Рішення № 90406512, 23.06.2020, Буринський районний суд Сумської області

Справа № 574/1616/19

Провадження №2/574/117/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року Буринський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Куцан В.М.

з участю секретаря судового засідання Кошелєвої Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Буринського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування Буринської районної державної адміністрації Сумської області про визнання фізичних осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом мотивуючи тим, що вона згідно договору дарування від 11.03.1986 року №323 є власником житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , в якому і проживає. За цією адресою значаться зареєстрованими її дочка ОСОБА_2 та онука ОСОБА_3 , які більше 5 років тому виїхали на постійне місце проживання до Російської Федерації. На неодноразові прохання знятися з реєстрації останні не звертають уваги, але це впливає на її права в отриманні субсидії та тягне додаткові фінансові витрати. Вважає, що відповідачі втратили право на проживання в будинку.

Ухвалою суду від 08.01.2020 року відкрито провадження за вказаним позовом та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила справу розглянути без її участі, надіславши до суду письмову заяву.

Відповідачка ОСОБА_2 , яка діє від свого імені та від імені малолітньої дочки ОСОБА_3 в задоволенні позову не заперечувала, просила справу розглянути без її участі про що повідомила суд письмовою заявою.

Представник третьої особи ОСОБА_4 в задоволенні позовної заяви не заперечувала, просила справу розглянути без її участі, про що повідомила суд письмово листом.

Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , кожна окремо, підтвердили, що відповідачі близько 5 років не проживають в будинку позивачки, добровільно виїхавши на постійне місце проживання до Російської Федерації.

Вислухавши покази свідків, дослідивши обставини справи, надані докази та давши їм оцінку, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 4 статті 206 ЦПК України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що позивачці на праві власності належить житловий будинок з господарськими спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , що вбачається з копії технічного паспорту на будинок, договору дарування та копії паспорта позивачки (а.с.5-9).

З довідки депутата Буринської міської ради Шевельової ОСОБА_7 .В. вбачається, що за вищевказаною адресою значаться зареєстрованими, в тому числі, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (відповідачі по справі), що також підтверджується копією паспорта відповідачки ОСОБА_2 (а.с.10,36).

Між тим, встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 більше 5 років не користуються та не проживають в будинку за вищевказаною адресою, виїхавши на постійне місце проживання до Російської Федерації та не є його співвласниками, що підтверджується показами свідків та матеріалами справи.

Відповідно до ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

В силу ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 2 ст.405 цього Кодексу встановлено, що член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.10 своєї постанови від 02.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з`ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в добровільному порядку виїхали з будинку і вже більше п`яти років не проживають в ньому і не несуть будь-яких витрат на його утримання та на оплату витрат по оплаті житлово-комунальних послуг.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що останні втратили право на користування житловим будинком, у зв`язку з чим вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, керуючись 2, 3, 5, 7, 10, 12, 13, 23, 206, 258, 178, 259, 265, 268, 279, 354 ЦПК України, ст.ст.391,405 ЦК України, ст.ст.150 ЖК Української РСР, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування Буринської районної державної адміністрації Сумської області про визнання фізичних осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням задовольнити повністю.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) у користуванні житловим будинком, розташованим за адресою АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий, зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий, зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) такими, що втратили право користування зазначеним житловим приміщенням.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Буринський районний суд (а з початком функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Сумського апеляційного суду) шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий:

Повний текст рішення виготовлений 30.06.2020 року.