Рішення № 90390542, 22.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 червня 2020 року №640/4090/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Шрамко Ю.Т., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії з урахуванням перерахунку коефіцієнта заробітної плати, яка береться для обрахунку пенсії без урахування періоду з серпня 2011 року по грудень 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 28 грудня 2018 року він звернувся через свого представника до відповідача з заявою, в якій відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» просив виключити з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії періоди з серпня 2011 року по грудень 2017 року підряд, оскільки таке врахування зменшує розмір його пенсії.

У відповіді на вказану заяву від 19 лютого 2019 року № 34105/02 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про те, що відсутні правові підстави для виключення з розрахунку пенсії заробітної плати, визначеної за період роботи з 01 серпня 2011 року по 31 грудня 2017 року та, що пенсію обчислено відповідно до норм чинного законодавства.

Позивач з таким рішенням відповідача не погодився, вважаючи його таким, що порушує його права, що стало підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву без поважних причин, з урахуванням частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Так, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон України від 09.07.2003 року № 1058-IV) визначені принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

У відповідності до частини 1 статті 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Абзацом 1 частини 1 статті 40 Закону України від 09.07.2003 №1058-VI передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж (абзац 2 частини 1 статті 40 цього ж Закону).

Згідно абзацу 3 частини 1 статті 40 Закону України від 09.07.2003 №1058-VI за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

У відповідності до пункту 1.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07 липня 2014 року № 13-1) (надалі - Порядок) заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Згідно з абзацом 4 пункту 1.7 розділу 1 Порядку якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.

Відповідно до підпункту 3 пункту 2.1. розділу ІІ Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 1).

Пунктом 4.1. розділу ІV вказаного Порядку передбачено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Додатком №3 вказаного Порядку встановлена форма заяви про призначення/перерахунок, в якій міститься речення наступного змісту «При призначенні пенсії прошу виключити з підрахунку заробітної плати період з ____ до ____ або провести це автоматизованим способом (непотрібне закреслити)».

Так, судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що з 16 травня 2011 року перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

15 січня 2019 року на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшла заява представника ОСОБА_1 - Кардаш Вячеслава Анатолійовича (зареєстрована 15.01.2019 № 4480), в якій останній просив виключити з розрахунку заробітку періоди з серпня 2011 року по грудень 2017 року, у зв`язку з тим, що при переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком був врахований заробіток, який значно зменшує розмір пенсії громадянина ОСОБА_1 .

Листом від 19 лютого 2019 року №34105/02 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило представника позивача про те, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Пенсію було призначено з урахуванням страхового стажу 44 роки 2 місяці 9 днів (530 місяців страхового стажу) та заробітної плати, визначеної за період роботи з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року, у зв`язку з чим, як вказано у листі, при обчисленні пенсії із заробітної плати було виключено період з 01 серпня 2013 року по 31 грудня 2017 року, а тому відсутні підстави для виключення з розрахунку пенсії заробітної плати, визначено за період роботи з серпня 2011 року по грудень 2017 року.

Відповідно до наданої суду копії рішення №930030875102 від 18 грудня 2018 року, позивачу здійснено перерахунок пенсії, у зв`язку з уточненням даних в ЕПС.

Згідно з довідкою про заробітну плату з підсистеми «призначення та виплати пенсії», позивачу при обчисленні розміру пенсії було враховано загального повного страхового стажу 44 роки 2 місяці 9 днів - 530 місяців, з урахуванням середнього заробітку за 2 попередні роки, без урахування періодів роботи з 01 серпня 2013 року по 31 грудня 2017 року.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів, що позивач (самостійно або через своїх представників) звертався до відповідача з заявою (за формою відповідно до додатку №3 Порядку) щодо виключення з розрахунку заробітку позивача періодів, за які враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії з серпня 2011 року по грудень 2017 року саме при переході на інший вид пенсії, як і не надано доказів переведення позивача з одного виду пенсії на інший, зокрема, з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.

Тобто, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що останнього було позбавлено права визначити періоди, які він просить виключити з розрахунку заробітку, за які враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії при переході з одного виду пенсії на інший в межах одного Закону.

Також, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем при обчисленні пенсії із заробітної плати було виключено період з 01 серпня 2013 року по 31 грудня 2017 року, тобто не більше ніж 10% тривалості страхового стажу. При цьому, позивачем не доведено, а судом не встановлено, що не виключення із заробітку позивача періодів з серпня 2011 року по 31 липня 2013 року значно зменшує розмір пенсії позивача.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність своїх дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Зважаючи, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, а також з урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене в сукупності, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) про зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко