Рішення № 9039038, 12.01.2010, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 20, тел. 672-847

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

«12 »січня 2010 року Справа №17/165/25

За ПОЗОВОМ: Товариства з обмеженою відповідальністю „Квестор ЛТД”

14000, м. Чернігів, проспект Миру, 14/20

До ВІДПОВІДАЧА: Приватного сільськогосподарського підприємства „Жукотківське”

15517, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Жукотки, вул. Незалежності, 35

Про стягнення 22496,29 грн.

Суддя Кушнір І.В.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від Позивача: Леоненко О.І. –директор, наказ №1/к від 24.09.97р., паспорт.

Від Відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

          Товариством з обмеженою відповідальністю „Квестор ЛТД” заявлено позов до ПСП „Жукотківське” про стягнення 22496,29 грн., в тому числі 20011,80 грн. основного боргу, 1753,83 грн. пені, 477,58 грн. інфляційних, 253,08 грн. –3% річних.

          В судовому засіданні 12.01.10р. представником Позивача надане доповнення до позовних вимог, в якому зазначено, що 16.11.09р. Відповідач частково сплатив суму боргу в розмірі 5000грн., а тому сума основного боргу на даний момент складає 15011,80грн.

          Відповідач відзив на позов не надав, явки представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи (поштові повідомлення про вручення №1494770, №1508283 свідчать про вручення ухвал 10.12.09р. та 25.12.09р. відповідно), про причини неявки суд не повідомлено.

          Враховуючи, що Відповідач не скористався своїм правом брати участь у судових засіданнях, заяв та клопотань Відповідачем суду не надано, суд приходить висновку про розгляд справи за наявними матеріалами та без участі представника Відповідача.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

          Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд,

В С Т А Н О В И В:

          14.04.2009р. між Позивачем та Відповідачем укладений договір на поставку нафтопродуктів №52-04/2009 (далі Договір).

          Згідно п.1.1. Договору, Постачальник (Позивач) зобов’язується поставляти та передавати у власність (повне господарське володіння) Покупцеві нафтопродукти, а Покупець (Відповідач) зобов’язується приймати ці нафтопродукти та своєчасно здійснювати оплату за них на умовах даного договору.

          За умовами п.1.2. Договору предметом поставки є наступні нафтопродукти: бензин Аи-76, Бензин Аи-95, А-92, дизельне пальне.

          Відповідно до п.3.1. Договору, ціна, кількість та асортимент кожної окремої партії нафтопродуктів попередньо узгоджуються сторонами Договору, з наступним відображенням у рахунку-фактурі для оплати на момент поставки.

          За умовами п.4.3. Договору, поставленими за даним Договором Продавцем та отриманими Покупцем вважаються нафтопродукти, кількість яких вказана в товарно-транспортній (видатковій) накладній Продавця та прийнята Покупцем.

          Відповідно до п.6.1. Договору, оплата за поставлені нафтопродукти та надані послуги з доставки здійснюється протягом 3-х банківських днів з моменту отримання нафтопродуктів у вигляді безготівкового платежу на розрахунковий рахунок Продавця.

          Відповідно до п.10.1. Договору, він вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.10р., а в частині перерахунку грошових коштів –до повного виконання сторонами своїх зобов’язань по договору.

          Позивачем відповідно до умов Договору було поставлено Відповідачу нафтопродукти та надано транспортні послуги на загальну суму 75763,30 грн., що підтверджується видатковими накладними:

-          № РН-0000363 від 14.04.09р. на суму 20859,50 грн.;

-          № РН-0000395 від 22.04.09р. на суму 11105,10 грн.;

-          № РН-0000974 від 10.08.09р. на суму 13786,90 грн.;

-          № РН-0001158 від 03.09.09р. на суму 15005,90 грн.;

-          № РН-0001211 від 11.09.09р. на суму 15005,90 грн.

          Відповідач за отриманий товар розрахунок здійснив частково, сплативши суму 55751,50 грн.

          Станом на момент подання позовної заяви заборгованість Відповідача становила 20011,80 грн.

          В судовому засіданні 12.01.10р. представником Позивача надане доповнення до позовних вимог, в якому зазначено, що 16.11.09р. Відповідач частково сплатив суму боргу в розмірі 5000грн., а тому сума основного боргу на даний момент складає 15011,80грн.

          Враховуючи, що в період розгляду справи Відповідачем сплачено 5000 грн. основного боргу і предмет спору в цій частині між сторонами відсутній, суд доходить висновку, що провадження у справі в частині стягнення 5000 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

          Згідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України:

„За договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.”

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України

«Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).»

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

«Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.»

          Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.631 Цивільного кодексу України:

«Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.»

          Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ:

«Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.»

Згідно ч.1 ст.216 ГКУ:          

“Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 ГКУ:

«Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.»

Згідно ч.1 ст.218 ГКУ:

«Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.»

          Відповідно до ч.1 ст.230 ГКУ:

«Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.»

          Згідно п.1 ст.546 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

          Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

          Згідно ч.1 ст.548 Цивільного кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

          Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Згідно п. 7.2. Договору, при порушенні Покупцем умов, визначених в п.п.6.1.-6.2. даного Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної ставки Національного Банку України, яка діяла у період, за який нараховується неустойка до моменту повного виконання Покупцем зобов’язань по оплаті, а також сплачує понесені Продавцем збитки, що викликані несвоєчасною оплатою за весь період прострочення.

          На підставі викладеного, враховуючи порушення Відповідачем строків оплати, передбачених умовами Договору, Позивачем обґрунтовано нарахована Відповідачу пеня у розмірі 1753,83 грн. за період з 20.04.09р. по 04.12.09р.

          Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Позивач, враховуючи вищевикладене, обґрунтовано просить стягнути інфляційні у розмірі 477,58 грн. за період з 20.04.09р. по 04.12.09р. та 3% річних у розмірі 253,08 грн. за період з 20.04.09р. по 04.12.09р.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів своєчасної повної оплати товару, як і доказів, які б спростовували вищевикладені обставини щодо нарахування пені, інфляційних та 3% річних, не надав.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 15011 грн. 80 коп. основного боргу, 1753грн. 83 коп. пені, 477 грн. 58коп. інфляційних та 253 грн. 08 коп. –3% річних.

          Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, суд доходить висновку, що відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати мають бути покладені в повному обсязі на Відповідача.

          Керуючись ст.ст.525,526,530,599,610,612,625,631,655,712 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 216-218,230 Господарського кодексу України ст.ст.22, 33, 49, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі в частині стягнення 5000 грн. основного боргу припинити.

2. Позов задовольнити частково.          

3. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства „Жукотківське” (15517, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Жукотки, вул. Незалежності, 35, код ЄДРПОУ 2685912395, п/р 2600601761087 в „Укрексімбанк” м. Чернігів, МФО 353649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Квестор ЛТД” (14000, м. Чернігів, проспект Миру, 14/20, код ЄДРПОУ 22821016, п/р 26005301830543 в філії ПАТ „Промінвестбанку” м. Чернігова, МФО 353456) 15011 грн. 80 коп. основного боргу, 1753грн. 83 коп. пені, 477 грн. 58 коп. інфляційних, 253 грн. 08 коп. –3% річних, 224 грн. 96 коп. на відшкодування державного мита та 236 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя           І.В. Кушнір

12.01.10