Ухвала суду № 90412007, 14.07.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/1656/20

Провадження № 2-др/201/22/20

УХВАЛА

Іменем України

14 липня 2020 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в особі головуючого - судді Батманової В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 201/1656/20 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара Міністерства освіти і науки України про стягнення боргу по заробітній платі за 2016 рік,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара Міністерства освіти і науки України про стягнення ненарахованої та невиплаченої заробітної плати за 2016 рік.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2020 року відмовлено у задоволенні вищевказаної позовної заяви.

07 липня 2020 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у порядку ст. 270 ЦПК України, в якій вона просить, дослідивши в повному обсязі подані нею докази, ухвалити додаткове рішення стосовно заявленої позовної вимоги щодо стягнення на її користь з відповідача боргу по зарплаті за 2016 рік за укладеним в 1989 році безстроковим договором – в частині двох державних гарантій, які складаються з окладу і надбавки за вислугу років у відповідних сумах.

Дослідивши матеріали поданої заяви, а також матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.

В поданій заяві про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_1 вказує, що суд, ухвалюючи рішення вирішив не всі позовні вимоги, а саме, вимога щодо стягнення на її користь з Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара Міністерства освіти і науки України борги по зарплаті за 2016 рік за укладеним в 1989 році безстроковим договором – в частині двох державних гарантій, які складаються з окладу і надбавки за вислугу років, в таких сумах: за січень 2016 року: оклад 3445,00 грн. і надбавку 30% за вислугу років 1033,50 грн.; за лютий 2016 року: оклад 3445,00 грн. і надбавку 30% за вислугу років 1033,50 грн.; за березень 2016 року: оклад 3445,00 грн. і надбавку 30% за вислугу років 1033,50 грн.; за квітень 2016 року: оклад 3445,00 грн. і надбавку 30% за вислугу років 1033,50 грн.; за травень 2016 року: оклад 3625,00 грн. і надбавку 30% за вислугу років 1087,50 грн.; за червень 2016 року: оклад 3625,00 грн. і надбавку 30% за вислугу років 1087,50 грн.; за липень 2016 року: оклад 3625,00 грн. і надбавку 30% за вислугу років 1087,50 грн.; за серпень 2016 року: оклад 3625,00 грн. і надбавку 30% за вислугу років 1087,50 грн.; за вересень 2016 року: оклад 3625,00 грн. і надбавку 30% за вислугу років 1087,50 грн.; за жовтень 2016 року: оклад 3625,00 грн. і надбавку 30% за вислугу років 1087,50 грн.; за листопад 2016 року: оклад 3625,00 грн. і надбавку 30% за вислугу років 1087,50 грн.; за грудень 2016 року: оклад 4000,00 грн. і надбавку 30% за вислугу років 1200,00 грн. не була вирішена.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215-217 ЦПК (діючого на той час). У ній, зокрема, має бути зазначено: висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково (при відмові в позові слід точно зазначити, кому, відносно кого та в чому відмовлено); висновок суду по суті позовних вимог: які саме права позивача визнано або поновлено; розмір грошових сум чи перелік майна, присуджених стороні; вартість майна, яке належить стягнути з відповідача, якщо при виконанні рішення присудженого майна у наявності не буде; конкретні дії, які відповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права; розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 88 ЦПК; строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; у яких межах допускається негайне виконання рішення, коли суд зобов`язаний або має право його допустити.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Таким чином статтею 270 ЦПК України, вирішено вичерпний перелік підстав для ухвалення судом додаткового рішення.

Відповідно до пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК (діючого на той час); воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Додаткове рішення може ухвалити лише той склад суду, що ухвалив рішення в даній справі. В іншому разі особа має право звернутися до суду з тими ж вимогами на загальних підставах. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви. У порядку, визначеному статтею 220 ЦПК, може бути ухвалено додаткове рішення й щодо заочного рішення. Оскарження додаткового рішення провадиться на загальних підставах. Якщо на рішення суду подано апеляційну чи касаційну скаргу і разом із цим порушено питання про ухвалення додаткового рішення, суд повинен спочатку ухвалити додаткове рішення, а потім надсилати справу для перегляду до суду вищої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, наведені в заяві ОСОБА_1 підстави для ухвалення додаткового рішення не є усуненням його недоліків, а вимоги заяви зводяться до перегляду рішення і переоцінки доказів. Позовні вимоги ОСОБА_1 розглянуті у повному обсязі і щодо них судом ухвалене рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів, а тому у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись постановами Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»; статтями 258 - 261, 270, 353, ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 201/1656/20 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара Міністерства освіти і науки України про стягнення ненарахованої та невиплаченої заробітної плати за 2016 рік - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки, визначені статтею 354 ЦПК України для апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя В.В. Батманова