Рішення № 90393518, 14.07.2020, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/1940/20

Провадження № 2/204/969/20

РІШЕННЯ

іменем України

14 липня 2020 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі головуючого - судді Книш А.В., розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС», ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до відповідача з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 25698 грн та здійснити розподіл судових витрат. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 11 вересня 2017 року по вул. Дмитра Яворницького, 75 в м. Дніпро сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів MAZDA 6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , TOYOTA PRADO, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та БАЗ А079, реєстраційний номер НОМЕР_3 . Внаслідок зіткнення транспортних засобів TOYOTA PRADO, під керуванням відповідача, та БАЗ А079, під керуванням ОСОБА_3 , спричинено шкоду транспортному засобу MAZDA 6 на загальну суму 25698 грн, власником якого є позивач. Вказує, що з метою встановлення матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП, позивачем за власні кошти проведено експертне дослідження вартості матеріального збитку автомобіля MAZDA 6, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Позивач звернувся до відповідача з повідомленням від 19 грудня 2017 року про огляд пошкодженого засобу, однак останній проігнорував дане повідомлення. Загальна вартість матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП, становить 25698 грн. Позивач наголошує, що ним надано докази, що підтверджують факт завдання шкоди відповідачем та розмір завданої шкоди, а тому така шкода підлягає відшкодуванню в повній мірі відповідачем на підставі ст.ст. 1166 та 1187 ЦПК України. Крім того, позивач зазначає, що право потерпілої особи на відшкодування збитків реалізується нею на власний розсуд, шляхом пред`явлення позову безпосередньо до винної особи або до страхової компанії, цивільно-правову відповідальність в якій застраховано завдавачем шкоди.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» і ОСОБА_3 до розгляду даної цивільної справи та витребувано докази у Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС».

Суд, дослідивши письмові докази, встановив наступні фактичні обставини.

Відповідно до протоколу серії БР №216660 від 11 вересня 2017 року, 11 вересня 2017 року о 13 год. 15 хв. ОСОБА_3 керуючи автомобілем марки «БАЗ-А079», реєстраційний номер НОМЕР_3 , та рухаючись в м. Дніпро по вул. Воскресенська, буд. 14, не вибрав безпечної швидкості руху та безпечної дистанції, та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Toyota Prado», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який став некерований та здійснив наїзд на автомобіль марки «Mazda-6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який стояв у парковочному кармані припаркований водієм ОСОБА_4 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, завдані матеріальні збитки.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2017 року, яка набрала законної сили 14 листопада 2017 року, провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП закрито за відсутності складу адміністративного правопорушення (а.с.8, 15).

Частиною 6 ст. 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 19 квітня 2011 року, автомобіль «MAZDA-6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2005 року випуску, належить позивачу (а.с.5).

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу автомобіля «Toyota Prado», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована відповідно до полісу обов`язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК6909150 в Приватному акціонерному товаристві «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» (а.с.49).

Відповідно до Звіту №26-12-17-1Р про оцінку транспортного засобу легкового автомобіля Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартість матеріального збитку, завданого власнику легкового автомобіля Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 13254,16 грн (а.с.16-29).

Позивачем на відновлення пошкодженого автомобіля «MAZDA-6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , були понесені витрати у розмірі 24298 грн та 1400 грн ним було сплачено за проведення незалежного автотоварознавчого дослідження по оцінці автотранспортну (а.с.30-34).

Вирішуючи позовні вимоги судом враховується наступне.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Порядок і умови відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, визначені статтями 1187, 1188 ЦК України. Зокрема, статтею 1188 ЦК України урегульовано питання відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки кожному з їх володільців за рахунок іншого із них.

Відповідно до цієї статті шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

При цьому вина у завданні шкоди, згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України, є обов`язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що саме відповідач винен у завданні позивачу майнової шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 11 вересня 2017 року. Позивач та представник позивача розпорядилися своїми процесуальними правами на власний розсуд, в порядку ст. 106 ЦПК України відповідного висновку експерта на підтвердження вини відповідача суду не надали, клопотання про призначення відповідної експертизи судом також не заявляли. Наданих позивачем до позову доказів не достатньо для встановлення вини відповідача у завданні позивачу майнової шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України судом враховується висновок викладений в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №127/7370/17.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.

Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідні висновки щодо застосування норм матеріального права висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 14-176цс18, за результатами розгляду якої Велика Палата Верховного Суду відступила від раніше висловлених Верховним Судом України висновків про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка її завдала, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, зокрема договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Як вже зазначалося, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Toyota Prado», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС», що підтверджується полісом № АК6909150 .

Судом враховується, що позивач наполягає на відшкодуванні всього розміру завданої йому шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди саме винною на його думку особою - відповідачем. Однак до Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» з питанням щодо виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку не звертався.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості одержати страхове відшкодування від страховика чи відмови страхової компанії у виплаті страхового відшкодування. До суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» про стягнення страхового відшкодування позивач також не звертався.

Позивач скористався своїми правами на власний розсуд, пред`являючи до суду даний позов він не звернувся до суду з позовом за захистом своїх цивільних прав та інтересів також і до належного відповідача Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС», клопотання про залучення співвідповідачем Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» позивач та його представник до суду також не подавали.

Належних та допустимих доказів того, що заявлена позивачем сума є різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, суду також не надано.

Враховуючи зазначене, робити будь-які висновки з приводу розміру відшкодування, яке підлягає бути стягненим на користь позивача в цілому, а потім, можливо, як різниця між фактичним розміром відновлювального ремонту та страховою виплатою, з відповідача в спорі, де стороною не є Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» є недоцільним та передчасним.

Отже, позивачем суду належних та допустимих доказів щодо того, що саме відповідач винен у завданні позивачу майнової шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди та заявлений ним розмір майнової шкоди підлягає стягненню саме з відповідача не надано.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати на підставі ст. 141 ЦПК України розподілу між сторонами не підлягають.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 264 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС», ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду або через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС», місцезнаходження: м. Київ, пр. Перемоги, буд.65, ідентифікаційний код 30115243.

Третя особа ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Головуючий: