Рішення № 90395159, 10.07.2020, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/480/20

Провадження № 2/368/335/20

Рішення

Іменем України

(Заочне)

"10" липня 2020 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Шевченко І.І.

при секретарі Назаренко А.І.

з участю представника позивача адвоката Матюшенкова Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КП КОР «Кагарликтепломережа» про стягнення заборгованості по заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

в с т а н о в и в:

представник позивача просить суд стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради "Кагарликтепломережа" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 39 156 грн. 93 коп., яка піддягає виплаті, після відрахувань ПДФО (18%), військового збору (1,5%) та профспілкового внеску (1%), та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні працівника який підлягає виплаті, після відрахувань ПДФО (18%) та військового збору (1,5%), за період з 01.08.2019 р. по день винесення судом рішення, виходячи із середньоденного розміру 497?75 грн., а всього 107 514,00 грн., вирішити питання про судові витрати, обґрунтовуючи позов наступним.

ОСОБА_1 , згідно наказу № 241-к від 31.10.2018 р. (так в трудовій книзі), був прийнятий на роботу до Комунального підприємства Київської обласної ради "Кагарликтепломережа на посаду майстра.

Згідно наказу відповідача від 31.07.2019 року № 95 К та запису в трудовій книжки, його було звільнено із займаної посади на підставі п.1 ст. 36 Кодексу законів про працю за згодою сторін.

Відповідно до ст. 126 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівникам вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ким орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Однак, після звільнення, з ним не було здійснено розрахунок належних йому до виплати сум заробітної платі та нарахованих відпускних.

Згідно довідки відповідача № 5 від 10.04.2020 року, заборгованість нарахованої та невиплаченої заробітної плати відповідача перед ним складає 39 156,93 грн. з урахуванням ПДФО (18%), військового збору (1,5%) та профспілкового внеску (1%) та складається з: 8 058,51 грн. - нараховані відпускні; ю 204,00 грн. - заробітна плата за липень 2019 р.; 10 204,00 грн. - заробітна плата за червень 19 р.; 10 204,00 грн. - заробітна плата за травень 2019 р.; 486,42 грн. - заробітна плата за квітень 2019 р.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності зі ст. ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Згідно із ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-УІІІ від 19.10.1973 року, держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки "класичне" право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Таким чином відповідачем порушено трудові його права, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі у розмірі 39 156,93 грн.

Відповідно до приписів ст. 163.1.1 Податкового кодексу України компенсація за затримку розрахунку при звільнені є базою для оподаткування податком з доходу фізичних осіб.

Згідно ст. 18 ПК України особа, яка нараховує та виплачує доходи на користь фізичної особи називається податковим агентом, тобто відповідач є відповідальним за нарахування та сплату до бюджету податку з доходів фізичних осіб, який утримується з нарахованої виплати.

Стаття 9 ПК України визначає, що до загальнодержавних податків належить податок на доходи фізичних осіб (ПДФО), платником якого є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (п.п.162.1.1. п. 162.1. ст. 162. ПК України).

Згідно 167.1. ст. 167 ПК України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Також згідно ст. 16-1 ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно п.п. 1.1 п.161 підрозділу ю розділу XX ПК України, платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 ПКУ, тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

Ставка військового збору складає у всіх випадках 1,5% від об`єкту оподаткування.

Отже, зважаючи на наведене, зазначена вище сума, повинна бути виплачена йому, після утримання необхідних податків і зборів, а саме ПДФО (18%) та військового збору (1,5%).

Питання виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника

Згідно ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п.21 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" №13 від 24.12.1999 р. при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з такого, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року.

Постановою КМУ від 8 лютого 1995 Р- № 100, було затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.

Відповідно до абз.з п. 2 Порядку 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що провадиться обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Сума заробітної плати, що була йому нарахована складає 20 408,00 грн. - (червень 19 р. - 10 204,99 грн. + липень 19 р. - 10 204,00 грн.). Кількість робочих днів у червні 19 р. - 18. Кількість робочих днів у липні 19 р. - 23. З цього: 20 408,00 грн. (нарахована заробітна плата за липень 19 р. та серпень 19 р.): 41 (кількість робочих дні за липень 19 р. та серпень 19 р.) = 497,75 грн. (середня заробітна плата в день)

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Представник відповідача в особі КП КОР «Кагарликтепломережа» в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, про що в матеріалах є повідомлення про вручення поштового відправлення, причини неявки в суд не повідомив, а тому суд вважає, що представник відповідача в засідання суду не з`явився без поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, вислухавши представника позивача та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 01 листопада 2018 року по 31 липня 2019 року перебував у трудових відносинах з КП КОР «Кагарликтепломережа», працюючи на посаді майстра.

31 липня 2019 року ОСОБА_1 був звільнений з КП КОР «Кагарликтепломережа» за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП, про що був виданий наказ № 95-к.

Згідно із ч. 1 ст. 3 та ст. 4 Кодексу законів про працю України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено ст.117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст.117 КЗпП України відповідальність.

Згідно довідки виданої Комунальним підприємством Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» позивачу ОСОБА_1 , що його дохід за період з 01.01.2019р. по 31.12.2019р. склав 76 197,51 грн. і станом на 01 грудня 2019 року заборгованість невиплаченної зарплати складає -39 156,93 грн.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 43 Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату, а саме визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.

Стаття 55 Конституції України наголошує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно зі статтею 1Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 КЗпП України.

Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 3 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.

Відповідно дост.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно статей 94, 95 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Мінімальна заробітна плата-це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Відповідно до статті 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці.

Згідно статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з положеннями ст.2 Закону України № 108/95-ВРвід 24.03.2015 р. «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно з ч. 1 ст.21 Закону №108/95-ВР працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Частиною 5 статті 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

За змістом статті 49 КЗпП України вбачається обов`язок роботодавця видати на вимогу працівника довідку про заробітну плату за відповідний період, що є гарантією права працівника бути обізнаним щодо розміру плати за виконувану ним роботу.

Відповідно до ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 1 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно положень ч. ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до положень ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте зазначені положення ЦПК України при розгляді трудових спорів повинні застосовуватися лише у межах можливого для сторони працівника. Саме у роботодавця знаходиться більша частина доказів, причому досить велику кількість документів роботодавець оформляє не тому, що, користуючись своїми правами і диспозитивними нормами права, вирішив зафіксувати свій статус, а тому, що закон прямо зобов`язує його оформляти їх. Оскільки письмові докази повинні знаходитися у роботодавця, саме на нього і має покладатися обов`язок по їх наданню. Тому тягар доведення виплати заробітної плати чи вчинення або невчинення інших дій чи бездіяльності, які відповідно до закону вчинив чи мав вчинити або яких фактично припустився роботодавець під час трудових правовідносин з працівником-позивачем, покладається повною мірою на роботодавця.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином відповідачем порушено трудові права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі у розмірі 39 156,93 грн.

Відповідно до приписів ст. 163.1.1 Податкового кодексу України компенсація за затримку розрахунку при звільнені є базою для оподаткування податком з доходу фізичних осіб.

Згідно ст. 18 ПК України особа, яка нараховує та виплачує доходи на користь фізичної особи називається податковим агентом, тобто відповідач є відповідальним за нарахування та сплату до бюджету податку з доходів фізичних осіб, який утримується з нарахованої виплати.

Стаття 9 ПК України визначає, що до загальнодержавних податків належить податок на доходи фізичних осіб (ПДФО), платником якого є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (п.п.162.1.1. п. 162.1. ст. 162. ПК України).

Згідно 167.1. ст. 167 ПК України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Також згідно ст. 16-1 ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно п.п. 1.1 п.161 підрозділу ю розділу XX ПК України, платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 ПКУ, тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

Ставка військового збору складає у всіх випадках 1,5% від об`єкту оподаткування.

Що стосується розрахунку заборгованості відповідача перед позивачем стосовно затримки розрахунку при звільненні позивача за період з 01.08.2019 року по 10.07 2020 року складатиме 207 514,00 грн. (216 - кількість робочих днів х 497,75 грн.): кількість робочих днів у вересні 19 р. - 21; кількість робочих днів у жовтні 19 р. - 22: кількість робочих днів у листопаді 19 р. - 21; кількість робочих днів у грудні 19 р. - 21; кількість робочих днів у січні 20 р. - 21; кількість робочих днів у лютому 20 р. - 20; кількість робочих днів у березні 20 р. - 21; кількість робочих днів у квітні 20 р. - 21; кількість робочих днів у травні 20 р. -19; кількість робочих днів у червня 20 р. - 20; кількість робочих днів станом на ю липня 20 р. - 8. У зв`язку із цим, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача станом на 10.07.2020 р. становитиме - 107 514,00 грн.

Отже, зважаючи на наведене, зазначена вище сума, повинна бути виплачена позивачу, після утримання необхідних податків і зборів, а саме ПДФО (18%) та військового збору (1,5%). Таким чином, суд дійшов висновку, про те, що з відповідача Комунального підприємства Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі з урахуванням ПДФО (18%), військового збору (1,5 %),та профспілкового внеску (1%), що складає в розмірі 39 156 грн. 93 коп. та середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні станом на 10.07.2020 р. з урахуванням ПДФО (18%), військового збору (1,5 %),та профспілкового внеску (1%), що складає в сумі 107 514 грн.. 00 коп.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень, зокрема у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач, відповідно до п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору за вимогу про стягнення заробітної плати, з відповідача, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 1466 грн. 71 коп.

На підставі викладеного та керуючись КЗпП України, ЦПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до КП КОР «Кагарликтепломережа» про стягнення заборгованості по заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» (код ЄРДПОУ 20622074) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі з урахуванням ПДФО (18%), військового збору (1,5 %),та профспілкового внеску (1%), що складає в розмірі 39 156 (тридцять дев`ять тисяч сто п`ятдесят шість) грн. 93 коп.

Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» (код ЄРДПОУ 20622074) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні станом на 10.07.2020 р. з урахуванням ПДФО (18%), військового збору (1,5 %),та профспілкового внеску (1%), що складає в сумі 107 514 (сто сім тисяч п`ятсот чотирнадцять) грн.. 00 коп.

Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради «Кагарликтепломережа» (код ЄРДПОУ 20622074) на користь держави судовий збір у розмірі 1 466 (одну тисячу чотириста шістдесят шість) грн. 71 коп.

Допустити негайне виконання рішення в частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 14.06.2020 р.

Суддя І.І. Шевченко