Рішення № 90402220, 13.07.2020, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/3784/20

Провадження №2/461/1028/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2020 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.

секретаря судових засідань Пелех О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико – соціальної експертизи» про визнання необґрунтованою відмову у працевлаштуванні та зобов`язання вчинення дій –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико – соціальної експертизи», в якому просить визнати необґрунтованою відмову Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико - соціальної експертизи» у працевлаштуванні ОСОБА_1 на посаду лікаря - терапевта та лікаря - кардіолога, яка відображена в листі від 03.02.2019 року № 105, а також просить зобов`язати Комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико - соціальної експертизи» укласти з ОСОБА_1 трудовий договір на посаду лікаря - терапевта обласної МСЕК №2.

В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що ОСОБА_1 має стаж роботи на посаді лікаря понад 40 років, обіймала посаду голови міжрайонної спеціалізованої кардіологічної МСЕК більше 8 років. Позивач зазначила, що неодноразово зверталася до Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико – соціальної експертизи» із заявою про прийняття її на роботу, однак отримувала відмову у працевлаштуванні у зв`язку із відсутністю вакантних посад. У січні 2020 року позивач повторно звернулася до відповідача із заявою про прийняття на роботу на посаду лікаря – терапевта, або за наявності вакансії, на посаду лікаря – кардіолога, однак відповідач надав відповідь у формі листа від 03.02.2020 року №105, в якому повідомлено про відсутність вакантних посад терапевта і кардіолога. Окрім того, позивач зазначила, що у січні 2020 року помер ОСОБА_2 , який обіймав посаду голови Обласного МСЕК №2, лікаря - терапевта, а відтак станом на січень - лютий 2020 року була наявна вакантна посада лікаря - терапевта, на яку вона могла бути працевлаштована, оскільки має відповідний досвід роботи на цій посаді, відповідну спеціальність та кваліфікацію. Відтак вважає відмову відповідача у працевлаштуванні на вказану посаду та на посаду лікаря – кардіолога не обґрунтованою. Просить позов задоволити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 12.05.2020 року відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

05.06.2020 року на адресу Галицького районного судум.Львова надійшов відзив на позовну заяву від Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико – соціальної експертизи», у якому головний лікар Решота В.Й. просить відмовити у задоволенні позову. Зокрема зазначив, що ОСОБА_1 , працювала у Львівському обласному центрі медико-соціальної експертизи з 4 січня 1993 року лікарем-терапевтом-реабілітологом спеціалізованої кардіологічної МСЕК. У 2002 році переведена на посаду лікаря-кардіолога-реабілітолога цієї ж МСЕК, а з 1 листопада 2005 - голова міжрайонної спеціалізованої кардіологічної МСЕК №2. Останній раз атестувалася на підтвердження вищої кваліфікаційної категорії по кардіології 4 грудня 2012 року, терміном на 5 років, тобто вища категорія по кардіології була до 4 грудня 2017 року. Окрім того, вироком Личаківського районного суду від 30 грудня 2013 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України та призначено покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 роки, з позбавленням права займати посади, пов`язані із здійсненням організаційно-розпорядчих повноважень строком на три роки. 16.04.2014 року ОСОБА_1 звільнена з роботи за згодою сторін, на підставі п.1 ст.36 КЗпП України. Відповідач повідомив, що ОСОБА_1 неодноразово зверталася із заявами про працевлаштування, однак у прийомі на роботу було відмовлено у зв`язку з відсутністю вакантної посади.

Окрім того, головним лікарем Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний медико-соціальної експертизи» повідомлено, що вакантних посад лікаря-кардіолога чи лікаря-терапевта немає. Всі посади лікарів-експертів зайняті згідно штатного розпису і тарифікаційного списку. Замість померлого ОСОБА_3 , на посаду голови обласної МСЕК №2 з 1 лютого 2020 року призначений ОСОБА_4 лікар-невропатолог вищої категорії, який працює на обласній МСЕК№2 з 1996 року. Дві посади лікаря-терапевта на обласній МСЕК №2 зайняті лікарями Кущ 3.1. (з 02.11.1992 року) і ОСОБА_5 (з 01.08.2001 року). Крім того в обласній МСЕК№2 зайняті посади лікаря-невропатолога та лікаря-хірурга. У зв`язку з виробничою необхідністю посада «голова комісії-лікар-терапевт» була змінена на посаду «голова комісії -лікар-невропатолог» з лютого 2020 року наказом головного лікаря-головного експерта КЗ ЛОР «Львівський обласний центр МСЕ» №51 від 14.02.2020 року. Відтак, у зв`язку з відсутністю можливості працевлаштування ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні позову.

