Рішення № 90413536, 16.07.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2020м. ДніпроСправа № 904/2772/20

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г., розглянувши матеріали

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алан» м. Дніпро

про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 24742грн.17коп.

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» м. Київ звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алан» м. Дніпро з позовом про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 24742грн.17коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на виникнення у відповідача зобов`язання відшкодувати завдану шкоду в межах сплаченого позивачем страхового відшкодування страхувальнику останнього; положення пункту 12.1 статті 12, пункту 22.1 статті 22, статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004 (із змінами та доповненнями) та статті 1194 Цивільного кодексу України.

Позивач зазначає, що між ним та ТОВ «Студія води «Трітон» був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО) №DNH0UA-44 від 21.11.2017, згідно якого були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - спеціалізований вантажний фургон малотоннажний Renault Logan Van, державний номер НОМЕР_1 .

В м. Дніпрі 12.12.2017 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Renault Logan Van, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Fiat Doblo, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.01.2018 у справі №201/18347/17-п ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна).

Позивач зазначає, що вартість відновлювального ремонту відповідно до рахунку СТО та акту виконаних робіт дорівнювала 82961грн.98коп. Платіжним дорученням №1336 від 18.01.2018 позивачем було перераховано страхове відшкодування в розмірі 82961грн.98коп. на підставі повідомлення про настання події з наземним транспортним засобом від 14.12.2017 та страхового акту №00546-02 від 18.01.2018.

Цивільна відповідальність особи, винної в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, на момент настання страхової події була застрахована у ПрАТ «СК «Провідна» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/6261256 (ліміт за заподіяну майну шкоду становить 100000грн., франшиза - 0грн).

На момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 перебував в трудових відносинах з ТОВ «Алан», був його працівником та керував транспортним засобом в силу своїх трудових обов`язків (лист ТОВ «Алан» №1358 від 19.04.2019, копія трудової книжки ОСОБА_2 , копія наказу №56-К від 06.04.2016.)

Позивач звертався до ПрАТ «СК «Провідна» з регресною вимогою №1435 від 19.02.2018. Листом №17-12/8030 від 21.11.2019 ПрАТ «СК «Провідна» повідомила про перерахування на користь позивача 58218грн.81коп., враховуючи знос автомобілю.

Позивач вказує що різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, повинна сплачувати особа, з вини якої настав страховий випадок. Оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Відповідно до статей 1166, 1187, 1194 Цивільного кодексу України обов`язок з відшкодування в повному обсязі шкоди, завданої внаслідок ДТП, покладається на винну особу. Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2020 прийнято позов до розгляду, задоволено клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2020 залишено без задоволення заяву позивача із запереченнями стосовно розгляду справи в спрощеному позовному провадженні.

На адресу суду 23.06.2020 надійшов відзив ТОВ «Алан». Відповідач зазначає, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, яким застрахована цивільно-правова відповідальність винної особи.

Відповідно до укладеного товариством з ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ліміт цивільно-правової відповідальності заподіяну майну за шкоду становить 100000грн. Розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування становить 82961грн.98коп.

Тому передбачена положеннями статті 1194 Цивільного кодексу України недостатність страхової виплати (страхового відшкодування) не може бути правовою підставою стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 24742грн.17коп.

Позивач не довів та матеріалами справи не підтверджено, що для здійснення відновлювального ремонту застрахованого у ПрАТ «СК «ВУСО» транспортного засобу використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів.

Тому стягнення як з ПрАТ «СК «Провідна», так і з ТОВ «Алан» вартості відновлювального ремонту такого транспортного засобу без урахування його зносу, тобто у розмірі, більшому 58218грн.81коп., є безпідставним і неправомірним.

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 06.07.2020, позивач вказав, що відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004 (із змінами та доповненнями) у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Позивач вказує, що на підставі статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи здійснює відшкодування витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу, з урахуванням зносу, розрахованого у встановленому законодавством порядку. Різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

При здійсненні страхового відшкодування за полісом ПрАТ «СК «Провідна» правомірно враховано знос майна та здійснено виплату на користь ПрАТ «СК «ВУСО» у розмірі 58218грн.81коп.

