Рішення № 90390659, 13.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2020 року м. Київ № 640/969/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тераком Компані» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Тераком Компані» (далі - позивач, ТОВ «Тераком Компані») до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.11.2018 року № 00014421402, 00014441402, 00014431402, 00014411402, що прийняті Головним управлінням ДФС у м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що викладені в акті висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є помилковими, оскільки базуються лише на припущеннях, що суперечить вимогам податкового законодавства, оскільки у нього наявні всі первинні документи щодо взаємовідносин з контрагентами, оформлені належним чином та були надані до перевірки.

На думку позивача, всі первинні документи, які супроводжували господарські операції відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити, а тому позивачем правомірно сформовано об`єкт оподаткування за наслідками здійснення таких господарських взаємовідносин, відтак оскаржувані рішення підлягають скасуванню.

Крім того, позивач зазначив, що порушення допущені одним платником податків і відображені в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. При цьому, порушення контрагентами вимог законодавства України тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Ухвалою суду від 04.02.2019 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентом не мали реального характеру, контролюючим органом під час проведення перевірки встановлені обставини, які свідчать про фактичну неможливість виконання сторонами зобов`язань за договором. За результатами перевірки відповідачем зроблено висновок, що TOB «Тераком Компані» порушено вимоги п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, п.5, п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», у результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування та занижено податок на прибуток.

Представник відповідача, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку TOB «Тераком Компані» з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Комплект стандарт Сервіс» за лютий 2017 року, за результатами якої складено акт перевірки від 26.10.2018 №740/26-15-14-02-01/40449599.

Перевіркою встановлено наступні порушення:

1) п.441 п.44.6 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, п.5, п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерством фінансів України від 29.11.1999 року №290, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства на суму 275 005,00 грн., в тому числі за 2017 рік на суму 275 005,00 грн.; заниження податку на прибуток підприємства що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на суму 52 899,00 грн., в тому числі за 2017 рік на суму 52 899,00 грн.

2) п.44.1, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198, п.201.1 ст.200 ПК України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість, на загальну суму 401,00 грн., в тому числі за лютий 2017 року на суму 401,00 грн.; заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 94 413,00 грн., в тому числі за лютий 2017 року на суму 94 413,00 грн.

Контролюючим органом за результатами перевірки зроблено висновок, що первинні документи, які стали підставою для формування витрат ТОВ «Тераком Компані», виписані ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс», не відображають в повному обсязі інформацію щодо можливості фактично здійснювати господарські операції, у зв'язку з відсутністю відповідних ресурсів , економічно необхідних для здійснення відповідних операцій, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами, звітними документами, які посвідчують факт надання послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ є безпідставним. Подані для перевірки ТОВ «Тераком Компані» документи не мають юридичної сили первинних документів та не можуть бути підставою ля відображення господарських операцій у податковому та бухгалтерському обліку. Встановлені перевіркою факти свідчать про неможливість проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс» протягом лютого 2017 року. Фактично мало місце оприбуткування товарів, джерело походження якого не встановлено.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.11.2018 року №00014421402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 52 899,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 13 225,00 грн.; податкове повідомлення-рішення №00014441402, яким позивачу встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 275 005,00 грн. за 2017 рік; податкове повідомлення-рішення №00014431402, яким позивачу встановлено завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 401,00 грн. за платежем податок на додану вартість за лютий 2017 року; податкове повідомлення-рішення №00014411402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 94 413,00 грн. - за основним зобов'язанням та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 23 603,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправним та таким, що порушують його законні права та інтереси, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд входить з наступного.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI.

У пункті 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п.14.1.36); розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (п.п.14.1.231).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань на підставі первинних документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (пункт 44.2 статті 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 (далі - Закон №996-XIV), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною шостою статті 8 Закону №996-XIV визначено, що керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Як передбачено частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена і пунктом 1.2 пункту Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 №168/704 (далі Положення №88).

В пункті 2.1 Положення №88 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до пункту 2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом пунктів 2.15, 2.16 Положення №88 первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Пунктом 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 (далі - П(С)БО №15) визначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Пунктом 7 П(С)БО №15 встановлено, що визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток необхідно з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що у періоді, що перевірявся позивач мав договірні взаємовідносини з TOB «Комплект Стандарт Сервіс» (код ЄДРПОУ 41077038).

Між TOB «Комплект Стандарт Сервіс» та TOB «Тераком Компані» укладено ряд договір, а саме: Договір купівлі-продажу товарів № 01022017-1 від 31.10.2014 року, Договір №03022017 від 03.02.2017 року (надання послуг).

Відповідно до Договору купівлі-продажу товарі №01022017-1, укладеного в м. Києві між ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс» в особі директора Воробкало А.Я., що діє на підставі Статуту та ТОВ «Тераком Компані», в особі директора Лезгіян О.В., що діє на підставі Статуту, передача товару Покупцю здійснюється виключно при наявності довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, заповненої відповідно до вимог інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року.

Також при поставці товару Продавець зобов'язаний передати Покупцеві наступну супровідну документацію:

- накладні із зазначенням найменування і кількості відвантаженого товарів, ціни за одиницю товару без ПДВ, вартість без ПДВ, сума ПДВ, загальна вартість з ПДВ, одиниця виміру товару;

- податкові накладні;

- завірені Продавцем копії посвідчення якості, сертифікати відповідності.

Відповідно до договору №03022017 від 03.02.2017 року, укладеного в м. Києві між ТОВ «Тераком Компані», в особі директора Лезгіян О.В., що діє на підставі Статуту, та ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс», в особі директора Воробкало А.Я., що діє на підставі Статуту, Виконавець зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату послуги фасування та маркування товарів народного споживання. Здавання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг.

До Договору №01022017-1 надано видаткові накладні на загальну суму 504 385,52 грн., у т.ч. ПДВ 84064,25 грн., а саме: №1 від 17.02.2017 року, №2 від 17.02.2017 року, №3 від 20.02.2017 року, №4 від 20.02.2017 року.

При цьому, у договорах зазначені реквізити (розрахункові рахунки), відповідно до яких проводяться розрахунки між підприємствами в безготівковій формі.

Висновки відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства ґрунтуються на тому, що реальність вчинення господарських операцій між ним та TOB «Комплект Стандарт Сервіс» відсутня, оскільки, на думку контролюючого органу, TOB «Комплект Стандарт Сервіс» має ознаки фіктивності, створено з метою прикриття незаконної діяльності, первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів.

Фіктивність суб'єкта господарювання виключає правомірність формування податкового кредиту та інших даних податкового обліку і в тому разі, коли відповідні господарські операції є реальні і спричинили відповідні зміни в стані активів та/або зобов'язаннях платника податку.

З акту перевірки вбачається, що згідно інформації з автоматизованої підсистеми «Реєстр облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва» автоматизованої системи «Податковий блок» встановлено, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області внесено облікову картку від 04.10.2018 №4759/04-36-21-15 TOB «Комплект Стандарт Сервіс» (код 41077038) з ознакою фіктивності №3 - зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Окрім того, судом встановлено, що у відношенні Воробкало А.Я. за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, ухвалено Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська вирок від 24.05.2018 у кримінальному провадженні № 3201804166000013.

Згідно вказаного вироку Воробкало А.Я. вчинила злочин, відповідальність за який передбачена ч.5 ст.27, ч.1 с.205 КК України, а саме: пособництво у фіктивному підприємництві, тобто у створені СПД (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності. Свою вину визнала в повному обсязі, у скоєному розкаялась. Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.05.2018 визнано Воробкало А.Я. винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 205 КК України. Тим більше, що Воробкало А.Я. в перевіряємий період та згідно реєстраційних даних, перебувала на посаді директора ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс» та відповідала за фінансово-господарську діяльність товариства.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Верховним Судом України неодноразово з метою усунення неоднакового застосування судами одних і тих самих норм матеріального права зазначалось, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є безпідставними.

У постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11, від 1 грудня 2015 року № 21-1661а15, від 02 грудня 2015 року № 21-3849а15 викладено висновок про те, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного суду України від 17.11.2015 у справі №2а/3264/11/1070, Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах дійшла висновку, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Вказані правові висновки також підтримані Верховним Судом, зокрема, у постанові від 06 лютого 2018 року у справі №816/2134/16, від 12 лютого 2019 року у справі №826/21585/15, від 29 січня 2020 року у справі № 826/6986/14.

Відтак, з урахуванням того, що вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.05.2018 року у справі №201/4522/18 визнано Воробкало А.Я. винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 205 КК України та встановлено обставини щодо створення нею фіктивного підприємства ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс», суд дійшов висновку, що подані на підтвердження господарських відносин з цим контрагентом документи не мають статусу первинних та не можуть підтвердити вказані господарські відносини, за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірність формування спірних сум податкових вигод.

Поряд з цим судом також враховується, що положення статті 472 Кримінального процесуального кодексу України передбачають, що в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення тощо.

Таким чином, факт наявності вироку, ухваленого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська від 24.05.2018 року у кримінальному провадженні, дійсно не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, проте підлягає врахуванню у сукупності із дослідженням усіх складових господарських операцій.

Також суд звертає увагу, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання податкових вигод.

При цьому свідоцтво про державну реєстрацію та наявність реєстрації постачальника в органах податкової служби не характеризують підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку, що гарантує виконання своїх зобов`язань через уповноважених представників. А відтак доказами прояву розумної обережності слугують не лише установчі документи та витяги з Єдиного державного реєстру, але й обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладення та виконання договорів, перевірка ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства.

З огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин, за яким платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, платник податків всеодно має бути обачним у виборі контрагента, оскільки несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету.

У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, оскільки в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися правом на формування податкових вигод в силу відсутності документів, що мають силу первинних документів.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що надані позивачем документи на підтвердження господарських правовідносин з вказаним контрагентом не є належно оформленими первинними документами, оскільки не відповідають вимогам щодо їх складення і підписання повноважною особою платника податків, тому не можуть бути належним документальним підтвердженням проведення господарських операцій та підставою для формування спірних сум.

Суд наголошує, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

За таких обставин, відсутність фактичного здійснення позивачем та його контрагентом господарських операцій доводить правомірність висновків контролюючого органу про завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування та заниження податку на додану вартість за наслідками господарських операцій із ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс», що, в свою чергу, свідчить про правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб`єкт владних повноважень, довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, оскільки позивачем не доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволенню.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати зі сплати судового збору та витрати, пов`язані з розглядом справи, відшкодуванню позивачу не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій