Рішення № 90390683, 13.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2020 року м. Київ № 640/17030/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Головного управління ДФС у м. Києві, ДФС України про визнання протиправним та скасування акту, податкового повідомлення-рішення, рішення про результати розгляду скарги,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - позивач) звернулося Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, ДФС України, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.06.2019 року №40529/6199-99-11-04-01-25.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що міжнародні організації, яким позивач сплачував членські внески за перевіряємий період, не ведуть господарську діяльність у розумінні положень Податкового кодексу України, не отримують доходи на території України, а тому не підлягають під дію положень пп.«й» п.141.4.1 та пп.141.4.2 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України.

Просить визнати протиправним та скасувати повідомлення рішення від 14.06.2019 року №40529/6199-99-11-04-01-25, визнати протиправним та скасувати акт перевірки від 16.05.2019 року №293/26-15-14-01-02/21708016, визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про результати розгляду скарги від 22.08.2019 року №40529/6199-99-11-04-01-25.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

29 жовтня 2019 року відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, оскільки, у разі виплати членських внесків на користь нерезидента підлягає утриманню податок в розмірі 15 відсотків їх суми та за рахунок такого нерезидента під час виплати таких внесків, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати.

13 грудня 2019 року позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідачем не спростовано твердження позивача по суті позовних вимог.

Відповідно до ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

У період з 26.03.2019 року по 10.05.2019 року посадовими особами відповідача на підставі направлень від 26.03.2019 №440/26-15-14-01-02, №439/26-15-14-01-02, №438/26-15-14-01-02, №721/26-15-14-06-03, №609/26-15-42-08, №3036/26-1-14-09-01, відповідно до пп.75.1.2, п.75.1, ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 ПК України, на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 15.02.2019 року №1966 проведено документально планова виїзна перевірка Державної організації «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного законодавства за період 01.01.2016 по 31.12.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2018 року та іншого законодавства за відповідний період відповідно до затвердженого плану документальної перевірки, за результатами якої складено акт від 16.05.2019 року №293/26-15-14-01-02/21708016 (далі по тексту - акт перевірки).

Перевіркою позивача встановлено наступні порушення:

- п.п.141.4.2 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України, встановлено заниження позивачем податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 231910,00 грн., а саме: за 2016 рік на суму 73090,00 грн., за 2017 рік на суму 75849,00 грн. та за 2018 рік на суму 82971,00 грн.

Вважаючи висновки акту перевірки необґрунтованими, безпідставними та такими, що суперечать положенням законодавства України, позивачем подано заперечення від 16.05.2019 №293/26-15-14-01-02/21708016 на акт перевірки.

Листом від 11.06.2019 року №111873/10/26-13-14-01-02 ГУ ДФС у м. Києві висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

14.06.2019 року ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення №0035041406, яким позивачу за порушення пп.141.4.2 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у томі числі з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 350335,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням 231910,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 118425,00 грн.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 14.06.2019 року №0035041406 таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає скасуванню, позивачем подано до ДФС України скаргу від 01.07.2019 року №27-11061/19.

Рішенням ДФС України від 22.08.2019 №40529/6/99-99-11-07-01-25 залишено без змін податкове повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення.

Категорично не погоджуючись з висновками органів ДФС та вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Як зазначено в акті перевірки, у перевіряємий період з 01.01.2016 по 31.12.2018 встановлено здійснення виплат нерезидентам доходу джерелом походження з України, а саме: ФГВФО здійснило виплату у 2016-2018 роках компанії «International Association of Deposit Insrurers» (Швейцарія) доходу джерелом походження з України у вигляді членських внесків у загальному розмірі 52950,00 грн. швейцарських франків (еквів. 1409292,23 грн..) та компанії «European Forum of Deposit Insurers» (Бельгія) доходу джерелом походження з України у вигляді членських внесків у загальному розмірі 4500,00 євро (еквів.136775,14 грн..).

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно положень п.3.1 ст.3 Податкового кодексу України, податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі по тексту також - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіркою встановлено та зафіксовано в акті перевірки, що у перевіряємому періоді позивачем здійснено виплати доходу джерелом походження з України у вигляді членських внесків міжнародним організаціям, а саме: здійснило виплату у 2016-2018 роках компанії «International Association of Deposit Insrurers» (Швейцарія) доходу джерелом походження з України у вигляді членських внесків у загальному розмірі 52950,00 грн. швейцарських франків (еквів. 1409292,23 грн..) та компанії «European Forum of Deposit Insurers» (Бельгія) доходу джерелом походження з України у вигляді членських внесків у загальному розмірі 4500,00 євро (еквів.136775,14 грн..).

Особливості оподаткування доходів нерезидентів з 01 січня 2015 року визначено положеннями п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України.

Згідно з п.п.141.4.1 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку за ставками, визначеними ст.141 Кодексу.

Відповідно до пп. «й» п.п.141.4.1 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України для цілей цього пункту такими доходами є інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв`язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Оскільки членські внески не виокремлені як окремий вид доходу, що отримується нерезидентом з джерелом походження з України, то такі виплати розглядаються у складі інших доходів від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України.

Згідно п.п.141.4.2 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України якщо резидент здійснює будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримується податок з таких доходів, зазначених у п.п.141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Положенням п.103.1, 103.2, 103.3, 103.4 ст.103 Податкового кодексу України визначено, що застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів. При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Згідно п.103.5, п.103.6 ст.103 Податкового кодексу України довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

У разі потреби така довідка може бути затребувана у нерезидента особою, яка виплачує йому доходи, або контролюючим органом під час розгляду питання про повернення сум надміру сплачених грошових зобов`язань на іншу дату, що передує даті виплати доходів. У разі потреби особа, яка виплачує доходи нерезидентові, може звернутися до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) щодо здійснення центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, запиту до компетентного органу країни, з якою укладено міжнародний договір України, про підтвердження зазначеної у довідці інформації.

З матеріалів справи вбачається, що під час проведення перевірки позивачем не надано довідки на виконання вимог ст.103 Податкового кодексу України, просить розцінювати дане застереження як звернення щодо доцільності отримання такої довідки безпосередньо контролюючим органом.

Суд зазначає, що для підтвердження свого резидентського статусу нерезидент повинен надати довідку (або її нотаріально засвідчену копію), що підтверджує, що він є резидентом тієї країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інші документи, якщо це передбачено міжнародним договором ( п. 103.4 ПКУ). Якщо такої довідки немає - дохід оподатковується в загальному порядку ( п. 103.10 ПКУ).

При цьому, довідка має бути належним чином легалізована та переведена згідно із законодавством України ( п. 103.5 ПКУ).

Особа, яка виплачує доходи нерезиденту, зобов`язана подавати звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів ( п. 103.9 ПКУ). Для цієї мети служить додаток ПН до декларації з податку на прибуток. Подавати його потрібно навіть тоді, коли згідно з правилами міжнародного договору податок не утримується та не перераховується (лист ДФСУ від 17.06.2016 р. № 13557/6/99-99-15-02-01-16). Причому податківці поширюють обов`язок подання цього звіту у тому числі і на єдиноподатників (лист ДФСУ від 07.04.2016 р. № 7782/6/99-99-15-02-01-16 ).

Отже, у разі не застосування міжнародного договору з ціллю оподаткування в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України. Застосування міжнародного договору у частині звільнення від оподаткування (зниженої ставки податку), можливе у разі дотриманням вимог ст.103 Податкового кодексу України, зокрема бенефіціарності отримувача таких доходів.

Рішення Вищого адміністративного суду України від 24 березня 2014 року №К/800/52155/13 містить тлумачення терміна «бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) доходу». Так, «фактичний отримувач доходу» не має тлумачитися у вузькому, технічному сенсі, його значення слід визначати відповідно до мети, завдань міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, таких як «уникнення від сплати податків», і з урахуванням таких основних принципів, як «запобігання зловживання положеннями договору». Для визначення особи як фактичного отримувача доходу така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але і згідно з міжнародною практикою застосування угод про уникнення подвійного оподаткування повинна бути особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу.

Якщо платіж бенефіціарному (фактичному) отримувачу (власнику) доходу сплачуватиметься через агента, то до такого платежу не застосовуватиметься положення міжнародного договору України у частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку і такий платіж оподатковуватиметься за ставкою 15 відсотків під час такої виплати.

Таким чином, у разі виплати членських внесків на користь нерезидента підлягає утриманню податок в розмірі 15 відсотків їх суми та за рахунок такого нерезидента під час виплати таких внесків, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати.

Тобто, контролюючим органом правомірно нараховано позивачу суму несплаченого податку за звітний період на суму 231910,00 грн., а саме: за 2016 рік на суму 73090,00 грн., за 2017 рік на суму 75849,00 грн. та за 2018 рік на суму 82971,00 грн.

При цьому, судом не приймаються до уваги доводи позивача стосовно невіднесення діяльності міжнародних організацій, яким сплачувались членські внески за перевіряємий період, до категорії господарської у зв`язку з неотриманням доходу на території України, оскільки положеннями чинного законодавства передбачено здійснення як комерційної (з метою отримання прибутку) так і некомерційної господарської діяльності (без мети отримання прибутку).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за №860/4153 (далі по тексту - П(с)БО 15 «Дохід»).

Пунктом 7 П(с)БО 15 «Дохід» визначено, що визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Оскільки позивачем перераховані кошти у вигляді членських внесків, отриманий дохід нерезидента відноситься до інших доходів із джерела їх походження з території України згідно пп. «й» 141.4.1 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що у відносинах з міжнародними організаціями, яким позивачем за перевіряємий період сплачувались членські внески, та зазначає про це позивач, діють наступні Конвенції:

- щодо питання взаємовідносин між Україною і Королівством Бельгії щодо уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно врегульовано Конвенцією, ратифікованою Законом України №433/96.

- щодо питання взаємовідносин між Україною і Швейцарською Конфедерацією щодо уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на капітал врегульовано Конвенцією, ратифікованою Законом України №2929-ІІІ.

Положеннями зазначених Конвенцій не визначено членські внески як доходи, одержані від резидентів Договірної Держави, для яких застосовуються особливі умови оподаткування.

Таким чином, у разі виплати членських внесків на користь нерезидента підлягає утриманню податок в розмірі 15% їх суми та за рахунок такого нерезидента під час виплати таких внесків.

Щодо позовних вимог - визнати протиправним та скасувати акт перевірки від 16.05.2019 року №293/26-15-14-01-02/21708016, визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про результати розгляду скарги від 22.08.2019 року №40529/6199-99-11-04-01-25, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів.

Суд зазначає, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність, а тому не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 5 КАС України, яке може бути оскаржено до адміністративного суду.

При цьому дії службової особи щодо складання такого акта та включення до нього певних висновків не породжують обов`язкових юридичних наслідків, що не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача.

Отже, оскаржувані платником податків дії органів ДФС та акт перевірки на момент звернення з цим позовом до суду не порушують прав, свобод або інтересів платника податків, що, на підставі наведених вище положень частини першої статті 5 КАС України, унеможливлює розгляд таких вимог у порядку адміністративного судочинства.

Спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства - слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо оскарження дій відповідача, які виражені актом перевірки підлягає закриттю.

Таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 9901/633/18, від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року № 9901/152/18 та від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18.

Оскаржуване рішення відповідача від 22.08.2019 року №40529/6199-99-11-04-01-25, прийняте відповідачем за результатами розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення та поданих позивачем в адміністративному порядку.

Суд, перевіривши оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручаючись у дискрецію суб`єкта владних повноважень, встановив, що таке винесено правомірно та у межах наданих законодавством повноважень. Відповідно, порядок врегулювання спірних правовідносин у адміністративному порядку вичерпав свою дію, разом з тим позивач в праві оскаржити податкові повідомлення-рішення у судовому порядку.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 22.08.2019 року №40529/6199-99-11-04-01-25.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення від 14.06.2019 року №40529/6199-99-11-04-01-25, скасування рішення відповідача про результати розгляду скарги від 22.08.2019 року №40529/6199-99-11-04-01-25 задоволенню не підлягають, в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасувати акт перевірки від 16.05.2019 року №293/26-15-14-01-02/21708016 - провадження підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 238, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволені адміністративного позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в частині визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 14.06.2019 року №40529/6199-99-11-04-01-25, скасування рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 22.08.2019 року №40529/6199-99-11-04-01-25 - відмовити.

Провадження у справі про визнання протиправним та скасування акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві від 16.05.2019 року №293/26-15-14-01-02/21708016 - закрити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій