Рішення № 90393584, 06.07.2020, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

06.07.2020 Єдиний унікальний номер 205/6169/19

Єдиний унікальний номер 205/6169/19

Провадження № 2/205/527/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2020 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

17 жовтня 2019 року з Дніпровського апеляційного суду до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом для продовження розгляду.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2019 року позов було прийнято до розгляду суду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2019 року ОСОБА_1 у задоволенні заяви про витребування доказів відмовлено.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2019 року було витребувано у Державного нотаріального архіву Дніпропетровської області та Другої дніпровської держнотконтори копії спадкових справ.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2019 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, було залучено ОСОБА_2 .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2020 року у задоволенні заяви про скасування ухвали суду від 13 грудня 2019 року про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 було відмовлено.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2020 року підготовче провадження по справі було закрито і справу призначено до розгляду по суті.

Позивач у своєму позові та у ході судового розгляду, посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 , після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з 1/8 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , яку він отримав в порядку спадкування за заповітом після смерті своєї матері ОСОБА_4 . Станом на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , із заявою до нотаріальної контори про отримання свідоцтва про право на спадщину він не звернувся, а лише володів і користувався ј частиною житлового будинку, у тому числі і частино. ОСОБА_5 , яка спадщину не приймала взагалі. Судовим рішенням № 2-1259 від 08 серпня 1988 року житловий будинок АДРЕСА_1 було поділено в натурі. На підставі зазначеного рішення були проведені відповідні будівельні роботи і батько позивача користувався виділеною йому частиною будинку. 25 квітня 2019 року ОСОБА_3 звернувся до державного реєстратора з метою реєстрації права власності на житловий будинок, проте йому було відмовлено. Відмова реєстратора означає, що нотаріус також відмовить у реєстрації права власності за ОСОБА_1 права власності на ј частину домоволодіння. Просив визнати за собою право власності на 1/8 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , а саме: Ѕ частину кімнат 2-6, 2-7, 2-8, коридору 2-9, коридору 2-1, кухні 2-2, ґанку а-1, забору № 1, частини забору № 3, частини мощення № 1, водоколонки № 8.

Відповідач Дніпровської міська рада у своєму відзиві, а представник у ході судового розгляду, проти задоволення позовних вимог заперечували, посилаючись на те, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, у тому числі житловий будинок, інші споруди, земельні ділянки, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку. До спадкоємців переходить лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Тобто, спірна частина домоволодіння не увійшла до складу спадщини, тому визнання права власності на неї в порядку спадкування за позивачем неможливе. Рішенням державного реєстратора відмовлено у державній реєстрації права власності за батьком позивача на спірне домоволодіння, при цьому позивачем не зазначається підстав відмови у реєстрації права власності, зокрема, чому ОСОБА_3 звертався із заявою про реєстрацію права власності на домоволодіння в цілому, адже, право власності на частки спірного домоволодіння зареєстровано також за іншими співвласниками. Також представник Дніпровської міської ради вказувала, що позивач жодним чином не зазначив, у чому полягає порушення, невизнання чи оспорювання його права саме Дніпровською міською радою. Окремо зауважила, що постанову нотаріуса про відмову у вчинення нотаріальної дії, якою ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, позивачем не надано, яка і має бути підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності, тому позов подано передчасно. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_2 у судовому засідання пояснила, що ј частина спірного майна належала її батькові і діду. У 2017 році за життя її дядько - ОСОБА_3 , подарував своєму синові, позивачеві, ОСОБА_1 належну йому частину домоволодіння. На момент смерті у ОСОБА_3 не було належного йому майна. Фактично даний позовні вимоги не про визнання права власності в порядку спадкування, а про розподіл домоволодіння. Також зазначила, що на теперішній час домоволодіння АДРЕСА_1 складається не лише із житлового будинку, як про це зазначає позивач, а має інші будівлі та споруди. Проти задоволення позовних вимог заперечувала.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 02 лютого 1949 року, посвідченого Першою міською нотаріальною конторою м. Дніпропетровська і зареєстрованого в реєстрі за № 4594, ОСОБА_4 була власником Ѕ частини будинку АДРЕСА_1 ) (а.с. 115-116).

06 жовтня 1951 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 і змінила прізвище на ОСОБА_4 (а.с. 92).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла (а.с. 86), після її смерті відкрилася спадщина. За життя померла ОСОБА_4 залишила заповіт від ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким належну їй частину будинку АДРЕСА_1 ) заповіла ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у рівних частинах кожному (а.с. 91).

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 (а.с. 78).

Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернулися ОСОБА_7 та ОСОБА_9 (а.с. 88 оберт-89).

24 січня 1986 року Другою дніпропетровською державною нотаріальною конторою було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на 2/8 частин житлового будинку АДРЕСА_1 ) та 24 січня 1986 року свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с. 94, 95).

Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на інші 2/8 частини житлового будинку не видавалися.

Відповідно до акту від 05 квітня 1985 року у домоволодінні АДРЕСА_1 ) було перерозподілено ідеальні частки та визначено, що ОСОБА_10 належить 35/100 частин, ОСОБА_4 - 25/100 частин, ОСОБА_3 і ОСОБА_11 - 40/100 (а.с. 124-125).

Рішенням народного суду Ленінського району м. Дніпропетровська від 08 серпня 1988 року домоволодіння № 92, кв. 1 , було розподілено в натурі (а.с. 15).

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 березня 1994 року право власності на 20/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 ) визнано за ОСОБА_3 (а.с. 117-119).

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 1998 року за ОСОБА_11 було визнано право власності на 20/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 ) (а.с. 120).

Відповідно до договору дарування від 02 липня 1998 року, ОСОБА_11 подарувала належні їй 20/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 ) ОСОБА_1 (а.с. 121).

Згідно з відомостями КП «ДМБТІ» станом на 31 грудня 2012 року право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано: 20/100 частин за ОСОБА_3 , 20/100 частин за ОСОБА_1 , 1/4 частина за ОСОБА_9 та 35/100 за ОСОБА_10 (а.с. 111).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (а.с. 75 оберт), після його смерті відкрилася спадщина.

08 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Другої дніпровської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 74 оберт).

13 листопада 2019 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку направила приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Новіковій Н.А. заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 (а.с. 81, 82), яка надійшла до нотаріуса 14 листопада 2019 року (а.с. 14), та яку направлено за місцем відкриття спадщини до Другої дніпровської державної нотаріальної контори (а.с. 80 оберт).

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 березня 2016 року за ОСОБА_2 визнано право власності на ј частину домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 142 оберт-143).

25 лютого 2020 року Другою дніпровською державною нотаріальною конторою ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на грошові внески після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 144).

За таких обставин, всупереч тверджень сторони позивача про відсутність інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 , крім ОСОБА_1 , під час судового розгляду справи було встановлено наявність ще одного спадкоємця ОСОБА_2 , яка своєю заявою від 14 листопада 2019 року прийняла у спадщину все майно, належне померлому (а.с. 81).

Таким чином, за наявності іншого спадкоємця саме ця особа має бути відповідачем по цій справі, а не Дніпровська міська рада. Під час судового розгляду справи стороною позивача заява про заміну неналежного відповідача до суду не подавалася, а самостійно в силу ст. 51 ЦПК України суд позбавлений можливості замінити первісного відповідача належним відповідачем.

Крім того, постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі позивачеві свідоцтва про право на спадщину за законом на частину спірного домоволодіння нотаріусом не видавалася, що свідчить про передчасне подання позову до суду.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Вказана правова позиція зазначена в постанові ВС № 2-6322/04 від 24 липня 2019 року.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 4 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом України.

З урахуванням зазначених обставин, у задоволенні позовних вимог позивачеві слід відмовити у зв`язку із пред`явленням позову не до тієї особи, яка повинна за ним відповідати, та передчасним його поданням до суду.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позивачеві у задоволенні позовних вимог було відмовлено, судовий збір у розмірі 768 гривень 40 коп., який ним було сплачено при поданні позову до суду, підлягає віднесенню за його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 141, ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 (зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у задоволенні позовних вимог до Дніпровської міської ради (адреса місця знаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75, код ЄДРПОУ 26510514), третя особа ОСОБА_2 (зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання права власності в порядку спадкування за законом відмовити.

Судові витрати у розмірі 768 гривень 40 коп віднести за рахунок ОСОБА_1 (зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: