Рішення № 9039981, 28.01.2010, Господарський суд Чернігівської області

28.01.10

Україна

Господарський суд Чернігівської області

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел.67-28-47

28 січня 2010 рокусправа № 13/185/30

Позивач: Фізична особа підприємець ОСОБА_1

58000 АДРЕСА_1

До відповідача : Публічне акціонерне товариство “Банк “Демарк”

14000 м. Чернігів, вул. Комсомольська, 28

про стягнення 61 766,96 грн.

Суддя І.А.Фетисова

Представники сторін

Від позивача : ОСОБА_2 за довіреністю

Від відповідача : Корабельнікова І.В. за довіреністю

Рішення приймається після оголошених 12.01.2010 р., 13.01.2010 р., 21.01.2010 р., 26.01.2010 р. перерв відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 19320 грн. по угоді на розміщення реклами від 23.07.2008 р., 41151,6 грн. штрафу, 338,24 грн. 3 % річних та 957,72 грн. індексу інфляції.

Відповідач у відзиві на позов повідомив про невизнання позовних вимог, в т.ч. зазначає про відсутність повноважень у керівника відділення банку на укладення угод з таким кошторисом, зазначає про направлення позивачем актів на відділення, яке припинило свою роботу в м. Чернівці та відсутність доказів вручення.

Відповідачем надано додаток до відзиву.

Позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача заборгованість за договором на розміщення реклами 19320 грн., штрафних санкцій за договором 34500 грн., 3 % річних в сумі 338,24 грн., індекс інфляції в сумі 957,72 грн., всього 55115,96 грн. Також просить стягнути судові витрати держмито в сумі 551,16 грн. та витрати на ІТЗ в розмірі 236 грн.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши повноважного представника позивача та відповідача , зясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд встановив:

Провести розгляд справи з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення розміру вимог, оскільки така заява не суперечить приписам ст..22 ГПК України.

23.07.2008 р. між позивачем (виконавець) та відділенням банку “Демарк” в м. Чернівці (замовник) укладено угоду на розміщення реклами.

Відповідно до умов угоди замовник замовляє, а виконавець зобовязується за плату розробити макет, виготовити та розмістити рекламу на узгоджену частину поверхні кузова тролейбусів. Замовник оплачує надані послуги.

Згідно п. 7.1 договору угода укладена на термін 12 місяців.

Відповідно до п. 3.1 договору сторонами встановлено кількість тролейбусів на які повинна бути нанесена рекламна продукція 2 та визначено розмір оплати за 1 тролейбус 1380 грн. в місяць. Сума що підлягає сплаті замовником виконавцю складає 2760 грн. в місяць. Сума даної угоди що підлягає сплаті замовником виконавцю складає 33120 грн. за 12 місяців.

Відповідно до п. 3.2 договору щомісячна оплата здійснюється замовником не пізніше 05 числа поточного місяця. Протягом 5-х банківських днів після підписання даної угоди замовник повинен перерахувати попередню оплату в сумі 8280 грн. без ПДВ за 3 (три) місяці на рахунок виконавця. Виконавець зобовязується протягом 25-ти банківських днів після перерахування зазначеної попередньої оплати за три місяці випустити на лінію три тролейбуси з рекламою замовника. Виконання сторонами угоди щоквартально підтверджується актом виконаних робіт, підписаним двома сторонами.

Згідно п. 6.2, 6.3 угоди замовник зобовязав в десятиденний строк з моменту отримання акта виконаних робіт, направити виконавцю підписаний акт, чи вказати недоліки які необхідно виправити. У випадку якщо замовник не підпише акт виконаних робіт і не позначить недоліки , які необхідно виправити, акт виконаних робіт буде вважатися підписаним, а робота виконаною.

Позивачем в обґрунтування заявленого позову надано підписані сторонами акти виконаних робіт від 04.08.2008 року на суму 8280 грн., від 28.11.2008 року на суму 2760 грн. та 26.12.2008 року на суму 2760 грн., які в подальшому були оплачені відповідачем меморіальним ордером 0516 від 25.07.2008 року на суму 8280 грн. та м/о №8062 від 04.11.2008 року на суму 2760 грн., м/о 8749 від 24.12.2008 року на суму 2760 грн.

Позивачем було складено та підписано акти виконаних робіт на щомісячні суми по 2760 грн. кожний 30.01.2009 року, 27.02.2009 року, 31.03.2009 року, 30.04.2009 року, 29.05.2009 року, 30.06.2009 року.

Направлення позивачем відповідачу актів від 30.01.2009 року, 27.02.2009 року, 31.03.2009 року відбулось 07.04.2009 року, про що свідчить поштова квитанція цінного листа № 5800500167666, акту від 30.04.2009 року поштова квитанція цінного листа № 5800202226820 від 29.04.2009 року, акту від 29.05.2009 року поштова квитанція цінного листа № 5800500173062 від 27.05.2009 року, акту від 30.06.2009 року поштова квитанція цінного листа № 5800202229357 від 19.06.2009 року.

Слід зазначити, що акт виконаних робіт від 31.07.2009 року в матеріалах справи відсутній як в копії так в оригіналі, в звязку з чим твердження позивача про виконання робіт по договору в липні 2009 року та підписання ним акту не знайшло свого підтвердження матеріалами справи. В звязку з цим, докази направлення документу з назвою акт виконаних робіт від 31.07.2009 року згідно поштової квитанції № 5803200167124 від 29.07.2009 року судом до уваги не приймаються

З урахуванням змісту пунктів 6.2,6.3 угоди, відсутності документально підтверджених відповідачем заперечень невиконання позивачем робіт (послуг) , суд погоджується з позовними вимогами позивача в частині стягнення за фактично виконані роботи (послуги) з січня по червень 2009 року на суму 16560 грн. , в частині вимог про стягнення 2760 грн. виконаних послуг в липні 2009 року вимоги є недоведеними позивачем, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача , враховуючи приписи ст.ст. 4-3, 33 ГПК України, стосовно відсутності документів про вихід тролейбусів з рекламою на передбачені угодою маршрути руху №№ 1,5 та відсутності єдиного підходу позивачем до виконання зобовязань ( кількість відпрацьованих днів), оскільки будь-якими доказами такі заперечення відповідача не підтверджені та наявність довідки Чернівецького тролейбусного управління про фактичне відпрацювання машино-днів тролейбусами з рекламою банку, яка не спростована відповідачем. Окрім того, посилання відповідача на підписання угоди за відсутності повноважень у керівника відділення банку у м. Чернівці не заслуговує на увагу з огляду на фактично вчинені дії відповідачем по оплаті послуг протягом серпня-грудня 2008 року, що знайшло підтвердження матеріалами справи.

Відповідно до п. 4.2 договору замовник несе відповідальність за несвоєчасне проведення розрахунків відповідно до п. 3 угоди, сплачує штраф в розмірі 1 % від суми угоди за кожен день прострочення платежу.

Виходячи зі змісту ст..546,548,549 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватись у відповідності до закону або умов договору неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобовязання.

Суд приймає до уваги надані відповідачем заперечення щодо факту заборгованості, щодо процедури нарахування штрафних санкцій, інфляційних та річних.

Приписами ч.6 ст.. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інших розмір відсотків не передбачений договором або законом. При цьому приписами ст..230 ГК України визначення штрафних санкцій містить таки види неустойка, штраф та пеня.

Визначення сторонами у п.4.2. угоди штраф, який стягується у відсотках до суми договору за кожен день прострочення платежу не відповідає загальним приписам визначення штрафу як відсотків від суми невиконання зобовязань, яка нараховується однократно та не має ознак нарахування за кожен день прострочення, що притаманно для нарахування пені.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторонами погоджена угодою відповідальність у вигляді пені.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» встановлено обмеження по стягненню пені саме виходячи з розміру відсотків пені як подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення боржника.

Наведений висновок узгоджується з постановою ВСУ від 28.03.2006 року по справі №48/296.

Позивач просить стягнути з відповідача згідно п. 4.2 угоди штраф в розмірі 34500 грн. грн. за період з січня 2009 року по грудень 2009 року, однак з урахуванням приписів Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»стягненню підлягає сума 1856,27 грн. за період з січня по грудень 2009 року, в т.ч. з урахуванням шестимісячного строку нарахування за приписами ст..232 ГК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України індекс інфляції в сумі 957,72 грн. за період з січня 2009 р. по жовтень 2009 р. та 3 % річних в сумі 338,24 грн. за період з 06.01.2009 р. по 31.10.2009 р. Оскільки нарахування цих вимог проведено позивачем із суми 19320 грн., а фактично встановлений судом розмір боргу є 16560 грн., вимоги про стягнення індексу інфляції підлягають частковому задоволенню в розмірі 910,80 грн., відсотків річних в сумі 310,31 грн., в решті вимог про стягнення відсотків річних 27,93 грн. та інфляційних в сумі 46,92 грн. слід відмовити як необґрунтовані.

Позивачем направлено відповідачу претензію № 30-1-13/2-2009 від 13.02.2009 р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, зобовязання повинні виконуватись належним чином в установлений строк.

Оскільки відповідач, в порушення ст. 525,526 Цивільного кодексу України, взяті на себе зобовязання по оплаті не виконав, позовні вимоги підлягають задоволенню частково борг в сумі 16560 грн., 1856,27 грн. пені, індексу інфляції в сумі 910,80 грн., відсотків річних в сумі 310,31 грн., в решті позовних вимог в частині стягнення боргу в сумі 2760 грн., 32643,73 грн. пені, індексу інфляції в сумі 46,92 грн., відсотки річних в сумі 27,93 грн. відмовити.

Керуючись ст.ст. 525,526,625 Цивільного кодексу України, ст.ст.22,33,49,77,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Банк “Демарк” (14000 м. Чернігів, вул. Комсомольська, 28 р/р 351928002 в ВАТ Банк “Демарк” м. Чернігів МФО 353575 код 19357516) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (58000 АДРЕСА_1 р/р НОМЕР_2 у ЧФ Приватбанку МФО 356282 ідент. код НОМЕР_1) борг в сумі 16560 грн., 1856,27 грн. пені, індексу інфляції в сумі 910,80 грн., відсотків річних в сумі 310,31 грн., 196,37 грн. державного мита та 84,08 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті позовних вимог в частині стягнення 2760 грн. боргу, 32643,73 грн. пені, індексу інфляції в сумі 46,92 грн., відсотків річних в сумі 27,93 грн. відмовити.

Суддя І.А.Фетисова

Повний текст рішення підписано 28.01.2010 року

Суддя І.А.Фетисова