Рішення № 90388895, 13.07.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2020 р. Справа№200/5560/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши при секретарі судового засідання Купріян В.Ю. в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, відповідно до якого просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №2163 від 21.05.2020 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 3 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язати Добропільське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №1-шахтарі періоду навчання в ПТУ №83 м. Білицьке з 01.09.1991 року по 18.01.1995 року за професією «Електрослюсар підземний, машиніст підземних устаткувань»; зобов`язати Добропільське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву №2163 від 07.05.2020 року ОСОБА_1 з урахуванням періоду навчання в ПТУ №83 м. Білицьке з 01.09.1991 року по 18.01.1995 року за професією «Електрослюсар підземний, машиніст підземних устаткувань», як пільгового стажу роботи за Списком №1-Шахтарі.

Ухвалою від 15 червня 2020 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 13 липня 2020 року.

03 липня 2020 року представник відповідача надав засобами електронного зв`язку через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Дослідивши матеріали адміністративного позову та відзиву на адміністративний позов суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 .

07.05.2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою №2163 про призначення пенсії згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення».

В травні 2020 року позивачем було отримано рішення №2163 від 21.05.2020 року про відмову в призначенні пенсії, в якому зазначено, що відповідно до ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту», час навчання у професійному навчальному закладі зараховується до загального трудового стажу учня, слухача, в тому числі до безперервного стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідних категорій працівників ( у тому числі й призначення пенсій за Списком № 1 і 2) якщо перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. За таких обставин відповідачем вирішено не зараховувати період навчання з 01.09.1991 по 18.01.1995 за спеціальністю у пільговий стаж за списком № 1, оскільки період між закінченням навчання і початком роботи за спеціальністю більше ніж три місяці.

За таких обставин ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування " у зв`язку з відсутністю необхідного підземного стажу роботи 25 років.

Рішення №2163 від 21.05.2020 року Добропільського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню та просить суд відновити його права шляхом визнання його протиправним та скасування, зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії та зарахувати спірний період до пільгового стажу позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивачем надано: копію трудової книжки НОМЕР_6 , копію диплому НОМЕР_7, виданого ПТУ №83 м. Білицьке Донецької області 18.01.1995 року на ім`я ОСОБА_1 , копії довідок від 19.02.2020 №110, від 08.05.2020 №112 Виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління «Добропільське» Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», копію оскаржуваного рішення від 21.05.2020 №2163 року.

Відповідач проти задоволення позову заперечує з огляду на те, що до пільгового стажу позивача період навчання з 01.09.1991 року по 18.01.1995 року в ПТУ № 83 м. Білицьке не зараховано оскільки позивач за набутою спеціальністю не приступив до роботи, оскільки розпочав працювати 01.11.1995 року.

Відповідач посилається на недотримання позивачем умов, визначених ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту», а саме те, що позивач не приступив до роботи протягом трьох місяців з дня закінчення навчання.

Таким чином відповідач дійшов висновку, що загальний стаж позивача складає 25 років 14 днів, у тому числі стаж роботи в підземних умовах - 21 рік 7 місяців 19 днів.

Відповідач проти задоволення позову заперечує.

Відомості щодо наявного страхового стажу позивача підтверджуються трудовою книжкою НОМЕР_6 від 01.11.1995 року.

Відтак, спірний період навчання позивача підтверджуються записом в трудовій книжці №1.

Згідно копії Диплому НОМЕР_7, виданого 18.01.1995 року, позивач 01.09.1991 року вступив до ПТУ №83 м. Білицьке Донецької області і 18.01.1995 року закінчив повний курс професійно-технічного училища за професією електрослюсар підземний; машиніст підземних устаткувань, позивачу присвоєно кваліфікацію електрослюсар підземний (3 розряд); машиніст підземних устаткувань (3 розряд).

Згідно запису в трудовій книжці № 2 від 01.11.1995 року та копії довідки від 19.02.2020 №110 Виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління «Добропільське» Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», позивача прийнято електрослюсарем підземним з повним робочим днем в шахті з 01.11.1995 року.

Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, обставини не зарахування спірного періоду навчання до пільгового стажу, визнаються відповідачем, та підтверджуються відповідними доказами, а тому не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», винятково цим Законом визначається, зокрема, пенсійний вік чоловіків і жінок, після досягнення якого особа має право на призначення пенсії за віком.

Відповідно до ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII визначено, що до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР, який набрав законної сили 10.03.1998 року, час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Відповідно до ст. 24 Закону України №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

В Конституційний суд України в Рішенні у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа про податки) від 05.04.2001 № 3-рп/2001 зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відтак, на момент навчання позивача питання про зарахування до пільгового стажу періоду здобуття професійно-технічної освіти було врегульовано Положенням про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженим Радою Міністрів СРСР від 03.08.1972 року № 590 (далі - Положення № 590), яке не втратило чинності станом на момент звернення позивача за призначенням пенсії та винесення рішення у даній справі.

Згідно п/п «з» ч. 1 п. 109 Положення № 590, (далі мовою оригіналу) «кроме работы в качестве рабочего или служащего в общий стаж работы засчитывается также з) обучение в училищах и школах системы государственных трудовых резервов и системы профессионально-технического образования (в ремесленных, железнодорожных училищах, горнопромышленных школах и училищах, школах фабрично-заводского обучения, училищах механизации сельского хозяйства, технических училищах, профессионально-технических училищах и т. д.) и в других училищах, школах и на курсах по подготовке кадров, по повышению квалификации и по переквалификации».

Відповідно до ч. 3 п. 109 Положення № 590, (далі мовою оригіналу), «период, указанный в подпункте "з", приравнивается к работе, которая следовала за окончанием этого периода».

Дані норми не містять будь-яких вимог щодо терміну, коли робітник повинен приступити до роботи після закінчення навчання.

Відповідно до Списку N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року N 10. до такої категорії працівників відносяться всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах (підпункт «а» пункт І розділ І Гірничі роботи 10100000).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про помилкове застосування відповідачем положень Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР при вирішенні питання про зарахування спірного періоду до пільгового стажу позивача, оскільки період його навчання розпочався та закінчився до набрання чинності цим законом.

З огляду на це, рішення Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №2163 від 21.05.2020 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 3 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є протиправним та підлягає скасуванню, а заява позивача №2163 від 07.05.2020 року підлягає повторному розгляду з урахуванням висновків суду.

Поряд з цим, суд зазначає, що він не наділений повноваженнями обчислювати дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання відповідача зарахувати спірні періоди роботи до пільгового чи страхового стажу та проведення перерахунку, оскільки перерахунок пенсії позивача є обумовленим Законом наслідком відновлення порушених прав позивача щодо незарахування спірного періоду до пільгового стажу.

Тому адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права є ефективним.

У відповідності до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на те, що даний адміністративний позов позивачем було подано до суду виключно у зв`язку з діями відповідача, які судом визнано неправомірними, суд дійшов висновку щодо стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 ) до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Незалежності, 28А, ЄДРПОУ 37755477) про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №2163 від 21.05.2020 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 3 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Добропільське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області (85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Незалежності, 28А, ЄДРПОУ 37755477) повторно розглянути заяву №2163 від 07.05.2020 року ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 ) щодо зарахування періоду навчання в ПТУ №83 м. Білицьке з 01.09.1991 року по 18.01.1995 року за професією «Електрослюсар підземний, машиніст підземних устаткувань», як пільгового стажу роботи за Списком №1-Шахтарі з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Незалежності, 28А, ЄДРПОУ 37755477) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 ) суму судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 13 липня 2020 року.

Повний текст рішення складено та підписано 15 липня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Роз`яснити сторонам, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 Кодексу адміністративного судочинства України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.М. Кониченко