Ухвала суду № 90389786, 14.07.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/229/20

УХВАЛА

14 липня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.;

за участі:

секретаря судового засідання - Тригубенко Ю.Г.;

представника позивача - Мазурика Б.А.;

представника відповідача - Лещенко Г.В.;

представника відповідача - Вірта С.О.;

представника третьої особи - Шурхно Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про закриття провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ» до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ АЛЬЯНС», про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ» до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ АЛЬЯНС», про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

02.07.2020 року до суду надійшло клопотання від Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

13.07.2020 року до суду надійшло заперечення на клопотання про закриття провадження у справі від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ».

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, суд прийшов до висновку, що провадження у справі слід закрити з наступних підстав.

В позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ» просить суд: визнати протиправними дії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо одержання, використання та поширення при розгляді справи № 15-02/2019 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 42017000000000461 від 16.02.2017 року, отриманих від Національного антикорупційного бюро України; зобов`язати Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України утриматись від використання та поширення матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000000461 від 16.02.2017 року, отриманих від Національного антикорупційного бюро України.

Згідно з ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Об`єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав у сфері публічно-правових відносин. Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити чи є відповідне право або інтерес порушеним, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов`язаних із соціальними виплатами» від 09.09.2010 року № 19-рп/2010, головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура.

Згідно з п.3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 54 народних депутатів України та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (щодо принципу інстанційності в системі судів загальної юрисдикції) від 12.07.2011 року № 9-рп/2011 принцип спеціалізації полягає у створенні відповідних спеціалізованих судів для здійснення цивільного, кримінального, адміністративного, господарського судочинства.

Основними ознаками публічно-правових відносин називають: обов`язкову участь у цих відносинах суб`єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями; підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень (що проявляється у можливості суб`єкта владних повноважень вирішувати питання про права і обов`язки підпорядкованої особи); імперативність публічно-правових відносин; домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.

Адміністративно-правовий спір має певні ознаки. Такі спори виникають у сфері державного управління, в процесі здійснення органами виконавчої влади своїх управлінських функцій. Для цих спорів характерно особливе становище його суб`єктів (учасників спірного правовідношення). Обов`язковим учасником адміністративно-правового спору є наділений владними повноваженнями орган виконавчої влади, місцевого самоврядування, посадові особи, наділені державно-владними повноваженнями. Адміністративно-правовий спір має особливий предмет, що пов`язано з широтою і різноплановістю діяльності управлінського характеру.

Обов`язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про право публічне, тобто спору про права і обов`язки в публічних правовідносинах.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Разом з цим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Суд встановив, що розпорядженням адміністративної колегії Відділення АМК № 65/19-рп/к від 25.06.2019 року було розпочато розгляд справи № 15-02/2019 відносно ТОВ «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ» та ТОВ «Європейський Лізинговий Альянс» за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Рішенням Адміністративної колегії Одеського обласного територіального Відділення АМК № 65/41-р/к від 12.12.2019 року позивача було визнано винним у вчиненні правопорушень: 1) передбачене пунктом 1 статті 50, що кваліфікується за пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів проведених Комунальним підприємством «Кривбасводоканал» (ідентифікаційний код юридичної особи 03341316): відкриті торги з публікацією англійською мовою на закупівлю послуг ДК 021:2015:66114000-2 - Послуги у сфері фінансового лізингу CPV: 66114000-2 ДК 016:2010:64.91.1 - Послуги щодо фінансового лізингу (оголошення про проведення відкритих торгів, опубліковано на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель https://prozorro.gov.на/, ідентифікатор закупівлі UA-2016-08-25-000275-a; 1.1) за вчинене правопорушення на позивача накладено штраф відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у розмірі 68 000 грн.; 2) вчинив правопорушення, передбачене пунктом 1 статті 50, що кваліфікується за пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів проведених Комунальним підприємством «Сансервіс» (ідентифікаційний код юридичної особи 30644336): відкриті торги з публікацією англійською мовою на закупівлю послуг ДК 021:2015:66114000-2 - Послуги у сфері фінансового лізингу ДК 016:2010:64.91 - Послуги щодо фінансового лізингу (оголошення про проведення відкритих торгів, опубліковано на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель https://prozorro.gov.ua/, ідентифікатор закупівлі UA-2016-08-25-001034-с; 2.1) за вчинене правопорушення на позивача накладено штраф відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у розмірі 68 000 грн. 3) вчинив правопорушення, передбачене пунктом 1 статті 50, що кваліфікується за пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів проведених Казенним підприємством «Морська пошуково-рятувальна служба» (ідентифікаційний код юридичної особи 38017026): відкриті торги з публікацією англійською мовою на закупівлю послуг ДК 021:2015:99999999-9 - Не визначено CPV:99999999-9 ДК 016:2010: 77.11.1 - Послуги щодо оренди та лізингу автомобілів і маловантажних автотранспортних засобів (оголошення про проведення відкритих торгів, опубліковано на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель https://prozorro.gov.ua/, ідентифікатор закупівлі UA-2016-12-09-002217-b; 3.1) за вчинене правопорушення на позивача накладено штраф відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у розмірі 68 000 грн.

