Ухвала суду № 90388631, 06.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

06 липня 2020 р. Справа № 160/11998/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» до Восьмого воєнізованого гірничорятувального загону про визнання протиправними та скасування рішень, -

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Восьмого воєнізованого гірничорятувального загону, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення командира Восьмого воєнізованого гірничорятувального загону від 24.10.2019 року про розугодження ПЛА шахти «Тернівська» ВСП «Шахтоуправління Павлоградське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»;

- визнати протиправним та скасування рішення командира Восьмого воєнізованого гірничорятувального загону від 24.10.2019 року про розугодження ПЛА шахти «Павлоградська» ВСП «Шахтоуправління Павлоградське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

Ухвалою суду від 20.01.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін по адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» до Восьмого воєнізованого гірничорятувального загону про визнання протиправним та скасування рішення.

26 лютого 2020 року на адресу суду від Третього апеляційного адміністративного суду надійшов запит разом із ухвалою від 10.02.2020р. про витребування з Дніпропетровського окружного адміністративного суду матеріалів справи № 160/11998/19.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2020 року, зупинено провадження у адміністративній справі №160/11998/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» до Восьмого воєнізованого гірничорятувального загону про визнання протиправним та скасування рішення до перегляду Третім апеляційним адміністративним судом ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 року у справі в порядку апеляційного провадження та передано справу до суду апеляційної інстанції.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020р. по справі №160/11998/19 апеляційну скаргу Восьмого воєнізованого гірничорятувального загону на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 року – залишено без задоволення та вищевказану ухвалу залишено без змін.

Відповідно до супровідного листа Третього апеляційного адміністративного суду від 14.05.2020р., справа № 160/11998/19 отримана суддею Турлаковою Н.В. 03.06.2020 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 року, провадження у адміністративній справі №160/11998/19 поновлено.

Відповідно до пункту 3 Розділ VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній з 02.04.2020), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за відсутності затвердженого Плану ліквідації аварії (скорочено-ПЛА), а також у випадку скасування узгодження ПЛА у цілому або його окремих позицій ведення робіт у виробках, що відповідають цим позиціям, не дозволяється, крім робіт щодо усунення причин, через які неможливе виконання ПЛА. Безпідставне розугодження ПЛА відповідачем, є порушенням прав ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», оскільки ВСП «Шахтоуправління Павлоградське» включає в себе шахти Тернівська та Павлоградська, які є об`єктами підвищеної небезпеки та їх експлуатація без погодженого ПЛА не дозволяється. А це в свою чергу тягне за собою як і репутаційні ризики так і відповідальність у відповідності до ст. 49 Гірничого закону України в частині ведення гірничих робіт на гірничих підприємствах без виконання протиаварійних заходів та проведення гірничих робіт без затвердженої в установленому порядку технічної документації (проектів, паспортів тощо) або з порушенням їх вимог. Тобто оскаржувані рішення щодо розугодження ПЛА, є прямою дією щодо заборони ведення робіт у виробках, які є основною господарською діяльністю позивача, та впливає на неможливість забезпечити працівників ВСП «Шахтоуправління Павлоградське» належними безпечними умовами праці та забезпечити при аварійній ситуації належну допомогу та ліквідацію наслідків, а також отримати погодження технічної документації на виконання гірничих робіт.

Від Восьмого воєнізованого гірничорятувального загону до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та у прохальній частині даного відзиву просить закрити провадження у даній справі. В обґрунтування вказаного відповідач зазначив про те, що 8 ВГРЗ не є суб`єктом владних повноважень та не здійснює жодної публічно-владної управлінської функції, про що свідчать статутні документи та положення нормативної бази щодо його повноважень. Спір між 8 ВГРЗ та ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» щодо укладання договору обслуговування на 2019 рік у даний час розглядається Господарським судом Дніпропетровської області - справа №904/848/19 за позовом ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» до Восьмого воєнізованого гірничорятувального загону про врегулювання розбіжностей та визнання укладеним договору. Дані обставини підтверджуються існуванням провадження в іншому суді стосовно істотних умов договору обслуговування і є взаємопов`язаними з погодженням плану ліквідації аварій, оскільки погодження плану ліквідації аварій є одним із пунктів договору обслуговування. На сьогоднішній день відсутній погоджений та укладений договір обслуговування між позивачем та відповідачем на 2020 рік, на момент подачі позовної заяви сторони не дійшли згоди щодо суттєвих умов договору відповідно до проекту договору наданого позивачу відповідачем. Таким чином, ВГРЗ не є суб`єктом владних повноважень, а позовні вимоги є похідними від вимог у приватно-правовому (господарському) спорі. Отже, спірні відносини за своєю сутністю є виключно господарськими відносинами між двома юридичними особами, тому всі спори стосовно них належать до розгляду в юрисдикції господарського судочинства.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якому позивач просив відхилити доводи відповідача, зазначені у відзиві та задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, в яких останній підтримав свою позицію викладену у відзиві на позов та просив провадження по справі закрити.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, 25.10.2019 року на адресу позивача від відповідача надійшли Листи №932 та №933 від 24.10.2019 року (оскаржувані рішення) про розугодження плану ліквідації аварій шахт Павлоградська, Тернівська Шахтоуправління ПАВЛОГРАДСЬКЕ ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» оскільки за наявною інформацією на шахті «Тернівська» та шахті «Павлоградська» ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» використовуються в гірничих виробках саморятівники КА-60U, виробництва ПрАТ «ЕЛМІЗ», м Київ при тому, що навчання підземних робітників правилам включення в саморятівник з нововведеними саморятівниками не проводилася та під час навчання продовжує використовуватися саморятівник ТКА-60U, що є порушенням вимог п. 12.3 IV НПАОП 10.02-1.01-10, яким передбачено, що при впровадженні на шахті нових типів саморятівників вітчизняного або іноземного виробництва працівники і посадові особи, за якими вони будуть закріплені, повинні пройти практичне тренування у "димових камерах" тривалістю, що дорівнює терміну дії нового саморятівника.

Так, у Листі Восьмого воєнізованого гірничорятувального загону №932 від 24.10.2019 року «Про розугодження плану ліквідації аварій шахти «Павлоградська» «Шахтоуправління Павлоградське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» зазначено, що у зв`язку з грубими порушеннями: статті 18 Закону України «Про охорону праці» та статті 38 Гірничого закону України в частині не виконання навчання підземних робітників з питань охорони праці і правил поведінки у разі виникнення аварії, пункту 12 глави 3 розділу IV НПАОП 10.0-1.01-10 в частині не проведення практичного тренування у «димових камерах» тривалістю, що дорівнює терміну дії нового саморятівника, при впровадженні на шахтах нових типів саморятівників та неможливістю гарантувати виконання заходів оперативної частини плану ліквідації аварій, а також перевищення директором «Шахтоуправління Павлоградське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» службових обов`язків, в частині не забезпечення безпечних умов праці робітників підприємства, не забезпечення їх прав на надання у разі аварії кваліфікованої допомоги, що несе загрозу життю та здоров`ю робітників, для яких директор «Шахтоуправління Павлоградське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» є роботодавцем, ставлять до відома про розугодження Плану ліквідації аварій шахти «Павлоградська» «Шахтоуправління Павлоградське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з 00 годин 00 хвилин 26.102019р.

