Рішення № 90411234, 13.07.2020, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/2115/18

Номер провадження 2/289/9/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2020 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Сіренко Н.С.,

за участю: секретаря судового засідання - Галькевич Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог - служба у справах дітей Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів на дитину з матері,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на її утримання та на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2018 суддею ОСОБА_4 ухвалою від 12.11.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання (а.с.9,10).

23.11.2018 від ОСОБА_1 до суду надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог - служба у справах дітей Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області про позбавлення батьківських прав позивача відносно дитини ОСОБА_3 та визначення місця проживання останньої з батьком (а.с.39-57).

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.11.2018, зазначена зустрічна позовна заява була передана головуючому судді Невмержицькому І.М. (а.с.58).

Рішенням Вищої ради правосуддя від 27.11.2018 № 3613/0/15-18 ухвалено звільнити ОСОБА_4 з посади судді Радомишльського районного суду Житомирської області, у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до протоколів щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2018, призначення не відбулось, оскільки не вистачає потрібної кількості суддів для розподілу справ (а.с.29,62).

Рішенням Вищої ради правосуддя від 30.05.2019 № 1444/0/15-19 суддю Лисичанського міського суду Луганської області Луньову Дар`ю Юріївну, відряджено для здійснення правосуддя до Радомишльського районного суду Житомирської області строком на шість місяців із 14 червня 2019 року.

Згідно протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2019, головуючим суддею у зазначених справах визначено Луньову Д.Ю. (а.с.32,64).

Ухвалою від 24.06.2019 справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів прийнято до провадження та призначено підготовче засідання (а.с.33).

Ухвалою від 12.07.2019 зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог - служба у справах дітей Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини прийнято до спільного розгляду із первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом, присвоївши справі № 289/2115/18 (а.с.68).

20.08.2019 ОСОБА_1 подав до суду змінену зустрічну позовну заяву (а.с.84-87), у якій просить суд визначити місце проживання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 за фактичним місцем проживання батька за адресою: АДРЕСА_2 , залишивши дитину на його утриманні та вихованні. Просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2000,00 грн. щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття - до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що сторони разом проживали без реєстрації шлюбу з 2016 по 2018 рік, мають спільну дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на даний час проживає разом із батьком, останній дбає про неї, утримує матеріально, займається вихованням дитини. Позивач наполягає на визначенні місця проживання дитини саме з ним, так як це відповідатиме інтересам та бажанню дитини, посилається на те, що має можливість забезпечити дитині належні умови проживання, так як має стабільних дохід, житло. Позивач зазначає, що відповідач життям та вихованням дитини не цікавиться, матеріальної допомоги на її утримання не надає, хоча являється працездатною і в змозі надавати аліменти на утримання дитини.

Ухвалою від 10.09.2019 провадження у справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів закрито, у зв`язку із відмовою позивача від позову і така відмова прийнята судом, закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, призначено справу до судового розгляду по суті, встановлено порядок з`ясування обставин та дослідження доказів (а.с.100).

Строк відрядження судді Луньової Д.Ю. закінчився 14.12.2019.

Ухвалою від 03.01.2020, згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2019, суддею Сіренко Н.С. прийнято справу до свого провадження та призначено до судового розгляду (а.с.121,122).

27.04.2020 від третьої особи - служби у справах дітей Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області надійшла заява про розгляд вказаної справи без участі її представника (а.с.155).

В судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду були належним чином повідомлені (а.с.153).

Від позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_5 надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, просять задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі, клопотання про виклик свідків знімають (а.с.156,157).

Відповідач ОСОБА_2 причини неявки в судове засідання не повідомила, відзив на позовну заяву, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направляла.

Позовна заява надійшла до Радомишльського районного суду Житомирської області 23.11.2018, проведені всі підготовчі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного (без невиправданих зволікань) розгляду справи по суті, тому суд, враховуючи положення статті 223 ЦПК України, розглядає справу за відсутності сторін та їх представників.

Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками дитини є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 22.05.2017 (а.с.45).

Із Акту обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 вбачається, що останній зареєстрований по АДРЕСА_1 . В даному будинку чисто, прибрано, матеріально-побутові умови задовільні, кошти на продукти харчування, одяг, взуття, тверде паливо має (а.с.43).

Згідно довідки від 20.11.2018 № 506, виданої Пилиповицьким старостинським округом ОСОБА_1 , вбачається, що останній та його дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані на території Пилиповицького старостинського округу Радомишльської міської ради по АДРЕСА_1 (а.с.48).

Із характеристики, виданої Пилиповицьким старостинським округом 19.11.2018 на громадянку ОСОБА_2 слідує, що остання проживала без реєстрації в с. Пилиповичі Радомишльського району Житомирської області з ОСОБА_1 , за час проживання зарекомендувала себе з негативної сторони, належним чином не виконувала своїх батьківських обов`язків, на даний час місце проживання ОСОБА_2 не відоме (а.с.49).

З місця проживання ОСОБА_2 . Кичкирівським старостинським округом Радомишльської міської ради 19.11.2018 видано довідку-характеристику, із якої вбачається, що ОСОБА_2 тимчасово проживає разом зі своїм батьком ОСОБА_6 , проживаючи на території сільської ради зарекомендувала себе з негативної сторони, вихованням дочки не займається, постійно залишає дитину на сусідів і зникає на цілу добу, в будинку повна антисанітарія, підсобного господарства не ведуть, земельну ділянку не обробляють, в сім'ї постійно зловживають спиртними напоями (а.с.50).

