Вирок № 90391806, 14.07.2020, Окнянський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Красноокнянський районний суд Одеської області)

Красноокнянський районний суд Одеської області

Справа № 506/497/19

Провадження № 1-кп/506/19/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.07.2020с.м.т.Окни

Красноокнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Чеботаренко О.Л.

секретаря Паламарчук М.О.

розглянувши в залі судового засідання у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 21.05.2019 року за №12019160350000098 про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Малаївці Красноокнянського району Одеської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою базовою освітою, непрацюючого, раніше судимого: 19.02.2019 року Котовським міськрайонним судом Одеської області за ст.407 ч.4 КК України до штрафу у розмірі 420 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 7140 грн.,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Малаївці Красноокнянського району Одеської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, з середньою базовою освітою, непрацюючого, раніше не судимого,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,

за участю сторони обвинувачення

прокурорів Дар`яша В.І., Барбанягри І.

сторони захисту

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2

захисника Приходченка С.В.

В С Т А Н О В И В :

18 травня 2019 року близько 14.00 г ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проходили біля домогосподарства ОСОБА_3 , що розташоване в АДРЕСА_3 , і на подвір`ї помітили різні металеві предмети і у цей же час ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_2 скоїти викрадення вказаних речей, на що останній дав згоду.

Реалізуючи зазначений злочинний намір ,в цей же день та час, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , за попередньою змовою групою осіб, діючи з урахуванням сприятливої для них обстановки, яка, на їх переконання, виключала можливість втручання власника чи сторонніх осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою власного збагачення, умисно, таємно, маючи єдиний умисел, шляхом почергового перенесення за межі подвір`я, викрали металеву трубу діаметром 120 мм довжиною 3 м вартістю 140 грн за 1 м на загальну суму 420 грн, передню балку в зборі від автомобіля ГАЗ -2410 б/в вартістю 1600 грн, задній міст від автомобіля ГАЗ -2410 б/в вартістю 1200 грн, три металеві осі від гужового возу б/в вартістю 650 грн за одну штуку на загальну суму 1950 грн, редуктор до точильного каменю б/в вартістю 570 грн, металеву ємність на 150 л б/в вартістю 340 грн,120 кг брухту чорного металу вартістю 5 грн за 1 кг на загальну суму 600 грн, а всього викрали майна на загальну суму 6680 грн., спричинивши власнику майна -потерпілому ОСОБА_3 матеріальні збитки на вказану суму.

Викраденим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розпорядилися на власний розсуд.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину визнав , каявся у скоєному ,від надання пояснень відмовився , однак в ході судового розгляду , відповідаючи на запитання, повідомив, що вдень 18 травня 2019 року вони разом з ОСОБА_2 йшли на раки і, проходячи біля будинку ,як потім їм стало відомо, ОСОБА_3 , вони побачили у подвір`ї багато металевих предметів і вирішили, що будинок нежилий, а тому зазначені речі можна вкрасти. За декілька заходів винесли з подвір`я все вищезазначене, окрім заднього мосту від автомобіля ГАЗ -2410, склавши неподалік, а потім він попросив у знайомого мотоблок з причепом, щоб перевезти все викрадене в с.м.т. Окни, де й продали все вищеозначене ОСОБА_4 Пізніше викрадене ними було вилучено працівниками поліції у ОСОБА_5 ..

Обвинувачений ОСОБА_2 свою вину визнав частково, каявся у скоєному, від надання пояснень відмовився , однак в ході судового розгляду , відповідаючи на запитання , дав аналогічні пояснення ,також наполягаючи на тому, що вони задній міст від автомобіля ГАЗ -2410 не крали.

Крім визнання обвинувачених, їх вина у інкримінованому їм злочині підтверджується перевіреними у судовому засіданні доказами.

Так , потерпілий ОСОБА_3 повідомив, що 20 травня 2019 року сусідка повідомила йому, що у домогосподарстві його батька в с.Одаї Окнянського району ,яким він володіє як спадкоємець , виламана колодка на дверях, відкриті двері у підсобні приміщення. Він одразу приїхав у село і виявив , що пошкоджено двері у сараї, хаті, інших підсобних приміщеннях, на подвір`ї валялися залишки його металолому. Із підсобних приміщень зникло багато металевих предметів- і тих , що зазначено в обвинувальному акті, і тих, про які не зазначено - і виноградний прес, і інші речі. Крім того, зламана виноградна арка, пошкоджена телевізійна антена. Пізніше, все те, що зазначено в обвинувальному акті, окрім заднього моста, було вилучено у

ОСОБА_5 ОСОБА_6 суду повідомила, що в один із днів травня 2019 року їй зателефонував ОСОБА_7 та попросив подивитися до хати його покійного батька, так як перед цим був сильний дощ, а він переймався , чи не зробила негода якихось збитків. Вона пішла до будинку і побачила, що зірвані замки на хаті та на підсобних приміщеннях, у дворі валяється якийсь металобрухт. Вона про це одразу повідомила ОСОБА_8 цієї події вона іноді приходила до вказаного будинку та приглядала , на прохання ОСОБА_9 ,за господарством і там завжди все було зачинене. До вказаної події вона була у подвір`ї ОСОБА_9 приблизно за тиждень і все було у порядку.

Свідок ОСОБА_10 суду повідомив, що про крадіжку із господарства ОСОБА_9 йому стало відомо ,коли туди приїхала поліція. До того він бував у дворі цього домогосподарства , і ніколи не бачив, щоб там щось валялося у подвір`ї, а в той день він бачив, що були поламані ворота та антена.

Свідок ОСОБА_11 повідомив, що будинком його покійного дідуся в с.Одаї Окняського району опікується його дядько ОСОБА_8 на початку травня 2019 року вони з дядьком виявили, що калитка у подвір`я діда знята з завісів. Вони обмотали калитку цепом, і тоді всі замки на хаті, літній кухні , підсобних приміщеннях були на місці. У цих приміщеннях було багато хороших речей- запчастини, домашнє приладдя тощо. Приблизно 20 травня 2019 року ОСОБА_7 повідомив, що замки на дверях хати та інших приміщень зламані і багато вкрадено. Коли він приїхав, то побачив, що дійсно двері у хаті та підсобних приміщеннях зламані, зникли виноградний прес, запчастини від «Волги» - передня балка, міст, та інше. Також були поламані телевізійна антена, виноградна арка. Всі ті речі, які були пізніше вилучені у ОСОБА_5 , знаходилися у приміщенні гаража.

Свідок ОСОБА_12 повідомила, що була понятою, коли у ОСОБА_5 вилучали метал, там же були потерпілий та обвинувачені. Потерпілий стверджував, що обвинувачені ще вкрали виноградний прес, а ті заперечували і казали, що вкрали лише те, що було вилучено.

Свідок ОСОБА_13 суду повідомив, що у травні 2019 року ОСОБА_14 та ОСОБА_15 на мотоблоці привезли йому дві ходки різного металу, в тому числі і металеву трубу, передню балку від автомобіля ГАЗ -2410 , задній міст від автомобіля ГАЗ -2410, три металеві осі від гужового возу, редуктор до точильного каменю, металеву ємність на 150 л, приблизно 120 кг металобрухту чорного металу. Він вже не перший раз купував у них різний метал і тому будь-яких сумнівів у правомірності їх дій у нього не було. Через день-два йому запропонували хороші гроші за задній міст від автомобіля ГАЗ -2410 , який привезли ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , і він його продав, а невдовзі прийшли працівники поліції та ОСОБА_7 , який опізнав у привезених ОСОБА_16 та ОСОБА_17 предметах належні йому речі. Він все передав під розписку, окрім моста, який він раніше продав.

Судом також були дослідженні письмові докази :

- витяг із ЄРДР від 21.05.2019 року за №12019160350000098, згідно з якою за заявою ОСОБА_3 внесена інформація по факту викрадення з його домогосподарства в с.Одаі Окнянського району у період з 16 травня по 20 травня 2019 року належного йому майна / а.п. 123 /;

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_3 , датований 20 травня 2019 року, у якому останній повідомляє про виявлення ним 20 травня 2019 року факту крадіжки із його господарства майна / а.п. 124/;

- протокол огляду від 20 травня 2019 року, з фото таблицями, домоволодіння ОСОБА_3 в с.Одаї Окнянського району, де виявлено пошкодження запорних пристроїв на господарських приміщеннях та на дверях у будинок . / а.п. 126-127 /;

- протокол огляду від 20 травня 2019 року , в ході якого ОСОБА_13 в с.мт. Окни добровільно видав металеву трубу - 3 м діаметром 120 мм , передню балку від автомобіля ГАЗ -2410 , три металеві осі від гужового возу, редуктор до точильного каменю , металеву ємність на 150 л ,приблизно 120 кг металобрухту чорного металу, пояснивши при цьому, що вказані предмети 18 травня 2019 року він придбав у ОСОБА_18 та ОСОБА_19 /а.п.128/;

-розписки про отримання ОСОБА_20 вилученого майна / а.п.129/;

- довідка ФОП про вартість вилучених предметів та заднього моста від автомобіля ГАЗ -2410 / а.п.131,132/.

Відповідно до постанови про визнання речовими доказами від 21 травня 2019 року, вищезазначені предмети визнані речовими доказами / а.п.130/ .

При проведенні слідчих експериментів ОСОБА_14 та ОСОБА_15 показали та розказали, як саме скоїли викрадення майна із господарства ОСОБА_3 / а.с.138-139,141-142/

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, оцінивши їх з точки зору достатності, допустимості та достовірності , суд приходить до висновку, що винність обвинувачених доведена повністю, і дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна, скоєне за попередньою змовою групою осіб.

Посилання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на те, що вони не викрадали задній міст від автомобіля ГАЗ -2410, не можуть бути прийняті судом до уваги, так як свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні зазначив, що саме вказані особи ,разом з іншими речами, які належали ОСОБА_21 ,/про що свідку стало відомо пізніше /, 18 травня 2019 року привезли і задній міст від автомобіля ГАЗ -2410.

При цьому суд зазначає, що жодних заперечень зі сторони обвинувачених під час надання вищевказаних пояснень свідком ОСОБА_22 не було і на пряме питання щодо зауважень та заперечень проти вказаних пояснень свідка обвинувачені чітко відповіли, що не заперечують проти таких свідчень. Крім того, під час судового розгляду обвинувачені повідомили, що мали бажання відшкодувати потерпілому вартість заднього мосту, однак потерпілий визначив ціну, значно більшу від тієї, яка зазначена в обвинувальному акті, а тому вони через незгоду із вказаною потерпілим ціною і не повернули кошти за вказану запчастину.

За таких обставин суд вважає , що невизнання вини обвинуваченими у викраденні заднього мосту від автомобіля ГАЗ -2410 є лише бажанням применшення своєї відповідальності за скоєне.

Що стосується пояснень потерпілого ОСОБА_3 про причетність обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до викрадення іншого майна із його домогосподарства та проникнення у підсобні приміщення, то суд, відповідно до ч.1 ст.337 КПК України, здійснює судовий розгляд лише у межах пред`явленого обвинувачення.

Призначаючи покарання обвинуваченим, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, що відноситься згідно ст.12 КК України /в редакції, яка діяла на час вчинення діяння/, до категорії середньої тяжкості, також повною мірою вивчено особи обвинувачених.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому їм злочині визнали частково, не заперечуючи проти обставин, при яких було вчинено злочин. ОСОБА_2 раніше не судимий, завдана матеріальна шкода частково відшкодована, обвинувачені на обліку у нарколога не перебувають, за місцем проживання характеризуються позитивно.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , немає.

Суд вважає, що обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , є рецидив злочину.

Згідно із досудовими доповідями про обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , складених органом пробації відповідно до положень ст.314-1 КПК України , судом прийнято до уваги висновки щодо середнього ризику повторного кримінального правопорушення у ОСОБА_18 та високого ризику повторного кримінального правопорушення у ОСОБА_1 , а також середнього ризику небезпеки для суспільства відносно обвинувачених.

Із врахуванням ступеню тяжкості скоєного злочину, даних про особи обвинувачених, обставин, які пом`якшують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченим слід призначити у виді позбавлення волі, при цьому, враховуючи все вище викладене, а також беручи до уваги позицію прокурора, суд вважає, що виправлення останніх можливо досягти без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за їх поведінкою під час іспитового строку та з покладенням на них відповідних обов`язків, передбачених п.п. 1,2 ч.1 , п.2 ч.3 ст. 76 КК України, що, на думку суду, є необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених.

При цьому суд вважає ,що, виходячи із вищевикладеного, ґрунтовних підстав для направлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для реального відбування покарання, як того вимагав потерпілий, немає. Так, оцінюючи зазначене та виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, того, що покарання має на меті не тільки покарати, а й сприяти виправленню засудженого, а також запобігти вчиненню нових злочинів як обвинуваченим, так й іншими особами, й не повинно бути карою та розправою за вчинення злочину, суд вважає, що призначення реального покарання, без надання іспитового строку, про що просив потерпілий, не є належним способом досягнення визначеної у законі мети покарання.

Крім того, Європейський суд з прав людини, зазначив ,що при призначенні покарання «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». / справа «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року)/.

У справі «Ізмайлов проти Росії» ( п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Тому, враховуючи вищевикладене, суд не знайшов підстав для призначення покарання у виді позбавлення волі без випробування та іспитового строку.

Разом з тим, суд приймає до уваги, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив новий злочин, маючи непогашену судимість, невдовзі після ухвалення попереднього вироку, а посткримінальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_18 , який безпричинно тривалий час ухилявся від явки до суду, свідчить про безвідповідальне відношення до своїх процесуальних обов`язків, а крім того, жодного щирого каяття про вчинене під час судового розгляду останній не висловлював, а лише констатував факт вчинення ним протиправних дій, а тому суд приходить до висновку, що є підстави для призначення обвинуваченим тривалого терміну іспитового строку .

Речові докази відповідно до ст.100 КПК України вважати переданими потерпілому ОСОБА_3 .

Арешт на майно не накладався, підстави для обрання запобіжного заходу відсутні.

Керуючись ст.ст. 368,370,371,374,376 КПК України , суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

Згідно із ст.75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки та покласти на нього обов`язки згідно із п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України :

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Визнати ОСОБА_2 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

Згідно із ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки та покласти на нього обов`язки згідно із п.п. 1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України :

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи ;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази вважати переданими потерпілому ОСОБА_3 .

На вирок може бути подана апеляція до Одеського апеляційного суду через Красноокнянський районний суд Одеської області протягом 30 діб з моменту проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз`яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.

Суддя О. Л. Чеботаренко