Рішення № 90390492, 14.07.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

+

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2020 року Чернігів Справа № 620/2123/20

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючого судді Клопота С.Л.,

за участю секретаря Шевченко А.В.,

представників позивача Лєскова В.О., Бережинського О.О.,

представника відповідача Балишева М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Чернігівській області про визнання нечинними та скасування вимог, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Чернігівській області та просить:

1. Визнати нечинними та скасувати:

- вимогу Чернігівської об`єднаної ДПІ від 07 листопада 2018 року № Ф-10580-17 про сплату недоїмки 15819,54 грн. по єдиному внеску;

- вимогу Чернігівської об`єднаної ДПІ від 14 травня 2019 року № Ф-10580-17 про сплату недоїмки 5211,36 грн. по єдиному внеску;

- вимогу Головного управління ДПС у Чернігівській області від 20 лютого 2020 року № Ф-10580-17 про сплату недоїмки 29293,44 грн. по єдиному внеску.

2. Зобов`язати ГУ ДПС у Чернігівській області привести у відповідність інтегровану картку платника податків на ім`я ОСОБА_1 згідно вимог чинного законодавства та з врахуванням прийнятого судового рішення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувані податкові вимоги винесені з порушенням строку обчислення боргу по сплаті ЄСВ, охоплюють значний проміжок часу, що потягло за собою покладення на позивача надмірного тягаря, а також підписані не повноважними особами.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрований Управлінням адміністративних послуг Чернігівської міської ради 27.04.2010, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за №20640000000026318.

На обліку в Чернігівській ДПІ фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебуває з 28.04.2010. Реєстраційний номер в Чернігівській ДПІ Чернігівського управління Головного управління ДПС у Чернігівській області - № 33947.

07 листопада 2018 року Чернігівською об`єднаною ДПІ у відношенні позивача було винесено вимогу № Ф-10580-17 про сплату недоїмки 15819,54 грн. по єдиному внеску.

14 травня 2019 року Чернігівською об`єднаною ДПІ у відношенні позивача було винесено вимогу № Ф-10580-17 про сплату недоїмки 5211,36 грн. по єдиному внеску

20 лютого 2020 року Головним управлінням ДПС у Чернігівській області у відношенні позивача було винесено вимогу № Ф-10580-17 про сплату недоїмки 29293,44 грн. по єдиному внеску.

Дізнавшись про винесення у відношенні нього цих податкових вимог, позивач з ними не погодився та оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Уразі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника ЄСВ, в частині діяльності, здійснюваної нею як фізичною особою - підприємцем (ч. 4 ст. 6 Закону України від 08.07.2010 N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464)).

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого ЄСВ, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 N 435 (далі - Порядок N 435).

Пунктом 9 розд. II Порядку N 435 визначено, що у разі зняття з обліку в контролюючих органах страхувальник зобов`язаний подати звіт за останній звітний період до дати державної реєстрації припинення та звіти за попередні звітні періоди, якщо вони не подавались.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців, такі особи зобов`язані подати самі за себе звіт із зазначенням типу форми "ліквідаційна", де останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності (п. 8 розд. III Порядок N 435).

Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774) внесено зміни до Закону №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464), які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність. Дія Закону №2464 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску.

Платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини другої статті 6 Закону № 2464).

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 9 Закону № 2464).

Платниками єдиного внеску відповідно до пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх дальності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. З 2017 року у разі, якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленого, цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону № 2464 в редакції Закону №1774».

Мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2464).

Згідно з нормами частини п`ятої статті 8 Закону № 2464 єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

З 01.01.2017 фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи - підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (частина четверта статті 4 Закону № 2464 у редакції Закону № 1774).

Фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина восьма статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755)), а отже і позбавляється статусу платника єдиного внеску.

Таким чином, останнім періодом, за який необхідно сплатити єдиний внесок, буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

20 лютого 2020 року ФОП ОСОБА_1 подав заяву до державного реєстратора на припинення підприємницької діяльності.

Згідно витягу з ЄДР запис про припинення державної реєстрації фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 внесено 20.02.2020 № 20640060002026318.

Доказів про припинення підприємницької діяльності раніше зазначеної дати позивач не надав.

Оскільки до 20.02.2020 ФОП ОСОБА_1 у державного реєстратора не припинив свою підприємницьку діяльність, в інформаційній картці платника ІС «Податковий блок», по коду платежу 71040000 (єдиний соціальний внесок) 09.02.2018 було нараховано розрахункову суму єдиного внеску за 2017 рік в сумі 8448,00 грн. (704,00 грн. х 12 міс. = 8448,00 грн.), 31.01.2019 за 2018 рік (819,06ьгрн. х 12 міс. = 9828,72 грн.) та 31.01.2020 за 2019 рік (918,06 грн. х 12 міс. = 11016,72 грн.) всього в сумі 29293,44 грн., яка платником залишається не сплаченою.

Вимоги по платниках формуються згідно даних ІКП. Керуючись інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (зі змінами), що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 у редакції наказів Міністерства фінансів України від 04.05.2018 № 469, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953, боржнику ФОП ОСОБА_1 було направлено не одноразово вимоги за № Ф-14904-17 поштою рекомендованими листами.

Вказані обставини спростовують твердження позивача про те, що оскаржувані податкові вимоги винесені з порушенням строку обчислення боргу по сплаті ЄСВ.

Оскільки позивач є платником єдиного внеску, то згідно пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 саме на нього покладено обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За таких підстав суд критично ставиться до твердження позивача про те, що оскаржувані податкові вимоги охоплюють значний проміжок часу, що потягло за собою покладення на позивача надмірного тягаря.

Оскільки оскаржувані податкові вимоги завірені належною мокрою печаткою відповідних органів, суд критично ставиться до твердження позивача про те, що вони підписані не повноважними особами.

Зважаючи на наведене судом встановлено, що оскаржувані податкові вимоги винесені компетентними органами, обгрунтовано та підставно, є правомірними і не підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної податкової служби України у Чернігівській області (вул.Реміснича, 11, м.Чернігів,14000) про визнання нечинними та скасування вимог, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 15 липня 2020 року.

Суддя С.Л. Клопот