Рішення № 90393105, 15.07.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/4026/20

2/212/2487/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Борис О.Н., з участю секретаря судового засідання Деменко А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я,

встановив:

10 червня 2020 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гузєв І.Г., звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі ПрАТ «ЦГЗК») про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, посилаючись на те, що ОСОБА_1 працював у шкідливих умовах на підприємстві відповідача з 21.09.1992 по 01.02.1997 на посаді водія автотранспортного ремонту кар`єру №4 ВКБ, з 01.11.1998 по 31.05.2007 на посаді водія автотранспортного засобу НД-1200 на транспортуванні гірничотранспортного цеху №2 ВАТ «ЦГЗК», внаслідок чого захворів на професійне захворювання. Висновком МСЕК від 26.09.2007 позивачу первинно встановлено 35 % втрати професійної працездатності в зв`язку з професійним захворюванням. Подальшими переоглядами, зокрема від 07.10.2014 позивачу встановлено 35% втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності безстроково. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що позивач відчуває ниючий і крутячий біль, особливо при зміні метеоперепадів, у суглобах кінцівок та хребті, оніміння рук і ніг, слабкість в ногах, мерзлякуватість кистей і стоп, напади побіління пальців рук при охолодженні, часті судоми в пальцях рук, запаморочення, постійний головний біль в тім`яній і потиличній ділянках голови, посилення больових відчуттів та виражену скутість рухів, болі в шийному, грудному і попереково-крижовому відділі хребта з іррадіацією в обидві ноги, більше в ліву та тазову ділянку, перевагу больових відчуттів в грудному відділі хребта, між лопатками, насильницьке тремтіння верхніх та нижніх кінцівок, м`язів обличчя, що посилюється при емоційному напруженні, утруднену мову, утруднену ходу, зниження пам`яті, підвищена втомлюваність, підвищення тиску, наслідком чого є порушення нормальних життєвих зв`язків, позбавлення можливості реалізовувати свої звички та бажання, виникнення складнощів у зв`язку з загальною слабкістю, втомою, постійному відчутті психологічного дискомфорту. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в 165 305,00 грн., яку просив стягнути з відповідача.

15 червня 2020 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі доказами.

13 липня 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача. У відзиві представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач повинен доводити факт спричинення моральної шкоди, а також її розмір. Крім того, за роки праці у шкідливих умовах позивач з метою отримання більшої заробітної плати, більш тривалої відпустки відносно інших професій та виходу на пенсію на пільгових умовах з власної волі виконував дану роботу, що і призвело до значної втрати його здоров`я, а тому саме недбайливе ставлення Позивача до свого здоров`я спричинило виникнення у нього професійного захворювання.

Суд, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача з 21.09.1992 по 01.02.1997 на посаді водія автотранспортного ремонту кар`єру №4 ВКБ, з 01.11.1998 по 31.05.2007 на посаді водія автотранспортного засобу НД-1200 на транспортуванні гірничотранспортного цеху №2 ВАТ «ЦГЗК», що підтверджується копією трудової книжки (а.с.35-45).

Згідно з Актом розслідування хронічного професійного захворювання №6 від 31 травня 2007 року (далі - Акт), професійне захворювання вібраційна хвороба ОСОБА_1 отримав працюючи у ПрАТ «ЦГЗК» з 21.09.1992 по 01.02.1997 водієм автомобіля «БілАЗ-7512-10» по вивезенню гірничої маси з кар`єра дільниці гірничо-капітального ремонту кар`єра №4 ВКБ, з 01.11.1998 по теперішній час - водієм автотранспортного засобу НД-1200 на транспортуванні гірничої маси в технологічному процесі колони технологічного автотранспорту гірничо-транспортного цеху №2 ВАТ «ЦГЗК», ОСОБА_1 виконував роботи по транспортуванню гірничої маси із кар`єра, ремонтні роботи в умовах ремонтної майстерні, заправці ПММ, підготовкою автомобіля до роботи, прибиранню робочого місця. При цьому під час руху автомобіля, внаслідок його конструктивних недоліків, ОСОБА_1 підпадав під дію на організм загальної вібрації, рівень якої перевищував ГДР. Загальний стаж роботи 24 роки 9 місяців, у цеху в умовах впливу шкідливих факторів 12 років 11 місяців (а.с.23-25).

Відповідно до довідки серії ДНА-02 №020301 від 26.09.2007 позивачу первинно встановлено 35% втрати професійної працездатності в зв`язку з професійним захворюванням - вібраційна хвороба з 24.09.2007 по 01.10.2008 (а.с. 11).

Подальшими переоглядами, зокрема 07.10.2014 ОСОБА_1 встановлено 35% втрати професійної працездатності в зв`язку з професійним захворюванням - вібраційна хвороба та третю групу інвалідності безстроково, що підтверджується довідками МСЕК (а.с.13-22).

Суд, встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року «Кечко проти України» у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року , абз.9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 також роз`яснив про право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.

У відповідності зі ст.ст.23,1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання складається, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, які він поніс у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок отримання ним професійного захворювання.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Суд відхиляє заперечення представника відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Інформованість позивача при прийомі на роботу про умови праці не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови підтвердження завдання такої шкоди. Доводи представника відповідача щодо відсутності факту встановлення наявності доказу вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки у судовому засіданні встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу. З урахуванням викладеного, доводи представника відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв`язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності, третьої групи інвалідності, які встановлені безстроково, потребу в проходженні курсів лікування у медичних закладах, а також тривалий період праці на підприємстві відповідача, що встановлено судом та не оспорюється відповідачем, тому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди дещо завищений, а тому визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 57 000,00 грн.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи норми ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 153,237-1 КЗпП України, Законом України « Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,133, 141, 258-259, 263-265,279, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 57 000,00 грн. (п`ятдесят сім тисяч гривень 00 копійок), без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судові витрати в розмірі 840,80 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Відповідно до п. 3 Розділу XII ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, зазначений в цьому рішенні продовжується на строк дії такого карантину.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», місце знаходження юридичної особи: 50066, м. Кривий Ріг, код ЄРДПОУ 00190977.

Рішення складено та підписано 15 липня 2020 року.

Суддя: О. Н. Борис