Рішення № 90388609, 15.07.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 року ЛуцькСправа № 140/6713/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дубівської сільської ради Ковельського району Волинської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася в суд з позовом до Дубівської сільської ради Ковельського району Волинської області (далі - Дубівська сільська рада, відповідач) про визнання протиправними дії Дубівської сільської ради, котрі полягають у відмові в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 20.01.2020 про надання їй дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території АДРЕСА_1 ; визнання протиправним та скасування рішення Дубівської сільської ради від 22.04.2020 №52/13 «Про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 шляхом розгляду заяви гр. ОСОБА_1 від 20.01.2020 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд»; визнання протиправним та скасування рішення Дубівської сільської ради від 26.02.2020 №49/14 «Про доповнення переліку земельних ділянок та підготовку матеріалів для продажу на земельних торгах затвердженого рішенням сесії №25/14-15» в частині включення до переліку земельних ділянок та підготовку матеріалів для продажу на земельних торгах земельної ділянки по АДРЕСА_1 ; зобов`язання Дубівську сільську раду прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території АДРЕСА_1 на підставі її заяви (клопотання) від 20.01.2020; в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 , стягнути з місцевого бюджету села Дубове Ковельського району 3 000 (три тисячі) гривень; зобов`язання суб`єкта владних повноважень - Дубівську сільську раду подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення суду від 06.04.2020 у справі № 140/1075/20, рішенням Дубівської сільської ради від 22.04.2020 № 52/13 позивачу в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з тих підстав, що спірна земельна ділянка по АДРЕСА_1 включена до Переліку земельних ділянок для підготовки лотів, передбачених для продажу на земельних торгах (аукціонах), затвердженого рішенням сесії Дубівської сільської paди від 18.10.2017 № 25/14-15 зi змiнaми тa дoпoвнeннями.

Позивач вважає такі дії та рішення відповідача протиправними та такими, що не ґрунтуються на законі, та грубо порушують її права.

ОСОБА_1 зазначає що, звертаючись до відповідача із заявою (клопотанням) про надання дозволу на складання проекту землеустрою, нею виконано усі вимоги, визначені частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та необхідні для прийняття відповідачем рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Вказує, що включення спірної земельної ділянки до Переліку земельних ділянок комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги, відбулося на 49-ій позачерговій сесії Дубівської сільської ради Ковельського району від 26.02.2020 (пункт 11 порядку денного сесії, рішення №49/14 «Пpo дoпoвнeння переліку земельних ділянок тa підготовку матеріалів для продажу на земельних торгах затвердженого рішенням сесії №25/14-15»). В подальшому на 52-ій сесії позивачу було відмовлено в наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території АДРЕСА_1.

Пунктом 4 частини четвертої статті 136 Земельного кодексу України передбачено, що підготовка лотів до проведення земельних торгів включає державну реєстрацію земельної ділянки.

Позивач звертає увагу на те, що перелік земельних ділянок комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні на земельні торги, серед іншого, в обов`язковому порядку має містити кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

При цьому фактично формуванню переліку земельної ділянки передує процедура підготовки лоту до торгів, в межах якої організатор торгів, зокрема, здійснює відведення такої земельної ділянки та державне реєстрацію останньої із присвоєнням відповідного кадастрового номеру.

Отже, до переліку земельних ділянок комунальної власності або прав на них, які виставляються на земельні торги, може бути включено земельну ділянку лише за умови присвоєння їй кадастрового номера. Враховуючи те, що спірна земельна ділянка не сформована та не зареєстрована в Державному земельному кадастрі, тому прийняте відповідачем рішення від 26.02.2020 № 49/14 «Про доповнення переліку земельних ділянок та підготовку матеріалів для продажу на земельних торгах затвердженого рішенням сесії № 25/14-15» є неправомірним.

В обґрунтування відшкодування моральної шкоди в розмірі 3000,00 грн., позивач зазначила, що протиправна поведінка відповідача при розгляді заяв (клопотань) про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території АДРЕСА_1, триває уже майже рік. Як наслідок, протиправні дії (бездіяльність) Дубівської сільської ради, котрими порушується абсолютне законне право ОСОБА_1 на одержання земельної ділянки із земель комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації (в порядку ст.ст. 116-118 ЗК України), носять усвідомлений, цілеспрямований і тривалий характер та набули ознак систематичності.

Також звертаю увагу суду на ту обставину, що позивач є непрацездатним пенсіонером, має статус інваліда загального захворювання, а також статус «ветерана праці», має слабке, підірване здоров`я, у 2014 році втратила чоловіка, живе та господарює одна.

Після створення відповідачем у справі систематичних необгрунтованих перешкод в реалізації передбаченого законом права, ОСОБА_1 переживає постійні стреси та емоційні потрясіння (тривогу, невпевненість, переживання) котрі завдають непоправної моральної шкоди її здоров`ю. Почастішали випадки головного болю, підвищення артеріального тиску, порушення сну. Ці обставини викликають в позивача додаткові переживання за своє і без того слабке здоров`я. Завдана моральна шкода полягає у немайнових втратах, зокрема - у душевних стражданнях (невизначеність, стурбованість і тривога через те, що ситуація триває довго, необхідність нести додаткові фінансові витрати на судову тяганину, психічне напруження, розчарування, зневіра, апатія тощо). Тривала протиправна поведінка відповідача, формалізм, бездушність, байдуже та бюрократичне ставлення як до позивача, так і до її законного права на відведення земельної ділянки в порядку безоплатної приватизації, завдали їй душевних страждань.

Крім того, позивач просить суд в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язати суб`єкта владних повноважень - Дубівську сільську раду подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи наведене, просила позов задовольнити.

Ухвалою суду від 18.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та на підставі частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

У відзиві на позовну заяву від 10.06.2020 №883/3.24 (а.с.42-43) відповідач позовні вимоги заперечив та зазначив, що відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Відповідачем проведена інвентаризація земель пo вулицях Сонячна та АДРЕСА_1. Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації вказаних земель містить розділ «Формування земельних ділянок», що включає : відомості пpo обчислення площі земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки; перелік обмежень у використанні земельних ділянок; акт перенесення в натуру, (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зoн і зон особливого режиму використання земель за їх наявності; акт приймання-передачі межових знаків на зберігання; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (нa місцевість).

Враховуючи, що спірна земельна ділянка належить до відповідної кадастрової зони та кадастрового кварталу зокрема, має чітко встановлені координати, межі та розташована поміж земельних ділянок, які мають кадастрові номери. Пунктом 1 рішення Дубівської сільської ради № 49/14 від 26.02.2020 «Про доповнення переліку земельних ділянок та підготовку матеріалів для продажу на земельних торгах затвердженого рішенням сесії № 25/14-15» затверджено перелік земельних ділянок для підготовки лотів, передбачених для продажу на земельних торгах (аукціонах).

Процедура підготовки лотів до торгів і включaє в себе здійснення державної реєстрації земельної ділянки із присвоєнням відповідного кадастрового номеру. За вказаних обставин, після завершення підготовки матеріалів тa лотів спірна земельна ділянка буде виставлена на земельні торги.

Відтак, пунктом 2 рішення Дубівської сільської ради № 49/14 від 26.02.2020 року «Про доповнення переліку земельних ділянок та підготовку матеріалів для продажу на земельних торгах затвердженого рішенням сесії №25/14-15» вирішено виготовити проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд визначених у п. 2 вищезазначеного рішення, а пунктом 3 вищезазначеного рішення, надати дозвіл на виготовлення експертної грошової оцінки.

При цьому зазначає, що позивач не вправі вимагати прийняття рішення з питань, віднесених до виключної компетенції відповідних органів, a тому зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення з питань, віднесених до його повноважень, є грубим порушенням статті 6 Конституції України.

З приводу вимоги про стягнення моральної шкоди відповідач зазначив, що позивач у своїх доводах посилається на рішення Верховного Суду України, про те, доказів, які свідчили б про заподіяння такої моральної шкоди, суду не надає.

З врахуванням наведеного просить в задоволенні позову відмовити.

Позивач у відповіді на відзив від 15.06.2020 (а.с.53-54) не погодилася з аргументами відповідача та посилаючись на положення частин 1-3 статті 136 ЗK України, пункту 4 частини четвертої статті 136 ЗK України зазначає, що перелік земельних ділянок комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги, серед іншого, в обов`язковому порядку має містити кадастровий номер відповідної земельної ділянки. При цьому фактично формуванню переліку земельної ділянки передує процедура підготовки лоту до торгів, в межах якої організатор торгів, зокрема, здійснює відведення такої земельної ділянки та державну реєстрацію останньої із присвоєнням відповідного кадастрового номеру.

Звертає увагу на те, що на момент звернення до відповідача із заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки - 20.01.2020 спірна земельна ділянка пo АДРЕСА_1 в селі Дубове була вільною та не була включена до Переліку земельних ділянок комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило. Сторони скористались свої правом щодо подачі заяв по суті справи.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи (позов, відзив на позов), суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково, з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 року у справі №140/1075/20 позов ОСОБА_1 до Дубівської сільської ради задоволено частково, яким, зокрема, визнано протиправною бездіяльність Дубівської сільської ради Ковельського району Волинської області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 20 січня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та зобов`язано Дубівську сільську раду Ковельського району Волинській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 20 січня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та прийняти відповідне рішення за наслідками її розгляду.

Рішенням 52 сесії сьомого скликання Дубівської сільської ради Ковельського району Волинської області від 22.04.2020 № 52/13 «Про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 року шляхом розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.01.2020 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,10 га з тих підстав, що дана земельна ділянка включена до Переліку земельних ділянок для підготовки лотів, передбачених для продажу на земельних торгах (аукціонах), право власності на які підлягає продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), затвердженого рішенням сесії від 18.10.2017 № 25/14-15.

Так, на 49 сесії Дубівської сільської ради Ковельського району Волинської області було прийнято рішенням від 26.02.2020 № 49/14 «Про доповнення переліку земельних ділянок та підготовку матеріалів для продажу на земельних торгах, затвердженого рішенням сесії № 25/14-15», відповідно до якого затверджено перелік земельних ділянок для підготовки лотів, передбачених для продажу на земельних торгах (аукціонах), зокрема, земельну ділянку в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 1890 кв.м.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача позивач звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Конституції України визначено земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно із частинами першою-третьою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Як передбачено частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що чинним законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Водночас, вмотивована відмова має містити пояснення з вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі №813/481/17, від 18 жовтня 2018 року справі №527/43/17, від 25 лютого 2019 року у справі №347/964/17 та від 22 квітня 2019 року у справі №263/16221/17.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 у справі № 140/1075/20, відповідач рішенням від 22.04.2020 № 52/13 відмовив ОСОБА_1 в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,10 га з тих підстав, що дана земельна ділянка включена до Переліку земельних ділянок для підготовки лотів, передбачених для продажу на земельних торгах (аукціонах), право власності на які підлягає продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), затвердженого рішенням сесії від 18.10.2017 № 25/14-15.

Однак приписи статті 136 ЗК України, якою визначено порядок добору земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовка лотів для продажу на земельних торгах, свідчать про те, що віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної чи комунальної власності для продажу прав на них на земельних торгах є також самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Згідно з частинами першою-третьою даної статті організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об`єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

З аналізу статті 136 Земельного кодексу України випливає, що перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги, серед іншого, в обов`язковому порядку має містити кадастровий номер відповідної земельної ділянки. При цьому, фактично формуванню переліку земельної ділянки передує процедура підготовки лоту до торгів, в межах якої організатор торгів, зокрема, здійснює відведення такої земельної ділянки та державну реєстрацію останньої із присвоєнням відповідного кадастрового номеру.

Відповідно до частини третьої статті 135 ЗК України організатором земельних торгів є фізична або юридична особа - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки, які уклали з виконавцем земельних торгів договір про проведення земельних торгів.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відповідач як розпорядник земель сільськогосподарського призначення комунальної власності є організатором земельних торгів та відповідно до вимог чинного законодавства наділений повноваженнями визначати перелік земельних ділянок комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги.

Так, спірна земельна ділянка належить до категорії земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що сторонами не заперечується, тому розгляд питання про надання дозволу чи відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у власність, включення її в Перелік земельних ділянок для подальшого продажу на земельних торгах віднесено до компетенції Дубівської сільської ради Ковельського району.

Як вбачається з матеріалів справи, Дубівською сільською радою 26.02.2020 прийнято рішення № 49/14 "Про доповнення переліку земельних ділянок та підготовку матеріалів для продажу на земельних торгах затвердженого рішенням сесії № 25/14-15", яким вирішено затвердити перелік земельних ділянок для підготовки лотів, передбачених для продажу на земельних торгах (аукціонах), в тому числі земельну ділянку в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 1890 кв.м.; виготовити проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; дати дозвіл на виготовлення експертних грошових оцінок земельних ділянок, призначених для продажу у власність на земельних торгах.

Тобто, включено земельну ділянку площею 1890 кв.м. без кадастрового номеру на території АДРЕСА_1.

Проте, абзацом 2 частини першої статті 136 Земельного кодексу України передбачено, що у переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги, окремими лотами зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Частиною четвертою статті 136 ЗК України визначено, що підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів.

Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає: а) виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі зміни цільового призначення земельної ділянки та у разі, якщо межі земельної ділянки не встановлені в натурі (на місцевості); б) державну реєстрацію земельної ділянки; в) державну реєстрацію речового права на земельну ділянку; г) отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до Закону України «Про оцінку земель» у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї; ґ) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України «Про оцінку земель», крім випадків продажу на земельних торгах права оренди на неї; д) встановлення стартової ціни продажу земельної ділянки, яка щодо земель державної та комунальної власності не може бути нижчою за експертну грошову оцінку земельної ділянки; е) встановлення стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та комунальної власності не може бути меншим розміру орендної плати, визначеного Податковим кодексом України; є) встановлення стартової ціни продажу прав емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, яка щодо земель державної чи комунальної власності не може бути нижчою за ринкову вартість відповідного права, визначену шляхом проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок; ж) визначення виконавця земельних торгів, дати та місця проведення земельних торгів.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги, серед іншого, в обов`язковому порядку має містити кадастровий номер відповідної земельної ділянки. При цьому фактично формуванню переліку земельної ділянки передує процедура підготовки лоту до торгів, в межах якої організатор торгів, зокрема здійснює відведення такої земельної ділянки та державну реєстрацію останньої із присвоєнням відповідного кадастрового номеру.

Аналогічний правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №815/905/17.

При цьому посилання відповідача на те, що присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці здійснюється вже після включення останньої до переліку, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки диспозиція абзацу 2 частини 1 статті 136 Земельного кодексу України передбачає включення до переліку саме лотів, що свідчить про завершення станом на час формування переліку процедури підготовки лотів до торгів.

Відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастровий квартал - компактна територія, що визначається з метою раціональної організації кадастрової нумерації та межі якої, як правило, збігаються з природними або штучними межами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, вулицями, шляхами, інженерними спорудами, огорожами, фасадами будівель, лінійними спорудами тощо); кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Відповідно до пункту 30 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, кадастровий номер земельної ділянки складається з таких структурних елементів: НКЗ : НКК : НЗД, де НКЗ - номер кадастрової зони, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НКК - номер кадастрового кварталу, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НЗД - чотиризначний номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (максимальна кількість земельних ділянок у межах кадастрового кварталу становить 9999). Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки відокремлюються один від одного двокрапкою.

Пунктом 34 цього Порядку передбачено, що система нумерації кадастрових зон і кварталів є єдиною на всій території України. Номер кадастрового кварталу складається з таких структурних елементів: НКЗ : НКК, де НКЗ - дванадцятизначний номер кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових зон становить 999999999999), в якому останні дві цифри відокремлюються від перших десяти двокрапкою; НКК - тризначний номер кадастрового кварталу в межах кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових кварталів у межах кадастрової зони становить 999). Для нумерації кадастрової зони за межами адміністративно-територіальних одиниць використовується значення 9000000000:00. Структурні елементи номера кадастрової зони і кварталу відокремлюються один від одного двокрапкою.

Відтак, враховуючи те, що до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставляються на земельні торги, може бути включено земельну ділянку лише за умови присвоєння їй кадастрового номеру, тобто сформовану земельну ділянку відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України, то в даному випадку спірна земельна ділянка не є сформованою та їй не присвоєно кадастровий номер. Доказів цього відповідачем суду не надано. Також відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що станом на день розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність спірна земельна ділянка вже була включена до переліку земельних ділянок, які виставлені на земельні торги.

Таким чином, земельна ділянка щодо якої позивач просить надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, не є сформованою в розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України, відтак такою, яка не може бути включеною до відповідного переліку земельних ділянок, які виставлені на земельні торги, а тому, на думку суду, відповідач приймаючи рішення від 26.02.2020 № 49/14 в межах наданої йому компетенції, припустився порушення процедури включення земельних ділянок до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги, в частині зазначення кадастрового номеру останньої, що є порушенням частини першої статті 136 Земельного кодексу України. Відтак вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.11.2019 у справі № 420/914/19.

Таким чином, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що рішення відповідача від 22.04.2020 № 52/13 «Про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 шляхом розгляду заяви гр. ОСОБА_1 від 20.01.2020 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» суперечить вимогам частини сьомої статті 118 ЗК України, тобто відповідач відмовив у наданні зазначеного дозволу з підстав, які не передбачені законодавством, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В свою чергу, суд звертає увагу на ту обставину, що прийняття відповідачем рішення від 26.02.2020 № 49/14 «Про доповнення переліку земельних ділянок та підготовку матеріалів для продажу на земельних торгах затвердженого рішенням сесії № 25/14-15» відбулося після звернення позивача із заявою (20.01.2020), що може свідчити про штучне створення Дубівською сільською радою підстави для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передбаченої статтею 136 Земельного кодексу України.

