Рішення № 9039835, 14.01.2010, Господарський суд Чернігівської області

14.01.10

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000, м. Чернігів                                                                                 тел.698-166

проспект Миру , 20                                                                       тел.678-853

=====

Іменем України

РІШЕННЯ

14 січня 2010 року Справа №8/160/18

За позовом: Публічного акціонерного товариства “Банк “Таврика”, вул.Дмитрівська, 92-94, м.Київ, 04050

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “МПК “Придеснянський”, вул.Гастелло, 3, м.Мена, Чернігівська область, 15600

Про стягнення 4103372грн.39коп. за рахунок предмета іпотеки та про розірвання договору

Суддя Т.Г. Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Лященко Ю.В. –головний спеціаліст, довіреність №328 від 09.11.09р., Долгов Ю.В. –начальник юридичного управління, довіреність №341 від 14.12.09р.

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

          Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 3500000грн. боргу по кредиту, наданому на підставі договору про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії №12-08-КЛ-МСБ від 06.02.08р., 570387грн.64коп. боргу по процентам за користування кредитом, нарахованих за період з 23.03.09р. по 24.10.09р., 32984грн.75коп. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, нарахованої за період з 23.03.09р. по 02.11.09р., шляхом звернення стягнення заборгованості на предмет іпотеки за договором іпотеки від 06.02.08р., визначивши спосіб реалізації майна на прилюдних торгах, а також про дострокове розірвання договору про надання не відновлювальної відкличної кредитної лінії №12-08-КЛ-МСБ від 06.02.08р.

В судовому засіданні, яке відбулося 14.01.10р., представником позивача в межах визначених довіреністю №341 від 14.12.09р. повноважень подано заяву про відмову від позову в частині розірвання договору про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії №12-08-КЛ-МСБ від 06.02.08р. Враховуючи, що згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову, такі дії позивача не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приходить до висновку про можливість прийняття відмови позивача від частини позовних вимог в зв’язку з чим провадження у справі щодо розірвання договору має бути припинено.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав. Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача в засідання господарського суду не з’явився. До початку судового засідання від відповідача надійшла факсограма з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв’язку з зайнятістю представника з юридичною освітою та неможливістю прибуття його до суду. Вказане клопотання судом відхиляється, оскільки до клопотання не додано доказів, які підтверджують викладені у ньому обставини та доказів наявності у в.о. директора повноважень на підписання клопотань до суду від імені відповідача. Крім того, встановлений законом строк вирішення господарського спору закінчується 19.01.10р., в зв’язку з чим у суду відсутня можливість в межах встановленого строку відкласти розгляд справи та належним чином повідомити сторони про дату, час та місце проведення наступного судового засідання по розгляду справи. До того ж, як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача втретє не з’являється в судове засідання, не надає витребуванні документи, а тому такі дії відповідача розцінюються судом як затягування судового процесу.

          Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач не скористався належним йому процесуальним правом на участь у судових засіданнях, а тому оскільки, явка останнього в засідання господарського суду обов’язковою не визнавалася, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення та доводи представників позивача, з’ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

06 лютого 2008 року між Акціонерним банком „Таврика” (банк за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю „МПК ”Придеснянський” (відповідач у справі, позичальник за договором) укладено договір про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії №12-08-КЛ-МСБ (далі за текстом –кредитний договір).

Як вбачається із п.1.2. Статуту Публічного акціонерного товариства „Банк „Таврика” (позивача у справі), державна реєстрація змін до якого проведена 10.08.09р. за № запису 10741050023000723 за погодженням з Національним банком України від 05.08.09р. реєстраційним №53, на виконання вимог Закону України „Про акціонерні товариства”, відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 20.07.09р. (протокол №45) здійснено зміну назви Акціонерного банку „Таврика” на Публічне акціонерне товариство „Банк „Таврика”. Публічне акціонерне товариство „Банк „Таврика” є правонаступником усіх прав та обов’язків Акціонерного банку „Таврика”. Отже суд приходить до висновку, що ПАТ „Банк „Таврика” є належним позивачем за даним позовом.

За умовами кредитного договору позивач зобов’язався на підставі письмових заявок відповідача надати останньому для поповнення обігових коштів кредит у безготівковій формі шляхом відкриття невідновлювальної відкличної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 3,5млн.грн. строком дії по 05 лютого 2013 року та зі сплатою 18% річних за користування кредитними коштами.

В розділі 4 кредитного договору сторони узгодили порядок розрахунків за договором, відповідно до якого позичальник здійснює повернення кредиту платіжними дорученнями на відкритий позичковий рахунок в банку. Позичальнику встановлюється графік погашення кредиту рівними частинами починаючи з 04.02.2011 року по 140000грн. щомісячно. Позичальник має право повертати кредит частинами в межах строку користування кредитом або в кінці строку, зазначеного в п.1.1. договору. Проценти нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом. Нарахування відсотків починається з дня перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку банку і закінчується датою зарахування суми кредиту на позичковий рахунок позичальника в банку, при чому день видачі кредитних коштів та їх повернення вважається одним днем. Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно, за період з 25 числа попереднього місяця по 24 число поточного місяця, а в останній місяць строку користування кредитом –до дня погашення заборгованості за кредитом. При цьому проценти за користування кредитом в національній валюті приймається місяць, що дорівнює календарній кількості днів, та рік, що дорівнює 365 днів (високосний рік –366 днів). Нараховані проценти за користування кредитом позичальник сплачує до останнього робочого дня місяця, за який здійснюється розрахунок, та в останній день погашення кредиту. При прострочені повернення кредиту/або частини кредиту більше 10-ти днів, процентна ставка, зазначена в п.1.3., збільшується на 5% річних. Після розрахунку позичальника з банком по простроченій заборгованості процентна ставка встановлюється на рівні згідно п.1.3.

За домовленістю сторін додатковими угодами до кредитного договору №1 від 02.06.08р. та №2 від 22.10.08р. збільшено розмір процентів за користування кредитними коштами спочатку до 20, а потім до 23% річних.

Додатковою угодою №3 від 27.02.09р. змінено строки сплати відсотків за користування кредитом, відповідно до умов якої сторони встановили, що нараховані проценти за користування кредитом позичальник сплачує на рахунок банку на період з лютого 2009 року по листопад 2009 року до 20 календарного дня місяця наступного за розрахунковим та в останній день погашення кредиту.

В забезпечення належного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором 06 лютого 2008 року між позивачем (іпотекодержатель за договором) та відповідачем (іпотекодавець за договором) укладено договір іпотеки (далі за текстом –договір іпотеки), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г. та зареєстрований в реєстрі за №332.

Відповідно до п.2.1. договору іпотеки іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо виконання іпотекодавцем кожного і всіх його боргових зобов’язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі, з усіма змінами і доповненнями до нього. Зі змісту п.п.2.1. договору іпотеки вбачається, що іпотекою забезпечене виконання іпотекодавцем зобов’язань за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів у сумі 3,5млн.грн. в строк до 05.02.2013р., щодо щомісячної сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 18% річних та зобов’язання щодо сплати пені за порушення прийнятих на себе зобов’язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитом у визначені кредитним договором строки.

22 жовтня 2008 року у зв’язку із внесенням змін до кредитного договору в частині розміру процентів за користування кредитними коштами внесено зміни і до п.2 ст.2 договору іпотеки.

Згідно із п.3.1. договору іпотеки предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно:

земельна ділянка загальною площею 3,59га, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Менський район, м.Мена, вул.Гастело, 3, та належить іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку Серії ЯГ №897614, виданого відділом земельних ресурсів у Менському районі Чернігівської області 01 лютого 2008 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 11 березня 2004 року за №705, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020884400002 земельна ділянка загальною площею 3,59га передана для виробничих цілей. Кадастровий номер земельної ділянки - 7423010100:01:003:0003;

приміщення –магазин склад А-1, А1-1, А2-1 (площею –72,6кв.м.), вагова А3 (площею –47,2кв.м.), ангар Б-1 (площею –348,7кв.м.), гараж, майстерня В-1, В1-1 (площею –116,1кв.м.), виробничий корпус та побутові приміщення Г-1, Г1-1, Г2-1, Г3-1, Г4-1, Г5-1, Г6-1 (площею –2337,5кв.м.), загон Г7 (площею –109,4кв.м.), передзабійне приміщення Д-1, Д1-1 (площею –738,2кв.м.), вагова Є-1 (площею –30,0кв.м.), загон Ж (площею –146,3кв.м.), компресорна З-1, З1-1, З2-1, З3-1, З4-1 (площею –570,6кв.м.), склад К-1, К1-1 (площею –224,0кв.м.), контора Л-1, Л1-1, Л2-1 (площею –104,7кв.м.), естакада, що знаходяться за адресою: Чернігівська область, Менський район, м.Мена, вул.Гастелло, 3, які належать іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Петрикей К.І. державним нотаріусом Менської державної нотаріальної контори Чернігівської області 13 вересня 2002 року за реєстром №3390, та зареєстрованого Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації 25 вересня 2007 року, записаного у реєстрову книгу №2 за №122. Згідно з витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим Комунальним підприємством „Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації” Чернігівської обласної ради 31 січня 2008 року, за №17579337 вартість предмету іпотеки становить 255902грн.

На предмет іпотеки накладена заборона відчуження, про що свідчить напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г. про реєстрацію в реєстрі заборон №333 на іпотечному договорі, а також витяги про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №16834623 та №16835019 від 06.02.08р. (копії –а.с.72-73).

          Вищевказана іпотека зареєстрована у Державному реєстрі іпотек, про що свідчить надані позивачем витяг №16835448 та №16835612 від 06.02.08р. (копія - а.с.71-72).

          Як вбачається з вищевказаних витягів з Державного реєстру іпотек та з витягів з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна станом на дату їх видачі (06.02.08р.) інших обтяжень нерухомого майна, що є предметом іпотечного договору від 06.02.08р., в забезпечення виконання інших кредитних зобов’язань не зареєстровано.

Таким чином, між сторонами виникли кредитні правовідносини, які регулюються § 2 глави 71 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, які регулюють відносини за договором позики, якщо інше не встановлено § 2 гл.71 ЦК України, або не випливає із суті кредитного договору.          

          Позивач виконав свої зобов’язання по кредитному договору повністю. В межах дії кредитної лінії ним на виконання умов кредитного договору на підставі заяв відповідача (копії –а.с.25-41) перераховані кредитні кошти у розмірі 3,5млн.грн., що підтверджується меморіальними ордерами, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.42-58).

Відповідно до ст.1048 Цивільного кодексу України проценти, які підлягають сплаті за позикою, виплачуються щомісяця до дня повернення позики, якщо інше не передбачено договором.

          Як встановлено вище, за умовами кредитного договору відповідач починаючи з 22 жовтня 2008 року зобов’язувався щомісячно сплачувати проценти за користування кредитними коштами у розмірі 23% річних. Нараховані проценти за користування кредитом мали бути сплачені відповідачем на рахунок позивача на період з лютого 2009 року по листопад 2009 року до 20 календарного дня місяця наступного за розрахунковим та в останній день погашення кредиту (п.4.3. кредитного договору в редакції додаткової угоди №3 від 27.02.09р.).

          Проте як вбачається з виписки з особового рахунку відповідач припустився порушення взятого на себе зобов’язання щодо сплати процентів за користування кредитом з лютого 2009 року. Так, відповідно до відомості нарахованих відсотків (а.с. –127) за лютий місяць розмір процентів за користування кредитом, який підлягав до сплати, склав 68369грн.86коп., а відповідачем сплачено 36661грн.63коп. Таким чином, борг по процентам за користування кредитом за лютий місяць складає 31708грн.23коп. Після цього відповідач припинив сплату процентів за користування кредитними коштами, внаслідок чого фактично на момент винесення рішення за період з 23.03.09р. по 24.10.09р. за ним обліковується заборгованість по даному виду платежу у розмірі 564279грн.41коп.

          В силу ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань.

          За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 570387грн.64коп. Як вбачається із розрахунку ціни позову позивачем не враховано здійснену відповідачем проплату процентів за користування кредитом за період з 23.02.09р. по 18.03.09р. у сумі 6108грн.23коп., яка підтверджується даними виписки з особового рахунку відповідача (копія –а.с. 62). Тобто заявлена до стягнення позивачем сума боргу по процентах за користування кредитом не підтверджується поданими стороною доказами.

          Разом з тим, враховуючи, що на момент вирішення спору за відповідачем обліковується заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами у розмірі 564279грн.41коп., доказів погашення такої заборгованості відповідач суд не представив, а тому суд приходить до висновку, що вимога позивача є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково у розмірі 564279грн.41коп.

В силу ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із п.4.1. кредитного договору відповідач зобов’язався погашати кредит рівними частинами починаючи з 04.02.2011р. по 140000грн. щомісячно. Проте, в п.2.2.4. сторони встановили умову щодо можливості дострокового виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, в тому числі і в частині погашення кредиту.

Так, відповідно до п.2.2.4. кредитного договору банк має право стягнути достроково з позичальника фактичну суму заборгованості за кредитом, що залишилася та процентам, які підлягали сплаті за цим договором, при порушенні позичальником будь-яких умов договору та/або умов договору застави заставодавцем, або при порушенні судом справи про банкрутство позичальника (заставодавців, поручителів, гарантів). При цьому строк повернення кредитних коштів вважається таким, що настав, а вся заборгованість за цим договором підлягає сплаті на десятий календарний день від дати прострочення позичальником будь-якої частини грошового зобов’язання за цим договором.

Оскільки як встановлено судом вище, відповідач припустився порушення зобов’язання по сплаті процентів за користування кредитом за період з 23.03.09р. по 24.10.09р., суд приходить до висновку, що передбачені п.2.2.4. кредитного договору обставини, які є підставою дострокового виконання зобов’язань за кредитним договором, в тому числі і в частині повернення кредитних коштів, настали, в зв’язку з чим у відповідача виник обов’язок достроково повернути одержані кредитні кошти у сумі 3,5млн.грн. Виходячи із умов п.2.2.4 кредитного договору, строк повернення кредиту в повному обсязі настав 30 березня 2009р.

Відповідач таке зобов’язання не виконав, у строк до 30.03.09р. заборгованість по відсотках та суму отриманого кредиту не повернув. Отже, на день звернення позивача до суду, за відповідачем обліковується заборгованість по кредиту в сумі 3500000грн.

Враховуючи, що на момент вирішення спору відповідачем не надано суду доказів повернення кредиту, а тому з нього має бути стягнуто 3,5млн.грн. боргу по кредиту.

Відповідно до п.6.2. кредитного договору за несвоєчасне погашення заборгованості за цим договором, зокрема наданого кредиту, процентів за користування ним, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки, від простроченої суми за кожний день прострочки.

З урахуванням вказаної умови договору позивач просив стягнути з відповідача 32984грн.75коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків, нарахованої за період з 23.03.09р. по 02.11.09р.

Відповідно до положень ст.ст.610,611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. Порушення боржником взятих на себе зобов’язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності, зокрема і у сплаті неустойки.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем строків сплати процентів за користування кредитом, розрахунок пені складений позивачем з врахуванням облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нарахована пеня, а тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача 32984грн.75коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків, нарахованої за період з 23.03.09р. по 02.11.09р., є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Як встановлено судом вище, належне виконання зобов’язань позичальником за кредитним договором, сторони цього договору забезпечили іпотекою.

В силу ч.2 ст.590 Цивільного кодексу України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна норма щодо права іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки міститься у ст.33 Закону України “Про іпотеку”.

Відповідно до ст.592 Цивільного кодексу України заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави у випадках встановлених договором.

