Рішення № 90390239, 13.07.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

13 липня 2020 р. № 520/776/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,

представника позивача - Кужелєвої С.В.,

представника відповідача - Гупал Н.О.,

представника третьої особи - Ципліцького Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради Шеховцової Маргарити Євгенівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради Шеховцової Маргарити Євгенівни від 02 січня 2020 року №50556052 про відмову у державній реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на 1/2 квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідачем за відсутності законних підстав прийнято рішення від 02 січня 2020 року №50556052 про відмову у державній реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на 1/2 квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 27.01.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за вищевказаним позовом та призначено розгляд справи у підготовчому засіданні.

Представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з огляду на його необґрунтованість. При цьому, представником відповідача вказано, що під час розгляду заяви позивача про державну реєстрацію права власності на 1/2 квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21.09.2018 року, постанови Харківського апеляційного суду від 27.11.2018 року по справі №645/1980/18-ц було встановлено, що заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, що відповідно до приписів п.12 ч.1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для відмови у проведення державної реєстрації. Відтак, спірне у даній справі рішення було прийнято у відповідності до норм діючого законодавства, а відтак, скасуванню не підлягає.

Ухвалою суду від 07.04.2020 року закрито підготовче провадження в адміністративній справі за вищевказаним позовом; призначено судовий розгляд адміністративної справи по суті.

Також, ухвалою суду від 18.06.2020 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 до участі у справі за вищевказаним позовом.

Представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було надано до суду пояснення, в яких вказано, що державним реєстратором під час розгляду заяви ОСОБА_1 було отримано відомості з Єдиного реєстру боржників, які містять актуальну інформацію стосовно зареєстрованих виконавчих проваджень за номерами: 57104477, 57105051, 57105500, 60800165, 60800389, боржником у яких є ОСОБА_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відтак, відповідачем було правомірно та у відповідності до норм діючого відмовлено позивача у здійсненні реєстрації.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов.

Представник третьої особи в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував, підтримуючи позицію відповідача у справі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.

ОСОБА_1 26.12.2019 року звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради із заявою про державну реєстрацію прав на частину квартири, що знаходиться у АДРЕСА_1 , на підставі рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21.09.2018 р. та постанови Харківського апеляційного суду від 27.11.2018 р. по справі №645/1980/18-ц, відповідно до якого, зокрема, проведено розподіл спільного сумісного майна подружжя та визнано за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) право власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться у АДРЕСА_1 , та припинено право спільної сумісної власності на неї.

При цьому, до заяви заявником подано: рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21.09.2018 р. та постанову Харківського апеляційного суду від 27.11.2018 р. по справі №645/1980/18-ц; технічний паспорт, виготовлений станом на 03.07.2018 р. КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради.

Під час судового розгляду справи встановлено, що відповідачем в ході розгляду заяви отримано:

1) відомості з Державного реєстру речових на нерухоме майно, відповідно до яких право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на підставі дублікату договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Беседою О.Д. 20.03.2001 р., р. №2-437, дублікат виданий 16.07.2018 р., р. №89,

2) відомості з Єдиного реєстру боржників, які містять актуальну інформацію стосовно зареєстрованих виконавчих проваджень за номерами: 57104477, 57105051, 57105500, 57105757, 60800165, 60800389; боржник: ОСОБА_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 . Інформація отримана за наступними параметрами: прізвище, ім`я, по-батькові - ОСОБА_3 ; РНОКПП - НОМЕР_2 .

Судом встановлено, що за результатами розгляду заяви позивача відповідачем було прийнято рішенням №50556052 від 02.01.2020 року, яким позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна на квартиру з реєстраційним номером 1601313163101, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за суб`єктом: ОСОБА_1 , податковий номер/серія, номер паспорта/УНЗР НОМЕР_3 .

Зі змісту зазначеного рішення відповідача вбачається, що останнє прийнято у зв`язку з обставинами того, що проведення державної реєстрації права власності на підставі поданого заявником рішення суду має наслідком відчуження частки майна особи - боржника, відомості про яку внесено до Єдиного реєстру боржників. Відтак, відповідачем зазначено, що, розглянувши у сукупності заяву, документи, відомості з Державного реєстру речових на нерухоме майно, з Єдиного реєстру боржників, проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , є неможливим.

Зі змісту наданого до суду представником відповідача відзиву на позов вбачається, що в ході розгляду заяви відповідачем з відомостей Реєстру прав власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що право власності на вказану квартиру в цілому зареєстровано за ОСОБА_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідно до відомостей Єдиного реєстру боржників, які містять інформацію стосовно зареєстрованих виконавчих проваджень за номерами 57104477, 57105051, 57105500, 57105757, 60800165, 60800389, боржником є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

При цьому, відповідач при прийнятті зазначеного рішення послався на положення п.12 ч.1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Позивачем у позовній заяві вказано, що застосований законодавцем у п. 12 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» термін «майно, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці» свідчить про наявність договірної підстави набуття права власності, коли відбувається саме відчуження майна однією особою на користь іншої. Однак, з огляду на обставини того, що у спірних правовідносинах єдиною підставою набуття права власності позивачем є рішення суду про визнання права власності, то у відповідача були відсутні підстави для застосування п. 12 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Позивач, вважаючи зазначене рішення відповідача протиправним, звернувся до суду з даним позовом.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, регулює Закон України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За вимогами частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Як передбачено положеннями п.2 ч.3 ст. 10 Закону № 1952-IV, державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Частиною 1 статті 18 Закону № 1952-IV визначено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Відповідно до приписів статті 26 Закону № 1952-IV записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

При цьому, відповідно до ч. 1, 2 ст. 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 27 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 18 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (далі - Порядок) за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Згідно із приписами п. 23 Порядку за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

Суд зазначає, що застосований законодавцем у п. 12 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IV термін "майно, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці" свідчить про наявність договірної підстави набуття права власності, коли відбувається саме відчуження майна однією особою на користь іншої. При цьому окремими підставами для державної реєстрації права власності закон визначає рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону № 1952-IV) та укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дублікат (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону № 1952-IV).

Під час розгляду справи встановлено, що у спірних правовідносинах єдиною підставою набуття права власності позивачем є рішення суду про визнання права власності.

Відтак, у відповідача були відсутні підстави для застосування п. 12 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IV.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Другого апеляційного адміністративного суду, викладеним у постанові від 03.12.2019 року по справі №520/6375/19.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про помилковість висновків відповідача стосовно тлумачення чинного законодавства відповідачем, що свідчить про безпідставність відмови у проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення суду.

Вказані обставини, на думку суду, свідчать про протиправність рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради Шеховцової Маргарити Євгенівни від 02 січня 2020 року №50556052 про відмову у державній реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на 1/2 квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, суд наголошує, що положеннями ч. 4 ст. 26 Закону № 1952-IV у разі скасування на підставі рішення суду рішення про відмову в державній реєстрації прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "б" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування відповідного рішення та відновлюється розгляд документів за відповідною заявою у сфері державної реєстрації прав.

Відтак, суд вважає належним способом відновлення порушеного права позивача є саме скасування спірного у даній справі рішення.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до приписів ст. 139 КАС України.

При цьому, у позовній заяві позивачем вказано на обставини понесення витрат на правову допомогу надану адвокатом у сумі 2000,00 грн., однак представником позивача відповідно до приписів ч.7 ст. 139 КАС України до закінчення судових дебатів у справі повідомлено суду, що у п`ятиденний термін буде подано відповідну заяву про відшкодування витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_1 ) до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради Шеховцової Маргарити Євгенівни (м-н Конституції, буд. 7, м. Харків, 61003), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_7 ) про скасування рішення - задовольнити.

Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради Шеховцової Маргарити Євгенівни від 02 січня 2020 року №50556052 про відмову у державній реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на 1/2 квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_5 , код НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради Шеховцової Маргарити Євгенівни (м-н Конституції, буд. 7, м. Харків, 61003).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 15 липня 2020 року.

Суддя Мельников Р.В.