Рішення № 90390637, 15.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2020 року м. Київ № 640/9883/19

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування вимог,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі по тексту також - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 № Ф-97068-17 на суму 31 389,12 грн про погашення заборгованості з ЄСВ від ГУ ДФС у м. Києві;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018 № Ф-97068-17 на суму 26 177,76 грн від ГУ ДФС у м. Києві;

- визнати протиправним нарахування ЄСВ згідно змін, внесених до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірні вимоги про сплату боргу є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки без отримання доходу від підприємницької діяльності неправмірно застосовано обов`язок сплати суми єдиного соціального внеску. Також вказано, що позивач у спірний період перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Вказано, що сума недоїмки розрахована невірно та без проведення перевірки.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, до матеріалів справи надано відзив, в якому зазначено, що позивач є фізичною особою-підприємцем та перебувала на спрощеній системі оподаткування, а отже зобов`язана здійснювати відрахування мінімального страхового внеску на місяць за спірний період.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято вимогу про сплату боргу від 07.11.2018 № Ф-97068-17, відповідно до якої убачається, що станом на 31.10.2018 обліковується заборгованість з єдиного внеску в розмірі 26 177,76 грн.

Також, відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 № Ф-97068-17, відповідно до якої вбачається, що станом на 30.04.2019 обліковуються заборгованість з єдиного внеску в розмірі 31 389,12 грн, яка підлягає сплаті.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464 під єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування розуміють консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 1 Закону № 2464 застрахованою особою розуміють фізичну особу, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Пункт 4 частини 1 статтею 4 Закону № 2464 до переліку платників єдиного соціального внеску віднесені фізичні особи-підприємці.

Частиною 2 статті 6 Закону № 2464 визначені обов`язки платника єдиного внеску, серед яких обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1), подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (пункт 4).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464 (в редакції зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5- 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до пункту 5 статті 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Згідно частини 4 статті 6 Закону № 2464 у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.

Тому, навіть після припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця така фізична особа зобов`язана сплатити нараховані їй або нею єдиний соціальний внесок.

Частина 4 статті 4 Закону № 2464 визначає перелік осіб, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску, зокрема такими є особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Частиною 4 ст. 8 Закону № 2464 визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Порядок стягнення заборгованості з платників єдиного внеску, формування, оформлення та надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску передбачений розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 20.04.2015 за № 449, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (Інструкція № 449).

В силу п.п. 1 - 3 Розділу VI Інструкції № 449, до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. В разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абз. 2 п. 3 Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

З матеріалів справи встановлено та вказано безпосередньо у вимозі про сплату боргу (недоїмки), що вона винесена відповідачем на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.

Відтак, позиція позивача, що податкові вимоги винесена не на підставі акта перевірки та рішення є безпідставною, оскільки вказана вимога винесена не на підставі даних документальної перевірки, а на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, з яких убачається, що платник мав на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Разом з тим, відповідно до положень ч.4 п.1 Розділу ІІ Інструкції № 449, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Дані положення також респондуються із ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Проте, як встановлено судом, жодних доказів існування обставин, визначених ч.4 п.1 Розділу ІІ Інструкції № 449 позивачем на надано.

Під час розгляду справи установлено, що підставою для прийняття оскаржуваної вимоги, за позицією податкового органу, слугувала наявність в інформаційній системі органу доходів і зборів інформації про заборгованість у ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 2016 року по І квартал 2019 року у сумі 31 389,12 грн.

Зокрема, в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за кодом платежу 71040000 (для фізичних осіб підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) обліковуються нарахування єдиною внеску згідно з поданого звіту за 2015 рік та нарахування в автоматичному режимі за 1-ІV квартали 2016 та 1-ІV квартали 2017, І-ІV квартали 2018 та І квартал 2019 року у розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць, як фізичній особі - підприємцю, що перебував на спрощеній системі оподаткування.

Позивач посилається на те, що вона перебувала у спірний період в декретній відпустці по догляду за дитиною.

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 09.06.2020 № 2600-0604-7/74655 судом установлено, що згідно з реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування на застраховану особу ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 28.04.2018 наявні відрахування єдиного внеску в розмірі мінімальної заробітної плати по страхувальнику «Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат». Інформація в Реєстрі з 29.04.2018 по 31.03.2019 відсутня.

При цьому суд не бере до уваги доводи позивача про те, що їй призначена соціальна допомога при народженні дитини, з якої щомісячно проводиться нарахування єдиного внеску, оскільки сплата єдиного внеску з призначеної соціальної допомоги при народженні дитини регулюється Законом України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», а заборгованість у позивача виникла відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», який і визначає платників збору, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Аналізуючи вищенаведене, cуд дійшов до висновку про те, що позивач не припинила свою підприємницьку діяльність а тому , незалежно від отриманого доходу, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, отже оскаржені вимоги є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позов не підлягає задоволенню. Відтак, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241- 247, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України із урахуванням п. 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко