Рішення № 90390182, 14.07.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

14 липня 2020 р. справа № 520/6503/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст. 263 КАС України справу ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про: стягнення заборгованість з виплати пенсії, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 , у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області заборгованість з виплати пенсії на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) за період з 28 липня 2016 р. по 30 вересня 2019 р. у сумі 260466,93 грн. (двісті шістдесят тисяч чотириста шістдесят шість гривень дев`яносто три копійки) шляхом перерахування коштів на поточний рахунок, відкритий в АТ "Ощадбанк"; 2) допущення негайного виконання рішення суду в частині присудження виплати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) пенсії у межах суми стягнення за один місяць; 3) зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в місячний термін після набуття законної сили рішення подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання цього рішення -

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що громадянин має право на одержання виплат за раніше призначеною пенсією, але коштів за пенсією за період з 28 липня 2016 р. по 30 вересня 2019 р. у сумі 260466,93 грн. не одержав.

Відповідач, Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, з поданим позовом не погодився. Зазначив, що на теперішній час виплата пенсії ОСОБА_1 поновлена та виплачується з жовтня 2019 року. Доплати за минулий період з 28.07.2016 року по 30.09.2019 року нарахована, але не виплачена, буде проведена згідно окремого порядку визначеного Кабінетом Міністрів України.

Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом установлено, що ОСОБА_1 є громадянином України та має правовий статус внутрішньо переміщеної особи.

Згідно копії посвідчення від 03.11.2003р. НОМЕР_2 серії АВ, позивачу призначена пенсія за віком з 01.09.2003р.

Як пенсіонера позивача було взято на облік з 30.04.2015 року в УПФУ в Ленінському районі м. Харкова.

Згідно особистої заяви від 26.07.2016 року пенсійну справу позивача було передано на облік в УПФУ в Біловодському районі Луганської області.

В подальшому, згідно заяви від 29.07.2019 року пенсійне справу ОСОБА_1 було передано та взято позивача на облік в Слобожанському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Харківські області, яке з 16.08.2019 реорганізовано шляхом приєднання до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

На запит представника позивача, управління відповіддю від 26.03.2020 року №2000-0218-8/9193 повідомило, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №637 суми пенсій, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати та виплачуються на умовах окремого порядку, який буде визначено Кабінетом Міністрів України. Враховуючи вищевикладене, з 01.10.2019 р. ОСОБА_1 провадиться виплата місячного розміру пенсії, дата виплати - 24 число, пенсія за період з 28.07.2016 р. по 30.09.2019 р. облікована. За інформацією відділу з питань виплати пенсій головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області розмір невиплаченої пенсії за період з 28.07.2016 р. по 30.09.2019 р. складає 260466,93 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачу нараховувалась пенсія з 28.07.2016 р. по 30.09.2019 р., однак не виплачувалась.

У зв`язку з невиплатою пенсійним органом вказаної суми заборгованості, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Вирішуючи питання строків звернення до суду з вказаним позовом, суд зазначає, що згідно з правовим висновком постанови Верховного Суду від 24.04.2018р. по справі №646/6250/17 у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Також згідно з правовим висновком постанови Верховного Суду від 05.04.2019р. по справі №809/248/18 (адміністративне провадження №К/9901/53585/18) 1) інститут строку звернення до суду не може слугувати меті відмові у захисті порушеного права та меті легалізації триваючого порушення з боку Держави, 2) у разі порушення органом публічної адміністрації пенсійного законодавства вимоги про виплату пенсії за минулий час, у тому числі і за рахунок непризначених чи неврахованих складових, можуть бути заявлені без обмеження будь-яким строком.

Відтак, розв`язуючи даний спір, суд з огляду на ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06), рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05) вважає, що пенсійні виплати (відносно етапів призначення, нарахування та виплати яких національний закон України не містить чітких критеріїв розмежування), котрі не одержані у власність приватної особи з вини адміністративного органу, підлягають виплаті за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Тому, вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Перевіряючи відповідність закону оскаржених діянь владного суб`єкта, суд зазначає, що правовідносини з приводу соціального захисту громадян шляхом пенсійного забезпечення унормовані, насамперед, приписами ст.46 Конституції України, ст.25 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України "Про пенсійне забезпечення", Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон № 1058-IV).

Згідно ч. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Так, випадки, коли відбувається припинення виплат за пенсією, викладені у ч. 1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", де передбачено, що підставою для припинення виплат є рішення суду або рішення тероргану ПФУ, а приводом для прийняття такого рішення: призначення пенсії за недостовірними документами; подія смерті особи; подія неотримання пенсії протягом 6 місяців підряд; інші випадки згідно з законом.

Водночас із цим, суд зауважує, що іншого закону з приводу визначення таких приводів не існує.

Правовий висновок відносно застосування ст.49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" міститься у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 р. по справі №805/402/18 (провадження Пз/9901/20/18) і полягає у тому, що за відсутності визначених законом підстав виплати за пенсією не можуть бути припинені.

У ході розгляду спору судом достеменно встановлено, що у спірних правовідносинах відсутні і приводи, і підстави для припинення виплати пенсії, визначені ст.49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, даних щодо скасування рішення про призначення пенсії (чи втрати юридичної дії цього рішення у будь-який інший спосіб) матеріали справи не містять.

Вирішуючи спір, суд наголошує, що норми підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов КМУ, на які посилається відповідач, не можуть змінювати приписів закону України.

Посилання відповідача на Постанову Кабінету Міністрів України від 08.06.2016р. № 365, згідно якої суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, не спростовують висновків суду.

У силу положень ст.46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Згідно зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, у рішенні Європейського суду з прав людини від 29.06.2006р. по справі "Пантелеєнко проти України" зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Зміст категорії «ефективність» розкрито, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003р. по справі "Дорани проти Ірландії", де указано, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Також зміст цієї ж категорії розкрито і у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", у якому зазначено, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.07.2008р. по справі "Каіч та інші проти Хорватії" для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту має бути ефективним та повинен забезпечити реальне відновлення порушеного суб`єктивного права чи захист ущемленого інтересу.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 20.10.2011р. по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine; заява № 29979/04) принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

Вирішуючи спір, суд зважає на специфіку реалізації владних управлінських функцій органами системи Пенсійного фонду України, котра полягає у тому, що рішення про призначення пенсії (індивідуальний акт, де викладається правова підстава для отримання громадянином коштів від ПФУ та одночасно обчислюється грошовий показник розміру пенсії) видається територіальним органом Пенсійного фонду України районного або обласного рівня, а асигнування видатків (тобто виділення фінансових ресурсів для проведення платежів) проводиться самим Пенсійним фондом України або у якості розпорядника бюджетних коштів вищого рівня.

З огляду на викладене, територіальний орган ПФУ не набуває речового права (права власності) на кошти, одержані від Пенсійного фонду України за цільовим призначенням для виплати пенсій.

А відтак, задоволення вимоги про стягнення неіснуючих у власності владного суб`єкта коштів є неможливим до реального виконання заходом примусу.

Натомість, для реального та найшвидшого відновлення суб`єктивного права особи владний суб`єкт - регіональний орган ПФУ повинен прийняти власне рішення про призначення пенсії у належному розмірі (тобто провести нарахування пенсії, в разі якщо таке нарахування не було проведено) та негайно після настання цієї події ініціювати процедуру отримання додаткових асигнувань для виконання прийнятого рішення в частині проведення платежів.

Отже, вимоги позивача про стягнення заборгованості з пенсійних виплат до задоволення не підлягає.

Натомість, з урахуванням того, що наразі розмір невиплаченої пенсії, на яку позивач мав право за період з 28.07.2016р. по 30.09.2019р. становить 260466,93 грн., для повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог згідно вимог ч. 2 ст. 9 КАС України, та зобов`язати владного суб`єкта виплатити вказану заборгованість по пенсії.

Розглядаючи справу, суд вважає, що положення ст.382 КАС України в частині обтяження учасника справи обов`язком подати звіт про виконання рішення суду (безвідносно до події одержання позивачем виконавчого листа та стану виконавчого провадження) не повністю узгоджуються з положеннями Закону України «Про виконавче провадження», який за загальним правилом вимагає одержання позивачем виконавчого листа та подання цього документа до державного виконавця (приватного виконавця).

Тому випадок застосування судом згаданого вище правового механізму слід вважати виключенням із загального правила, котрий повинен мати вагомі причини.

Судом з матеріалів справи існування таких причини не виявлено.

Щодо вимоги позивача про звернення рішення суду до негайного виконання, суд зазначає, що пунктом 1 ч. 1 ст. 371 КАС України передбачено негайне виконання рішення суду щодо присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Отже рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення пенсії за один місяць.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Вийти за межі позовних вимог.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов, Харків, Харківська область, 61000, код ЄДРПОУ 14099344) виплатити заборгованість за пенсією на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за період з 28 липня 2016 р. по 30 вересня 2019 р. у сумі 260466,93 грн. (двісті шістдесят тисяч чотириста шістдесят шість гривень дев`яносто три копійки).

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) у межах суми стягнення за один місяць.

У решті вимог позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).

Суддя Старосєльцева О.В.