За таких обставин, суд приходить висновку, що рішення від 22.04.2020 №52/13 «Про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 шляхом розгляду заяви гр. ОСОБА_1 від 20.01.2020 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» та рішення від 26.02.2020 № 49/14 «Про доповнення переліку земельних ділянок та підготовку матеріалів для продажу на земельних торгах затвердженого рішенням сесії № 25/14-15» в частині включення до переліку земельної ділянки щодо якої позивачем було подано заяву від 20.01.2020 є протиправними.

Отже, в цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги зобов`язання Дубівську сільську раду прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території АДРЕСА_1 на підставі її заяви (клопотання) від 20.01.2020, то суд зазначає таке.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У даній справі повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання вмотивованої відмови у його наданні, регламентовано положеннями Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 22.12.2018 у справі №804/1469/17, від 14.08.2019 у справі №0640/4434/18 та від 12.09.2019 у справі №0640/4248/18.

Щодо ефективності вибраного способу захисту, суд зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

В контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Проте наведених обставин судом не встановлено.

Оцінка правомірності рішення стосувалася лише тих мотивів, які наведено у рішенні відповідача від 22.04.2020 № 52/13. Однак суд, в межах даної справи, не має повноважень досліджувати, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усі інші умови для надання дозволу. За таких обставин у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що хоч і повноваження відповідача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є дискреційними, проте належним способом захисту, відновлення прав позивача за даних фактичних обставин, необхідно саме зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 20.01.2020 про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що належним та ефективним способом захисту прав, свобод та інтересів позивача, в даному випадку, є зобов`язання Дубівську сільську раду Ковельського району Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.01.2020 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду.

Щодо позовної вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 3000,00 грн. суд зазначає наступне.

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

З цією нормою кореспондуються приписи статті 1173 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), відповідно до яких, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Вказана норма не містить вказівки, порушення яких саме прав тягне за собою відшкодування моральної шкоди. Відтак, порушення будь-якого права особи може мати наслідком завдання моральної шкоди і, відповідно, є підставою для позовної вимоги про її відшкодування.

За своєю природою інститут відшкодування моральної шкоди є приватно-правовим, оскільки стосується безпосередньо особистих прав людини. Однак, виходячи з приватно-правового характеру суб`єктивного цивільного права потерпілої особи на використання зазначеного способу цивільно-правового захисту, очевидно, що таке право може виникнути також у зв`язку з порушенням прав особи в публічно-правових відносинах, що і знайшло своє відображення в приписах статті 56 Конституції України.

У публічно-правових відносинах моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою суб`єкта владних повноважень або його посадових осіб.

Виходячи із загальних засад доказування, позивач повинен довести, що йому заподіяно шкоду і визначити її розмір. Це означає, що позивач повинен зазначити, які саме виникли обставини, що спричинили страждання чи приниження честі, гідності, яку саме шкоду вони спричинили і який її розмір.

При оцінці обґрунтованості вимог особи про відшкодування моральної шкоди належить керуватись принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин справи форм моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди, слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності обставини, що свідчать про наявність та характер завданих особі немайнових втрат.

Зважаючи на те, що позивачем не надано доказів заподіяння їй суттєвих моральних чи фізичних страждань, погіршення стану здоров`я, та враховуючи відсутність очевидних негативних наслідків чи втрат для позивача, що зумовлені протиправною поведінкою відповідача, тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди не підлягає задоволенню.

Також, на думку суду, відсутні підстави для встановлення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі шляхом зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, як про це просить позивач, оскільки у суду відсутні підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення у цій справі, а примусове виконання рішень суду у даній категорії справ забезпечується органами державної виконавчої служби.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення.

Оскільки, позивач звільнена від сплати судового збору, тому розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Земельного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дубівської сільської ради Ковельського району Волинської області від 22.04.2020 №52/13 «Про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 шляхом розгляду заяви гр. ОСОБА_1 від 20.01.2020 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд».

Визнати протиправним та скасувати рішення Дубівської сільської ради від 26.02.2020 №49/14 «Про доповнення переліку земельних ділянок та підготовку матеріалів для продажу на земельних торгах затвердженого рішенням сесії №25/14-15» в частині включення до переліку земельних ділянок та підготовку матеріалів для продажу на земельних торгах земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Дубівську сільську раду Ковельського району Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.01.2020 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження, визначений статтею 295 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платина податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: Дубівська сільська рада Ковельського району Волинської області (45031, Волинська область, Ковельський район, село Дубове, вулиця Ковельська, будинок 60, код ЄДРПОУ 04333939).

Головуючий

Суддя В.В.Мачульський