Ухвала суду № 90393449, 15.07.2020, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/99/20

Провадження № 2-п/0203/23/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

при секретарі Давіденко Ю.А.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення у цивільній справі № 203/99/20 за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитом, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2020 року у цивільній справі № 203/99/20 за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитом, оскільки неявка відповідача в судове засідання була викликана тим, що про судові засідання він не був повідомлений належним чином, з введенням Постановою Кабміну від 11 березня 2020 року з 12 березня 2020 року на території держави карантину він перебував на самоізоляції, з 02 квітня 2020 року процесуальні строки, зокрема, на подання відзиву продовжені на час дії карантину, у зв`язку з чим він не міг прибути до суду, подати відзив та надати докази на підтвердження необґрунтованості позовних вимог з підстав недоведеності позивачем обставин нарахованої заборгованості з огляду на неоднозначне трактування сторонами умов п.А3 договору, оскільки відповідач сплачував десять платежів вчасно з урахуванням вказаних умов договору, проте у вересня 2017 року виявив безпідставне нарахування заборгованості за основним боргом, штрафом, пенею близько 2 000 000,00 грн., хоча будь-яких вимог дострокового погашення кредиту не отримував, а ряд чергових платежів у 47060,46 грн. банком зараховувались виключно в рахунок пені, після чого він перестав вносити платежі, тому між сторонами існує спір стосовно нарахувань, який без допомоги експерта вирішити не можливо, що відповідач вважає достатніми підставами для перегляду заочного рішення.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 03 липня 2020 року дану заяву розподілено в провадження судді Колесніченко О.В.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2020 року заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 – адвокат Гурський В.С. вимоги заяви підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні з наведених у ній підстав.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечувала тим, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального закону, а доводи відповідача безпідставні, оскільки останній допустив прострочку зобов`язань за договором, у зв`язку з чим за умовами договору нараховувались санкції, передбачені умовами договору, з приводу чого відповідач звертався до банку і пояснював наявність прострочення виключно своїм незадовільним фінансовим станом, тому просила заяву про перегляд заочного рішення суду залишити без задоволення.

Відповідач ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилась, свого представника не направила, причин неявки суду не повідомила, про відкладення розгляду не клопотала, що відповідно до ч.1 ст. 287 ЦПК України не перешкоджає розгляду заяви у її відсутності.

Заслухавши усні пояснення учасників справи, дослідивши матеріали заяви про перегляд заочного рішення та матеріали цивільної справи та наявні в них докази, суд приходить до висновку, що заява про перегляд заочного рішення суду не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно ч.1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Відповідно ч.1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З матеріалів справи № 203/99/20 встановлено, що 09 червня 2020 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська ухвалено в заочному порядку рішення, яким позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено, стягнуто на користь АТ КБ «Приватбанк» в солідарному порядку з ОСОБА_3 та з ОСОБА_4 заборгованість за Кредитним договором № DNCOLON06904 від 21 жовтня 2016 року по відсоткам за користування кредитом в розмірі 37 613,81 грн. та пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором за період з 10 грудня 2017 року по 31 січня 2018 року в розмірі 121 936,68 грн., а всього – 159 550,49 грн.; вирішення питання розподілу судових витрат (а.с.75-77).

Як встановлено судом, усі судові повістки на 27 лютого 2020 року, 20 березня 2020 року, 17 квітня 2020 року, 14 травня 2020 року, 09 червня 2020 року направлялися відповідачу ОСОБА_3 за зареєстрованим місцем його проживання по АДРЕСА_1 завчасно рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням, що підтверджується квитанціями (а.с.46-зворот, 56-зворот, 51-зворот, 65-зворот, 70-зворот), та хоч до суду поверталися конверти без вручення адресату з відміткою про причини невручення «за терміном зберігання» відповідач був завчасно обізнаний про судові засідання, про що свідчать його неодноразові заяви про відкладення розгляду справи, подані через канцелярію суду особисто, зокрема, 27 лютого 2020 року за вх. № 4367 стосовно відкладення судово засідання 27 лютого 2020 року (а.с.48), 16 квітня 2020 року за вх.№ 7572 стосовно судового засідання 17 квітня 2020 року (а.с.63), 13 травня 2020 року за вх. № 8970 стосовно судового засідання 14 травня 2020 року. При цьому, належить відзначити, що строк для відзиву в ухвалі суду про відкриття провадження у справі встановлений відповідачу до 20 лютого 2020 року, з заявою про відкладення відповідач звернувся ще до введення за Постановою Кабміну у державі карантину – 27 лютого 2020 року, після чого жодна з заяв не містила інших причин відкладення розгляду, як, наприклад, необхідність подання доказів, їх витребування, інших заяв по суті справи, тощо, ніж виключно запроваджений у державі карантин та неможливість через це прибути в судове засідання, проте вказані обставини не завадили відповідачу прибувати в зазначений ним період його перебування на самоізоляції особисто до канцелярії суду та подавати відповідні заяви, у зв`язку з чим суд вважає, що відповідач належним чином повідомлявся і був обізнаний завчасно про всі судові засідання і його неявка у п`ять судових засідань, починаючи з 27 лютого 2020 року до 09 червня 2020 року не виправдовуються виключно запровадженим в державі карантином, з урахуванням тих обставин, що з заявою про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду відповідач вперше звернуся задовго до запровадження карантину.

Також, в своїй заяві заявник не навів переконливих доказів, на які він посилається як на такі, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Доводи відповідача про те, що банк і він по різному тлумачать умови пункту А.3 кредитного договору, не спростовують висновків суду про допущення відповідачем прострочення зобов`язань за кредитним договором, з урахуванням визнання відповідачем обставин припинення виконання оплати чергових платежів щонайменше з вересня 2017 року. При цьому, жодних доказів на підтвердження вчасного виконання зобов`язань за договором з 21 жовтня 2016 року по вересень 2017 року відповідач не надав, натомість з розрахунку позивача (а.с.8) встановлено, що прострочення зобов`язань виникло щонайменше з 22 листопада 2016 року і в подальшому заборгованість лише збільшувалась. Доводи відповідача про те, що ним припинено виконання зобов`язань з вересня 2017 року з поважних причин - після встановлення обставин зарахування позивачем чергових платежів в розмірі 47100,00 грн. з лютого 2017 року по серпень 2017 року в рахунок пені до з`ясування обставин правильного тлумачення банком умов пункту А.3 договору, висновків суду про допущення відповідачем, як боржником, прострочення зобов`язань за кредитним договором не спростовують, оскільки кредитний договір не містить таких умов для повного припинення виконання боржником зобов`язань за договором. Крім того, як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_3 звертався до банку з приводу наявної у нього заборгованості та штрафних санкцій заборгованості ще 14 листопада 2017 року, а подальшому 22 лютого 2018 року, проте з цього часу виконання умов договору ним не поновлено, як не надано доказів наявності правових та фактичних підстав для такого невиконання, що виключали б прострочення боржника за ст. 612 ЦК України. Решта доводів відповідача зводяться до власного тлумачення умов договору та переоцінки доказів, яким надана оцінка судом відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України.

Крім того, заявник, як відповідач по справі, у відповідності із ч.4 ст.287 ЦПК України, не позбавлений можливості захистити свої права шляхом оскарження заочного рішення в загальному порядку з наведенням підстав та мотивів з яких він не погоджується з рішенням суду та поданням доказів на підтвердження цього. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 260, 285-289 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення у цивільній справі № 203/99/20 за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитом - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складений і підписаний 15.07.2020.

Суддя О.В. Колесніченко