Рішення № 90408737, 07.07.2020, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/741/18

Провадження №2/148/54/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07 липня 2020 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді Ковганича С.В.

при секретарі Грох Н.С., Мрочко Т.О.

за участі представника позивача Войцещука А. П.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тульчині за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» ( далі ПАТ КБ «Приватбанк» ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідач звернулася до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з цим підписала заяву №б/н від 27.07.2012, згідно якої отримала кредит в розмірі 8000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківськомі сайті www.privatbank.ua складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг (надалі Договір) , що підтверджується підписом у заяві.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 Договору.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, свої зобов`язання за вказаним договором не виконала.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 27.03.2018 має заборгованість - 62680,27 грн, яка складається з наступного:

- 27499,25 грн - тіло кредиту;

- 14067,05 грн - нараховано відсотків за користування кредитом;

- 17653 грн - нараховано пені;

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських

послуг:

- 500,00 грн - штраф (фіксована частина);

- 2960,97 грн - штраф (процентна складова).

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ПАТ КБ «Приватбанк». Просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 62680,27 грн та понесені по справі судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду заяву, згідно якої просить розглянути справу без учассті представника позивача за наявними матеріалами у справі. На минулому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини та просить їх задовольнити. Також пояснив, що оригіналу кредитного договору в архіві немає. Сума заборгованості станом на 12.06.2017 складала 15078,55 грн. З яких банкоматів і де були зняті кошти в червні 2017 він не володіє, лише з виписки по рахунках видно, що 12.06.2017 відбулось три операції з приводу покупки товару. Відповідач отримала картку 4149....7565, коли саме йому невідомо. Про видані відповідачу кредитні картки він інформацією не володіє. З відповіді банку видно, що відповідач зверталась в банк із заявою про зняття з її карточки несанкціонованих коштів, однак чи проводилась з цього приводу перевірка йому невідомо. З 2012 року умови і правила надання кредиту змінювались. Заборгованість розпочалась з 01.06.2015.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав заяву, згідно якої просить розглянути справу без участі відповідача та його представника, позовні вимоги визнаються в частині заборгованості по тілу кредиту в сумі 6538,08 грн. В іншій частині позовні вимоги не визнає, вважає, що позивач не довів свої позовні вимоги в цій частині. На минулому засіданні представник позивача позовні вимоги також визнав частково та погоджувався із заборгованістю, яка виникла до несанкціонованого зняття коштів, а саме 6538,08 грн. Також вказав, що з картки відповідача в період після 01.06.2017 невідомі особи несанкціоновано зняли кошти, про що остання повідомляла і банк та поліцію, а тому підстави для нарахування відповідачу відповідного боргу, процентів, пені та штрафів за цей період є неправомірними. Дані кошти були зняті без неї, незаконно, вона конфеденційної інформації нікому не розкривала. Після повідомлення відповідачем банку про несанкціоноване зняття коштів між банком та нею виник конфлікт і картка була заблокована. З наданої ним роздруківки з мобільного телефону про СМС-повідомлення вбачається, що відповідач повідомляла банк про незаконне заволодіння її грошима, направивши їм листа. Раніше вона зверталась до Тульчинського відділення банку з даного приводу.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засідання встановлено, що згідно договору № б/н від 27.07.2012 відповідач ОСОБА_4 отримала кредит в розмірі 8000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що підтверджується копією анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с.8).

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з договором про надання банківських послуг, який був наданий їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

В свою чергу, відповідач свої зобов`язання за користування кредитними коштами належним чином не виконувала.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість, яка згідно з наданим представником позивача розрахунком (а.с.6-7) станом на 27.03.2018 становить - 62680,27 грн. яка складається з наступного:

- 27499,25 грн. - тіло кредиту;

- 14067,05 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом;

- 17653 грн. - нараховано пені;

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських

послуг:

- 500,00 грн. - штраф (фіксована частина);

- 2960,97 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що до відносин за кредитним договором застосовується правове регулювання щодо відносин за договором позики.

За таких обставин зобов`язання за кредитним договором виникають з моменту передачі кредитодавцем позичальнику коштів, згідно умов кредитного договору.

Згідно вимог ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ч.2 ст.1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст.551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

В свою чергу, в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 27.07.2012, підписаній сторонами, процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Між тим, банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту ( сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитом, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Представник позивача, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за кредитним договором від 27.07.2012, посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг та витяг з Тарифів банку, які викладені на банківському сайті:www:privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору.

Витягами з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані представником позивача на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15) і не спростовано представником позивача при розгляді вказаної справи.

Також в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим банком в період - з часу виникнення спірних правовідносин (27.07.2012) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (11.04.2018 направлено суду поштовою кореспондецією), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяги з Тарифів та з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Надані представником позивача Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15).

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Витяги з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи і не містять підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 27.07.2012 шляхом підписання заяви-анкети. За таких обставин, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами, в також відповідальність у вигляді неустойки ( пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. А тому, правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за процентами за користування кредитом та зі сплати неустойки ( пені, штрафів) немає.

Наведене вище узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду під час розгляду справи №342/180/17, провадження № 14-131цс19, висловленими в постанові від 03.07.2019.

Відтак, слід відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 14067,05 грн, пені в розмірі 17653 грн, а також штрафів в розмірі 500 грн (фіксована частина) та 2960,97 грн (процентна складова), у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу.

Разом із цим, вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь банку тіла кредиту, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що укладений між сторонами кредитний договір від 27.07.2012 у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Враховуючи вимоги ч.2 ст.530 ЦК України та беручи до уваги, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Судом враховано, що представник відповідача погодився із заборгованістю, яка виникла до несанкціонованого зняття коштів, а саме суми в розмірі 6538,08 грн, тому суд вважає дану суму встановленою та такою, що додатковому дослідженню не підлягає.

В той же час, суд не може погодитися з аргументами представника відповідача про те, що шахрайським шляхом були зняті грошові кошти з кредитної картки відповідача, у зв`язку із чим вона звернулася до правоохоронних органів із відповідною заявою, що виключає порушення нею зобов`язань за кредитним договором та відповідальність за це порушення, з наступних міркувань.

Пунктом 9 розділу VІ Положення "Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням", затвердженого постановою Правління Національного банку України 05.11.2014№ 705, встановлено, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно до копії витягу з кримінального провадження № 12017020310000336 (а.с.47) вбачається, що 11.06.2017 близько 14:00 год. невстановлена особа, шляхом обману заволоділа грошовими коштами у сумі 10000 грн, що належали ОСОБА_4 , чим спричинили останній матеріального збитку на вказану суму.

Оглянувши в судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12017020310000336 судом встановлено, що за фактом шахрайства до ОСОБА_5 внесено відомості про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР за № 12017020310000336 від 18.06.2017 за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.190 КК України. На теперішній час по даному кримінальному провадженню досудове розслідування триває, проводяться слідчо-розшукові заходи, повідомлення про підозру в рамках кримінального провадження не здійснювалося.

Згідно протоколу допиту ОСОБА_4 вбачається, що остання повідомила орган досудового розслідування про те, що 11.06.2017 біля 14.00 год. на її абонентський номер НОМЕР_1 прийшло СМС повідомлення, про те, що її платіжна картка заблокована та їй необхідно зателефонувати на абонентський номер № НОМЕР_2 . Однак, яка саме картка заблокована не повідомлялось, так як у неї в користуванні їх дві, зарплатна та кредитна. Потім вона зателефонувала на вказаний номер, де їй представились службою безпеки «Приват банку» та повідомили про необхідність продиктувати свій пін код, на що остання погодилась та продиктувала. Також незнайомець запропонував їй в цілях безпеки змінити пароль для входу у "Приват 24", на що вона погодилась, після чого незнайомець продиктував свій пароль. 17.06.2017, коли вона зайшла на сайт "Приват 24", то виявила, що з її кредитної картки № НОМЕР_3 було знято грошові кошти в сумі 10000 грн.

Із копії виписки за період з 01.06.2017 по 08.08.2018 по рахунку ОСОБА_6 (а.с.68) вбачається, що основна картка НОМЕР_3 . 12.06.2017 з карткового рахунку № НОМЕР_3 відбулося списання коштів на покупку товару на загальну суму 8540,47 грн, а саме: 4603,22 грн, 3437,97 грн та 499,28 грн. Станом на 12.06.2019 заборгованість склала - 15078,55 грн. Також данний факт підтверджується розрахунком заборгованості, де в графі "Витрати клієнтом кредитних коштів від 12.06.2017 зазначено - 8540,47 грн, а у графі "Складова заборгованості за наданим кредитом" зазначено 15078,55 грн.

В свою чергу, з вищевказаної виписки також вбачається, що у відповідача наявні ще дві картки: НОМЕР_4 та НОМЕР_7. Однак, інших належних доказів, які б свідчили про отримання відповідачем даних карток матеріали справи не містять. Також про наявність інших карток невідомо і самому представнику позивача. Відтак, судом не враховані відомості, що містяться у виписці відносно цих двох карток.

Наявні в матеріалах справи фото відповідача з отриманою банківською карткою (а.с. 94, 95, 96, 97) суд не вважає належними доказами, оскільки дані фото не дають можливості встановити, яку саме картку отримано відповідачем, її номер та строк дії, що б давало суду можливість визначити саме ту картку (рахунок), по якій здійснювалось нарахування по кредиту.

Також, суд не бере до уваги надану представником відповідача копію роздруківки СМС-повідомлення про вручення відправлення (а.с.48), якою останній обгрунтовує вручення банку листа відповідача про несанкціоноване зняття коштів з її кредитної картки, так як з даного СМС-повідомлення не можливо зрозуміти кому і ким воно направлялось і яке саме повідомлення, а саме його зміст.

Проте, судом враховано, що представник позивача визнав, що відповідач зверталась в банк із заявою про зняття з її карточки несанкціонованих коштів.

Таким чином, на підставі вищевказаних доказів судом підтверджено, що у відповідача наявна кредитна картка № НОМЕР_3 . 12.06.2020 з даної кредитної картки трьома платежами було знято кошти на загальну суму 8540,47 грн і заборгованість за кредитом склала - 15078,55 грн. З пояснень самої ОСОБА_4 , які надавались останньою в поліції, судом встановлено, що здійснення операцій з її кредитної картки, а саме списання коштів на покупку товару на суму 8540,47 грн відбулося з використанням її даних, доступ до яких сторонні особи отримали завдяки власниці картки - відповідача у справі. Тобто, відповідач проявила необачність, внаслідок чого зловмисники отримали доступ до приватної інформації, якою скористалися для списання коштів з рахунку відповідача.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 у справі № 6-71цс15.

Верховний Суд у постановах від 14.08.2019 у справі № 317/2745/16-ц, від 18.09.2019 у справі № 564/2153/16-ц, від 09.10.2019 у справі № 545/3918/16-ц, від 20.11.2019 №164/1323/16-ц вказану правову позицію підтримав.

Відтак, посилання представника відповідача на постанову Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №202/10128/14-ц не заслуговують на увагу, так як в ній йдеться про те, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій при відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

При цьому, представником відповідача не доведено, що списання коштів із карткового рахунку відповідача виникло не з її вини. Крім того, наявність кримінального провадження не може свідчити, у силу презумпції невинуватості, про вчинення злочину щодо відповідача до винесення вироку, яким такі обставини будуть встановлені.

З урахуванням встановлених судом обставин справи, суд приходить до висновку, що оскільки відповідач своїми діями сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції з її кредитною карткою, то саме вона, як користувач платіжної картки, несе цивільно-правову відповідальність за здійсненні такої операцій, що є підставою для стягнення заборгованості за тілом кредиту з відповідача за кредитним договором, однак не у розмірі 27499,25 грн, як просить представник позивача, а в розмірі 15078,55 грн, яка наявна станом на 12.06.2017 та встановлена судом на підставі наявних в матеріалах справи доказах.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог представника позивача в заявлених ним межах та про існування правових підстав для їх часткового задоволення, а саме стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором № б/н від 27.07.2012 в розмірі 15078,55 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, тому з врахуванням вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме, 423,87 грн (15078,55 х 1762 / 62680,27 = 423,87 грн)

На підставі викладеного, керуючись п.9 розділу VІ Положення "Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням", затвердженого постановою Правління Національного банку України 05.11.2014№ 705, ст. ст. 207, 526, 530, 549, 551, 626, 628, 633, 634, 1024, 1049, 1050, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. ст.4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 263- 265 ЦПК України, суд,-

П О С Т АН О В И В:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, р/р№ НОМЕР_6 , місцезнаходження якого: вул. Грушевського, 1Д, м.Київ, 01001, заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.07.2012 в розмірі 15078,55 грн ( п`ятнадцять тисяч сімдесят вісім гривень 55 копійок).

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків, пені та штафів відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, р/р№ НОМЕР_6 , місцезнаходження якого: вул. Грушевського, 1Д, м.Київ, 01001, судові витрати з оплати судового збору в сумі 423,87 грн ( двісті п`ятдесят сім гривень 47 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області, з врахуванням п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду, з врахуванням п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України.

Суддя: