Ухвала суду № 90388695, 14.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

14 липня 2020 р. Справа № 175/1401/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Ількова В.В., при секретарі: Шелгунової І.А., за участю: позивача: ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

27.04.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Управління з питань виплати пенсій відділ з питань виплати пенсій, з позовними вимогами про:

- визнати протиправною відмову Відповідача, Головного Управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, управління з питань виплат пенсій, відділ з питань виплати пенсії №19, у виплаті ОСОБА_1 грошових коштів, у вигляді недоотриманої пенсії в розмірі 105785,36 грн. право власності на які визнано за Позивачем - ОСОБА_1 в прядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 за період з 01.05.2017 року по 31.05.2018 року, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за рішенням суду;

- зобов`язати Головне Управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, управління з питань виплат пенсій, відділ з питань виплати пенсії, виплатити, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , Грошові кошти у вигляді недотриманої пенсії за період з 01.05.2017року по 31.05.2018 року, яка залишилась в Головному Управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області, станом на 24.04.2019 року на особовому рахунку №159884 податковий номер 2018700456 в розмірі 105785,36 грн. право власності, на які визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом на недоотриману за життя пенсію, померлого батька ОСОБА_2 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , за рішенням суду.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23.04.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04.05.2020 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі №175/1401/20. Підготовче засідання призначено на 16.06.2020 року.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16.06.2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Управління з питань виплати пенсій відділ з питань виплати пенсій про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

02.07.2020 року справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та за результатами розподілу справи автоматизованою системою документообігу, передана на розгляд судді Ількову В.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 року прийнято до провадження адміністративну справу №175/1401/20 та призначено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, з призначенням підготовчого засідання на 14.07.2020 року.

14.07.2020 року на розгляд судом ставилося питання щодо закриття провадження у справі, з підстав передбачених п.1 ч.1 ст. 238 КАС України.

Позивач в судовому засіданні не заперечувала щодо закриття провадження у справі №175/1401/20, з підстав передбачених п.1 ч.1 ст. 238 КАС України.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, відповідно до вимог КАС України, що підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, відповідно до вимог ст. 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути питання щодо закриття провадження у справі №175/1401/20 без участі представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Дослідивши матеріали справи та положення чинного законодавства України, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі, виходячи з такого.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі “Сокуренко і Стригун проти України” (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду принцип “суд встановлений законом” у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, “що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом” [див. рішення у справі “Занд проти Австрії” (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. […] фраза “встановленого законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, “встановлено законом”, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття “суду, встановленого законом” зводиться не лише до правової основи самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін “суб`єкт владних повноважень” позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Аналіз вищезазначених норм закону свідчить про те, що до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд тільки тих справ, де предметом спору є порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи з боку суб`єкта владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин. При цьому владні повноваження повинні здійснюватись відповідним суб`єктом саме в сфері публічно-правових відносин і стосуватися безпосередньо конкретної особи. Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин, до адміністративної юрисдикції не відносяться.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з позовної зави та доданих до неї документів, позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті батька відкрилася спадщина, у зв`язку із чим позивач звернулася до Дніпропетровської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, що відкрилась після смерті її батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді недоотриманої пенсії, яка становить 105785,36 гривень.

11.05.2019 року постановою Дніпропетровської районної державної нотаріальної контори було відмовлено позивачу у вчинені нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у тому числі, з підстав непідтвердження родинних стосунків спадкоємця із спадкодавцем.

У подальшому, позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила визнати юридичний факт її родинних стосунків зі спадкодавцем, її батьком, ОСОБА_2 , померлим померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також визнати за нею право власності на спадкове майно після смерті свого батька ОСОБА_2 у вигляді недоотриманої за життя пенсії померлого батька за період з 01.05.2017 року по 31.05.2018 року, яка залишилась в Головному Управлінні Пенсійного воду України в Дніпропетровській області (Дніпропетровському районі), станом на 24.04.2019 року на особовому рахунку №159884 податковий номер 2018700456 у розмірі 105785,36 гривень.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області по справі №175/2885/19 від 16.01.2020 року визнано юридичний факт родинних відносин ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Куйбишевським РВДМУ УМВС України 05.02.2005 р., РНОКПП: НОМЕР_2 ) зі спадкодавцем, її батьком – ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Куйбишевським РВДМУ УМВС України 05.02.2005 р., РНОКПП: НОМЕР_2 ) право власності в порядку спадкування за законом на недоотриману за життя пенсію померлого батька ОСОБА_2 за період з 01.05.2017 року по 31.05.2018 року, яка залишилась в Головному управлінні Пенсійного воду України в Дніпропетровській області, станом на 24.04.2019 року на особовому рахунку №159884 податковий номер 2018700456 у розмірі 105785 грн. 36 коп. (Сто п`ять тисяч сімсот вісімдесят п`ять грн. 36 коп.).

Отже, слід зазначити, що після смерті батька відкрилась спадщина на пенсію, що обліковується на рахунку Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у розмірі 105785,36 грн., у зв`язку із чим позивач звернулася до Пенсійного фонду із заявою про виплату спадкового майна за законом у вигляді недоотриманої за життя померлого її батька пенсії.

Однак, у видачі недоотриманої пенсії позивачу було відмовлено, згідно відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №554/04-21-13 від 13.03.2020 року.

Відповідно до статті 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Згідно з частинами першою, третьою статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що оскільки грошові кошти недоотриманих пенсійних виплат увійшли до спадкового майна, їх отримання регулюється спадковим законодавством.

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 286/3516/16-ц про стягнення успадкованої суми недоотриманих спадкодавцем пенсійних виплат (№ рішення в ЄДРСР 80854709) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у цій справі предметом позову є майнова вимога позивача визнати за нею в порядку спадкування право власності на майно - грошові кошти. Спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 642/6946/18 (№ рішення в ЄДРСР 87703354) та від 20 лютого 2020 року у справі № 638/11604/19 (№ рішення в ЄДРСР 87672197).

Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З наведених у позовній заяві фактичних обставин та доданих до неї документів вбачається наявність спору приватноправового характеру, який обумовлений порушенням приватного права спадкоємця на отримання коштів, які увійшли до спадщини, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір з огляду на суб`єктний склад сторін спору має вирішуватися загальними судами у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з частиною 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

З огляду на наведене, зазначені позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а провадження у цій справі підлягає закриттю.

Беручи до уваги приписи ч. 1 ст. 239 КАС України суд роз`яснює позивачеві, що цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Крім того, п. 1 ч. 2 ст. 183 КАС України передбачено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: закриття провадження у справі.

Підстави для ухвалення за результатами підготовчого засідання судового рішення в порядку, встановленому статтями 189, 190 цього Кодексу відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду із цим позовом було сплачено судовий збір у розмірі 1681,60 грн., що документально підтверджується квитанцією № 1945-3641-4034-6986 від 29.04.2020 року. Оригінал квитанції №1945-3641-4034-6986 від 29.04.2020 року на суму 1681,60 грн., міститься в матеріалах справи №175/1401/20.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1681,60 грн. підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст.238, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі №175/1401/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Повернути з Державного бюджету України сплачений ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1681,60 грн., сплачений згідно з квитанцією №1945-3641-4034-6986 від 29.04.2020 року за подання до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.

Роз`яснити позивачу, що заявлені нею позовні вимоги підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

У відповідності до вимог ст.239 Кодексу адміністративного судочинства України, роз`яснити позивачеві, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Позивач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , код ОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали, або протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини ухвали) відповідно до вимог ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складено 14.07.2020 року.

Суддя В.В Ільков