Згідно Попередніх висновків № 65/28-пв/к від 17.10.2019 року (надалі за текстом - «Попередні висновки») за результатами розгляду справи № 15-02/2019, Відділення АМК посилається на інформацію та документи кримінального провадження, досудове розслідування у якому здійснюється Національним антикорупційним бюро України.

Позивач вважає, що відповідач неправомірно використав матеріали кримінального провадження № 42017000000000461 від 16.02.2017 року при розгляді справи, що мало своїм наслідком звинувачення його у порушенні законодавства про захист економічної конкуренції.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ» зазначає, що Антимонопольний комітет України не є стороною вказаного кримінального провадження, отже копії чи оригінали матеріалів кримінального провадження № 42017000000000461 від 16.02.2017 року отримано з порушенням норм Кримінального процесуального кодексу України. Матеріали кримінального провадження № 42017000000000461 від 16.02.2017 p., досудове розслідування у якому здійснюється Національним бюро, були отримані Відповідачем раніше ніж з`явилось розпорядження Голови комітету - державного уповноваженого Антимонопольного комітету України про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції № 01/181-р від 22.08.2018 року. Тобто, саме отримані матеріали вказаного кримінального провадження стали підставою для початку розгляду справи Антимонопольним комітетом України. Таким чином, в розумінні статей 44, 45 Закону України «Про захист економічної конкуренції» Відповідачем не здійснювались будь-які дії, спрямовані на отримання від Національного бюро допомоги в одержані від позивача чи інших осіб у справі № 143-26.13/86-18 (15-02/2019) доказів (матеріалів та документів). Так само не має будь-яких доказів існування загрози, що відповідні докази можуть (могли) бути знищені позивачем чи будь-якою іншою особою, що відповідно до ч.1 ст.44 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є підставою для вилучення письмових та речових доказів.

Позивач стверджує, що дії відповідача у недотриманні законності власних процедур впливають на остаточне рішення, яке ухвалюється на підставі проведення дослідження ознак антиконкурентних дій. У зв`язку з тим, що відповідач зібрав матеріали у незаконний спосіб, він тим самим спричинив негативні наслідки для позивача, що направлені на породження економічних, репутаційних втрат для підприємства, а також на отримання вигоди від своїх протиправних дій.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ» в позові вказує, що позивачем оскаржується саме порушення процедури прийняття рішення.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ» фактично оспорює дії Антимонопольного комітету Україну щодо прийняття рішення про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. Рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що вирішення спорів, предметом яких є оскарження рішень Антимонопольного комітету України та його органів, належить до компетенції господарських судів.

Водночас, як свідчать матеріали справи, предметом спору у цій справі є дії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо одержання, використання та поширення при розгляді справи № 15-02/2019 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 42017000000000461 від 16.02.2017 року, отриманих від Національного антикорупційного бюро України.

Відповідно до ч.2 ст.35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.

Згідно з положеннями ст.3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Велика Палата Верховного суду в постанові від 13.11.2019 року по справі № 640/2475/19 прийшла до висновку, що спір у справі виник з приводу рішення Антимонопольного комітету України, пов`язаного з розглядом справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у зв`язку із чим цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а підлягає розгляду за правилами ГПК України.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 820/2953/18 та від 03 липня 2019 року у справі № 922/3506/18.

Велика Палата Верховного суду в постанові від 19.12.2019 року по справі № 640/5008/19 прийшла до висновку, що спори, які виникають з приводу рішень Антимонопольного комітету України, пов`язаних зі здійсненням державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а пов`язані зі здійсненням господарської діяльності, а тому не підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що оскільки спірні правовідносини у справі, що розглядається, виникли з приводу дій Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, пов`язаних з розглядом справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у зв`язку з чим даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а підлягає розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, вказаний спір за своєю суттю, характером правовідносин, суб`єктним складом сторін, підставами та предметом позову не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У пункті 150 рішення Європейського суду з прав людини від 21.06.2011 року у справі Фруні проти Словаччини, яке набрало статусу остаточного 27.05.2013 року (Заява № 21722/11), Суд зазначив, що згідно з практикою Суду, метою терміну «встановлений законом» у статті 6 Конвенції є гарантування того, що функціонування судової системи у демократичному суспільстві не залежить від виконавчої влади, а регулюється законом, прийнятим парламентом. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути залишена на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не матимуть певної свободи тлумачення відповідного національного законодавства.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

За таких обставин, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі № 420/229/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ» до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ АЛЬЯНС», про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України у зв`язку з не належністю розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з ч.1 ст.239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Відповідно до ч.2 ст.239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Керуючись ст.ст.238, 239, 243, 248 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити клопотання Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про закриття провадження у справі № 420/229/20.

2. Закрити провадження у справі № 420/229/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКОМ-ЛІЗИНГ» (вул. Вапняна, 54а, м. Одеса, 65006, ідентифікаційний код 33509465) до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, ідентифікаційний код 20992104), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ АЛЬЯНС» (вул. Дунаєвського, 1, м. Одеса, 65053, ідентифікаційний код 38760210), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Порядок і строки оскарження ухвали визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.

Повний текст ухвали складено 15 липня 2020 року.

Суддя М.М. Кравченко