Рішення № 90413688, 06.07.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/75/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2020 Справа № 908/1134/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали позовної заяви

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “СПІВДРУЖНІСТЬ АВІА БУД” (юридична адреса: 69068, м. Запоріжжя, вул. Офіцерська, буд. 32; поштова адреса: 69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 42-а; код ЄДРПОУ 34535784)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “МОНТАЖ-СІЧ СЕРВІС” (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 30-А; код ЄДРПОУ 42090939)

про стягнення 208 628,11 грн.,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

05.05.2020 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “СПІВДРУЖНІСТЬ АВІА БУД” до Товариства з обмеженою відповідальністю “МОНТАЖ-СІЧ СЕРВІС” про стягнення 208 628,11 грн.

05.05.2020 р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 08.05.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1134/20 в порядку спрощеного позовного провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Присвоєно справі номер провадження – 5/75/20, ухвалено розгляд справи по суті розпочати з 09.06.2020р.

Ухвалою суду від 09.06.2020 р. оголошено перерву до 06.07.2020 р. о 14 год. 00 хв. без виклику (повідомлення) сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

06.07.2020 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що в період з 03.06.2019 р. по 16.08.2019 р. ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ АВІА БУД» відвантажило на адресу ТОВ «МОНТАЖ-СІЧ СЕРВІС» товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 205 998,10 грн., що підтверджується накладними, довіреностями та товарно-транспортними накладними. Позивач направив відповідачу претензію про сплату заборгованості за отриманий товар, однак відповідач оплату не здійснив. У зв`язку з прострочкою відповідачем оплати товару, позивачем нараховано 3% річних в сумі 2 218,01 грн. та інфляційні втрати в сумі 412,00 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 11, 509, 510, 611, 695 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 218, 222 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.

В матеріалах справи міститься письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що поставка дійсно здійснювалась без укладання договору, тобто сторонами не було узгоджено належним чином та у письмовій формі таку суттєву умову як строки виконання зобов`язань. Позивач у позовній заяві вказує, що направляв на адресу відповідача претензію від 26 чи 27 листопаду 2019 р., але відповідачем така претензія отримана не була. Тому на момент подання позивачем позовної заяви фактично не вступила в дію норма ч. 2 ст. 530 ЦКУ щодо виконання відповідачем у семиденний строк зобов`язання по оплаті. Таким чином, на момент подання позову до суду строк виконання зобов`язань вважається таким, що не настав. Виходячи з цього, відповідач вважає відсутніми підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення суми заборгованості у повному обсязі у розмірі 205 998,10 грн., а тому заявлені вимоги щодо стягнення інфляційних збитків в сумі 412,00 грн. та 3% річних в сумі 2 218,01 грн. також є безпідставними. Також відповідач зазначив, що позивач не вказує, що поставлені ним по накладної № САБ-0607/09 від 07.06.2019 р. товари на загальну суму 22 332,48 грн. на цей час частково оплаченими у розмірі 17 332,48 гри. платіжними дорученнями від 15.10.2019 р. № 843, від 03.03.2020 р. № 1010 та від 07.05.2020р. № 1065. Тобто, загальна сума заборгованості меншою та виходячи з наведеного складає 188 665,62 грн. Крім того, розрахунок суми інфляційних збитків, що міститься у тексті позовної заяви є необгрунтованим та незрозумілим, оскільки індекс інфляції в Україні підраховується за період місяць. Позивач розраховує період заборгованості з 19.12.2019 р. по 27.04.2020 р., тобто з дати всередині місяця до дати також всередині місяця. Крім цього, позивач не наводить офіційні дані щодо інфляції в інших місяцях. Тому незрозуміло звідкіля ним взято та використано при поданні позову сукупний індекс інфляції у розмірі 1,002. Відповідно, сума 412,00 гри. інфляційних збитків є необгрунтованою. На підставі викладеного, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи без виклику представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Положеннями ст. ст. 638, 639 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги договору не встановлені законом.

Згідно з ч. 2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладання договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини у спрощений спосіб, що породили взаємні права та обов`язки, а саме обов`язок позивача виразився у поставці товару, а обов`язок відповідача – оплатити грошові кошти за отриманий товар, на підставі виставленого позивачем рахунку.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 03.06.2019 р. по 16.08.2019 р. ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ АВІА БУД» відвантажило на адресу ТОВ «МОНТАЖ-СІЧ СЕРВІС» товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 205 998,10 грн., що накладними на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 02.07.2019 р. №САБ-0702/02 на суму 45 890,00 грн., від 20.06.2019 р. №САБ-0620/02 на суму 28976,16 грн., від 07.06.2019 р. №САБ-0607/09 на суму 22 332,48 грн., від 03.07.2019 р. №САБ-0703/02 на суму 2 949,12 грн., від 11.07.2019 р. №САБ-0711/01 на суму 27 603,68 грн., від 11.07.2019 р. №САБ-0711/02 на суму 5 600,00 грн., від 19.07.2019 р. №САБ-0719/01 на суму 16 490,00 грн., від 29.07.2019 р. №САБ-0729/01 на суму 18 032,54 грн., від 06.08.2020 р. №САБ-0806/02 на суму 2 949,12 грн., від 14.08.2019 р. №САБ-0814/07 на суму 16 287,50 грн., від 16.08.2019 р. №САБ-0816/04 на суму 18 887,50 грн. та товарно-транспортними накладними №0702/02 від 02.07.2019 р. на суму 45 890,00 грн., №0620/02 від 20.06.2019 р. на суму 28976,16 грн., №0607/09 від 07.06.2019 р. на суму 22 332,48 грн., №0703/02 від 03.07.2019 р. 2 949,12 грн., №0711/01 від 11.07.2019 р. на суму 27 603,68 грн., №0711/02 від 11.07.2019 р. на суму 5 600,00 грн., №0719/01 від 19.07.2019 р. на суму 16 490,00 грн., №0729/01 від 29.07.2019 р. на суму 18 032,54 грн., №0806/02 від 06.08.2019 р. на суму 2 949,12 грн., №0814/07 від 14.08.2019 р. на суму 16 287,50 грн., №0816/04 від 16.08.2019 р. на суму 18 887,50 грн.

На вказаних накладних та товарно-транспортних накладних містяться підписи уповноваженої особи ТОВ «МОНТАЖ-СІЧ СЕРВІС», що підтверджує факт отримання відповідачем товару.

Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків за період з червня 2019 р. по вересень 2019 р. заборгованість відповідача перед позивачем станом на 30.09.2019 р. становить суму в розмірі 205 998,10 грн. Вказаний Акт підписаний з обох сторін та скріплений печатками підприємств.

Відповідно до ч. 1. ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України, щодо строку (терміну) виконання зобов`язання визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

ТОВ «МОНТАЖ-СІЧ СЕРВІС» звернувся до ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ АВІА БУД» листом від 24.05.2019 р. за вих. № 24/05-02, відповідно до якого просило виготовити та відпустити ТМЦ з затримкою оплати в один місяць.

Отже, оплата за отриманий товар повинна бути здійснена через місяць після отримання ТМЦ та останній раз ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ АВІА БУД» поставило ТМЦ на адресу ТОВ «МОНТАЖ-СІЧ СЕРВІС» 16.08.2019 р, тобто строк оплати вже наступив.

Однак, станом на 25.11.2019 р. заборгованість ТОВ «МОНТАЖ-СІЧ СЕРВІС» перед ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ АВІА БУД», яка становить суму в розмірі 205 998,10 грн. відповідачем не оплачена.

Крім того, 27.11.2019 р. ТОВ «СПІВДРУЖНІСТЬ АВІА БУД» направило на адресу ТОВ «МОНТАЖ-СІЧ СЕРВІС» претензію від 26.11.2019 р. за вих. №850/169 про сплату заборгованості в розмірі 205 998,10 грн. у строк до 09.12.2019 р., що підтверджується фіскальним чеком від 27.11.2019 р.

Позивач зазначає, що станом на 27.04.2020 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 205 998,10 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено часткову оплату на суму 17 332,48 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 15.10.2019 р. № 843 на суму 7 800,00 грн., від 03.03.2020 р. № 1010 на суму 4 532,48 грн. та від 07.05.2020 р. № 1065 на суму 5 000,00 грн. з посиланням на рахунок №САБ-0607/01 від 07.06.2019 р., який виставлений на суму 22 332,48 грн. за накладною № САБ-0607/09 від 07.06.2019 р. на суму 22 332,48 грн.

Судом встановлено, що позивач посилається на Акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2019 р., згідно якого відповідач визнав борг в розмірі 205 998,10 грн., однак у заявлених позовних вимогах не враховані здійснені відповідачем оплати на загальну суму 17 332,48 грн.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 12 332,48 грн., яка сплачена відповідачем згідно платіжних доручень від 15.10.2019р. № 843, від 03.03.2020 р. № 1010 є безпідставно заявлена, оскільки не врахована позивачем при поданні цього позову до суду, а отже в цій частині суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Щодо здійснення відповідачем часткової оплати на суму 5 000,00 грн. згідно платіжного доручення від 07.05.2020 р. № 1065, суд зазначає, що відповідно до відтиску поштового штемпеля УДППЗ «Укрпошта» на конверті, в якому надійшла позовна заява до суду міститься дата – 30.04.2020 р. та позовна заява надійшла й зареєстрована в суді – 05.05.2020 р. за вх.№1237/08-07/20.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, враховуючи, що відповідачем було здійснено оплату в розмірі 5 000,00 грн. – 07.05.2020 р., тобто вже після надходження позовної заяви до суду та відкриття провадження у справі №908/1134/20, то суд вважає за необхідне в цій частині заявлених позовних вимог провадження у справі закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що загальна сума заборгованості є меншою та становить суму в розмірі складає 188 665,62 грн., отже відповідачем визнано вказану суму боргу та встановлений факт не потребує доказуванню. Окрім того, відповідач також підтвердив, що дійсно між сторонами договір не укладався та здійснювалась поставки згідно накладних та товарно-транспортних накладних. Судом встановлено, що поставка та отримання ТМЦ на загальну суму в розмірі 205 998,10 грн. підтверджується вище переліченими накладними та ТТН.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 188 665,62 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 412,00 грн. за період з 19.12.2019 р. по 27.04.2020 р. та 3% річних у розмірі 2 218,01 грн. за період з 19.12.2019 р. по 27.04.2020 р.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевіривши розрахунки позивача інфляційних втрат у розмірі 412,00 грн. за період з 19.12.2019 р. по 27.04.2020 р. та 3% річних у розмірі 2 218,01 грн. за період з 19.12.2019 р. по 27.04.2020 р. зазначає, що вони здійснені від загальної суми заборгованості 205 998,10 грн., тобто без врахування часткових оплат проведених відповідачем 15.10.2019 р. на суму 7 800,00 грн. та 03.03.2020 р. на суму 4 532,48 грн. Отже, суд вважає за необхідне здійснити власний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за допомогою КП “Законодавство”.

Таким чином, відповідно до розрахунку суду інфляційні втрати складають суму в розмірі 3 111,04 грн., а саме: з грудня 2019 по лютий 2020 р. здійснено розрахунок від суми 198 198,10 грн. та інфляційні втрати складають суму в розмірі: – 595,38 грн. (грудень 2019 р.: 99,8; січень 2020 р.: 100,2; лютий 2020 р.: 99,7), з березня 2020 р. по квітень 2020 р. здійснено розрахунок від суми 193 665,62 грн. та інфляційні втрати складають суму в розмірі 3 111,04 грн. (березень 2020 р. 100,8, квітень 100,8).

Однак, оскільки позивачем заявлено інфляційні втрати в сумі 412,00 грн. суд вважає за можливе задовольнити вказані вимоги, а отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати в сумі 412,00 грн.

Також, відповідно до розрахунку 3% річних здійсненого судом за допомогою КП “Законодавство” за період 19.12.2019 р. по 27.04.2020 р. сума складає 2 107,98 грн., яка підлягає стягненню з відповідача, з відмовою в сумі 110,03 грн.

Доводи відповідача спростовуються вище викладеними встановленими обставинами.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 233, 236 – 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “МОНТАЖ-СІЧ СЕРВІС” (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 30-А; код ЄДРПОУ 42090939) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СПІВДРУЖНІСТЬ АВІА БУД” (юридична адреса: 69068, м. Запоріжжя, вул. Офіцерська, буд. 32; поштова адреса: 69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 42-а; код ЄДРПОУ 34535784) суму основного боргу в сумі 188 665 (сто вісімдесят вісім тисяч шістсот шістдесят п`ять) грн. 62 коп., інфляційні втрати в сумі 412 (чотириста дванадцять) грн. 00 грн., 3% річних в сумі 2 107 (дві тисячі сто сім) грн. 98 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 829 (дві тисячі вісімсот двадцять девять) грн.. 98 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 5000,00 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 13.07.2020 р.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.