У Листі Восьмого воєнізованого гірничорятувального загону №933 від 24.10.2019 року «Про розугодження плану ліквідації аварій шахти «Павлоградська» «Шахтоуправління Павлоградське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» зазначено, що у зв`язку з грубими порушеннями: статті 18 Закону України «Про охорону праці» та статті 38 Гірничого закону України в частині не виконання навчання підземних робітників з питань охорони праці і правил поведінки у разі виникнення аварії, пункту 12 глави 3 розділу IV НПАОП 10.0-1.01-10 в частині не проведення практичного тренування у «димових камерах» тривалістю, що дорівнює терміну дії нового саморятівника, при впровадженні на шахтах нових типів саморятівників та неможливістю гарантувати виконання заходів оперативної частини плану ліквідації аварій, а також перевищення директором «Шахтоуправління Павлоградське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» службових обов`язків, в частині не забезпечення безпечних умов праці робітників підприємства, не забезпечення їх прав на надання у разі аварії кваліфікованої допомоги, що несе загрозу життю та здоров`ю робітників, для яких директор «Шахтоуправління Павлоградське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» є роботодавцем, ставлять до відома про розугодження Плану ліквідації аварій шахти «Тернівська» «Шахтоуправління Павлоградське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з 00 годин 00 хвилин 26.102019р.

Не погодившись із вказаними листами відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Відповідно до статті 81 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Статтею 27 Гірничого закону України встановлено, що на кожному гірничому підприємстві, розташованому в гірничих виробках, складається план ліквідації аварій, який містить систему оповіщення про аварії, заходи з рятування працюючих на підприємстві, з евакуації населення та. ліквідації можливих аварій у початковій стадії та розподіл обов`язків між окремими особами, зайнятими ліквідацією аварій.

План ліквідації аварій розробляється, узгоджується та затверджується керівником (головним інженером) гірничого підприємства відповідно до вимог правил безпеки.

Відповідно до статті 29 Гірничого Закону для здійснення екстрених і невідкладних заходів на підприємствах вугільної та гірничої галузей для рятування людей, гасіння пожеж, ліквідації наслідків вибухів, раптових викидів вугілля та газу, обвалів гірничих порід і виконання інших робіт, що потребують застосування засобів захисту органів дихання та спеціального оснащення, а також контролю та нагляду за здійсненням власником (керівником) гірничого підприємства профілактичних заходів щодо запобігання аваріям на гірничих підприємствах створюються державні воєнізовані аварійно-рятувальні служби (формування).

Згідно пункту 6 глави 3 розділу IV Правил безпеки у вугільних шахтах, затв. наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 22.03.2010р. N 62 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 червня 2010 р. за N 398/17693, для кожної шахти згідно з чинним законодавством має бути складений план. План розробляється кожні 6 місяців головним інженером шахти і командиром гірничорятувального взводу, погоджується з командиром загону ДАРС (ДВГРС) і затверджується технічним керівником гірничого підприємства (шахти).

Відповідно до пункту 2.1 Положення про Державну воєнізовану гірничорятувальну службу у вугільній промисловості України, затв. наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від19.10.2012 р. N 815, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 07 листопада 2012 р. за N1871/22183, (далі - Положення №815) основними завданнями ДВГРС на підприємствах, які обслуговуються, є: проведення аварійно-рятувальних робіт під час виникнення надзвичайних ситуацій; ліквідація надзвичайних ситуацій та окремих їх наслідків; виконання робіт із запобігання виникненню та мінімізації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та щодо захисту від них працівників та територій підприємств; захист навколишнього природного середовища та локалізація зони впливу шкідливих і небезпечних факторів, що виникають під час аварій та катастроф.

У відповідності до п.2.2 Положення №815 основними функціями ДВГРС відповідно до покладених на неї завдань є, зокрема, участь у розробленні та погодженні планів реагування на надзвичайні ситуації на об`єктах та територіях, що обслуговуються.

Згідно пункту 3.1 Положення №815 ДВГРС у разі здійснення заходів щодо запобігання виникненню і ліквідації надзвичайних ситуацій та мінімізації їх наслідків має право:

- обстежувати з метою профілактики виникнення аварій об`єкти і території, що обслуговуються;

- подавати керівникам і власникам підприємств, що обслуговуються, письмові пропозиції щодо поліпшення протиаварійного захисту об`єктів і підвищення готовності до рятування людей та ліквідації аварій, а також усунення виявлених порушень щодо провітрювання шахт, пилогазового режиму, відхилень від проектів з протипожежного захисту шахт та попередження пожеж від самозаймання вугілля та здійснювати контроль за їх виконанням;

- скасовувати власні погодження планів ліквідації аварій підприємств у цілому або їх окремі позиції у разі їх невідповідності фактичному становищу на об`єкті, що обслуговується, або неможливості виконання їх оперативної частини;

- вносити пропозиції керівникам підприємств, що обслуговуються, про вжиття впливу до працівників та посадових осіб, які систематично порушують вимоги нормативно-правових актів з питань охорони праці;

- вживати невідкладних заходів щодо припинення виконання робіт, експлуатації машин та механізмів при наявній загрозі життю людей або при виникненні аварій;

- брати участь у роботі комісій з розслідування причин виникнення надзвичайних ситуацій на об`єктах і підприємствах, що обслуговуються.

Відповідно до п.1 розділу 1 “Положення про Восьмий воєнізований гірничорятувальний загін”, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 13.12.2019 № 511 (далі - Положення про 8 ВГРЗ) 8 ВГРЗ є професійним гірничорятувальним підрозділом Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості України входить до складу ДВГРС та належить до сфери управління Міністерства енергетики та захисту довкілля України.

Згідно п. 4 розділу 1 Положення про 8 ВГРЗ, організаційна правова форма господарювання 8 ВГРЗ - державна організація.

Також, слід зазначити, що 8 ВГРЗ зареєстрований в податкових органах, як неприбуткова організація, за кодом 0031, та є платником податку на додану вартість.

Отже, суд доходить до висновку що Восьмий воєнізований гірничорятувальний загін не є суб`єктом владних повноважень та не здійснює жодної публічно-владної управлінської функції, про що свідчить статутні документи та положення нормативної бази щодо його повноважень.

Також суд зазначає, що у відповіді на відзив позивачем зазначається, що рішення щодо розузгодження ПЛА є підставою щодо заборони ведення робіт у виробках, які є основною господарською дією позивача, проте вказане твердження не відповідає дійсності, тому що повноваження надання або заборони ведення робіт у гірничих виробках належать відповідним територіальним органам Державної служби України з питань праці, а не 8 ВГРЗ, який не є суб`єктом владних повноважень. При цьому, пояснень або доказів, що промислові об`єкти позивача по видобутку вугілля не працюють позивачем не надано.

Таким чином, 8 ВГРЗ не є органом місцевого самоврядування, відповідно до чинного законодавства та установчих документів не здійснює публічно-владні управлінські функції, не виконує делегованих повноважень, або надання адміністративних послуг.

Крім того, частиною 2 статті 23 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що державні аварійно-рятувальні служби утворюються центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту та іншими центральними органами виконавчої влади.

В той же час твердження позивача, що аварійно-рятувальна служба забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту не відповідають дійсності, оскільки, обов`язки щодо реалізації державної політики у сфері цивільного захисту законодавством покладено на центральні органи виконавчої влади, якими утворюються для таких цілей аварійно-рятувальні служби.

Згідно статті 133 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗУ) суб`єкти господарювання та окремі території, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій, підлягають постійному та обов`язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню на договірній основі аварійно-рятувальними службами, які пройшли атестацію в установленому порядку. Аварійно-рятувальне обслуговування передбачає надання послуг з проведення відповідних робіт із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій (профілактики), локалізації і ліквідації наслідків аварій, інших послуг відповідно до укладеної угоди. Суб`єкти господарювання, галузі та окремі території, які підлягають постійному та обов`язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню, а також порядок такого обслуговування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення постійного та обов`язкового аварійно-рятувального обслуговування суб`єктів господарювання, галузей та окремих територій затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2017 р. N 5, за приписами пункту 2 якого обслуговування передбачає надання послуг з проведення відповідних робіт із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій (профілактики), локалізації і ліквідації наслідків аварій, інших послуг відповідно до договору.

