Ухвала суду № 90388943, 13.07.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про продовження строку на усунення недоліків

13 липня 2020 р. Справа №200/4665/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1

до відповідача: Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, місцезнаходження: вул. Поштова, буд. 5, м. Краматорськ, Донецька область, 84302

про: стягнення з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену пенсію в розмірі 223016,65 грн.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про стягнення з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену пенсію в розмірі 223016,65 грн.

Згідно з частиною 2 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк на усунення недоліків шляхом надання суду доказів сплати судового збору належного зразка та у належному розмірі.

24 червня 2020 року до суду засобами електронного зв`язку надійшли від представника позивача Пікуліна Р.М. заява про усунення недоліків та клопотання про звільнення від сплати судового збору.

В заяві про усунення недоліків представник позивача просить суд звернути увагу на правову позицію Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, висловлену в постанові від 13 лютого 2020 року у справі № 640/6916/19 з приводу звільнення, відстрочення сплати судового збору позивача, предметом позову якого є захист соціальних прав, та зазначає, що ця справа є аналогічною.

Клопотання про звільнення від сплати судового збору вмотивоване тим, що судом не надано правової оцінки обставинам викладеним в позовній заяві та клопотанні про відстрочення сплати судового збору, зокрема тому, що спір стосується захисту соціальних прав позивача, що на думку представника є підставою для звільнення від сплати судового збору.

Дослідивши матеріали справи та надані клопотання суд зазначає наступне.

Умови, за яких суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору або відстрочити його сплату та перелік суб`єктів, до яких таке звільнення (відстрочення) застосовується, обумовлені статтею 8 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Суд звертає увагу, що наявність однієї або декількох визначених цією нормою підстав не є обов`язковою для застосування судом, оскільки ця норма є диспозитивною та надає суду право з урахуванням обставин в кожній окремій справі, керуючись законом та власним переконанням, прийняти ґрунтовне та вмотивоване рішення щодо відстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати чи відмови в задоволенні відповідних клопотань.

Від так, до матеріалів адміністративного позову позивачем додано довідку № 88/02-25/7 від 05.02.2020, з якої встановлено, виплата пенсії позивачу відновлена з червня 2018 року, в період з лютого 2019 року по лютий 2020 року позивач отримав 159055,70 грн. пенсії.

Сума судового збору, що підлягає сплаті за подання даної позовної заяви складає 2230,16 грн.

Розрахункова ставка судового збору за подання адміністративного позову становить 1,4 % (2230,16/159055,70*100%) від річного доходу позивача, тобто значно менше 5 %.

Згідно інформації розміщеної на офіційному порталі Пенсійного фонду України, показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” враховується для обчислення пенсії в квітні 2020 року становив 9325,93 грн.

Тобто щомісячна пенсія позивача на 30 % (9325,93/13417,10*100%=69,5%; 100%-69,5%=30,5%) перевищує показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні в місяці, що передує місяцю звернення до суду з позовною заявою.

Відповідно до статей 1 та 2 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.

Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Суд також виходить з того, саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору; обов`язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

Суд наголошує, що відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв`язку із цим обставини, пов`язані небажанням сторони сплатити судовий збір, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати

Суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд), за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом.

Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 686/114/16-ц, положення Закону України "Про судовий збір" не містять вичерпного й чітко визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи; у кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ у справі "Kniat v. Poland", заява № 71731/01; п. 63- 64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі "Jedamski and Jedamska v. Poland", заява № 73547/01).

При розгляді справ ЄСПЛ встановлює, чи був, з однієї сторони, дотриманий баланс між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи, та з іншої - правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема, правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді; для того, щоб гарантувати такий справедливий баланс, та, власне, зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від судового збору тих заявників, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію (справа "Шишков проти Росії" (Shishkov v. Russia), заява № 26746/05). Крім того, на переконання ЄСПЛ, при оцінюванні розміру судового збору слід обов`язково враховувати питання фінансової спроможності заявника його сплатити, а також обставини конкретної справи та стадію провадження (справа "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95); підставою для рішення суду про звільнення від сплати судового збору може бути майновий (фінансовий) стан особи (справа "ФК Мретебі проти Грузії" (FC Mretebi v. Georgia), заява № 38736/04).

Дослідивши зміст постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, висловлену в постанові від 13 лютого 2020 року у справі № 640/6916/19, суд зазначає, що обставини у справі не є тотожними, крім того Верховний суд наголосив, що судам надано право у виняткових випадках і залежно від обставин справи, урахувавши майновий стан сторони, звільнити її від сплати судового збору, відстрочити або розстрочити його сплату.

Основною підставою для скасування оскаржуваної ухвали у справі № 640/6916/19 є те, що Законом України “Про судовий збір” передбачена можливість звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, пов`язана виключно з майновим станом сторони.

При цьому, якщо позивач належить до певної категорії осіб (пункт 2 частини першої статті 8 Закону), або ж предметом спору є захист певних прав (пункт 3 частини першої статті 8 Закону), то закон не обмежує сторону у виборі способів та засобів доказування свого важкого майнового стану, який не дозволяє їй сплатити судовий збір у визначеному законом розмірі.

Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції у справі № 640/6916/19 не містила правової оцінки аргументів позивача щодо підстав звільнення позивача від сплати судового збору.

Подані представником позивача заява про усунення недоліків та клопотання про звільнення від сплати судового збору окрім доводів про те, що спір стосується захисту соціальних прав позивача, інших аргументів, зокрема, щодо неможливості сплати судового збору через скрутне матеріальне становище, не містить.

Натомість судом проведено аналіз доходів позивача виходячи з відомостей наявних в позовній заяві та доданих до неї документів.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про те що, заявою про усунення недоліків та клопотанням про звільнення від сплати судового збору поданими представником позивача неможливість сплати судового збору не обґрунтовано.

Засади сплати судового збору встановлені Законом України “Про судовий збір” №3674-VI.

Згідно ч. 1 ст. 4 Законом України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України “Про державний бюджет України на 2020 рік” з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць встановлено у розмірі 2102 грн.

Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” визначено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру фізичною особою або фізичною особою – підприємцем сплачується в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 5 Закону України “Про судовий збір” позивача не звільнено від сплати судового збору за подання даного адміністративного позову.

Таким чином, за подання даного адміністративного позову з вимогою майнового характеру позивачем має бути сплачено судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб., тобто на суму 2230,16 грн., за наступними реквізитами: Отримувач: Слов`янське УК/м.Слов`янськ/22030101, Р/р UA408999980313121206084005075, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО банку: 899998, Код ЄДРПОУ отримувача: 37803368, Призначення платежу - *;101; реквізити позивача, Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Донецький окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Згідно положень частини 2 ст. 171 КАСУ від 03.10.2017 року №2147-VIII суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Згідно частини 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно із частинами другою, третьою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.

Відповідно до частини 5 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне продовжити позивачу строк, наданий для усунення недоліків, шляхом надання до суду доказів, зазначених в ухвалі суду від 12 травня 2020 року.

Керуючись статтями 102, 105, 106, 107, 108, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Продовжити термін для усунення виявлених судом в ухвалі від 12 травня 2020 року недоліків по адміністративній справи № 200/4665/20-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про стягнення з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену пенсію в розмірі 223016,65 грн.

Встановити позивачу десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали на усунення недоліків шляхом надання суду доказів сплати судового збору за подання до суду позовної заяви.

Строки на усунення недоліків виявлених в ухвалі застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540 від 30.03.2020 року (який набрав чинності 02.04.2020 року).

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя В.В. Олішевська