19.11.2018 з місця проживання - Пилиповицького старостинського округу, та з місця роботи - Пилиповицької ЗОШ І-ІІІ ступенів, надані характеристики на ОСОБА_1 , згідно яких останній характеризується позитивно, не зловживає спиртними напоями, не конфліктує, працює в Пилиповицькій ЗОШ на посаді робітника по обслуговуванню, як працівник відповідальний, посадові обов`язки виконує вчасно, добросовісно і якісно, має спокійний, врівноважений характер (а.с.51,52).

Судом також встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована разом із батьком ОСОБА_1 на території Пилиповицького старостинського округу Радомишльської міської ради по АДРЕСА_1 , а фактично, на даний час, проживає з ним з 09.01.2019 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.89).

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

У відповідності до положень ст.ст. 141, 157 СК України, батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, розірвання шлюбу та окреме від дитини проживання не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, а той з батьків, з ким проживає дитина не має права перешкоджати тому із батьків, хто живе окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Згідно ч. 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставин, що мають істотне значення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11.07.2017 у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

05.12.2018 органом опіки та піклування складено Письмовий висновок про визначення місця проживання малолітньої дитини та недоцільність позбавлення батьківських прав, із змісту якого вбачається, що орган опіки та піклування Радомишльської РДА вважає за недоцільне позбавляти батьківських прав ОСОБА_2 стосовно її малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 (а.с.79-80).

Згідно ч. 2 ст. 161 СК України, орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 77, 79, 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідачем ОСОБА_2 не було надано жодних письмових доказів, які б свідчили про наявність обставин, які унеможливлюють встановити місце проживання дитини з батьком.

Дослідивши матеріали справи, беручи до уваги позицію органу опіки та піклування, який надав висновок про доцільність проживання дитини з батьком, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, а саме, що на даний час дитина проживає разом з батьком, за місцем проживання дитини створені всі умови для дитини, батько виховує та утримує доньку, суд, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків, вважає вірним визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з її батьком ОСОБА_1 , що, на думку суду, буде цілком відповідати інтересам дитини, забезпечить комфортні умови та сприятиме її здоровому розвитку, у зв'язку з чим, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17.10.2018 у справі № 402/428/16-ц відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14.12.2016 у справі № 6-2445цс16 та від 12.07.2017 у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір`ю. Велика Палата Верховного Суду вважає, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989.

Крім того, під час вирішення цієї справи суд керується статтею 51 Конституції України, яка гарантує кожному із подружжя рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї, а також частиною шостою статті 7 Сімейного кодексу України, відповідно до якої рівність прав і обов'язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї є однією із загальних засад регулювання сімейних відносин. Це узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги (рішення у справі «Зоммерфельд проти Німеччини» від 08.07.2003, «Цаунеггер проти Німеччини» від 03.12.2009).

Суд, з огляду на вищенаведені положення законодавства про рівність прав та обов'язків обох батьків, відносини між сторонами, вважає необхідним зауважити, що визначення місця проживання дитини з батьком по своїй суті не є розлученням матері з дитиною та не можна тлумачити як наявність у батька переваги перед матір'ю, оскільки ОСОБА_2 має по відношенню до дитини такі ж особисті немайнові права і обов'язки, як і ОСОБА_1 і жодним чином не втрачає прав, заснованих на спорідненості з дитиною, оскільки мати має можливість вільно спілкуватися з дочкою та не обмежена в участі у вихованні дитини.

Крім того, у разі виникнення інших обставин, встановлення тісного емоційного контакту між матір'ю та дитиною, місце проживання дитини може бути згодом визначено і з матір'ю.

Відповідно до ст. 51 Конституції України , ст. 180 Сімейного кодексу України (далі СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Способи виконання обов`язку утримувати своїх неповнолітніх дітей визначені в ст. 181 СК України, за змістом ч. 3 якої кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 СК України.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі поданих учасниками справи доказів.

Позивач просив суд визначити аліменти на утримання дочки в розмірі 2000,00 грн., починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.

За змістом ст. 141 СК України, батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, в тому числі і щодо її утримання.

Враховуючи, що місце проживання дочки сторін визначено з батьком, який нею опікується постійно, і об`єктивно несе витрати на її утримання та враховуючи наведені вище обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що розмір аліментів, який необхідно стягнути на утримання дитини належить визначити в заявленому розмірі щомісячно, починаючи з часу пред`явлення зміненої зустрічної позовної заяви до суду, відповідно до ст. 191 СК України, до досягнення дитиною повноліття, у відповідності до ст. 180 СК України.

При постановленні рішення про стягнення аліментів суд також враховує, що позивач та відповідач в даному випадку не позбавлені права в разі зміни матеріального чи сімейного стану звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів в порядку ст. 192 СК України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного та відповідно до ст.ст. 180-183, 191 СК України, керуючись статями ст.ст. 2, 19, 81, 141, 263, 265, 274-279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_3 ), третя особа без самостійних вимог - служба у справах дітей Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області (12200, Житомирська обл., м. Радомишль, Соборний Майдан, 12, Код ЄДРПОУ 34247270) про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів на дитину - задовольнити.

Визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із її батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання дитини - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 2000,00 грн. щомісячно, з урахуванням щорічної індексації відповідно до закону, починаючи з дня звернення до суду - 20.08.2019 і до досягнення дитиною повноліття - до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Допустити негайне виконання судового рішення в межах платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 704,80 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н. С. Сіренко