Ухвала суду № 90401394, 13.07.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6303/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2020 року м. Ужгород

Ужгородський міськарйонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Іванова А.П.,

за участі секретаря судових засідань Боти О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» на неправомірну бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі Олександра Васильовича в межах виконавчого провадження №59500892,

встановив:

02.07.2020 ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» звернулося до суду із скаргою на неправомірну бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі Олександра Васильовича в межах виконавчого провадження №59500892, в якій просить суд визнати бездіяльність приватного виконавця Лукечі О.В неправомірною та зобов`язати його провести реалізацію іпотечного майна житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 255,0 кв.м., розташованого на земельній ділянці площею 599 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу майна через електронні торги ДП «Сетам».

Вимоги скарги обґрунтовує тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександра Васильовича з 09.07.2019 перебуває Виконавчий лист № 2п-2134/10, виданий 21.06.2010 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення боргу з ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/5409/74/22883 від 05.01.2006 в сумі 1 374 741 гривень 11 копійок, а також державного мита в розмірі 1700 гривень 00 копійок та 120 гривень 00 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (ВП № 59500892). 22 серпня 2019 року приватним виконавцем Лукеча Олександром Васильовичем було проведено опис нерухомого іпотечного майна Боржника ОСОБА_2 , а саме: житлового будинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (сім), загальною площею 255,0 кв.м., розташований на земельній ділянці площею 599 кв.м., які знаходиться в іпотеці заявника, про що винесено відповідну постанову. Однак, у зв`язку з реєстрацією за місцем знаходження предмету іпотеки малолітньої доньки боржниці – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вимога заявника, адресована приватному виконавцю, про здійснення ним подальших дій по виведенню предмета іпотеки на реалізацію, була залишена без задоволення. Вказану позицію приватного виконавця заявник вважає неправомірною з огляду на те, що реєстрація місця проживання дитини в житловому приміщенні боржника, яке є об`єктом іпотеки, є способом перешкоджання звернення стягнення на таке майно, а допущена приватним виконавцем бездіяльність суперечить судовій практиці, згідно з якою згода органу опіки і піклування необхідна потрібна при укладенні договору іпотеки, якщо право володіння та користування предметом іпотеки мають діти, але не при виконанні рішення суду. Також заявник зазначає, що на момент укладення договору іпотеки малолітня дитина не була зареєстрована та не мала право власності на предмет іпотеки.

В судове засідання представник заявника не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату та час розгляду скарги, причина неявки суду невідома.

Особа, дії якої оскаржуються - приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В. та боржник ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися. Від приватного виконавця 09.07.2020 надійшли пояснення з клопотання про розгляд скарги за його відсутності. Від боржника ОСОБА_4 13.07.2020 надійшло клопотання про відкладення розгляду скарги.

В своїх поясненнях приватний виконавець Лукеча О.В. зазначив, що пунктом 28 Розділу VIII Інструкції з примусового виконання рішень, що затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012року №512/5 визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Згідно з висновку Служби у справах дітей Виконавчого комітету Ужгородської міської ради орган опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому не надав згоду на примусову реалізацію будинку, так як право користування таким має малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, дослідивши матеріали скарги, приходить до наступного висновку.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За змістом ч. 1 ст. 5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександра Васильовича з 09.07.2019 перебуває виконавчий лист № 2п-2134/10, виданий 21.06.2010 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення боргу з ОСОБА_2 за кредитним договором № 014/5409/74/22883 від 05.01.2006 в сумі 1 374 741 гривень 11 копійок, а також державного мита в розмірі 1700 гривень 00 копійок та 120 гривень 00 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Виконавче провадження № 59500892 з примусового виконання вказаного виконавчого відкрито за постановою приватного виконавця Лукечі О.В. від 09.07.2019, стягувачем значиться «Фінансова компанія «Укрфінанс груп».

Постановою приватного виконавця Лукечі О.В. від 22.08.2019 у виконавчому провадженні № 59500892 описано та накладено арешт зокрема на «будинок до житлового будинку літ А, А’, А’’ розпочато будівництво прибудови літ. А’’’ – незакінчене будівництво за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 255,0 кв.м.» та ряд земельних ділянок.

Листом приватного виконавця Лукечі О.В. від 19.06.2020 ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» було повідомлено, що в квартирі зареєстрована неповнолітня особа ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим на виконання п.28 Розділу VIII Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, він звернувся до Служби в справах дітей Виконавчого комітету Ужгородської міської ради за дозволом на примусову реалізацію предмету іпотеки, однак таким не надано відповідного дозволу. З огляду на вказане приватним виконавцем прийнято рішення не звертати стягнення на предмет іпотеки, а саме будинок за адресою: АДРЕСА_1 до виповнення повноліття неповнолітньою донькою боржника – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відсутність дозволу на примусову реалізацію будинку підтверджується витягом з рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 12.02.2020 №70 з посиланням на те, що право користування таким також має малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з листа Відділу реєстрацію місця проживання Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 17.12.2019 за адресою АДРЕСА_1 зареєстрована зокрема ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Частиною першою статті 41 Закону України «Про іпотеку» визначено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження.

Водночас, відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно зі ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

Разом з цим, згідно з частиною другою статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

У пункті 28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

З огляду на вимоги Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», а також положення Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна, державний виконавець або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду.

Вказана позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 25 листопада 2019 року в справі № 718/482/15-ц (провадження № 61-16089св19), від 10 жовтня 2019 року в справі №751/15667/15-ц (провадження № 61-12151св19), від 18 грудня 2019 року в справі № 755/10564/18 (провадження № 61-11256св19).

Доводи заявника щодо того, що нормами ЗУ «Про виконавче провадження» та «Про іпотеки» не передбачено обов`язок приватного виконавця отримувати у органу опіки та піклування дозволу на здійснення відчуження нерухомого майна (предмета іпотеки) спростовуються вищевказаними вимогами Інструкції з примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.

Доводи заявника щодо того, що боржник ОСОБА_1 у порушення вимог діючого законодавства України про іпотеку та умов іпотечного договору (п. 4.1.4) зареєструвала в іпотечній квартирі неповнолітню дитину вже після укладення іпотечного договору, з метою ухилення від виконання рішення суду, не заслуговують на увагу, оскільки даний факт не впливає на встановлений порядок передачі на реалізацію нерухомого майна, право користування яким мають неповнолітні діти.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 02 жовтня 2019 року в справі № 754/15589/14-ц (провадження № 61-3066св19) попередній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження квартири, право користування якою належить дитині, законом не вимагається у разі саме звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду, оскільки такі дії є кінцевою стадією виконання рішення суду.

Згідно з зазначеною постановою приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 09.07.2019, таке відкрите на виконання виконавчого листа № 2п-2134/10, виданого 21.06.2010 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення боргу з ОСОБА_2 в сумі 1 374 741 гривень 11 копійок, а також державного мита в розмірі 1700 гривень 00 копійок та 120 гривень 00 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Таким чином, при примусовому виконанні рішення суду шляхом накладення арешту та реалізації арештованого майна, а саме іншого рішення суду, ніж звернення стягнення на предмет іпотеки, згода органу опіки та піклування є обов`язковою.

З огляду на вказане вище, суд приходить до переконання, що в даному випадку відмова приватного виконавця Лукечі О.В. у зверненні стягнення на предмет іпотеки, а саме будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , до виповнення повноліття неповнолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в межах виконавчого провадження № 59500892 є правомірною, оскільки ґрунтується на вимогах закону.

Положеннями ст. 451 ЦПК України регламентовано, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відтак, з огляду на те, що жодних порушень в діях приватного виконавця матеріали справи не містять, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні скарги як необґрунтованої.

Керуючись ст.ст.259,260,268,353,354,440 ЦПК України,Законом України «Про виконавче провадження», суд

постановив:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс груп», подану на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукечі Олександра Васильовича в межах виконавчого провадження № 59500892, залишити без задоволення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов