Рішення № 90389722, 13.07.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4047/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Сидорівського С.А. розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій протиправними та скасування повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу,–

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій протиправними та скасування повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу.

Ухвалою від 19.05.2020 року дану справу залишено без руху.

10.06.2020 р. (вх. № ЕП/8512/20) та 11.06.2020 р. (вх. № 22386/20) позивач надав до суду заяви про усунення недоліків, чим усунув зазначені судом недоліки.

Ухвалою від 03.07.2020 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін з урахуванням ст. 287 КАС України.

07.07.2020 року (вх. № 26058/20) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем було направлено виконавчий лист від 27.11.2019 року по справі № 420/6488/18 про зобов`язання ОСОБА_1 привести у первісний стан об`єкт самочинного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 у відповідність до технічного паспорта від 17.11.2015 року до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для виконання.

Однак, 06.04.2020 року позивачем від відповідача отримано супровідний лист № 22613 від 31.03.2020 року (вх. № 01-18/151-и/в від 06.04.2020 року) разом із повідомленням про повернення виконавчого листа по справі № 420/6488/18 без прийняття до виконання, у зв`язку із скасуванням постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 61101869 від 30.01.2020 року на підставі постанови про перевірку виконавчого провадження від 31.03.2020 року, яке ґрунтується на положеннях п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з яким, виконавчий документи повертається стягувачу органом державної служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв`язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судове засідання 13.07.2020 року сторони по справі не з`явились, сповіщались належним чином та завчасно про дату, час та місце судового засідання, від представника позивача та відповідача до суду надійшли клопотання про розгляд справи без участі представників в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про можливість розглянути позовну заяву в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Одеському окружному адміністративному суду.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду м. Одеси про зобов`язання привести самочинний об`єкт будівництва у первісний стан, Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист від 27.11.2019 року по справі № 420/6488/18 (а.с. 8-9).

В подальшому, позивачем направлено виконавчий лист від 27.11.2019 року по справі № 420/6488/18 про зобов`язання ОСОБА_1 привести у первісний стан об`єкт самочинного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 у відповідність до технічного паспорта від 17.11.2015 року до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для виконання.

Так, постановою Державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кулікова І.О. від 30.01.2020 року № ВП № 61101869 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа по справі № 420/6488/18 (а.с. 10-11).

Однак, 06.04.2020 року на адресу позивача супровідним листом відповідача № 22613 від 31.03.2020 року (вх. № 01-18/151-и/в від 06.04.2020 року) направлено повідомлення про повернення виконавчого листа по справі № 420/6488/18 без прийняття до виконання, у зв`язку із скасуванням постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №61101869 від 30.01.2020 року на підставі постанови про перевірку виконавчого провадження від 31.03.2020 року, яке ґрунтується на положеннях п. 10 ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» (а.с. 6-7).

Вважаючи, що відповідачем винесено повідомлення про повернення виконавчого документу неправомірно, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд входить з наступного.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За змістом частини 1 статті 24 Закону №1404-VIII, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Згідно із частиною 3 вказаної статті Закону №1404-VIII, виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

Приписами статті 25 Закону №1404-VIII визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення (у разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкрито у кількох органах державної виконавчої служби, якщо боржник та його майно перебувають на території адміністративно-територіальних одиниць, віднесених до підвідомчості різних органів державної виконавчої служби, тощо), або у разі виконання зведеного виконавчого провадження в органах державної виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

У разі хвороби державного виконавця, його перебування у відрядженні чи відпустці, звільнення чи відсторонення від посади державного виконавця, включення державного виконавця до складу виконавчої групи при іншому органі державної виконавчої служби, відводу (самовідводу) державного виконавця, наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення, виконавче провадження може бути передане від одного державного виконавця до іншого.

У разі відводу (самовідводу) всіх державних виконавців органу державної виконавчої служби, утворення виконавчої групи, якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті в різних органах державної виконавчої служби, наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення, виконавче провадження може бути передане від одного органу державної виконавчої служби до іншого.

Передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що за загальним правилом, у разі відсутності умов, наведених у статті 25 Закону №1404-VIII, підвідомчість виконавчих проваджень органам державної виконавчої служби визначається за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження надано стягувачу лише у разі підвідомчості виконавчого провадження одночасно кільком органами державної виконавчої служби, тобто тоді, коли вчинення виконавчих дії щодо виконання рішення на певній території відноситься до функцій кількох органів державної виконавчої служби.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Кодексу, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону № 1404-VIII, у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Також, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону № 1404-VIII, у виконавчому документі зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи

Так, у виконавчому листі Одеського окружного адміністративного суду зазначено адресу місця проживання боржника: АДРЕСА_2 , що є округом, на який поширюються функції Другого Приморського ВДВС.

