Рішення № 90389340, 15.07.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2020 р. справа № 300/1112/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Скільського І.І., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

28.05.2020 ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, у зв`язку з досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, 07.05.2019 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно отриманого від відповідача листа №890-853/М-02/8-0900/20 від 17.04.20, пенсійним органом відмовлено у зарахуванні до його стажу період роботи з 22.02.1996 року по 01.05.1998 року у Нижнєвартовському філіалі АОЗТ «Сибнефть» на посаді водія ІІ-го класу, оскільки у трудовій книжці в записі про звільнення розмита печатка підприємства. Таку відмову позивач вважає протиправною, оскільки вказаний період роботи підтверджується наданою пенсійному органу трудовою книжкою, яка відповідно до вимог чинного законодавства є основним документом, що підтверджує стаж роботи, а неналежний, на думку відповідача, відтиск печатки не може бути підставою для позбавлення позивача належного соціального захисту. Тому просив зобов`язати відповідача зарахувати з 07.05.2019 року до загального трудового стажу вказаний період роботи і нарахувати та виплатити недоотриману ним суму пенсії.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з мотивів, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи. Вказав, що з 07.05.2019 позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, страховий стаж складає 29 років 11 місяців. Зазначив, що період роботи з 22.02.1996 року по 01.05.1998 року позивачу не зараховано, оскільки в записі про звільненні розмита печатка підприємства, а інших документів, що підтверджуються вказаний період роботи у пенсійній справі немає. Тому правових підстав для зарахування вказаного періоду немає. Просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, дослідивши і оцінивши докази, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в органах пенсійного фонду та з 07.05.2019 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Відповідно до листа відповідача №890-853/М-02/8-0900/20 від 17.04.2020 позивача повідомлено, що до трудового стажу період роботи з 22.02.1996 року по 01.05.1998 року у Нижнєвартовському філіалі АОЗТ «Сибнефть» на посаді водія ІІ-го класу не врахований, так як в записі про його звільнення розмита печатка підприємства.

Не погоджуючись з вказаною відмовою позивач звернувся з даним позовом до суду.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV).

За приписами статті 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п.3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.

Згідно з п.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 №58 (далі Інструкція № 58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Крім того, відповідно до п. 2.6 Інструкції №58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Так, відповіднодо записів у трудовій книжці від 11.07.1978 року серії НОМЕР_2 позивач 22.02.1996 року, на підставі наказу №26 від 21.02.1996 року, прийнятий на роботу водієм ІІ класу в у Нижнєвартовському філіалі АОЗТ «Сибнефть». Наказом №105к від 30.04.1998 року позивача звільнено з вказаної посади 01.05.1998 року у зв`язку із закінченням дії трудового договору.

Судом встановлено, що вказані записи виконані без перекреслень, дати наказів про зарахування та звільнення позивача з роботи не містить ніяких виправлень чи неточностей.

Щодо посилання відповідача на те, що в записі про звільненні розмита печатка підприємства суд зазначає наступне.

Відповідно до наданої копії трудової книжки позивача, на записі про звільнення стоїть печатка підприємства, з якої вбачається надпис «СИБНЕФТЬ». Також з аналогічним відтиском, формою і кольором печатки в матеріалах справи наявні копії трудових книжок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які також працювали на вказаному підприємстві у той самий період часу що і позивач (а.с. 7-9).

Окрім цього суд зазначає, що жодних неправильних чи неточних записів саме про періоди роботи позивача, у зв`язку з чим необхідно підтверджувати трудовий стаж, контролюючим органом не виявлено.

З огляду на наведене, сам по собі нечіткий відтиск печатки підприємства в трудовій книжці позивача не може бути підставою для відмови в зарахуванні до його трудового стажу спірного періоду роботи.

Окрім цього відповідачем також не вказано жодних підстав, за яких таке оформлення записів робить їх недійсними або сумнівними.

Таким чином, оскільки судом не встановлено недостовірності або неточності вказаних записів, зазначене не може бути підставою для не зарахування оскаржуваного періоду роботи позивача до трудового стажу.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Отже, з вище наведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою для висновку про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Враховуючи викладене дії пенсійного органу щодо незарахування до трудового стажу ОСОБА_1 періоду роботи у Нижнєвартовському філіалі АОЗТ «Сибнефть» з 22.02.1996 року по 01.05.1998 року на посаді водія ІІ-го класу є протиправним а тому слід зобов`язати відповідача зарахувати вказаний період до його трудового стажу.

У відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути 840,80 грн., судового збору, сплаченого відповідно до квитанції АТ «ПриватБанк» №0.0.171844163.1 від 26.05.2020.

На підставі викладеного, керуючись статтями 139, 242-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо незарахування до трудового стажу ОСОБА_1 період його роботи у Нижнєвартовському філіалі АОЗТ «Сибнефть» з 22.02.1996 року по 01.05.1998 року на посаді водія ІІ-го класу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 з 05.07.2019 до загального трудового стажу період його роботи у Нижнєвартовському філіалі АОЗТ «Сибнефть» з 22.02.1996 року по 01.05.1998 року на посаді водія ІІ-го класу та нарахувати і виплатити пенсію з урахуванням виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп., сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

відповідач:

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 20551088, вул.Січових Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Скільський І.І.