Рішення № 90408994, 08.07.2020, Березнегуватський районний суд Миколаївської області

Провадження № 2/470/93/20

Справа № 470/60/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2020 року смт. Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Лусти С.А.,

за участю секретаря судового засідання Дячук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

24 січня 2020 року позивач звернувся до суду з відповідним позовом до відповідача у якому зазначив, що відповідач відповідно до підписаної заяви № б/н від 24 листопада 2014 року, отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду про те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Оскільки зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконав, станом на 28 листопада 2019 року в нього виникла заборгованість в сумі 50912,68 грн., яку позивач просив стягнути на його користь та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, направив клопотання про слухання справи у його відсутність та підтримання позовних вимог в повному обсязі. Крім того, направив відповідь на відзив, у якому заперечення відповідача проти позовних вимог вважав безпідставними та просив позов задовольнити.

Відповідач та його представник в судове засідання також не з`явилися, від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи у її відсутність та заперечення проти позовних вимог позивача. Також від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач заяви про отримання кредиту не підписував, кредиту від позивача не отримував, а нарахування відсотків за кредитом здійснено протиправно, оскільки відповідач є учасником бойових дій.

Оскільки представники позивача та відповідача надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, а відповідач в судове засідання не зявився, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази суд доходить наступного.

Судом встановлено, що відповідач та публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є позивач, уклали кредитний договір у вигляді анкети-заяви № б/н від 24 листопада 2014 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, за умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що ця заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві (а.с.9-27).

Факт отримання кредитних коштів відповідачем підтверджено випискою по рахунку (а.с.60-62).

Однак, отримавши грошові кошти по кредитному договору, відповідач не в повному обсязі виконав взятих на себе зобов`язань, не сплатив у встановлений строк суму основного боргу, а тому станом на 28 листопада 2019 року йому нараховано заборгованість у розмірі 50912,68 грн., з яких: 37867,81 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 5141,85 грн. - заборгованість за відсотками згідно ст.625 ЦК України; 5002,42 грн. - пеня; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 2900,60 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.6-8).

Суд вважає, що між сторонами мають місце цивільно-правові відносини із зобов`язального права по кредитному договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

За змістом ст.634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі ст.1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст.549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК Українивизначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяється на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника нарахування процентів, пені та штрафу не зазначено.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, просив, крім тіла кредиту, стягнути штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.

Оскільки Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на сайті: https://privatbank.ua, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 24 листопада 2014 року шляхом підписання заяви-анкети.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 (постанова від 03 липня 2019 року).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за пенею, в розмірі 5002,42 грн,, штрафу (фіксованої частини) в розмірі 500,00 грн. та штрафу (процентної складової) в розмірі 2900,60 грн. не можуть бути задоволені у зв`язку з їх безпідставністю через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу, оскільки витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який викладений на банківському сайті не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Крім того судом встановлено, що згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, останнім відповідачу в тіло кредиту враховано погашені відсотки за рахунок кредиту, сплата яких не передбачена договором і доказів узгодження таких дій банку із позичальником матеріали справи не містять.

Між тим, з вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що за період дії кредитного договору відповідачем отримано кредитних коштів 42763,36 грн., а внесено коштів на погашення заборгованості за поточним, простроченим тілом кредиту та пенею - 33347,07 грн., відповідно залишок заборгованості за кредитом складає 9416,29 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача (а.с.6-8).

Нарахування відсотків за ст.625 ЦК України, в розмірі 5141,85 грн., взагалі будь-якими доказами не підтверджено, а тому вимога позивача про їх стягнення задоволена бути не може.

Доводи представника відповідача про непідписання відповідачем заяви на отримання кредитних коштів та неотримання ним кредиту судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються копією заяви від 24 листопада 2014 року, що мається в матеріалах справи та випискою по рахунку відповідача.

З огляду на викладене, виходячи з вищенаведених норм діючого законодавства та встановлених по справі обставин, суд приходить до висновку, що позивні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню, в розмірі 9416,29 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту, оскільки судом встановлено безпідставність нарахування позивачем неустойки на підставі умов та правил надання банківських послуг та недоведеність заборгованості відповідача за відсотками, нарахованими за ст.625 ЦК України.

За правилами ст.141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок держави, оскільки відповідач є учасником бойових дій, а тому звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст.12, 13, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", рахунок НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором б/н від 24 листопада 2014 року, станом на 28 листопада 2019 року, в розмірі 9416,29 (дев`ять тисяч чотириста шістнадцять грн. 29 коп.) грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту.

Судові витрати акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", рахунок UA083052990000029092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, в розмірі 388,76 грн., компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через Березнегуватський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повний текст рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони:

Позивач: акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", місце знаходження: індекс 01001, вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570;

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Березнегуватським РВ УМВС України в Миколаївській області 11 травня 2007 року, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 .

Повний текст рішення виготовлено 14 липня 2020 року.

Суддя С. А. Луста