Рішення № 90390363, 15.07.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/1277/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у м.Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій протиправними та скасування постанови про арешт коштів боржника,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач, боржник) звернувся до суду з адміністративним позовом до Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у м.Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач, Корабельний РВДВС), в якому просить визнати протиправними дії по винесенню постанови про арешт коштів боржника від 24.02.2020 по виконавчому провадженню №61363690 та скасувати вказану постанову.

Ухвалою від 22.05.2020р. позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків. Ухвала суду виконана.

Ухвалою від 12.06.2020р. поновлено позивачу строк на звернення до суду, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання на 13:00 год. 19.06.2020р.

Відповідачем подано 17.06.2020р. відзив на позовну заяву та матеріали виконавчого провадження.

Ухвалою від 19.06.2020р. задоволено клопотання сторін про відкладення розгляду справи та відкладено її розгляд на 13:00 год. 15.07.2020р.

Представником позивача подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду справи, про причини неявки не повідомив, заяв та клопотань не подав.

Згідно з приписами статті 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Отже, у розумінні статті 268 КАС України учасники справи є такими, що повідомлені належним чином про дату, час і місце судового розгляду справи. За правилами ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи наведене, суд вважає можливим розглянути цю справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

У провадженні Корабельного РВДВС перебуває виконавче провадження ВП №61363690 з примусового виконання прийнятої Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-597-25-У від 07.11.2019р. про стягнення з ОСОБА_1 недоїмки по сплаті єдиного соціального внеску в сумі 37 612,79 грн.

Виконавче провадження відкрито постановою старшого державного виконавця Корабельного РВДВС Станченко А.О. від 24.02.2020р., у якій також зазначено про стягнення виконавчого збору в розмірі 3 761,27 грн.

Постановою від 24.02.2020р. боржнику визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 186,10 грн.

Постановою від 24.02.2020р. з боржника стягнуто виконавчий збір в розмірі 3 761,27 грн.

Постановою від 24.02.2020р. накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику у межах суми стягнення 37 612,79грн.

Також судом з`ясовано, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований як безробітний з 14.01.2020р. у Херсонському міському центрі зайнятості і йому у період з січня по березень 2020р. виплачувалась допомога по безробіттю у таких розмірах: січень - 216,45 грн., лютий - 609,99 грн., березень 2020 р. - 875,81 грн.

Ці виплати здійснювались на рахунок позивача № НОМЕР_1 (НОМЕР_3), відкритий в Акціонерному товаристві КБ «Приватбанк».

На виконання постанови відповідача від 24.02.2020р. банком застосовано арешт до коштів, які знаходяться на вказаному рахунку.

Вказані обставини підтверджуються довідкою Херсонського міського центру зайнятості від 24.04.2020р. №2120/05/1284/20, довідками АТ КБ «Приватбанк» від 19.03.2020р. №RPNF3VFHMGKO1018, від 19.06.2020р. №2PPNG1UDJECV9UP3.

Позивач 20.03.2020р. звернувся до Корабельного РВДВС із заявою, зареєстрованою 25.03.2020р. за вхідним №11018, в якій просив зняти арешт з рахунку в Акціонерному товаристві КБ «Приватбанк» з тих підстав, що кошти, які надходять та містяться на вказаному рахунку, є соціальною виплатою по безробіттю. До заяви було додано довідку Акціонерного товариства КБ «Приватбанк».

Листом від 13.04.2020р. №34689 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для зняття арешту з коштів на рахунку, що мотивовано неналежністю рахунку до рахунків із спеціальним режимом використання чи рахунків, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Уважаючи протиправним накладення арешту на його кошти, позивач звернувся із цим позовом.

Позовні вимоги мотивовані невідповідністю оскарженої постанови вимогам до форми і змісту постанов державного виконавця, які установлені Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5, а також тим, що нею накладено арешт на кошти на його рахунку в АТ КБ «ПриватБанк», які надходять на картковий рахунок як допомога по безробіттю, що є грубим порушенням його прав, адже допомога по безробіттю не є доходом і здійснювати стягнення з такої допомоги заборонено статтями 72, 73 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідач у відзиві заперечує проти задоволення позову та вказує, що оскаржену постанову прийнято у відповідності із приписами Закону України «Про виконавче провадження». Зазначає, що від стягувача надійшла заява про примусове виконання та вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-597-25-У від 07.11.2019р. про стягнення з ОСОБА_1 недоїмки по сплаті єдиного соціального внеску в сумі 37 612,79 грн. Подані документи відповідали усім вимогам, які пред`являються до виконавчих документів, тому виконавець відкрив виконавче провадження, а також наклав арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках боржника, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику у межах суми стягнення 37 612,79грн. Відповідач звертає увагу на те, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено накладення арешту на кошти та / або майно боржника, за виключеннями, які установлені статтею 48 вказаного Закону. Зокрема, цією статтею заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти, які знаходяться на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. До органу виконавчої служби не надходили та боржником не надані документи, які б підтверджували, що його рахунок в Акціонерному товаристві КБ «Приватбанк» є рахунком із спеціальним режимом використання. При цьому Законом України «Про виконавче провадження» не установлено заборони накладення арешту на кошти, що знаходяться на поточному рахунку боржника та на який також надходять і кошти допомоги по безробіттю. Тому відповідач вважає, що постанова від 24.02.2020р. про накладення арешту на кошти боржника не порушує прав позивача, є правомірною і скасуванню не підлягає.

Предметом спору є правомірність накладення арешту на кошти боржника, які виплачуються йому як допомога по безробіттю.

Спірні правовідносини урегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VIII (в редакції чинній на момент прийняття виконавцем спірної постанови, далі - Закон №1404-VIII), Законом України від 02.06.2016р. №1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон №1403-VIII) та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016р. №2832/5) та зареєстрованою 2016 р. за №1302/29432 (далі - Інструкція).

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець, зокрема, зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має, у тому числі, право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 13 вказаного Закону визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із частинами 1, 3, 5, 7 статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

За приписами статті 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень являються:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частинами з 1 по 5 статті 48 Закону №1404-VIII установлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15 1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19 1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26 1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18 1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Згідно із частинами 1 - 4 статті 56 Закону №1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Пунктом 8 Інструкції визначено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Статтею 73 Закону №1404-VIII визначено перелік коштів, на які не може бути звернено стягнення. Так, стягнення не може бути звернено на такі виплати: вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; допомогу при усиновленні дитини; допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; допомогу на дітей одиноким матерям; допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; допомогу на лікування; допомогу на поховання; щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Стягнення не здійснюється також із сум: неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги; грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання; вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом; одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві; грошової допомоги, пов`язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, учасника здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, які втратили функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої зазначеними особами, незалежно від її розміру та джерела походження.

За приписами статті 72 Закону №1404-VIII на допомогу з державного соціального страхування, що виплачується в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках, допомогу по безробіттю та соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства, призначену відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», стягнення може бути звернено виключно за рішеннями про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також втратою годувальника.

Враховуючи приписи вказаних правових норм, суд приходить до висновку, що оскаржена позивачем постанова від 24.02.2020р. про арешт коштів боржника є правомірною, оскільки, по-перше, постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем у тому числі і під час відкриття виконавчого провадження, але не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна; а по-друге, у такій постанові може бути зазначено про накладення арешту на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, тобто без попереднього визначення ідентифікаторів рахунків та банківських установ. Указаним вимогам оскаржена постанова відповідає, як відповідає вимогам і щодо визначення розміру суми коштів, на які накладається арешт. Крім того, рахунок позивача №5168745015292953 (НОМЕР_3) в Акціонерному товаристві КБ «Приватбанк» не відноситься до рахунків із спеціальним режимом використання.

Відтак, правомірними є і дії відповідача щодо прийняття постанови про арешт коштів боржника, позаяк прийняття постанов становить зміст діяльності державного чи приватного виконавця і полягає у здійсненні чітко визначеної законодавством функції, а тому таку дію неможливо визнати незаконною.

У той же час слід звернути увагу на таке.

В ході судового розгляду установлено, що згаданий рахунок, зокрема, використовується для виплати позивачу допомоги по безробіттю.

Статтею 72 Закону №1404-VIII установлений імперативний припис про те, що стягнення може бути звернуто на допомогу по безробіттю виключно за рішеннями про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також втратою годувальника.

Відповідно до пункту 2 розділу VI Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015р. № 613 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.2015р. за №821/27266 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), допомога по безробіттю виплачується центром зайнятості, у якому зареєстрований безробітний, через банківські установи в установленому порядку.

Отже, рахунок, через який виплачується допомога по безробіттю, не має статусу рахунку зі спеціальним режимом використання, однак кошти, які на нього надходять як допомога по безробіттю, мають спеціальний статус як такі, звернення стягнення на які заборонено законом - статтею 72 Закону №1404-VIII.

При цьому арешт на ці кошти накладено при примусовому виконанні рішення - вимоги про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску, яке не стосується стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також втратою годувальника, тому даний випадок не підпадає під виключення, визначене статтею 72 Закону №1404-VIII.

У зв`язку з цим суд враховує, що згідно із статтями 3, 8 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Аналізуючи вказані правові норми у взаємозв`язку із обставинами справи, суд приходить до висновку, що накладення арешту на кошти, які надходять як допомога по безробіттю на рахунок № НОМЕР_1 (НОМЕР_3), відкритий в Акціонерному товаристві КБ «Приватбанк» на ім`я позивача, обмежує його право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин, яке гарантовано статтею 46 Конституції України та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Крім того, судом встановлено, що позивач звертався до відповідача із заявою від 20.03.2020р. (та яка отримана останнім 25.03.2020р. за вх. №11018), у якій повідомив про факт використання згаданого рахунку для виплати допомоги по безробіттю та фактично просив про зняття арешту з коштів на цьому рахунку. До цієї заяви додавалась видана АТ КБ «Приватбанк» довідка, яка підтверджувала указані відомості.

Хоча заява була адресована начальнику Корабельного РВДВС і саме він надавав відповідь, проте її виконавцем (особою, яка готувала відповідь), була саме старший державний виконавець Корабельного РВДВС Станченко А.О. Отже, з 25.03.2020р. відповідач був обізнаний про те, що кошти, які знаходяться на вказаному рахунку, є коштами, звернення стягнення на які заборонено законом.

Згідно із положеннями частин 2 та 3, пункту 1 частини 4 статті 59 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Положенням частини другої статті 59 кореспондують приписи частини 5 статті 13 Закону №1404-VIII, відповідно до яких постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Статтями 3, 4 Закону №1403-VIII установлено, що завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом. Діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням, зокрема, таких принципів: верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; обов`язковості виконання рішень; диспозитивності; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями. Державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.

Пунктом 21 частини 3 та частиною 5 статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець має право отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що відповідач не виконав свого передбаченого статтею 18 Закону №1404-VIII обов`язку і не вирішив заяву позивача щодо зняття арешту з коштів на рахунку з підстав віднесення їх до категорії коштів, звернення стягнення на які заборонено законом. При цьому відповідач не був обмежений у можливості отримати від банку, центру зайнятості державної служби зайнятості чи іншого органу, підприємства, організації, необхідної інформації для вирішення питання про зняття арешту з коштів боржника, якщо вважав, що надані позивачем документи та відомості є недостатніми для цього.

У той же час, матеріалами справи підтверджується, що кошти, які знаходяться та надходять на рахунок позивача в АТ КБ «Приватбанк», є допомогою по безробіттю, на яку законом заборонено звертати стягнення.

Отже, враховуючи відсутність у спірних правовідносинах протиправності дій та рішень державного виконавця щодо накладення арешту на кошти боржника, проте зважаючи на установлені судом наявність підстав для зняття арешту з коштів на рахунку, які надходять як допомога по безробіттю та порушення гарантованих статтею 46 Конституції України прав позивача на соціальний захист існуючим на цей час арештом на вказані кошти, суд приходить до висновку, що захист та відновлення цих прав має бути здійснено в інший спосіб, ніж просить позивач, а саме шляхом визнання протиправною бездіяльності Корабельного РВДВС щодо не вирішення питання про зняття арешту з коштів на рахунку НОМЕР_3, відкритого на ім`я ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк» та покладення на відповідача обов`язку зняти арешт з коштів на вказаному рахунку, які надходять як допомога по безробіттю.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з відмовою у задоволенні вимог про визнання протиправними дій відповідача і скасування постанови про арешт коштів боржника від 24.02.2020р.

Оскільки позивача ухвалою від 12.06.2020р. звільнено від сплати судового збору за подання цього позову, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 268, 269, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд.

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у м.Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (73027, м. Херсон, вул. Стрітенська, 7, код ЄДРПОУ 34906677) про визнання незаконними дій та скасування постанови - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у м.Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не вирішення питання про зняття арешту з коштів на рахунку НОМЕР_3 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 в Акціонерному товаристві Комерційний Банк «Приватбанк».

Зобов`язати Корабельний районний відділ державної виконавчої служби у м.Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з коштів на рахунку НОМЕР_3 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 в Акціонерному товаристві Комерційний Банк «Приватбанк», які надходять як допомога по безробіттю.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя А.С. Пекний

кат. 106000000