Рішення № 90388857, 06.07.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2020 р. Справа№200/2550/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасенка І.М.,

при секретарі судового засідання: Ковальової А.В.,

за участю позивача: ОСОБА_1 ,

представників відповідача 1: Приймачука С.І., Поляцько О.Ю.,

розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного природного парка «Святі гори», Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної Державної адміністрації про зобов`язання вчинити дії щодо надання дозволу на заготівлю дров з сухих та валежних дерев, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Національного природного парка «Святі гори» (далі - відповідач 1) про зобов`язання вчинити дії щодо надання дозволу на заготівлю дров з сухих та валежних дерев.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача 1 з заявою про надання йому лісорубного квитка або лісовий квиток, що видається безоплатно на підставі ст. 69 Лісового Кодексу України, на що 13 вересня 2019 року позивач отримав відповідь від Національного природного парка «Святі гори», в якій відповідач 1 відмовив йому в видачі лісового квитка. Отже, позивач вважає такі дії відповідача 1 такими, що порушують його конституційні права, у зв`язку із чим просив суд визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень в особі національного природного парку «Святі гори», яка виразилась у відмові видачі йому лісорубного квитка, або іншого дозволу на заготівлю дров`яної деревини і валіжника та сухостою, а також просить зобов`язати Національний природний парк «Святі гори» надати йому дозвіл на заготівлю дров з сухих та вилежаних дерев.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року залучено у справі у якості другого відповідача Департамент екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації (далі - відповідач 2).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2020 року, замінено спрощене провадження на засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

24 червня 2020 року закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду по суті.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача 1 у судовому засіданні заперечували проти позовних вимог ОСОБА_1 надавши суду письмовий відзив, в якому зазначив, що Порядок спеціального використання лісових ресурсів та Порядок видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 року № 761, згідно яких лісорубний квиток видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами Держлісагенства на заготівлю деревини під час проведення рубок головного користування на підставі, затвердженої в установленому порядку розрахункової лісосеки. Заявку на використання лісових ресурсів під час проведення рубок головного користування для отримання лісорубного квитка мають право продавати лише власник лісів або постійний лісокористувач. Відповідач 1 у своєму відзиві також зазначив, що не передбачено право громадян безоплатно та без видачі спецдозволу збирати для власного споживання мертві стовбури дерев або їх частин і ст. 66 Лісового кодексу України регламентує право громадян лише на загальне використання лісових ресурсів.

Крім того, представник відповідача у судовому засіданні пояснив процедуру використання Парком лісорубних квитків, а саме, лісорубний квиток вноситься до єдиного державного реєстру електронного обліку деревини. Після отримання лісорубного квитка майстром з охорони природи структурного підрозділу складається технологічна карта на розробку лісосіки. Постійний лісокористувач НПП «Святі Гори» укладає договір підряду на виконання робіт по заготівлі деревини в порядку проведення рубок формування і оздоровлення лісів. Підрядчик, виконує всі роботи лише під наглядом та контролем майстра з охорони природи і інспектора з охорони ПЗФ. Деревина, яка заготовлюється під час рубок приймається майстром з охорони природи, маркується електронними бірками та передається на зберігання інспектору з охорони природи, і в подальшому реалізується місцевому населенню по затвердженим тарифам. Вивезення немаркированої електронними бірками деревини з лісу та без товарно-транспортної накладної заборонено.

Представник відповідача 2 до судового засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином. Надав до суду пояснення, в якому зазначено, що НПП «Святі Гори» є постійним землекористувачем та лісокористувачем на території, яка відведена Парку та має право на спеціальне використання природних ресурсів у межах своєї території за умови отримання спеціального дозволу. Департамент не є постійним лісокористувачем або власником лісів і не наділений повноваженнями щодо видачі лісорубних квитків або лісових квитків на спеціальне використання лісових ресурсів, на заготівлю деревини. Крім того, департамент не координує діяльність НПП «Святі Гори», а Парк знаходиться у віданні Міністерства енергетики і захисту довкілля України.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача 1, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є Громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_2 . Позивач є внутрішньо переміщеною особою з м. Донецьк до м. Святогірськ, що підтверджується довідкою внутрішньо переміщеної особи № 1429002416 від 07.11.2014 року.

Відповідач 1 - Національний природний парк «Святі Гори» (далі - Парк) створений відповідно до Указу Президента України від 13 лютого 1997 року № 135 «Про створення національного природного парку «Святі Гори», є об`єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Установлено площу земель національного природного парку «Святі Гори» 40589 гектарів, у тому числі 11878 гектарів, що надаються

йому у постійне користування, та 28711 гектарів, що включаються до

його складу без вилучення у землекористувачів. Відповідно до Указу Президента України від 22 січня 2010 року № 57 «Про розширення території національного природного парку «Святі Гори» до Парку включено додатково 20 га земель державної власності, які надаються Парку у постійне користування та одночасно виключено 3,5 га земель. Парк розташований на території Слов`янського, Краснолиманського районів та міста Святогірська Донецької області. Загальна площа Парку становить 40605,5 гектара. У постійному користуванні Парку знаходиться 11894,5 гектара земель, а 28711 гектар земель включені до його складу без вилучення у землекористувачів.

11 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до НПП «Святі Гори» з заявою про надання йому лісорубного квитка або лісового квитка, що видається безоплатно на підставі ст. 69 Лісового кодексу України на заготівлю дров з сухих та валежних дерев на території лісництв НПП «Святі Гори».

Згідно з відповіді на заяву від 11.09.2019 р. № 275, наданої НПП «Святі Гори» ОСОБА_1 , зазначено, що відповідно до ст.ст. 14, 19 Лісового кодексу України виключне право на заготівлю деревини (в тому числі на сухостійні дерева та валіжник ліквідний) мають: в лісах державної та комунальної власності - постійні лісокористувачі, в лісах приватної власності - власники лісів. Заготівля деревини громадянами в лісах, які не перебувають у їх власності або користуванні, законодавством не передбачена. Право громадян на загальне використання природних ресурсів викладено у ст. 66 Лісового кодексу України, якою не передбачено право громадян безоплатно без видачі спеціального дозволу збирати для власного споживання відокремлені стовбури дерев або їх частин.

Збирання вітровальних, буреломних, відокремлених стовбурів дерев або їх частин, заготівля дров із сухостійних дерев, згідно Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року № 555 (в редакції від 26 жовтня 2016 року № 756), - ці заходи називаються ліквідацією захаращеності.

Ліквідація лісосічної захаращеності, незалежно від її обсягів призначається власниками лісів, постійними лісокористувачами та здійснюється в процесі рубок. У межах природно-заповідного фонду ліквідація захаращеності здійснюється відповідно до вимог відповідних проектів організації територій та об`єктів природно-заповідного фонду та/або положень про них, що регламентують здійснення заходів з поліпшення санітарного стану лісів на таких територіях чи об`єктах і така діяльність потребує спеціального дозволу - лісового квитка.

Лісорубний квиток на ліквідацію захаращеності надається постійному лісокористувачеві на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів, який надається згідно затверджених Міністерством природи лімітів на спеціальне використання природних ресурсів. ПНН «Святі Гори» на 2019 рік такого дозволу не має, отже не має права надавати лісорубні квитки на ліквідацію захаращеності.

Згідно Положення про Національний природний парк «Святі гори», затвердженого Міністерством екології та природних ресурсів від 12.12.2011 року № 520 (в редакції наказу від 23.10.2019 року № 354), Парк є бюджетною, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання природних ресурсів (п.1.2).

Відповідно до п. 1.5 Положення Парк у своїй діяльності керується Конституцією України, Земельним, Лісовим та Водним кодексами України, законами України «Про охорону навколишнього середовища», «Про природно-заповідний фонд України», «Про рослинний світ», «Про наукову і науково-технічну діяльність», іншими нормативно-правовими актами, Проектом організації території національного природного парку «Святі Гори», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів (далі - Проект організації території), а також цим Положенням.

Завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій Парку визначаються у цьому Положенні.

На землях, які передаються Парку без вилучення, може здійснюватися традиційна господарська діяльність відповідно до вимог Проекту організації території Парку та відповідного схвалення науково-технічної ради Парку (1.6).

Право Парку на постійне користування земельною ділянкою оформлюється державним актом на право постійного користування земельною ділянкою (1.8).

Мета створення та завдання визначені у розділі 2 Положення. Парк створено з метою збереження, відтворення та раціонального використання ландшафтів Святогір`я з типовими та унікальними природними комплексами, що мають важливе природоохоронне, естетичне, наукове, освітнє, рекреаційне та оздоровче значення (2.1).

Основними завданнями діяльності Парку є (п.2.2): збереження та відтворення цінних природних та історико-культурних комплексів і об`єктів на його території; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об`єктів; організація та здійснення науково-дослідних робіт, у тому числі з вивчення природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розроблення та впровадження наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища, відтворення окремих видів флори та фауни, відновлення порушених екосистем, управління та ефективного використання природних ресурсів, організації та проведення моніторингу ландшафтного та біологічного різноманіття; відродження місцевих традицій природокористування; проведення екологічної освітньо-виховної роботи тощо.

Структура та режим території Парку визначені у розділі 4 Положення. Відповідно до п. 4.6 Положення використання природних ресурсів на території Парку здійснюється у загальному та спеціальному порядках. Загальне використання природних ресурсів здійснюється відповідно до цього Положення, Проекту організації території з урахуванням вимог режиму території. Забезпечення додержання режиму території Парку під час використання природних ресурсів у загальному порядку покладається на його адміністрацію.

Спеціальне використання природних ресурсів у межах території Парку здійснюється на підставі дозволів, виданих уповноваженими на те органами у сфері охорони навколишнього середовища у межах лімітів, установлених Мінприроди.

На вимогу суду представником відповідача 1 надано копії лісорубних квитків, із зазначенням кому вони видані та для якої мети.

Так, зі змісту лісорубного квитка серії 02 ЛКБ № 463111 від 28 січня 2019 року, виданого НПП «Святі Гори» Теплінському ПОНДВ вбачається, що лісорубний квиток виданий лісництву, яке входить до складу НПП «Святі Гори» в рахунок заходів формування і оздоровлення лісів відповідно до завдань на підставі дозволу № 1 від 17.01.2019 року Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації. В лісорубному квитку також зазначено номери кварталів 7, 11, номери виділу ділянки 6, 3, маса деревини та її нормативна вартість. Зі зворотної сторони квитка зазначено строк закінчення заготівлі 31 грудня 2019 року, що вивезення дозволяється після приймання лісопродукції та, що квиток не призначено для вирубки дерев.

Зі змісту лісорубного квитка серії 02 ЛКБ № 463112 від 30 січня 2019 року, виданого НПП «Святі Гори» Святогірському ПОНДВ вбачається, що лісорубний квиток виданий лісництву, яке входить до складу НПП «Святі Гори» в рахунок заходів формування і оздоровлення лісів відповідно до завдань на 2019 рік на підставі дозволу № 2 від 17.01.2019 року Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації. В лісорубному квитку також зазначено номери кварталів для прочищення 5, 10, 82, 132, 146, номери виділу ділянки 1, 12, 4, 10, 13, маса хворосту, сучків; для проріжування номери кварталів 5, 7, 38, 94, 104, 115, номери виділу ділянки 18, 6, 20, 4, 4, 7 маса деревини, хворосту, сучків. Зі зворотної сторони квитка зазначено строк закінчення заготівлі 31 грудня 2019 року, що вивезення дозволяється після приймання лісопродукції та, що квиток не призначено для вирубки дерев.

Зі змісту лісорубного квитка серії 02 ЛКБ № 463113 від 30 січня 2019 року, виданого НПП «Святі Гори» Святогірському ПОНДВ вбачається, що лісорубний квиток виданий лісництву, яке входить до складу НПП «Святі Гори» в рахунок заходів формування і оздоровлення лісів відповідно до завдань на 2019 рік на підставі дозволу № 2 від 17.01.2019 року Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації. В лісорубному квитку також зазначено номери кварталів, номери виділу ділянки, маса деревини та її нормативна вартість. Зі зворотної сторони квитка зазначено строк закінчення заготівлі 31 грудня 2019 року, що вивезення дозволяється після приймання лісопродукції та, що квиток не призначено для вирубки дерев.

Аналогічного змісту лісорубні квитки серії 02 ЛКБ № 463114 від 22 березня 2019 року, серії 02 ЛКБ № 463115 від 22 березня 2019 року, серії 02 ЛКБ № 463116 від 22 березня 2019 року, серії 02 ЛКБ № 463117 від 22 березня 2019 року, серії 02 ЛКБ № 463118 від 22 березня 2019 року, серії 02 ЛКБ № 463119 від 22 березня 2019 року, серії 02 ЛКБ № 463120 від 01 липня 2019 року, серії 02 ЛКБ № 463121 від 01 липня 2019 року, серії 02 ЛКБ № 463122 від 01 липня 2019 року, серії 02 ЛКБ № 463123 від 01 липня 2019 року, серії 02 ЛКБ № 463124 від 29 липня 2019 року, серії 02 ЛКБ № 463125 від 15 серпня 2019 року, серії 02 ЛКБ № 463126 від 15 серпня 2019 року, серії 02 ЛКБ № 463127 від 03 вересня 2019 року, серії 02 ЛКБ № 463128 від 23 вересня 2019 року, серії 02 ЛКБ № 463129 від 20 січня 2020 року, серії 02 ЛКБ № 463130 від 18 лютого 2020 року, серії 02 ЛКБ № 463131 від 27 лютого 2020 року, серії 02 ЛКБ № 463132 від 14 квітня 2020 року.

Статтею 13 Конституції України, ст. 1 Лісового кодексу України, ст. 1 Земельного кодексу України, земля, її надра, атмосферне повітря, ліси, води та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу.

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів визначено Законом України «Про природно-заповідний фонд України» від 16.06.1992 року № 2456-XII (надалі - Закон № 2456-XII).

Відповідно до статті 3 Закону № 2456-XII до природно-заповідного фонду України належать, зокрема природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

Частиною другою статті 4 Закону № 2456-XII передбачено, що регіональні ландшафтні парки, зони - буферна, антропогенних ландшафтів, регульованого заповідного режиму біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, включені до складу, але не надані національним природним паркам, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва можуть перебувати як у власності Українського народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України.

Згідно зі статтею 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

У статті 43 цього Кодексу визначено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

За статтею 44 Земельного кодексу України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Стаття 100 Лісового кодексу України встановлює, що порядок охорони, захисту, використання та відтворення лісів на землях природно-заповідного фонду визначається відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України», цього Кодексу та інших актів законодавства.

Тобто, охорона, захист, використання та відтворення лісів державними підприємствами лісового господарства у межах території Парку відповідно до вимог Лісового кодексу України повинна здійснюватися в особливому порядку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про охорону навколишнього середовища» № 1264-XII від 25.06.1991 року відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством

Згідно до абз. 1,2 ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Статтею 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» № 2456-XII від 16.06.1992 року передбачено спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до ч.ч. 2,3 вказаної статті закону, спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, а також на підставі дозволів.

Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється на підставі дозволів, що видаються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Судом встановлено, що Національний природний парк «Святі Гори», відповідно до Указу Президента України від 13 лютого 1997 року № 135, - є об`єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, отже спеціальне використання на території Парку природних ресурсів здійснюється лише на підставі відповідних дозволів.

Відповідно до ч.ч. 7,8 ст. 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України. Видача дозволів на спеціальне використання природних ресурсів здійснюється на безоплатній основі.

Видача дозволів здійснюється на підставі клопотання (заявки) природокористувача, погодженого із власником або постійним користувачем земельної ділянки та заінтересованими органами.

Відповідно до ч.ч. 11 ст. 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» дозвіл видається після затвердження лімітів протягом місяця з моменту подання клопотання. Підставами для відмови у видачі дозволу є відсутність затвердженого в установленому порядку ліміту, порушення умов природокористування та режиму території природно-заповідного фонду.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Встановлені частиною першою цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів.

Відповідно до ч.ч. 1-6 ст. 10 Закону України «Про рослинний світ» № 591-XIV від 09.04.1999 року спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється за дозволом юридичними або фізичними особами для задоволення їх виробничих та наукових потреб, а також з метою отримання прибутку від реалізації цих ресурсів або продуктів їх переробки.

За умови додержання вимог законодавства можуть здійснюватися такі види спеціального використання природних рослинних ресурсів: збирання лікарських рослин; заготівля деревини під час рубок головного користування; заготівля живиці; заготівля кори, лубу, деревної зелені, деревних соків тощо; збирання квітів, ягід, плодів, горіхів, насіння, грибів, лісової підстилки, очерету тощо; заготівля сіна; випасання худоби.

Законодавством України можуть передбачатися й інші види спеціального використання природних рослинних ресурсів.

Спеціальне використання природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення здійснюється за дозволом, що видається в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Заготівля деревини під час рубок головного користування, живиці на земельних ділянках лісового фонду здійснюється в порядку, що встановлюється Лісовим кодексом України. Інші види спеціального використання рослинних ресурсів на земельних ділянках лісового фонду здійснюються в порядку, що встановлюється цим Законом, Лісовим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 3 Лісового кодексу України лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Лісові відносини, що виникають при використанні землі, надр, вод, а також відносини щодо охорони, використання й відтворення рослинного та тваринного світу, не врегульовані цим Кодексом, регулюються відповідними законодавчими актами.

Стаття 2 Лісового кодексу України визначає поняття лісових відносин. Такими є суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

Згідно зі ст. 16 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами

Відповідно до ч. 1-3 ст. 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд» № 2456-XII від 16.06.1992 року Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.

До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.

Під час судового розгляду встановлено, що НПП «Святі Гори» є постійним користувачем земельної ділянки 11878 гектарів, що надані Парку у постійне користування, та 28711 гектарів, що включаються до складу Парку без вилучення у землекористувачів, отже в силу ст. 20 Закону України № 2456-XII від 16.06.1992 року, Парк є постійним користувачем природними ресурсами, що розташовані на зазначених земельних ділянках, в тому числі і лісами.

Відповідно до ст.65 Лісового кодексу України, використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання.

Загальне використання лісових ресурсів визначено ст. 66 Лісового кодексу України, а саме громадяни мають право в лісах державної та комунальної власності, а також за згодою власника в лісах приватної власності вільно перебувати, безоплатно без видачі спеціального дозволу збирати для власного споживання дикорослі трав`яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, гриби тощо, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 67 Лісового кодексу України у порядку спеціального використання можуть здійснюватися такі види використання лісових ресурсів: 1) заготівля деревини; 2) заготівля другорядних лісових матеріалів; 3) побічні лісові користування; 4) використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт.

Порядок та умови здійснення спеціального використання лісових ресурсів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Отже, системний аналіз норм чинного законодавства дає підстави дійти висновку, що заготівля дров з сухих та валежних дерев на території природно-заповідного фонду загальнодержавного значення відноситься до спеціального використання лісових ресурсів, а отже потребує спеціального дозволу.

Положеннями ч.ч. 1-7 ст.69 Лісового кодексу України передбачено нормативне регулювання лісових відносин, які стосуються спеціального використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці. Таке використання проводиться за спеціальним дозволом (лісорубний квиток або лісовий квиток), який видається безоплатно.

Нормами цієї статті щодо спеціального дозволу передбачено наступне.

Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Спеціальний дозвіл видається власниками лісів або постійними лісокористувачами у встановленому порядку також на проведення інших рубок та робіт, пов`язаних і не пов`язаних із веденням лісового господарства.

Форми спеціальних дозволів і порядок їх видачі затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Рішення про видачу або відмову у видачі спеціального дозволу на використання лісових ресурсів приймається протягом одного місяця з дня подання документів власником лісу або лісокористувачем.

Порядок видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів затверджений Постановою Кабінету Міністрів України «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів» № 761 від 23.05.2007 року.

Відповідно до п. 1 розділу Загальні положення Постанови №761 цей Порядок визначає умови і механізм спеціального використання лісових ресурсів - заготівлі деревини під час проведення рубок головного користування, другорядних лісових

матеріалів, побічних лісових користувань та використання корисних властивостей лісів.

Постановою № 761 затверджено Порядок видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів.

Відповідно до п.п. 1,2 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів цей порядок визначає умови і механізм видачі лісорубного або лісового квитка як спеціального дозволу на використання лісових ресурсів. Лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого: здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів.

Відповідно до п. 3 Порядку лісорубний квиток видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами Держлісагентства (далі - органи Держлісагентства) на заготівлю деревини під час проведення рубок головного користування на підставі затвердженої в установленому

порядку розрахункової лісосіки.

Форма лісорубного квитка наведена у додатку 1 до цього Порядку.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) лісорубного та лісового (у разі, коли ліси перебувають в державній або комунальній власності) квитків здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (2806-15).

Відповідно до п. 4 Порядку заявку на використання лісових ресурсів під час проведення рубок головного користування для видачі лісорубного квитка має право подавати власник лісів або постійний лісокористувач.

Крім того, постановою Кабінету міністрів України «Про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення» від 10 серпня 1992 року № 459, відповідно до Законів України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та «Про природно-заповідний фонд України» затверджено Положення про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду та Положення про порядок установлення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення.

Відповідно до п. 7 Положення про порядок установлення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення ліміти на використання природних ресурсів в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення затверджуються Мінприроди за поданням органів, у віданні яких знаходяться ці природні ресурси, на підставі обгрунтовуючих матеріалів, погоджених з відповідними

науковими установами і спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів в Автономній Республіці Крим, державними управліннями екології та природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі.

Затверджені ліміти Мінприроди доводять до заявників,спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів в Автономній Республіці Крим, державних управлінь екології та природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій.

Отже, проаналізувавши положення зазначених нормативних актів, суд дійшов висновку, що право на спеціальне користування лісовими ресурсами надається лише власникам лісів або постійним лісокористувачам, за умов проходження погоджувальної процедури та отримання дозволу на видачу лісорубного квитка.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем НПП «Святі Гори» оформлено лісорубні квитки серії 02 ЛКБ № 463111 від 28 січня 2019 року, серії 02 ЛКБ № 463112 від 30 січня 2019 року, серії 02 ЛКБ № 463113 від 30 січня 2019 року, серії 02 ЛКБ № 463114 від 22 березня 2019 року, серії 02 ЛКБ № 463115 від 22 березня 2019 року, серії 02 ЛКБ № 463116 від 22 березня 2019 року, серії 02 ЛКБ № 463117 від 22 березня 2019 року, серії 02 ЛКБ № 463118 від 22 березня 2019 року, серії 02 ЛКБ № 463119 від 22 березня 2019 року, серії 02 ЛКБ № 463120 від 01 липня 2019 року, серії 02 ЛКБ № 463121 від 01 липня 2019 року, серії 02 ЛКБ № 463122 від 01 липня 2019 року, серії 02 ЛКБ № 463123 від 01 липня 2019 року, серії 02 ЛКБ № 463124 від 29 липня 2019 року, серії 02 ЛКБ № 463125 від 15 серпня 2019 року, серії 02 ЛКБ № 463126 від 15 серпня 2019 року, серії 02 ЛКБ № 463127 від 03 вересня 2019 року, серії 02 ЛКБ № 463128 від 23 вересня 2019 року, серії 02 ЛКБ № 463129 від 20 січня 2020 року, серії 02 ЛКБ № 463130 від 18 лютого 2020 року, серії 02 ЛКБ № 463131 від 27 лютого 2020 року, серії 02 ЛКБ № 463132 від 14 квітня 2020 року, як постійним лісокористувачем в порядку спеціального використання природних ресурсів.

Крім того, зі змісту лісорубних квитків вбачається, що в них обов`язково зазначається номер кварталу, номер виділу, ділянки, що свідчить про чітке дотримання використання природних ресурсів в межах погоджених лімітів, та необхідність використання таких лісорубних квитків виключно постійними лісокористувачами, у яких є в розпорядженні карти, схеми Парку.

Лісорубні квитки надані виключно Святогірському ПОНДВ та Теплинському ПОНДВ, які входять до складу НПП «Святі Гори» та виключно в рахунок заходів з формування і оздоровлення лісів, що відповідає основній меті діяльності Парку. Зміст лісорубних квитків, відповідає, затвердженій Порядком видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів формі. Крім того, наявність всіх лісових квитків у відповідача з зазначенням серії, порядкового номеру, свідчить про узгодженість пояснень представника відповідача НПП «Святі Гори», ОСОБА_2 , з вимогами законодавства щодо суворої звітності за використання таких лісових квитків.

Отже, системний аналіз норм чинного законодавства свідчить, що використання лісових ресурсів на територіях природно-заповідного фонду загальнодержавного значення потребує спеціального дозволу у вигляді лісового квитка, який надається лише власникам лісів або постійним лісокористувачам, і видача лісових квитків фізичним особам не передбачено.

Таким чином, суд приходить до висновку, оскільки НПП «Святі Гори» входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, спеціальне використання природних ресурсів на території Парку, до яких відноситься і заготівля дров з сухих та валіжних дерев, без отримання спеціального дозволу не допускається, а дозволи на спеціальне використання надаються лише постійному користувачеві лісами, НПП «Святі Гори».

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 139, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Національного природного парка «Святі гори», Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної Державної адміністрації про зобов`язання вчинити дії щодо надання дозволу на заготівлю дров з сухих та валежних дерев - відмовити.

Вступна та резолютивна частина рішення виготовлена та проголошена у судовому засіданні 06 липня 2020 року.

Повний текст рішення виготовлений 15 липня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Але не більше строку дії карантину встановленого Кабінетом Міністрів України щодо запобігання поширення короно вірусної хвороби (COVID-19).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.М. Тарасенко