (91 перший день з дати підписання договору) договір вважається розірваним.

Згідно п. 2.2.9 Договору ДНП-2019-02/07 Позивач зобов`язаний звільнити майданчик для чаркування після припинення дії Договору в порядку та строки Передбачені Договором.

Відповідно до п. 7.14 Договору ДНП-2019-02/07 після припинення дії або розірвання Договору (окрім випадку втрати Стороною-1 права експлуатації майданчика для паркування) Сторона-2 (Автокооператив «Політ») зобов`язана протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів звільнити майданчик для паркування.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи встановлено, що КП «Київтранспарксервіс» листом від 18.07.2019 №053/05-2472 повідомило .Автокооператив «Політ», що Договір ДНП-2019-02/07 вважається розірваним з 29.05.2019. а також, що подальше право на експлуатацію паркувального майданчику реалізовуватиметься через систему електронних продажів «ProZorro.Продажі» у відповідності до п.1.1 Рішення Київської міської ради від 05.03.2019 №184/6840 «Про вдосконалення системи організації паркувального простору в місті Києві».

Вищезазначене повідомлення направлено на адресу Автокооператив «Політ»., що зазначена в договорі, а саме: 04211, м. Київ, вул. Малиновського, буд. 28, рекомендованим листом без опису вкладення, що підтверджується фіскальним чеком від 18.07.2018 виданим відділенням поштового зв`язку Київ-73.

Відповідно до п. 8 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270 (далі - Правила надання послуг поштового зв`язку), оператори поштового зв`язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів, зокрема, до внутрішніх поштових відправлень належать: листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю.

Пунктом 11 Правил надання послуг поштового зв`язку визначено, що поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.

Відповідно до п. 19 Правил надання послуг поштового зв`язку, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та або з післяплатою. Тобто до інших видів листів крім листів з оголошеною цінністю опис вкладення не передбачений.

Згідно п. 2 Правил надання послуг поштового зв`язку зазначено, зокрема, що розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

Статтею 13 Закону України «Про поштовий зв`язок» від 04 жовтня 2001 року передбачено порядок надання поштового зв`язку, зокрема, у абзаці 3 вказано, що у договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв`язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв`язку.

Таким чином, належним доказом надіслання рекомендованого листа є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в Постанові від 20.06.2018 у справі №820/1186/17.

Отже, судом встановлено, що фіскальний чек від 18.07.2019 виданий відділенням поштового зв`язку Київ-73 є належним та допустимим доказом направлення на адресу Позивача листа від 18.07.2019 №053/05- 2472.

Згідно п. 9.4 Договору ДНП-2019-02/07 усе листування між Сторонами здійснюється за поштовими адресами, зазначеними в цьому Договорі. Повернення Стороні поштового відправлення, яке направлялося іншій Стороні цього Договору, із відміткою про відсутність адресата за вказаною в цьому Договорі адресою (або адресою, вказаною в письмовому повідомленні про зміну адреси для надсилання кореспонденції, яке було отримане Стороною до відправлення поштового відправлення), або з відміткою про неявку представника Сторони до відділення поштового зв`язку за адресованим йому поштовим відправленням, вважається належним чином відправленим повідомленням іншої сторони.

Таким чином, Позивач належним чином повідомлений про те, що у зв`язку з не підписанням акту приймання-передачі у визначені строки Договір ДНП-2019-02/07 вважається розірваним з 29.05.2019.

Отже, суд приходить до висновку, що Договір від 28.02.2019 ДНП-2019-02/07 правомірно розірвано з 29.05.2019 та про дані обставини Позивач належним чином повідомлений.

Стосовно правомірності проведення електронного аукціону UA-PS-2020-01-02-000067-3 суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1.1 Рішення Київської міської ради від 05.03.2019 №184/6840 «Про вдосконалення системи організації паркувального простору в місті Києві» (далі - Рішення №184/6840) після 3 (трьох) місяців з дня прийняття цього рішення розпочати продаж прав на розміщення та/або облаштування паркувальних майданчиків у місті Києві, що відносяться до сфери управління комунального підприємства «Київтранспарксервіс», відповідно до рішень Київської міської ради, виключно у системі електронних продажів «ProZorro.Продажі».

Згідно п.п. 1.4-1.5 Рішення №184/6840 дія пункту 1.3 цього рішення не поширюється на укладені відповідно до чинного законодавства договори з будь-якими третіми особами щодо паркувальних майданчиків, визначених в таблиці 1 додатка 5 до рішення Київської міської ради «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві». Такі договори є чинними до закінчення строку їх дії, на який вони укладені, та не підлягають поновленню.

Після закінчення строку дії договорів, зазначених у пункті 1.4 цього рішення, права на відповідні паркувальні майданчики мають бути реалізовані у відповідності до пункту 1.1 цього рішення.

Відповідно до ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно п. 17.1.1 Правил благоустрою міста Києва цими Правилами визначається єдиний порядок організації та функціонування платних місць для паркування транспортних засобів на території міста Києва, зокрема, з метою підвищення дисципліни сплати збору за послуги паркування, збільшення фінансових, надходжень до бюджету м. Києва.

У відповідності до Рішення №184/6840 Відповідачем оголошено про проведення конкурсу UA-PS-2020-01-02-000067-3 з продажу через систему «ProZorro.Продажі» права на експлуатацію майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Йорданська, 28, в межах III територіальної зони паркування м. Києва (далі - аукціон UA-PS-2020- 01-02-000067-3).

За результатами електронних торгів 20.01.2020 визначено переможця аукціону UA-PS-2020- 01-02-000067-3, а саме ТОВ «Супутник ЛТД» з ціновою пропозицією у розмірі 20,02 грн. за 1 (одне) машиномісце за 1 (один) день експлуатації.

Умовами Контракту (п.2.3.2) укладеного Виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та директором КП «Київтранспарксервіс» передбачено, що Директор має право укладати угоди (договори) від імені Підприємства, вчиняти правочини, передбачені чинним законодавством. Правочини на суму, перебільшує 1 000 000 грн. (один мільйон гривень), погоджується з Органом управління майном.

Керуючись умовами Контракту КП «Київтранспарксервіс» звернулось листом від 24.01.2020 №053/05-289 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з проханням погодити укладання договору з ТОВ «Супутник ЛТД» (переможцем аукціону UA-PS-2020-01-02-000067-3) на суму 2 775 652,88 грн.

У відповідь Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 28.01.2020 №053-1198 повідомив, що погоджує укладання договору на право експлуатації майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ. Оболонський район, вул. Йорданська. 28 з переможцем аукціону UA-PS-2020-01-02-000067-3 ТОВ «Супутник ЛТД» на суму 2 775 652.88 грн.

На підставі вищезазначеного, між КП «Київтранспарксервіс» та ТОВ «Супутник ЛТД» укладено договір від 07.02.2020 № ДНП-2020-02/09 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Йорданська, 28.

Таким чином. суд приходить до висновку, що КП «Київтранспарксервіс» правомірно у відповідності до діючого законодавства України, зокрема. Правил благоустрою міста Києва та рішення Київської міської ради №184/6840 проведено електронний аукціон UA-PS-2020-01-02-000067-3 з продажу через систему «ProZorro.Продажі» права на експлуатацію майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ. Оболонський район, вул. Йорданська. 28. підписано з переможцем даного аукціону електронний протокол № UA-PS-2020-01-02-000067-3 від 20.01.2020 та укладено Договір від 07.02.2020 № ДНП-2020-02/09.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору від 07.02.2020 № ДНП-2020-02/09 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлений виключний перелік загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно п. 2.1 Постанови Пленуму вищого Господарського суду України від 29.05.2013 №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п`ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів. зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 10571 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України «Про приватизацію державного майна», частини другої статті 20 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», частини другої статті 15 Закону України «Про оренду землі», статті 12 Закону України «Про іпотеку», частини другої статті 29 Закону України «Про страхування», статті 78 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статті 71 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», частини третьої статті 67 Закону України «Про запобігання корупції» тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення(Укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

В свою чергу, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача, саме такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в Постанові від 12.03.2018 у справі № 910/22319/16.

Проте, судом встановлено, що в момент вчинення правочину (укладання договору від 07.02.2020 №ДНП-2020-02/09 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування) КП «Київтранспарксервіс» та ТОВ «Супутник ЛТД» додержано всіх вимог необхідних для чинності правочину.

Враховуючи, що КП «Київтранспарксервіс» з дотриманням норм чинного законодавства України проведено аукціон UA-PS-2020-01-02-000067-3 та укладено Договір від 07.02.2020 №ДНП-2020-02/09 з додержанням всіх вимог необхідних для чинності правочину. а отже у суду відсутні правові підстави для визнання даного договору недійсним.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п. 5 ч. З ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, в позовній заяві Позивач не викладає жодних обставин, якими обгрунтовує свої вимоги та не надає жодного належного та допустимого доказу стосовно незаконності дій КП «Київтранспарксервіс» під час проведення електронного аукціону UA-PS-2020-01-02-000067-3 з продажу через систему «ProZorro.Продажі» права на експлуатацію майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ. Оболонський район, вул. Йорданська. 28. а також підстав для скасування результатів даного електронного аукціонну та визнання недійсним договору від 07.02.2020 № ДНП-2020-02/09. а відтак і доказів порушення його прав та законних інтересів.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в Постанові від 14.06.2019 у справі №910/6642/18 дійшла наступного висновку «із змісту статті 16 ЦК України та завдання господарського судочинства, викладеного у частині першій статті 2 ГПК України, випливає, що, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити».

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018р. Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо доказової необґрунтованості та відсутності підстав для задоволення позовних вимог Автокооперативу "Політ" по експлуатації відкритої автостоянки.

Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову судом відмовлено у повному обсязі, судовий збір в цій частині відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Автокооперативу "Політ" по експлуатації відкритої автостоянки відмовити у повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 15.07.2020

Суддя М.О. Лиськов