18.06.2020 року представником позивача через канцелярію Галицького районного суду м.Львова подано відповідь на відзив, у якому представник зазначив, що з 06.01.2020 року по 14.02.2020 року посада голови комісії - лікаря-терапевта була вакантною, тому на час надання відповіді 03.02.2020 року була наявна вакантна посада лікаря - терапевта, відповідно відповідач надаючи відповідь у лютому 2020 року надав позивачу недостовірну інформацію, чим необґрунтовано відмовив у працевлаштуванні на роботу.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 22.06.2020 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено.

30.06.2020 року від голови громадської організації «Українське Лікарське Товариство у ОСОБА_6 » ОСОБА_7 . надійшла заява про залучення громадської організації «Українське Лікарське Товариство у Львові`до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Сторони про судове засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяву голови громадської організації «Українське Лікарське Товариство у ОСОБА_6 » Дуди ОСОБА_8 про залучення громадської організації «Українське Лікарське Товариство у Львові» до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Однак, ОСОБА_9 не надав суду належних та допустимих доказів того, що права чи обов`язки громадської організації «Українське Лікарське Товариство у Львові» можуть бути порушені прийнятим рішенням у даній справі, відтак суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання необхідно відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий суд і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно частини четвертої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працювала у Львівському обласному центрі медико-соціальної експертизи з 4 січня 1993 року лікарем-терапевтом-реабілітологом спеціалізованої кардіологічної МСЕК. У 2002 році переведена на посаду лікаря-кардіолога-реабілітолога цієї ж МСЕК, а з 1 листопада 2005 - голова міжрайонної спеціалізованої кардіологічної МСЕК №2, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією трудової книжки /а.с.10/.

Згідно наказу головного лікаря Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи Решоти В.Й. №99 від 16.04.2014 року ОСОБА_1 звільнено з посади голови міжрайонної спеціалізованої кардіологічної МСЕК №2 за згодою сторін, на підставі п.1 ст.36 КЗпП України /а.с.58/.

Позивач неодноразово зверталася до Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико – соціальної експертизи» із заявами про прийняття її на роботу, що підтверджується копіями відповідних заяв від 31.07.2017 року, 17.08.2018 року, 08.01.2020 року та 28.02.2020 року /а.с.13, 17-18, 67, 79-80/.

Головним лікарем Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи Решотою В.Й. розглянуто заяви ОСОБА_1 стосовно її працевлаштування, однак у задоволенні заяв було відмовлено у зв`язку з відсутністю вакантних посади, про що зазначається у листах №365 від 04.08.2017 року, №259 від 27.07.2018 року, №342 від 03.10.2018 року, №378 від 23.10.2019 року, №5 від 09.01.2020 року та №105 від 03.02.2020 року /а.с.60,62,65,70,76,78/.

Як вбачається із наказу №17 від 08.01.2020 року головного лікаря Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико – соціальної експертизи» ОСОБА_10 трудовий договір з головою обласної МСЕК №2, лікарем – терапевтом - ОСОБА_3 припинено з зв`язку із смертю.

Листом Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико – соціальної експертизи» №105 від 03.02.2020 року ОСОБА_1 повідомлено про неможливість працевлаштування у зв`язку із відсутністю вакантних посад лікаря – терапевта та лікаря – кардіолога.

Окрім того, із наказу №51 від 14.02.2020 року «Про внесення змін в штатний розпис та затвердження на посаді голови обласної МСЕК №2 Боженка ОСОБА_11 М» вбачається, що у зв`язку з виробничою необхідністю з 14.02.2020 року внесено зміни до штатного розпису - в обласній МСЕК №2 замість посади «голови комісії - лікар- терапевт» введено посаду «голова комісії - лікар - невропатолог» та одночасно з 17.02.2020 року цим наказом ОСОБА_4 - лікаря - невропатолога затверджено на посаді голови обласної МСЕК №2.

Відтак, як вбачається з матеріалів справи в період з 08.01.2020 року по 14.02.2020 року посада голови комісії - лікаря-терапевта була вакантною, що свідчить про те, що відповідач, надаючи відповідь 03.02.2020 року, вказав недостовірну інформацію, чим необґрунтовано відмовив у працевлаштуванні на роботу.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За положеннями статті 22 КЗпП України забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу. Відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров`я працівника можуть встановлюватись законодавством України.

Відповідно до статті 2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.5 Закону України «Про зайнятість населення» держава гарантує у сфері зайнятості захист від дискримінації у сфері зайнятості, необґрунтованої відмови у найманні на роботу і незаконного звільнення.

Згідно із абз. 8 Листа Мінсоцполітики України від 02.07.2016 р. №352/13/116-16 «Про надання роз`яснення щодо відмови у прийнятті на роботу» обґрунтованою відмовою у прийнятті на роботу може бути, наприклад, відсутність вакансій (вільних посад, на які може бути працевлаштована особа), відсутність у претендента освіти або якостей, необхідних для виконання роботи (кваліфікація, досвід роботи та ін.), наявність прямих обмежень або вимог для зайняття посади, встановлених нормативно-правовими актами тощо.

Виходячи із вищенаведеного та враховуючи, що на момент звернення ОСОБА_1 із заявою про працевлаштування від 08.01.2020 року була наявна вакантна посада «голови комісії – лікаря – терапевта», суд дійшов висновку, що така відмова є необґрунтованою і, відповідно, незаконною.

Поряд з цим, враховуючи те, що позивач не належить до осіб, з якими працедавець зобов`язаний укласти трудовий договір, тобто не відноситься до осіб, які підлягають обов`язковому прийняттю на роботу незалежно від наявності інших кандидатур, враховуючи свободу укладення договору, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав буде зобов`язати відповідача повторно розглянути кандидатуру ОСОБА_1 на зайняття вакантної посади у Комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико – соціальної експертизи», а не в спосіб зобов`язання Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико – соціальної експертизи» укласти трудовий договір із ОСОБА_1 , так як це буде передчасним втручанням у свободу волевиявлення роботодавця на укладення трудового договору.

Окрім того, суд не приймає до уваги покликання відповідача на те, що ОСОБА_1 останній раз атестувалася на підтвердження вищої кваліфікаційної категорії по кардіології 4 грудня 2012 року, терміном на 5 років, тобто вища категорія по кардіології дійсна до 4 грудня 2017 року, а також те, що вироком Личаківського районного суду від 30 грудня 2013 року ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, оскільки 03.02.2020 року головним лікарем було відмовлено ОСОБА_1 у працевлаштуванні і зв`язку із відсутністю вакантних посад, а не у зв`язку із відсутність у неї відповідної кваліфікації чи якостей, необхідних для виконання роботи.

Як вбачається зі змісту ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 840,80 грн.

Керуючись ст.ст.5, 21-22, 235 КЗпП України, ст.ст.12, 81, 141, 247, 263-265, 354-355 ЦПК України-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико – соціальної експертизи» про визнання необґрунтованою відмову у працевлаштуванні та зобов`язання вчинення дій - задоволити частково.

Визнати необґрунтованою відмову Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико - соціальної експертизи» у працевлаштуванні ОСОБА_1 на посаду лікаря - терапевта та лікаря - кардіолога, яка відображена в листі від 03.02.2019 року № 105 та зобов`язати Комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико - соціальної експертизи» повторно розглянути кандидатуру ОСОБА_1 на зайняття вакантної посади.

Стягнути з Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико - соціальної експертизи» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840,80 грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико – соціальної експертизи», ЄДРПОУ 20762605, місцезнаходження: 79008, м.Львів, вул. Руська, буд.20.

Суддя Зубачик Н.Б.