Рішення № 90406387, 06.07.2020, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/6911/13-а

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2020року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого – судді Свірідової В.В.

при секретарі Шаповалової Ю.О.

справа №466/6911/13-а, 2-а/466/9/20

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Львівської міської ради про скасування ухвали та зобов`язання до вчинення дій, -

встановив:

09.09.2013 ОСОБА_3 звернулась до суду з позовною заявою до Львівської міської ради про скасування ухвали про зобов`язання вчинити дію, в якій просила поновити строк для подання позову, зобов`язати Львівську міську раду передати ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0159 гектари за адресою АДРЕСА_1 з цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства у власність.

В подальшому не змінюючи підстав позову, подала заяву про збільшення позовних вимог (а.с.27-28) та заяву про уточнення позовних вимог (а.с.156-158) та просила суд ухвалити рішення, яким ухвалу Львівської міської ради №3445 від 25.03.2020 скасувати; зобов`язати Львівську міську раду повторно розглянути питання надання ОСОБА_4 земельної ділянки орієнтовною площею 0,0262га у АДРЕСА_2 для ведення АДРЕСА_3 господарства.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вона стала в 1962році власником житлового будинку та користувачем земельної ділянки АДРЕСА_1 , повністю використовувавши вказану земельну ділянку площа якої становить 1262кв.м.

10000кв.м. вона приватизувала для будівництва та обслуговування житлового будинку, а 262кв.м. мала намір приватизувати для ведення ОСГ. Зібравши усі необхідні документи, звернулась з відповідною заявою в ЛМР, однак ухвалою Львівської міської ради №3445 від 25.03.2010 їй було безпідставно відмовлено в передачі земельної ділянки у власність, тому змушена була звернутись з позовом до суду.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова Свірідової В.В. від 14.10.2013 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду (а.с.13).

Позивач ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.119).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 07.12.2015 зупинено провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Львівської міської ради про зобов`язання до вчинення дій на час прийняття спадщини спадкоємцями ОСОБА_3 (а.с.122).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 30.06.2017 поновлено провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Львівської міської ради про зобов`язання до вчинення дій (а.с.131).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 27.12.2017 справу передано на розгляд Львівського окружного адміністративного суду (а.с.166). Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду Гавдик З.В. від 22.01.2018 адміністративну справу передано на розгляд Шевченківського районного суду м. Львова (а.с.171).

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (спадкоємці ОСОБА_3 ) в судове засідання не з`явились, однак ОСОБА_1 подав до суду клопотання, в якому підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд розглядати справу у його відсутності, а тому суд вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.

Представник відповідача – Львівської міської ради у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про отримання повідомлення, заяв та клопотання на адресу суду не поступило.

У відповідності до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що у задоволенні позовних вимоги слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і в спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повно та всебічно дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні відносини між сторонами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено та підтверджено доказами наступне.

Органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» наділені значними повноваженнями у різних галузях, зокрема, у сфері бюджету та фінансів, соціально-економічного і культурного розвитку, у сфері управління комунальною власністю, в галузі житлово-комунального господарства, у сфері регулювання земельних відносин, соціального захисту населення тощо.

Постановою від 29.09.2009 про відкриття виконавчого провадження №15022660 було зобов`язано Львівську міську раду в строк до 06 жовтня 2009 року вирішити питання стосовно передачі у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 262кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

На виконання зазначеної постанови департаментом містобудування було підготовлено проекти ухвал «Про погодження гр. ОСОБА_4 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у АДРЕСА_2 » та «Про відмову гр. ОСОБА_4 у наданні земельної ділянки у АДРЕСА_2 ».

Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування Львівської міської ради листом від 06.01.2010р. за №1.4-9862/2403 повідомило підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про те, що проект ухвали проходить візування у профільних управліннях міської ради, після чого буде скерований на розгляд чергової сесії Львівської міської ради.

В подальшому департамент містобудування листом від 11.02.2010р. за № 2403-1 вих-73, скерував зазначені проекти ухвал секретарю Львівської міської ради для погодження постійною депутатською комісією землекористування та включення в порядок денний пленарного засідання Львівської міської ради про що було повідомлено ППВР відділ ДВС Головного управління юстиції у Львівській області

Оскільки вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено виключно до компетенції міських рад, 11.03.2010 на виконання постанови від 29.09.2009 про відкриття виконавчого провадження №15022296 на розгляд сесії Львівської міської ради (єдиного органу до виключної компетенції якого належить вирішення питань регулювання земельних відносин, згідно п.34 ч.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Земельного кодексу України) було винесено наступні проекти ухвал:

- «Про погодження гр. ОСОБА_4 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у АДРЕСА_2 ;

- «Про відмову гр. ОСОБА_4 у наданні земельної ділянки у АДРЕСА_4 .

Проект ухвали «Про погодження гр. ОСОБА_4 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у АДРЕСА_2 » був відхилений, як такий, що не набрав достатньої кількості голосів.

Проект ухвали «Про відмову гр. ОСОБА_4 у наданні земельної ділянки у Заозерному провулку АДРЕСА_4 » був прийнятий за № 3445 від 25.03.2010.

Враховуючи вище наведене, встановлено, що Львівська міська рада у відповідності до повноважень закріплених ст.ст. 13, 41, 142-145 Конституції України, ст. 10, п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 12, 80, 83, 116 Земельного кодексу України, п.2 Роз`яснення вищого арбітражного Суду України від 27.06.2001 №02-5754 зі змінами і доповненнями, внесеними Роз`ясненнями Президії Вищого Господарського Суду Україні 31.05.2002 №04-5609, виконала виконавчий лист №2а-15/2007 від 21.11.2007 виданий Шевченківським районним судом м. Львова.

Крім того, відповідно до пояснювальної записки Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин (а.с.90), встановлено, що Управлінням відповідно до листа начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення Шевченківського районного суду від 21.11.2007 справа №2-А-16/2007 підготовлений проект ухвали «Про погодження гр. ОСОБА_4 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_2 », проте для погодження місця розташування земельної ділянки згідно ст. 151 Земельного кодексу України необхідні висновки територіальних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів містобудування і архітектури, охорони історичного середовища, охорони навколишнього природного середовища, санітарно-епідеміологічних органів, які не надані на розгляд управління, а також не представлені матеріали необхідні для скерування управлінням запитів у територіальні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів для надання відповідних висновків про можливість надання зазначеної земельної ділянки.

Відповідно до положень статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: - письмовими, речовими, електронними доказами; - висновками експертів; - показаннями свідків.

Докази мають бути:- належними, тобто повинні містити інформацію щодо предмета доказування (ст.73 КАС України);- допустимими - докази мають бути одержані у порядку, встановленому законом (ст.74 КАС України); - достовірними, тобто такими, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.75 КАС України); - достатніми – такими, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.76 КАС України).

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 19, 20, 72-78, 229, 243, 244, 293, 295 КАС України, ст.ст.12, 33, 116, 118, 121, 122 ЗК України, суд, -

ухвалив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Львівської міської ради про скасування ухвали та зобов`язання до вчинення дій – відмовити.

Апеляційні скарги на судові рішення можуть бути подані протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 03 липня 2020року.

Суддя В. В. Свірідова