Ухвала суду № 90389457, 14.07.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

14 липня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/2600/20

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Кармазина Т.М., розглянувши матеріали позовної заяви

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до

Бобринецького районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (27200, Кіровоградська область, м. Бобринець, вул.Шевченка, 101-а, ЄДРПОУ:34783721),

про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить зобов`язати Бобринецький районний відділ Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вчинити дії щодо зняття арешту з усього невизначено майна – нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), накладеного відділом Державної виконавчої служби Бобринецького районного управління юстиції 27.05.2009 р. на підставі виконавчого листа апеляційного суду Кіровоградської області №1-38 від 15.03.2008 р., номер запису обтяження 8752383 від 27.05.2009 р., та виключити відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо арешту нерухомого, невизначеного всього майна, належного ОСОБА_2 реєстраційний номер обтяження 8752383 від 27.05.2009 р.

Суддя, ознайомившись з матеріалами позовної заяви, встановив, що вона підлягає залишенню без руху, оскільки подана без додержання вимог, встановлених ст.ст.160, 161 КАС України.

Частиною 1 статті 160 КАС України передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з частиною 5 статті 160 КАС України у позовній заяві зазначаються: 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з приписами ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;

7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян;

8) примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян;

9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;

11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання;

12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні;

13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;

15) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах визначених ст.19 КАС України.

Зміст позовних вимог визначає предмет та спосіб судового захисту.

Адміністративний позов має містити вимоги якими повинен бути вирішений спір по суті та вказано спосіб відновлення порушеного права позивача.

В порушення зазначених норм позивачем заявлено позовні вимоги, що не відповідають положенням ст.5, 19 КАС України, а тому позивачу слід уточнити прохальну частину адміністративного позову згідно з вимогами КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч.2 ст.287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач вказує, що їй стало відомо з листа Бобринецького районного відділу ДВС від 30.06.2020 року за №1510 у відповідь на її заяву від 25.06.2020 р. про зняття арешту з майна ОСОБА_2 , виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №1-38, виданого 15.05.2008 р. апеляційним судом Кіровоградської області про конфіскацію всього майна, яке належить на праві власності ОСОБА_2 , на виконанні перебувало з 03.03.2009 р. до 30.12.2009 р., після чого було завершено без виконання до суду у зв`язку з відсутністю у боржника майна, яке можливо конфіскувати.

Також, в позовній заяві позивач вказує на те, що виконавчий лист виданий на виконання вироку в частині конфіскації майна, заявлений спір підлягає розгляду в порядку адміністративної юрисдикції, правовий висновок про це зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.06.2019 року у справі №383/493/18 (№14-237цс19).

До суду з позовом позивач звернулася 10.07.2020. Тобто, враховуючи норми КАС України, суддя вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовною заявою, оскільки про те, що спір підсудний адміністративному суду вона дізналася ще у 2019 році з постанови Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з положеннями ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Позивачем не подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку для звернення до суду із зазначенням підстав пропуску такого строку.

Враховуючи викладене, позивачу необхідно подати до суду заяву про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, та докази отримання позивачем копії оскаржуваної постанови.

Відповідно до ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху, з встановленням строку для усунення її недоліків.

Керуючись ст.ст.160, 161, 169, 248, 256, 287 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Бобринецького районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зобов`язання вчинити дії – залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у разі неусунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, остання буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина