Рішення № 90389418, 14.07.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2020 року м.Київ № 320/5648/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спанрайз" до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Спанрайз" з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 03.09.2019 № UA125120/2019/000005/2.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який увозився на митну територію України, ним визначено його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту).

Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (далі – МК України), та чітко ідентифікують оцінюваний товар, містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості.

Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосування резервного методу.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Також представником позивача було подано клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволені.

Також подав до суду відзив, в якому вказав, що під час митного оформлення задекларованого товару позивач надав не всі документи, що її підтверджують і необхідні для визначення митної вартості, у наданих декларантом документах було виявлено розбіжності, вони не містили повну інформацію про митну вартість та її складові частини. Таким чином, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви з приводу правильності визначення декларантом митної вартості товару. Відповідач вважає, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, у зв`язку з чим підстави для їх скасування відсутні.

Крім того представник позивача 20.11.2019 подав до суду додаткові пояснення.

Частиною 3 ст. 194 КАС України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю “Спанрайз” (код ЄДРПОУ 41482988) є юридичною особою, яка зареєстрована 27.07.2017, номер запису 1 068 102 0000 046694 за адресою: 03191, м. Київ, вул. Луценка Дмитра, буд.15.

Основним видом діяльності товариства з обмеженою відповідальністю “Спанрайз” за КВЕД є неспеціалізована оптова торгівля (код 46.90).

Матеріали справи свідчать, що між товариством з обмеженою відповідальністю “Спанрайз”, Україна (покупець) та компанією “CNBM International corporation”, Китай (продавець) укладено контракт від 09.01.2019 №SR-CNBM-20190109 (далі – контракт).

Згідно п.п. 1.1 вказаного контракту продавець зобов`язується продати (передати право користування, володіння та розпорядження), а покупець прийняти та оплатити товар. Асортимент товару, його ціна та умови поставки обумовлюються інвойсом продавця.

Відповідно до п.3.1 вказаного контракту умови поставки кожної окремої партії товару зазначаються в інвойсі на дану партію.

01.07.2019 компанією “CNBM International corporation” виставлено рахунок на оплату товариству з обмеженою відповідальністю “Спанрайз”, (інвойс) №SAAE4119013 на суму 47 755,20 дол. США, за товар № 1 та № 2, а саме:

тканина полотняного переплетіння, виготовлена з синтетичних (поліпропіленових) ниток (завширшки 2мм), завширшки менш як чорна з зеленою смужкою/використовується в сільському господарстві для мульчування грунту/. щільність 70гр/м2, розмір рулону 1x50м - 5000 м2/100 рул. щільність 85гр/м2 у розмір рулону 1,05x100м - 42000 м2/400рул. щільність 85гр/м2, розмір рулону 1,6x100м - 64000 м2/400рул щільність 100гр/м2, розмір рулону 1,05x100м - 210Р0 м2/200рул щільність 100гр/м2, розмір рулону 1,6x100м - 12800 м2/80рул. Тогрівельна марка Agreen professional, країна виробництва – CN Виробник - CNBM INTERNATIONAL CORPORATION;

тканина полотняного переплетіння, виготовлена з синтетичних (поліпропіленових) ниток стрічкової форм и (завширшки 2мм), завширшки більш як 3м, агротканина у рулонах, чорна з зеленою смужкою/використовується в сільському господарстві для мульчування ґрунту/щільність 85гр/м2, розмір рулону 3,2x100м - 64000 м2/200рул щільність 100гр/м2, розмір рулону 3,2x100м - 48000 м2/150рул. Торговельна марка - Agreen professional, країна виробництва – CN Виробник - CNBM INTERNATIONAL CORPORATION.

29.08.2019 позивачем до Київської митниці ДФС подано вантажну митну декларацію №UA125120/2019/480237 та для митного оформлення пред`явлено товар.

Відповідно до графи 44 ВМД №UA125120/2019/480237 від 29.08.2019, на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем митному органу подано:

контракт №SR-UR-20190109 від 09.01.2019;

інвойс від 01.07.2019 №SAAE4119013;

коносамент BILL OF LADING від 22.07.2019 № SHWS219070876;

міжнародна автотранспортна накладна CMR №189847 від 28.08.2019;

сертифікат про походження форма A №G 191100302670051 від 15.08.2019;

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 22.08.2019 №00004151;

платіжне доручення № 518 від 23.08.2019 оплата за транспортно – експедиційні послуги;

довідка про транспортно-експедиційні витрати № 230819/02 від 23.08.2019;

прайс-лист від 14.05.2019;

заявка № 190822/01 на перевезення вантажу від 22.08.2019;

договір № 17/08/14 про надання послуг з експедиторського обслуговування вантажів від 14.0812017;

експортна декларація країни відправлення № 223120190002432936 від 19.07.2019.

29.08.2019 митним органом позивачеві направлено електронний запит (повідомлення), про необхідність пред`явлення товарів і транспортних засобів для проведення митного огляду.

Відповідно до акту про проведення митного огляду від 29.08.2019 - під час проведення митного огляду товарів було встановлено вагові характеристики кожного артикулу:

агротканина щільність 70гр/м2, розмір рулону 1x50м, чорна з зеленою смужкою - 384 кг.;

агротканина щільність 85гр/м2, розмір рулону 1,05x100м, чорна з зеленою смужкою - 3864 кг.;

агротканина щільність 85гр/м2, розмір рулону 1,6x100 м, чорна з зеленою смужкою - 5856 кг.;

агротканина щільність 85гр/м2, розмір рулону 3,2x100м, чорна з зеленою смужкою - 5900 кг.;

агротканина щільність 100гр/м2, розмір рулону 1,05x100м, чорна з зеленою смужкою - 1972 кг.;

агротканина щільність 100гр/м2, розмір рулону 1,6x100м, чорна з зеленою смужкою - 82,4 кг.;

агротканина щільність 100гр/м2, розмір рулону 3,2x100м, чорна з зеленою смужкою -4641 кг.

Загалом вага брутто становить - 23799,4 кг. Різниця ваги брутто, між заявленою декларантом позивача у ВМД №UA125120/2019/480237 на рівні 23694 кг та встановленою при митному огляді на рівні 23799,4 кг. склала 105,4 кг, у зв`язку з чим, 30.08.2019, відповідачем було відмовлено у прийнятті митної декларації, та видано картку відмови в прийнятті митної декларації №UA125120/2019/480237.

02.08.2019 декларантом було подано до митного оформлення ВМД № UA125120/2019/480440, з урахуванням вимог зазначених у картці відмови в прийнятті митної декларації №UA125120/2019/480237.

02.09.2019 від митного органу надійшов запит (повідомлення) про необхідність надання наступних додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості:

транспортні документи;

виписку з бухгалтерської документації;

страхові документи;

каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару;

копію митної декларації країни відправлення;

рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту).

висновки експертних організацій про вартісні та якісні характеристики товарів.

На вказаний запит декларантом надіслано відповідачеві заяву від 02.09.2019 №020919/01, якою зазначено про надання документів, достатніх для підтвердження митної вартості товару у митній декларації UA125120/2019/480440.

Київською митницею ДФС у графі 33, обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, зазначено причини, через які митну вартість імпортованих товарів не може бути визначено за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а саме встановлено, що документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київською митницею ДФС видано позивачеві картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125120/2019/00097.

03.09.2019 відповідачем прийнято спірне рішення про коригування митної вартості за № UA125120/2019/000005/2, згідно якого відповідачем застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VІ (далі – МК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів ч. 3 ст. 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 ст. 257 МК України).

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно ч. 2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ст. 52 МК України).

Згідно ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 ст. 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За змістом ч. 6 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Так, відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості виходив з того, що подані позивачем для митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, які стосуються числових значень складових митної вартості та позивачем не надано в повному обсязі додаткові документи згідно ч. 3 ст. 53 МК України.

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Як слідує з матеріалів справи, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів, підставою для висновку відповідача про неможливість визначення митної вартості імпортованих товарів за ціною договору стало наявність у документах, наданих декларантом, розбіжностей та не підтвердження всіх числових значень складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, фактично сплаченої або такої, що підлягає сплаті за ці товари, зокрема, декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Частиною 2 ст. 55 МК України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу ч. 1 та 2 ст. 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Щодо витребовування відповідачем додаткових документів суд зазначає таке.

Так, в запиті (повідомленні) митного органу, відповідачем зазначено про наявність в документах розбіжностей та відсутність достовірних, та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, зокрема, надана довідка про транспортні витрати не дає можливості перевірити правильність заявлених числових значень транспортних витрат.

Отже, відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що було фактично сплачено або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності.

Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

витрати на страхування цих товарів.

Враховуючи, що за умовами поставки товар відвантажено на умовах FOB-SHANGHAI, то відповідно до п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України складовою митної вартості є витрати на транспортування оцінюваних товарів до порту ввезення на митну територію України.

Матеріали справи свідчать, що позивачем подано на підтвердження вартості витрат на транспортування оцінюваних товарів такі документи: міжнародна автотранспортна накладна CMR №189847 від 28.08.2019; платіжне доручення № 518 від 23.08.2019 оплата за транспортно – експедиційні послуги; довідка про транспортно-експедиційні витрати № 230819/02 від 23.08.2019; заявка № 190822/01 на перевезення вантажу від 22.08.2019; договір № 17/08/14 про надання послуг з експедиторського обслуговування вантажів від 14.08.2017.

Отже, висновок митного органу про неможливість перевірки правильності заявлених числових значень транспортних витрат є необґрунтованим, оскільки позивачем надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Щодо тверджень відповідача про те, що зовнішньоекономічним договором (контрактом) не визначено умови поставки, суд зазначає таке.

Так, п.п. 1.1. п. 1 зовнішньоекономічного контракту №SR-CNBM-20190109 від 09.01.2019 визначено, що продавець зобов`язується продати (передати право користування, володіння та розпорядження), а покупець прийняти та сплатити за товар. Асортимент Товару, його ціна та умови поставки фіксуються в інвойсі продавця. Крім того, п.п. 3.1. п. 3 цього контракту також зазначено, що умови поставки кожної окремої партії товару фіксуються в інвойсі на дану партію.

Як вбачається з інвойсу від 01.07.2019 №SAAE4119013 умови поставки визначено відповідно до Incoterms FOB SHANGHAI.

Отже, твердження митного органу про невизначення зовнішньоекономічним договором (контрактом) умов поставки спростовано матеріалами справи, що відображають фіксацію умов поставки в інвойсі на кожну окрему поставку.

Щодо посилання відповідача на те, що банківські платіжні документи, які стосуються оцінюваного товару до митного оформлення, декларантом не надано, суд зазначає таке.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови строків оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Так, у справі № 826/13142/13-а Вищим адміністративним судом України зауважено, що за змістом ст. 53 МК України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, повинні надаватися у випадку, якщо товар оплачено. Зміст цієї норми вказує на те, що митне оформлення товару повинно бути здійснено як у випадку, коли оплата за договором здійснена вчасно, так і у випадку, коли оплата за товар здійснена з порушенням встановлених строків або не сплачена взагалі. При цьому несвоєчасність оплати партії товару не вказує на розбіжність даних, які містяться у наданих для митного оформлення документах, а лише вказує на порушення умов господарського договору (ухвала від 30/01/2014, ЄДРСР - 37187733).

Отже, факт відсутності банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, не свідчить про неможливість перевірити відповідачем заявлену декларантом митну вартість товару.

Крім того, за умовами поставки FOB SHANGHAI, платіжними банківськими документами можливо лише підтвердити вартість товару за інвойсом, а відповідачем не заперечено вартості товару, що зазначено в інвойсі.

Щодо тверджень відповідача про неналежність копії митної декларації країни відправлення вимог ст. 254 МК України, суд зазначає таке.

Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено що декларант на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язаний надати (за наявності) додаткові документи лише у тому випадку якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Враховуючи, що копія митної декларації країни відправлення, на яку посилається відповідач як на підставу вимоги додаткових документів, є документом, що зазначено у п. 7 ч. 3 ст. 53 МК України, відтак, посилання відповідача на неї як на підставу вимоги витребовування додаткових документів є протиправною.

Крім того, враховуючи, що товар поставляється на умовах Incoterms FOB, в декларації постачальника товару можливо лише перевірити інвойсову вартість оцінюваного товару. Як вбачається із запиту (повідомлення), відповідач не посилається на неможливість перевірки (визнання) чи будь яких сумнівів щодо вартості товару за інвойсом, а зазначає про наявність розбіжностей та відсутність достовірних і об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Отже, відомості, зазначені в експортній декларації країни відправлення №223120190002432936 від 19.07.2019, об`єктивно не могли надати відповідачеві будь - яких даних щодо вартості перевезення, оскільки за умов поставки Incoterms FOB не відображаються в ній, а відтак, не впливають на можливість відповідача визначити та перевірити вартісні показники складової митної вартості - вартості доставки до кордону України.

Відповідно до п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обгрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до ч. 7 ст. 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відтак, не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 у справі №21-91а12 та від 11.09.2012 у справі №21- 262а12.

Суд також звертає увагу, що відповідач, заперечуючи проти задоволення адміністративного позову та, відповідно, обґрунтовуючи правомірність прийнятого Київською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості, посилається на обставини та факти, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення на момент його прийняття; такі відомості не були зазначені серед покладених в основу рішення обставин, зокрема, в спірному рішенні лише формально зазначено, що у наданих до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності, втім, жодним чином не зазначено, які саме.

Так, суб`єкт владних повноважень позбавлений можливості, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатись на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, спірне рішення відповідача оцінюється судом, виходячи з доведеності тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведено митницею у спірному рішенні та вимог, які висунуті позивачеві у зв`язку з митним оформленням, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 23.09.1998 у справі Стіл та інші проти Сполученого Королівства вказує, що усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.

Принцип правової визначеності є необхідним елементом принципу верховенства права. В свою чергу, вимоги державного органу, які адресовані суб`єкту господарювання під час проходження тих чи інших адміністративних процедур, повинні бути достатньо чіткими та зрозумілими, щоб їх можна було виконати.

Отже, зазначені відповідачем у запереченнях проти позову розбіжності, наявні на його думку у поданих до митного оформлення документах, які не були ним зазначені під час прийняття рішення, не можуть бути взяті до уваги для з`ясування обґрунтованості оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, оскільки таке рішення повинно бути обґрунтованим під час їх прийняття, а не під час оскарження в судовому порядку.

Відтак, прийняте Київською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості товарів від 03.09.2019 № UA125120/2019/000005/2 не відповідає вимогам ст. 55 МК України, у зв`язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.ст. 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 868,74 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 600 від 09.10.2019.

Крім того, позивачем до суду надано докази понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн (копію договору про надання правової допомоги від 25.09.2019, копію акту від 09.10.2019 прийому наданих послуг до цивільно – правового договору про надання правової допомоги № б/н, платіжне доручення від 09.10.2019 № 602 на суму 5 000, 00 грн).

Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці ДФС, становить 2 868,74 грн та судові витрати на правову допомогу у розмірі 5 000, 00 грн.

Керуючись ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242 - 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 03.09.2019 № UA125120/2019/000005/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39470947, адреса місцезнаходження: 08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт “Бориспіль”) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Спанрайз” (код ЄДРПОУ 41482988, адреса місцезнаходження: 03191, м. Київ, вул. Луценка Дмитра, буд.15) судовий збір в сумі 2 868 (дві тисячі вісімсот шістдесят вісім) грн 74 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39470947, адреса місцезнаходження: 08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт “Бориспіль”) судові витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Спанрайз” (код ЄДРПОУ 41482988, адреса місцезнаходження: 03191, м. Київ, вул. Луценка Дмитра, буд.15).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Відповідно до пункту 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки, визначені для порядку оскардження рішення, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя Головенко О.Д.