Рішення № 90388797, 01.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 року Справа № 160/2861/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

13.03.2020 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просять:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у не виплаті за період з 01.05.2016 по 14.07.2018 ОСОБА_1 пенсії призначеної на ОСОБА_2 , по втраті її годувальника;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплатити ОСОБА_1 заборгованість по пенсії, яка призначена на ОСОБА_2 , по втраті її годувальника за період з 01.05.2016 по 14.07.2018, з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів у зв`язку з пропущенням строків їх виплати.

Позивачі в обґрунтування позовних вимог зазначають, що у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 на неповнолітню дочку – ОСОБА_2 була оформлена пенсія по втраті годувальника, яка сплачувалась ОСОБА_1 , як законному представнику (матері). У зв`язку з набранням чинності постанови КМУ від 07.11.2014 № 595, позивачі з вересня 2014 поставлені на облік в Управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області (Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області), проте, виплата пенсії з 01.05.2016 була зупинена. Крім того, згідно листа відповідача від 13.02.2020, виплата пенсії позивачам була призупинена, у зв`язку з отриманням від управління соціального захисту населення Межівської районної державної адміністрації інформації про зняття з обліку ОСОБА_1 . Позивачі вказують, що відповідач припинив їм виплату пенсії з підстав, не передбачених ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а отже, такі дії є незаконними та порушують право на пенсійне забезпечення. Просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 позовну заяву ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишено без руху, з підстав невідповідності останньої вимогам ст. 161 КАС України.

На виконання вимог ухвали суду, 21.04.2020 позивачами були усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2020 відкрито провадження у справі № 160/2861/20 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

02.06.2020 представником відповідача надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. З 01.05.2016 виплата пенсії ОСОБА_1 була призупинена по інформаційному обміну з управлінням соціального захисту населення Межівської районної державної адміністрації. 29.07.2016 та 15.02.2017 ОСОБА_1 зверталася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявами про поновлення виплати пенсії, однак рішеннями Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Межівської районної державної адміністрації (витяг з протоколу № 24 від 15.12.2016 та № 36 від 09.03.2017) ОСОБА_1 було відмовлено в поновленні соціальних виплат у зв`язку з не підтвердженням факту проживання на території Межівського району Дніпропетровської області.

Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1224002301 від 20.05.2015, № 1224003557 від 30.06.2016 та № 0000115872 від 15.02.2017.

Згідно заяви про взяття на облік та запит пенсійної справи від 20.10.2014, ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління з 01.09.2014 та отримує пенсію по втраті годувальника на утриманця ОСОБА_2 .

Згідно інформації з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, наданої управлінням соціального захисту населення Межівської районної державної адміністрації в порядку інформаційного обміну, ОСОБА_1 знято з обліку, як внутрішньо переміщену особу. На підставі отриманої інформації виплату пенсії ОСОБА_1 призупинено з 01.05.2016.

29.07.2016 та 15.02.2017 ОСОБА_1 зверталася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявами про поновлення виплати пенсії.

Рішеннями Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Межівської районної державної адміністрації (витяг з протоколу № 24 від 15.12.2016 та № 36 від 09.03.2017) ОСОБА_1 було відмовлено в поновленні соціальних виплат у зв`язку з не підтвердженням факту проживання на території Межівського району Дніпропетровської області.

14.01.2020 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із вимогою про виплату заборгованості по пенсії з 01.05.2016 по 14.07.2018.

Листом № 751-333/Л-04/8-0400/20 від 13.02.2020 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що для поновлення виплати пенсії їй необхідно звернутись до Межівського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) з необхідними документами.

Вважаючи, що відповідачем протиправно припинено виплату пенсійного забезпечення, позивачі звернулись до суду з даним позовом.

З 22.11.2014 набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (далі - Закон № 1706) яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Закону № 1706 для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно відновлення всіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які зареєстровані як внутрішньо переміщені особи, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312). Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”.

Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ “Державний ощадний банк”.

Пунктом 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509, передбачено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 Закону № 1706.

Приписами ст. 12 Закону № 1706 визначено, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Суд зазначає, що за положеннями ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Положеннями ст. 14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними Конвенцією, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Таким чином, право позивача на отримання пенсії є беззаперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

До такого висновку суд дійшов із врахуванням правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеній у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», в якій встановлений обов`язок держави, навіть за відсутності належного ефективного контролю над частиною власної території, вжити заходів у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

У ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2005 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до норм Закону № 1058-IV припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених статтею 49 Закону № 1058-IV.

Аналізуючи викладені приписи законодавства, суд зазначає, що відповідачем до суду рішення про припинення виплат пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2016 надано не було.

Крім того, слід зазначити, що сам факт припинення виплати пенсії ОСОБА_1 , у зв`язку з не підтвердженням її проживання на території Межівського району Дніпропетровської області є протиправним та таким, що суперечить ст. 49 Закону № 1058-IV.

При цьому, відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження наявності інших правових підстав для припинення позивачеві виплати пенсії з 01.05.2016.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» зазначено, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Тому, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії, яка відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є об`єктом захисту.

Вказана правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 03.05.2018 у зразковій справі про припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі № 805/402/18 (провадження № Пз/9901/20/18).

Положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття “ефективний засіб” передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Так, у справі «Салах Шейх проти Нідерландів» ЄСПЛ вказав, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 17.07.2008 у справі «Каіч та інші проти Хорватії» для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Держава несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Верховний Суд у постанові від 14.08.2018 у справі № 815/1048/16 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у не виплаті за період з 01.05.2016 по 14.07.2018 ОСОБА_1 пенсії призначеної на ОСОБА_2 , по втраті її годувальника.

Зважаючи на встановлення судом порушеного права, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його відновлення, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по пенсії, яка призначена на ОСОБА_2 , по втраті її годувальника за період з 01.05.2016 по 14.07.2018.

Крім того, оскільки відповідачем порушено строки нарахування та виплати пенсії позивача у належному розмірі за період з 01.05.2016 по 14.07.2018, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду підлягає стягненню на користь позивачів.

Також, позивачі в позовній заяві просили звернути рішення суду до негайного виконання.

Приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки присуджені позивачам виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 371 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у не виплаті за період з 01.05.2016 по 14.07.2018 ОСОБА_1 пенсії призначеної на ОСОБА_2 , по втраті її годувальника.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по пенсії, яка призначена на ОСОБА_2 , по втраті її годувальника за період з 01.05.2016 по 14.07.2018, з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів у зв`язку з пропущенням строків їх виплати.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 840,80 грн. відповідно до квитанції № 0.0.1678742623.1 від 16.04.2020.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 840,80 грн. відповідно до квитанції № 0.0.1678706992.1 від 16.04.2020.

Допустити рішення суду до негайного виконання в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення суду складений 01 липня 2020 року.

Суддя А. Ю. Рищенко