Також позивач вказує, що з огляду на рахунок СТО для ремонтно-відновлювальних робіт пошкодженого транспортного засобу використовувались нові деталі та складові частини, позначення «б/у» навпроти відповідних позицій відсутні.

Відповідно статей 1166, 1187 Цивільного кодексу України обов`язок з відшкодування в повному обсязі завданої внаслідок ДТП шкоди покладається на винну особу.

В даному випадку обсяг відповідальності ПрАТ «СК «Провідна» законодавчо обмежений положеннями статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Тому розмір невідшкодованої шкоди підлягає стягненню саме із відповідача.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд встановив таке.

Згідно з матеріалами справи, 12.12.2017 о 16год.55хв. в районі будинку №1 по вул. Яснополянській в м. Дніпро сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілю Fiat Doblo, державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобілю Renault Logan Van, державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.01.2018 у справі №201/18347/17-н за результатами розгляду адміністративних матеріалів, що надійшов з Управління патрульної поліції у м. Дніпрі ДПП НП України, через порушення пункту 11.4 Правил дорожнього руху України ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладений штраф.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 365909 власником транспортного засобу Renault Logan Van, державний номер НОМЕР_1 є ТОВ «Студія Води «Трітон».

Згідно з наявними в матеріалах справи положеннями публічного договору-оферти щодо добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» ця публічна оферта є офіційною пропозицією Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (далі – страховик), що адресується невизначеному колу споживачів – дієздатних фізичних осіб та юридичних осіб (далі – клієнти), укласти з товариством договір добровільного страхування наземного транспорту (далі – договір страхування). Договір страхування вважається підписаним уповноваженим представником страховика шляхом проставлення підпису та печатки на даній оферті. Договір страхування вважається підписаним клієнтом шляхом підписання договору добровільного страхування наземного транспорту (далі – поліс).

Відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО) №DNH0UA-44 від 21.11.2017 (далі - договір від 21.11.2017), укладеного між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (далі – страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Студія води «Тритон» (далі – страхувальник), предметом цього договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом – спеціалізованим вантажним фургоном маловантажним-В Renault Logan Van, державний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до пунктів 9, 10 договору від 21.11.2017 строк дії договору становить з 22.11.2017 по 21.11.2018, період страхування – з 18.11.2017 по 17.11.2018.

На адресу позивача надійшло повідомлення страхувальника про настання події з наземним транспортним засобом від 14.12.2017 та були складені акти огляду транспортного засобу.

Згідно з пунктами 5, 8 договору від 21.11.2017 розмір страхової суми відносно вищевказаного транспортного засобу дорівнює 120234грн.76коп. Розмір безумовної франшизи складає за ризиком «незаконне заволодіння транспортним засобом» - 7%, по решті ризиків – 1%.

В підпункті 1.1 Умов страхування добровільного страхування наземного транспорту (додаток №1 до публічного договору-оферти щодо добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО») вказано, що страховими випадками за договором є – дорожньо-транспортна пригода, протиправні дії третіх осіб, випадкове пошкодження (або знищення) майна, угон.

Відповідно до пункту 4.8 вказаних Умов, страхове відшкодування, що виплачується, зменшується на розмір безумовної франшизи - за кожним страховим випадком. У разі проведення ремонту застрахованого транспортного засобу на СТО, узгодженій зі страховиком, страхувальник (лізингоодержувач) сплачує СТО за ремонт тільки суму безумовної франшизи, а залишок вартості ремонту перераховує страховик па підставі рахунку СТО.

Листом ПАТ КБ «Приватбанк» від 12.01.2018 (вигододобувач за договором від 21.11.2017) повідомив позивача про направлення суми страхового відшкодування за договором від 21.11.2017 на СТО згідно рахунку-фактури ТОВ «Фірма «Зігфрід-Плюс» №ЗП-0000139 від 26.12.2017 з метою відновлення транспортного засобу.

Згідно зі страховим актом №00546-02, затвердженим 18.01.2018, за наслідками дорожньо-транспортної пригоди 12.12.2017 сума страхового відшкодування була встановлена в розмірі 82961грн.98коп. Вказана сума була визначена з урахуванням встановленої франшизи.

Платіжним дорученням №1336 від 18.01.2018 сума страхового відшкодування в повному обсязі перерахована ТОВ «Фірма «Зігфрід-Плюс» на підставі листа ПАТ КБ «Приватбанк» від 12.01.2018 за проведення ремонту пошкодженого транспортного засобу Renault Logan Van, державний номер НОМЕР_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, на момент дорожньо-транспортної пригоди 12.12.2017 цивільно-правова відповідальність відповідача як власника транспортного засобу Fiat Doblo, державний номер НОМЕР_2 була застрахована згідно полісу серія НОМЕР_4 в ПрАТ «Страхова компанія «Провідна». Ліміт страхових виплат за шкоду, заподіяну майну, становив 100000грн., франшиза – 0грн.

Позивач звернувся з регресною вимогою №1435 від 19.02.2018 до ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування понесених витрат в розмірі 82961грн.98коп.

З урахуванням листа ТОВ «Алан» від 19.04.2019, наказу №56-К від 06.04.2016, заяви від 06.04.2016, витягу з трудової книжки водій транспортного засобу Fiat Doblo, державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 станом на 12.12.2017 перебував в трудових відносинах з ТОВ «Алан».

Відповідно до постанови Верховного Суду від 06.07.2018 у справі №924/675/17, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу, та за мінусом франшизи.

Листом №17-12/8030 від 21.11.2019 ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» повідомила позивача про перерахування у відповідь на вимогу від 19.02.2018 суми в розмірі 58218грн.81коп. платіжним дорученням №ПП-0023326 від 18.05.2018.

Ця сума була вирахувана як вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту зносу в розмірі 0,4900, оскільки за даними з інформаційної системи AUDAHISTORY на момент настання страхового випадку 12.12.2017 транспортний засіб Renault Logan Van, державний номер НОМЕР_1 вже був пошкоджений за результатами дорожньо-транспортної пригоди в 2015році.

Сума, що не була відшкодована ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» позивачу, дорівнює 24742грн.17коп. (82961грн.98коп. - 58218грн.81коп.) На стягненні саме цієї суми з відповідача наполягає позивач.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Згідно з частиною 2 статті 999 Цивільного кодексу України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

За змістом частини 3 статті 985 цього Кодексу особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно зі статтею 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Водночас норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За змістом статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», покладено на страховика (винної особи) у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, визначено згідно зі статтею 1194 Цивільного кодексу України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми - статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків. Оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати)

Аналогічну позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №910/3650/16, від 02.12.2015 у справі №6-691цс15, постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/9396/17.

Відповідач є особою, субсидіарно відповідальною за заподіяну шкоду як власник джерела підвищеної небезпеки у розмірі, не покритому лімітом відповідальності, а саме у сумі 24742грн.17коп., яка становить різницю між виплаченою позивачем сумою страхового відшкодування та сумою, відшкодованою позивачеві ПрАТ «Страхова компанія «Провідна».

Зауваження відповідача про недоведеність позивачем використання під час відновлювального ремонту транспортного засобу нових вузлів, деталі, комплектуючих частин, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів спростовуються змістом рахунку-фактури №ЗП-0000139 від 26.12.2017 та актом здачі-прийняття послуг №ЗП-0000139. Позначення «б/у» навпроти відповідних позицій відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

Судові витрати позивача зі сплати судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 129, 237, 238, 240, 241, пунктом 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алан» м. Дніпро про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 24742грн.17коп. – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алан» (ідентифікаційний код: 24447183; місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Стартова, 26) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (ідентифікаційний код: 31650052; місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31) суму страхового відшкодування в розмірі 24742грн.17коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102грн.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 16.07.2020.

Суддя Р.Г. Новікова