В подальшому на адресу позивача 30.04.2020 року надійшов лист від Другого Приморського ВДВДС (вх. № 01-18/151-и-в) щодо розгляду скарги, зі змісту якого вбачається, що адреса: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 . Одеса належить до підвідомчості Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с. 12-13).

При цьому, суд критично ставиться до вказаних тверджень відповідача, оскільки відповідно до дислокації дільниць додаток № 6 до наказу Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 17.07.2017 року, яка знаходиться на офіційному сайти Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), адреса: Балківська, 42, кв. 23, м. Одеса належить до підвідомчості Другого Приморського ВДВС (а.с. 15).

Так, порядок виконання рішень немайнового характеру, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначений розділом VIII Закону України "Про виконавче провадження" та розділом IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України за № 512/5 від 02.04.2012 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.04.2012р. за № 489/20802, згідно яких до рішень немайнового характеру відносять рішення: про поновлення на роботі; про відібрання дитини; про виселення боржника; про вселення стягувача; інші рішення, за якими боржника зобов`язано особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Відповідно до ч. 1, 3-4 ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно ч. 6 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Враховуючи вищевикладене, доводи представника відповідача щодо того, що жодна адреса боржника, на яку посилається позивач, не є територією, на яку поширюються функції виконання Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністрерства юстиції (м. Одеси), оскільки як вбачається з матеріалів справи, відповідно до дислокації дільниць додаток № 6 до наказу Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 17.07.2017 року, яка знаходиться на офіційному сайти Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), адреса: Балківська, 42, кв. 23, м. Одеса належить до підвідомчості Другого Приморського ВДВС.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави, передбачені п. 10, ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» для прийняття повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 31.03.2020 року, а тому позовні вимоги про визнання дій Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції протиправними та скасування повідомлення Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 31.03.2020 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про відновлення виконавчого провадження № 61101869 від 30.01.2020 року суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Частиною 4 ст. 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Зі змісту вказаних правових норм вбачається, що відповідач, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для повернення виконавчого листа № 420/6488/18 від 27.11.2019 року слугував висновок державного виконавця про те, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох днів з дня його пред`явлення, не за місцем виконання або не за підвідомчістю, а тому, на думку відповідача, виконавчий лист підлягав поверненню стягувачу без прийняття до виконання.

При цьому, при прийнятті вказаного повідомлення, відповідачем не було встановлено інших підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, визначених ч. 4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 5 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 передбачено, що у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, прийняття до виконання виконавчого листа здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.

Разом з тим, постанову про відкриття виконавчого провадження виконавець виносить на підставі виконавчого документу, поданого стягувачем разом з заявою про примусове виконання рішення. (п. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження").

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, виконавчий лист № 420/6488/18 виданий 02.01.2020 року Одеським окружним адміністративним судом на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2019 року по справі №420/6488/18 повернуто позивачу, згідно оскаржуваного повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 27.12.2018 року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога підлягає частковому задоволенню шляхом зобов`язання Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повторно розглянути заяву Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про примусове виконання виконавчого листа № 420/6488/18 виданого 02.01.2020 року та прийняти рішення у відповідності до приписів Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про частково задоволення позовних вимог, слід стягнути на користь позивачів за рахунок бюджетних асигнувань з Новоіванівської сільської ради Арцизького району Одеської області судовий збір у розмірі 1051,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (місцезнаходження: 65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6; код ЭДРПОУ 40199728) до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (місцезнаходження: 65026, м. Одеса, вул. Пастера, 58) про визнання дій протиправними та скасування повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу - задовольнити частково.

Визнати дії Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції протиправними.

Скасувати повідомлення Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 31.03.2020 року.

Зобов`язати Другий Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повторно розглянути заяву Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про примусове виконання виконавчого листа № 420/6488/18, виданого 02.01.2020 року Одеським окружним адміністративним судом та прийняти рішення у відповідності до приписів Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути з Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (місцезнаходження: 65026, м. Одеса, вул. Пастера, 58) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (місцезнаходження: 65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6; код ЭДРПОУ 40199728) судові витрати у розмірі 1051,00 грн. (одна тисяча п`ятдесят одна грн. 80 коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Повний текст рішення складено та підписано 13.07.2020р.

Суддя О.М. Тарасишина

.