Рішення № 90391037, 15.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

15 липня 2020 року справа №640/21837/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві)про1) визнання протиправними дій відповідача щодо розрахунку трудового (страхового стажу) позивачу в районах Крайньої Півночі за період з 08 липня 1982 року по 01 вересня 1988 року в одинарному розмірі; 2) зобов`язання відповідача здійснити донарахування та виплату позивачу пенсії з урахуванням пільгового (кратного) обчислення періоду проходження військової служби у віддаленій місцевості в місті Воркута АРСР Комі (район Крайньої Півночі) за період з 08 липня 1982 року по 01 вересня 1988 року у кратному пільговому обчисленні - як один місяць служби за два місяці, з 24 жовтня 2016 року В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу період проходження позивачем військової служби в районах Крайньої Півночі з 08 липня по 01 вересня 1988 року один місяць за два (у кратному обчисленні), обґрунтовуючи свої вимоги положенням пункту 5 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого період роботи до 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01 січня 1991 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/21837/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає що пенсія позивача обчислена на підставі документів, які містяться у пенсійній справі; пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі; надання додаткових пільг працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, здійснюється за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п`ять років відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» та Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Відповідачем також вказано, що час військової служби особам офіцерського складу обчислюється в пільговому порядку при призначенні пенсій за вислугу років за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», оскільки позивач отримує пенсію за віком призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», підстави для пільгового врахування стажу періоду проходження військової служби в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі у нього відсутні.

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що як законодавство СРСР до 01 січня 1991 року, так і законодавство України, чинне на час виникнення спірних правовідносин, передбачали пільгове (кратне) обчислення періоду проходження особами військової служби в районах Крайньої Півночі та в та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі; вислуга років, яка була обчислена для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» відповідно до пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року №393 (далі по тексту - Постанова №393) перегляду не підлягає.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідно до довідки Дніпровського районного у місті Києві військового комісаріату від 10 листопада 2016 року №145, позивач проходив військову службу в м. Воркута у в/ч 2542 з 07 серпня 1982 року по 01 вересня 1988 року та має право на пільгове обчислення пенсії, зараховується рік за два.

В послужному списку позивача містяться записи про службу з 07 серпня 1982 року по 01 вересня 1988 року в Окремій Арктичній авіаційній ескадрильї та запис від 11 грудня 1987 року про видачу військовою частиною 2542 свідоцтва про право на пільги серія А №820958.

Атестатом відповідача №2361 про зняття з обліку від 20 жовтня 2016 року позивача повідомлено про припинення виплати пенсії по причині переходу на пенсію за іншим законом.

Відповідно до довідки Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України від 24 жовтня 2016 року №9107 позивач отримує пенсію за віком (УБД) з 24 жовтня 2016 року.

10 серпня 2019 року представником позивача Вовком С.О. направлено адвокатський запит про надання роз`яснення щодо застосування при обрахунку пенсії позивача пільгового обчислення страхового стажу за період роботи в районах Крайньої Півночі з 07 серпня 1982 року по 01 вересня 1988 року з додатковим зарахуванням по одному року (в кратності рік за два).

Відповідач листом від 19 серпня 2019 року №185918/02 повідомив позивача про відсутність підстав для пільгового врахування стажу періоду проходження військової служби в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі з посиланням на те, що час військової служби особам офіцерського складу відповідно до постанови РНК СРСР від 29 жовтня 1945 року №2777, постанови РМ СРСР від 17 грудня 1953 року №2965 та постанови Ради Міністрів СРСР від 15 грудня 1990 року №1290 обчислюються в пільговому порядку при призначенні пенсії за вислугу років за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», а позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських та членів їх сімей встановлюються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Їм надається також право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом, незалежно від місця проходження військової служби. При цьому всі види грошового забезпечення військовослужбовців, а також осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських враховуються нарівні із заробітною платою робітників і службовців.

У відповідності до пункту «в» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до стажу роботи зараховується, військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби

Частиною четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Положеннями частини першої статті 52 Закону СРСР від 14 липня 1956 року «Про державні пенсії» визначено, що пенсійне забезпечення генералів, адміралів, офіцерів, військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу надстрокової служби і прирівняних до них осіб, а також пенсійне забезпечення їх сімей здійснюється в порядку і розмірах, встановлених Радою Міністрів СРСР.

Питання обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до цих районів, було врегульовано, зокрема, Положенням про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року №590 (далі по тексту - Постанова №590).

За змістом абзацу першого пункту 6 Постанови №590 передбачалося, що пенсійне забезпечення генералів, адміралів, офіцерів, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби, осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР, а також пенсійне забезпечення сімей цих осіб здійснюється в порядку і розмірах, що встановлюються Радою Міністрів СРСР.

Постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1982 року №986 з метою усунення множинності нормативних актів про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і їх сімей, спрощення порядку обчислення їм пенсій і відповідно до статті 52 Закону СРСР «Про державні пенсії» затверджено Положення про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та їх сімей (далі -Положення №986), відповідно до якого особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, звільненим з діючої військової служби, можуть призначатися пенсії за вислугу років чи по інвалідності, а в разі одночасного виникнення права на декілька видів пенсій пенсія по старості призначається відповідно до вимог Закону СРСР «Про державні пенсії».

В підпункті «г» пункту 55 Положення №986 зазначалось, що окремі періоди служби при обчисленні вислуги років для призначення пенсій зараховуються на пільгових умовах: один місяць служби в Комі АРСР за два місяці.

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 03 січня 1983 року №12 «Про внесення змін та доповнень в Перелік районів Крайньої Півночі та місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 року №1029» місто Воркута АРСР Комі відноситься до районів Крайньої Півночі.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Однією з соціальних пільг, визначених державою такій категорії громадян України, є обчислення вислуги років (часу проходження військової служби) на пільгових умовах для призначення пенсій.

Період проходження військової служби, що зараховується до вислуги років, зокрема, на пільгових умовах, визначається Постановою №393.

Відповідно до абзацу дев`ятого пункту 1 Постанови №393 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до вислуги років зараховується дійсна військова служба у Радянській Армії, яка відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалась до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, і її обчислення (у тому числі на пільгових умовах) має здійснюватися у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо постановою не передбачено більш пільгових умов.

Пунктом 5 Постанови №393 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що вислуга років, яка була обчислена для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», перегляду не підлягає.

Таким чином, як законодавство колишнього СРСР до 1 січня 1991 року, так і законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, передбачали пільгове (кратне) обчислення періоду проходження особами військової служби в районах Крайньої Півночі колишнього СРСР.

Як стверджує позивач та не заперечує відповідач, з 28 серпня 1995 року йому призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з 24 жовтня 2016 року позивач отримує пенсію за віком відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на Указ Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» в частині підтвердження пільгового стажу (щодо наявності трудового договору про роботу в цих районах на строк п`ять років (запису в трудовій книжці чи відповідної довідки), оскільки позивач проходив військову службу, порядок проходження якої регулюється спеціальним законодавством, та передбачає прийняття присяги, а не укладення трудового чи цивільно-правового договору; цей факт підтверджується відповідними довідками, які містять посилання на наявність у позивача пільг, зокрема, обчислення страхового стажу із розрахунку один рік за два роки.

Згідно з постановою Ради Міністрів СССР №1290 від 15 грудня 1990 року проходження військової служби на офіцерських посадах в Комі АРСР північніше Полярного кола з 25 червня 1949 року віднесено до віддалених територій СРСР, в яких служба зараховується в вислугу років на пільгових умовах - один місяць служби за два місяці.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 червня 2020 року у справі №727/1441/17

З наявних в матеріалах справи військового квитка серія ГС №211904, довідки Дніпровського районного у місті Києві військового комісаріату від 10 листопада 2016 року №145, послужного списку позивача, судом встановлено, що позивач в період з 07 серпня 1982 року по 01 вересня 1988 року проходив службу у військовій частині 2542 в м. Воркута.

В матеріалах справи відсутні докази проходження військової служби позивачем в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі у період з 08 липня 1982 року по 07 серпня 1982 року.

У відповідності до довідки Дніпровського районного у місті Києві військового комісаріату від 10 листопада 2016 року №145 позивач має право на пільгове обчислення пенсії (один рік за два) за період з 07 серпня 1982 року по 01 вересня 1988 року.

Як встановлено судом з пояснень позивача та не заперечується відповідачем, при зверненні за призначенням пенсії позивачем подано відповідачу вказану вище довідку.

З урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо розрахунку трудового стажу позивача в районах Крайньої Півночі за період з 07 серпня 1982 року по 01 вересня 1988 року в одинарному розмірі та, як наслідок, необхідність зобов`язати відповідача здійснити донарахування і виплату позивачу пенсії з урахуванням пільгового (кратного) обчислення періоду проходження військової служби у віддаленій місцевості в місті Воркута АРСР Комі (район Крайньої Півночі) за період з 07 серпня 1982 року по 01 вересня 1988 року у кратному пільговому обчисленні - як один місяць служби за два місяці, з 24 жовтня 2016 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо розрахунку трудового (страхового стажу) ОСОБА_1 в районах Крайньої Півночі за період з 07 серпня 1982 року по 01 вересня 1988 року в одинарному розмірі.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити донарахування та виплату позивачу пенсії з урахуванням пільгового (кратного) обчислення періоду проходження військової служби у віддаленій місцевості в місті Воркута АРСР Комі (район Крайньої Півночі) за період з 07 серпня 1982 року по 01 вересня 1988 року у кратному пільговому обчисленні - як один місяць служби за два місяці, з 24 жовтня 2016 року.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16; ідентифікаційний код 42098368).

Суддя В.А. Кузьменко