Згідно пункту 6 цього Порядку обслуговування здійснюється на підставі відповідного договору, що укладається між суб`єктом господарювання та аварійно-рятувальною службою, за письмовим зверненням уповноваженої особи суб`єкта господарювання до відповідної аварійно-рятувальної служби з одночасним поданням відомостей, визначених за результатами ідентифікації об`єкта підвищеної небезпеки, декларації безпеки та плану локалізації і ліквідації наслідків аварій на об`єкті підвищеної небезпеки, які підлягають обслуговуванню.

Суд звертає увагу, що оскаржувані позивачем рішення відповідача щодо розузгодження плану ліквідації аварії не є самостійними правочинами, а є суто технічними документами, які складаються для забезпечення якісного взаємного виконання договірних відносин між двома юридичними особами при наданні та отриманні послуг з аварійно-рятувального обслуговування. При цьому умовою погодження плану ліквідації аварій ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» з боку аварійно-рятувальної служби, яка здійснює обслуговування, є наявність погодженого та укладеного між сторонами господарського договору про постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування суб`єкта господарювання (далі - договір обслуговування). Погодження плану ліквідації аварії ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» будь якою аварійної-рятувальною службою, яка буде здійснювати обслуговування, окремо без погодженого та підписаного сторонами договору обслуговування є порушенням п. 6 Порядку № 5.

Тобто, укладення договору на постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування є обов`язковим в силу закону, проте на сьогоднішній день відсутній погоджений та укладений договір на постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування між позивачем та відповідачем. Так, на момент подачі позовної заяви, сторони не дійшли згоди щодо суттєвих умов відповідного договору на 2019 рік.

Виходячи з реальної суті позивних вимог позивача, рішення, які він оскаржує до адміністративного суду в частині розузгодження плану ліквідації аварії шахти «Тернівська» та шахти «Павлоградська» «ШАХТОУПРАВЛІННЯ ПАВЛОГРАДСЬКЕ» ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» є складовими господарських правовідносин.

Так, судом встановлено, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, спір між 8 ВГРЗ та ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» щодо укладання договору обслуговування на 2019 рік у даний час розглядається Господарським судом Дніпропетровської області - справа № 904/848/19 за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" до Восьмого воєнізованого гірничорятувального загону про врегулювання розбіжностей та за зустрічним позовом Восьмого воєнізованого гірничорятувального загону Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості України, м. Павлоград до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград про визнання договору укладеним.

Суд зазначає, що врегулювання спору господарським судом стосовно істотних умов договору обслуговування між сторонами та погодження плану ліквідації аварій є взаємопов`язаними. Тож, суд доходить висновку, що спірні правовідносини, що склалися між сторонами по даній справі є господарсько-правовими.

Частиною 3 статті 19 КАС України передбачено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Європейська комісія з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» вказала, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом. Аналогічна позиція була висловлена Європейським судом з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України».

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" встановлено, що Європейська Конвенція "Про захист прав людини і основоположних свобод" і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

Частиною 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов`язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" у рішенні від 12.10.1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це, не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Частиною 3 ст. 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність до правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами України. Відповідно до ч.1 ст.7 цього ж Закону кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року зазначено, що ч.2 ст.124 Конституції України передбачає право на захист судом прав юридичних та фізичних осіб, встановлює юридичні гарантії його реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-яким, не забороненим законом способом. Кожна особа має право вільно обрати не заборонений законом спосіб захисту прав, у тому числі і судовий захист. Суб`єкти правовідносин мають право на звернення до суду для захисту своїх прав та інтересів. Право на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Суд роз`яснює позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого суду в порядку господарського судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у даній справі, з огляду на те, що даний спір вирішуються місцевими судами в порядку господарського судочинства.

Керуючись статтями 2, 4, 19, 238, 241-245, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

Провадження в адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» до Восьмого воєнізованого гірничорятувального загону про визнання протиправними та скасування рішень - закрити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції місцевого суду в порядку господарського судочинства.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова