Рішення № 9039796, 27.01.2010, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

_________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

"21" січня 2010 р.Справа № 10/181/17

Позивача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1, 14029

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Сетр Транс”,

вул. Шевченка, 37, кв. 9, м. Чернігів, 14013

Предмет спору: про стягнення 39649,74грн.

Суддя І.Г.Мурашко

Представники сторін:

Позивач: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 16.10.09р., представник

Відповідач: не з»явився

Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сетр Транс” про стягнення основного боргу в сумі 33100грн., інфляційних втрат в сумі 2813,5грн., штрафних санкцій в сумі 786,24грн. та збитків в сумі 2950,00грн., а всього на загальну суму 39649,74грн. Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем умов договору доручення № 10 про надання транспортно експедиторських послуг по перевезенню вантажу в міжнародному сполученні від 01.09.08р.

Відповідач, в судове засідання не з»явився, був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 35), відзив на позов не надав, правом участі в судовому розгляді справи не скористався, тому суд розглядає справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем подано письмове клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, яке задоволено судом.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд , -

В С Т А Н О В И В :

01 вересня 2009р. між сторонами був укладений договір № 10 про надання транспортно експедиторських послуг по перевезенню вантажу в міжнародному сполученні, відповідно до якого позивач-„довіритель”(перевізник) доручив відповідачу (повіреному) за винагороду здійснювати пошук власника вантажу, з метою забезпечення експортно імпортними вантажами транспортних засобів.

Відповідно до п. 1.2 Договору, відповідач, діючи за дорученням позивача, в межах даного договору надає послуги по пошуку власників вантажу чи їх довірених осіб.

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що оплата позивачу ( довірителю) проводиться відповідачем ( повіреним) на розрахунковий рахунок позивача на підставі належним чином оформлених оригіналів чи ксерокопій CMR з печатками про отримання вантажу та оригіналів рахунку, податкової накладної і акту виконаних робіт.

Відповідно до довідки позивача від 21.01.10р., за період з 24.12.08р. по 21.01.10р. позивач не мав статус платника ПДВ, податкові накладні за надані відповідачу послуги не оформлялись.

За умовами договору, перевізник (позивач) надав відповідачу послуги по перевезенню вантажу по маршруту Україна (м. Іллічевск) - Росія (м. Москва, м. Воронеж), підтвердженням факту надання транспортно експедиторських послуг є підписані та скріплені печатками сторін: акт виконаних робіт № 32 від 24.12.08р. по наданню автопослуг по Україні 550грн., по Росії 1600гн.,а всього на суму 16550грн., в якому зазначена CMR № 0082650, А/М 07563 МН НОМЕР_3; акт виконаних робіт № 33 від 24.12.08р. по наданню автопослуг по Україні 550грн., по Росії 1600гн., а всього на суму 16550грн. , в якому зазначена CMR № 0082649, А/М НОМЕР_4 СВ 6671ХХ .

Факт перевезення вантажу позивачем по вищевказаному маршруту на автомобілях НОМЕР_1 НОМЕР_3 та НОМЕР_4 НОМЕР_5 підтверджується і зазначеними в актах виконаних робіт міжнародно транспортними накладними CMR № 0082649 та № 0082650, складених 22.12.08р., з відмітками вантажовідправника, перевізника, вантажоодержувача та митних органів(а.с.39-40).

Оригінали актів виконаних робіт № 32 та № 33 від 24.12.08р. та міжнародно транспортні накладні CMR № 0082649 та № 0082650, складених 22.12.08р. були оглянуті судом в судовому засіданні.

На оплату наданих послуг, позивачем був виписаний рахунок № 32 від 24.12.08р. на суму 16550грн. та № 33 від 24.12.08р. на суму 16550грн., а всього на загальну суму 33100грн. (а.с.16-17).

Згідно ст. 9 Закону України «Про транспортно експедиторську діяльність»та ст. 929 глави 65 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов»язується за оплату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов»язаних з перевезенням вантажу. Відповідно до ч.2 цієї статті, положення глави 65 Цивільного кодексу України поширюється також на випадки, коли обов”язки експедитора виконуються перевізником. Частиною 3 ст. 929 Цивільного кодексу України встановлено, що умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

З метою досудового врегулювання спору відповідачу була надіслана претензія вих. 11/09 від 26.02.09р., яка була отримана відповідачем 26.02.09р., що підтверджується печаткою та підписом відповідача на претензії в матеріалах справи(а.с. 20).

Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та п.4.5 Договору № 10 про надання транспортно експедиторських послуг по перевезенню вантажу в міжнародному сполученні, - взяті на себе зобовязання не виконав, суд, з урахуванням вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу є обґрунтовані і підлягають задоволенню у сумі 33100грн.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період 10.01.09р. по 26.10.09р. в сумі 786,24грн. та індекс інфляції за січень жовтень 2009року в сумі 2813,5грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача в матеріалах справи, суд встановив, що вимоги позивача є обґрунтовані, але в звязку із тим, що строк виконання зобов”язання відповідачем настав 06.03.09р., суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню за період з 06.03.09р. по 26.10.09р. в сумі 639,33грн., та індекс інфляції за період березень-вересень 2009р. - в сумі 1479,57грн.

Позивач, з посиланням на ч.1,2 ст. 623 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача збитки в сумі 2950грн., які були сплачені позивачем за надані юридичні послуги в сумі 2950грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 26.10.09р. в матеріалах справи (а.с. 21).

Згідно з ч.1 ст. 623 Цивільного кодексу України , боржник, який порушив зобов”язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Відповідно до ч.1 ст.225 цього кодексу, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках,передбачених законом.

Враховуючи приписи ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст.22 Цивільного кодексу України, факт оплати позивачем юридичних послуг не є підставою для відшкодування витрат саме за рахунок відповідача. Втрати, пов'язані з оплатою наданих юридичних послуг, не відносяться до обов'язкових платежів, а здійснюються на власний розсуд замовника та не знаходяться у необхідному причинно-наслідковому зв'язку ні з сумою заявлених збитків, ні з неправомірною поведінкою відповідача.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків в сумі 2950,00грн. за оплату позивачем юридичних послуг .

Зазначена правова позиція викладена також в Постановах Вищого господарського суду України від 21.01.04р. у справі № 35/247; від 01.11.05р по справі № 42/2-2005; від 24.01.08р. у справі № 14/149; від 18.12.08р. у справі № 12/97; від 20.05.08р. у справі 13/175 (відмовлено у порушенні провадження з перегляду ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 17 липня 2008 року ) тощо.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Таким чином, зазначена стаття передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не будь-яких представників.

В матеріалах справи відсутні докази того, що судові витрати в цій частині повязані з оплатою послуг адвоката.

Згідно вимог ст..49 ГПК України, витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сетр Транс”(вул. Шевченка, 37, кв. 9, м. Чернігів, 14013, код 32039133, р/р 26008039880300 в АКБ „Укрсиббанк”, м. Харків, МФО 351005) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 14029, р/р НОМЕР_6 в ЧФ „Приватбанк”, м. Чернігів, МФО 353586, інд. № НОМЕР_2) боргу в сумі 33100грн., 3% річних в сумі 639,33грн., індекс інфляції в сумі 1479,57грн., 352,19грн. державного мита, 209,57грн. витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.Г.Мурашко27.01.10