Як вбачається з доказів, наявних в матеріалах справи позивач неодноразово намагався врегулювати спір в позасудовому порядку, надсилаючи на адресу відповідача листи-попередження №05/893 від 22.04.09р. (копія –а.с.77) №05/2720 від 06.10.09р. (копія –а.с.97), листи-повідомлення №05/892 від 22.04.09р. (копія –а.с.103), №05/1209 від 01.06.09р. (копія –а.с.100) та претензію №05/1208 від 01.06.09р. (копія –а.с.79) з вимогами погасити заборгованість по процентам за користування кредитом, сплатити пеню за прострочення зобов’язання по сплаті процентів та погасити кредит. Крім того, вказані листи містять попередження відповідача про можливість ініціювання банком примусового стягнення суми боргу за рахунок нерухомого майна, переданого позичальником в іпотеку в забезпечення належного виконання кредитних зобов’язань, у разі не усунення допущених порушень. Вищевказана кореспонденція отримана відповідачем, про що свідчать повідомлення про вручення, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.78, 83, 98, 104). Однак відповідачем порушення кредитного зобов’язання не були усунуті.

Відповідно до ст.35 Закону України „Про іпотеку” у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Законом України “Про іпотеку” передбачається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Таким чином законодавством право вибору способу звернення стягнення на предмет іпотеки надано саме іпотекодержателю.

В силу ст.39 Закону України “Про іпотеку” у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду може бути визначений спосіб реалізації предмета іпотеки, зокрема шляхом проведення прилюдних торгів. За таких обставин, вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації майна з публічних торгів ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт неналежного виконання відповідачем зобов’язань за кредитним договором, суд приходить до висновку, що позивач правомірно вимагає стягнути з відповідача наявну заборгованість та пеню за рахунок предмета іпотеки. Таким чином, за рахунок предмета іпотеки має бути стягнуто 3500000грн. боргу по кредиту, 564279грн.41коп. боргу по процентам за користування кредитом та 32984грн.75коп. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом.

          З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на обидві сторони.

Керуючись Законом України „Про іпотеку”, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.530, 549, 572-593, 610, 611, 1049, 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

           Прийняти відмову позивача від позову в частині розірвання договору про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії №12-08-КЛ-МСБ від 06.02.08р.

          Провадження у справі в цій частині припинити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “МПК “Придеснянський”, вул.Гастелло, 3, м.Мена, Чернігівська область (ідентифікаційний код 31895495, п/р 260063013632 в АБ „Таврика”, МФО 300788) на користь Публічного акціонерного товариства “Банк “Таврика”, вул.Дмитрівська, 92-94, м.Київ (ідентифікаційний код 19454139, к/р 32006194901 в ГУ НБУ по м.Києву та Київській обл., МФО 321024) 3500000грн. боргу по кредиту, 564279грн.41коп. боргу по процентам за користування кредитом, 32984грн.75коп. пені, 25462грн.04коп. державного мита, 235грн.65коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, звернувши стягнення на: земельну ділянку загальною площею 3,59га, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, Менський район, м.Мена, вул.Гастело, 3, та приміщення: магазин склад А-1, А1-1, А2-1 (площею –72,6кв.м.), вагова А3 (площею –47,2кв.м.), ангар Б-1 (площею –348,7кв.м.), гараж, майстерня В-1, В1-1 (площею –116,1кв.м.), виробничий корпус та побутові приміщення Г-1, Г1-1, Г2-1, Г3-1, Г4-1, Г5-1, Г6-1 (площею –2337,5кв.м.), загон Г7 (площею –109,4кв.м.), передзабійне приміщення Д-1, Д1-1 (площею –738,2кв.м.), вагова Є-1 (площею –30,0кв.м.), загон Ж (площею –146,3кв.м.), компресорна З-1, З1-1, З2-1, З3-1, З4-1 (площею –570,6кв.м.), склад К-1, К1-1 (площею –224,0кв.м.), контора Л-1, Л1-1, Л2-1 (площею –104,7кв.м.), естакада, що знаходяться за адресою: Чернігівська область, Менський район, м.Мена, вул.Гастелло, 3, які є предметом іпотеки на підставі договору іпотеки від 06.02.08р., укладеного між АБ „Таврика” та ТОВ „МПК „Придеснянський”, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г. та зареєстрований в реєстрі за №332, шляхом реалізації майна на прилюдних торгах.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя Т.Г. Оленич