Рішення № 90388434, 15.07.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 липня 2020 р. Справа № 120/2846/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шаповалової Т.М., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни про визнання протиправними дій та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Павелків Тетяни Леонідівни, у якому просила:

- визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Павелків Тетяни Леонідівни при відкритті виконавчого провадження № 62279718 на підставі виконавчого напису №1266 виданого 26.02.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про стягнення з позивачки на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованість у розмірі 13132, 08 грн.;

- скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Павелків Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження №62279718 на підставі виконавчого напису №1266 виданого 26.02.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про стягнення з позивачки на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованість у розмірі 13132, 08 грн.;

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що не погоджується з постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Павелків Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження №62279718, оскільки приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах області чи міста, у яких розташований його виконавчий округ. Приватний виконавець приймає виконавчі документи до виконання за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Разом з тим, позивач зареєстрована та проживає у м. Вінниці та отримує пенсію, яка нараховується Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, що не відноситься до виконавчого округу, на території якого відповідач здійснює свою діяльність.

Вважаючи постанову про відкриття виконавчого провадження протиправною, позивач звернулася за захистом своїх прав та інтересів до суду.

Ухвалою суду від 01.07.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву та витребувано належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження № 62279718.

Повідомлення учасників справи про розгляд справи, а також направлення позовної заяви та доданих до неї документів здійснено судом з особливостями, визначеними статтями 268, 269, 287 КАС України для розгляду справ з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби.

06.07.2020 року відповідачем засобами електронної пошти, а 09.07.2020року засобами поштового зв`язку подано відзив на позовну заяву, зміст якого стосується можливості накладення арешту на пенсійний рахунок боржника.

Враховуючи наведене, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

Також відповідачем надано копії матеріалів виконавчого провадження.

Дослідивши матеріали справи, матеріали виконавчого провадження, суд встановив наступні обставини.

05.06.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяною Леонідівною розглянуто заяву Акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД» про відкриття за місцезнаходженням майна (грошових коштів) боржника, виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №1266, виданого 26.02.2020 року приватним нотаріусом КМНО Кравець О.О. про стягнення із боржника ОСОБА_1 коштів у розмірі 13132,08 грн. та накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника, та на відкриті рахунки у банківських установах та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62279718.

До заяви стягувачем додано документальне підтвердження (довідка та виписка з рахунку), що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходяться в межах виконавчого округу приватного виконавця, а саме є рахунок відкритий в АТ «БАНК ФОРВАРД», який розташований: м.Київ, вул.Саксаганського, будинок 105, з наявним залишком власних коштів у розмірі 0,7 грн.

05 червня 2020 року відповідачем винесено постанову про накладення арешту на кошти боржника, які містяться на відкритих рахунках у банках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Позивач вважає дії відповідача при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження, а також оскаржувану постанову протиправними, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернулася до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як виконавчі написи нотаріусів.

Згідно із частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною 2 статті 24 Закону №1404-VIII визначено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Абзацом 3 частини 5 статті 24 №1404-VIII визначено, що для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Пунктом 1 частини 1 статті 26 передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Крім того, основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначаються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" №1403-VIII.

Так, статтею 1 визначено, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Відповідно до статті 16 № 1403-VIII приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець є суб`єктом незалежної професійної діяльності.

Статтею 25 №1403-VIII передбачено виконавчі округи і територіальні межі діяльності приватного виконавця

Так, виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Інформація про приватних виконавців виконавчого округу та реквізити їхніх офісів розміщуються у всіх судах та в органах державної виконавчої служби, розташованих у межах відповідного виконавчого округу.

Аналіз вищенаведених норм права дозволяє прийти до висновку про те, що Законами № 1403-VIII та № 1404-VIII встановлені вимоги (критерії) для визначення місця відкриття виконавчого провадження.

Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 25 Закону № 1403-VIII, право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

При цьому, ч. 6 ст. 25 Закону № 1403-VIII встановлено, що виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

З інформаційної довідки з Єдиного реєстру приватних виконавців України №15131520200714 від 14.07.2020 встановлено, що приватний виконавець Павелків Тетяна Леонідівна діє на підставі рішення Тимчасової кваліфікаційної комісії приватних виконавців від 13.11.2017, виконавчий округ приватного виконавця Павелків Тетяни Леонідівни - місто Київ.

Як слідує з матеріалів справи, підставою оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження № 62279718 від 05.06.2020 є порушення відповідачем, на думку позивача, вимог щодо територіальної компетенції з відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кравець О.О. вчиненого 26.02.2020 року.

Вказане твердження позивача суд вважає помилковим, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Статтею 179 ЦК України визначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III (далі - Закон № 2346-III), кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам, представництвам юридичних осіб в Україні, інвестиційним фондам та компаніям з управління активами, що діють від імені таких інвестиційних фондів, фізичним особам).

Частинами 7.1, 7.1.4, 7.1.5 статті 7 Закону № 2346-III визначено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

В силу вимог частини 6.3 ст. 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.

Отже, безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об`єктом права власності, що передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що безготівкові кошти, які перебувають на рахунках у банках, є об`єктом права власності в розумінні ст. 190 ЦК України.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 10.09.2018 у справі № 905/3542/15.

Таким чином, ОСОБА_1 є власником рахунку № НОМЕР_1 та наявних на цьому рахунку грошових коштів, що підтверджується довідкою АТ «Банк Форвард».

За змістом вимог ч. 4 ст. 24 Закону № 1404-VIII, виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Таким чином, приватний виконавець може приймати виконавчі документи за місцезнаходження грошових коштів боржника, у тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах, про що також зазначається в роз`ясненні Міністерства юстиції України № 23123/16620-33-18/20.5.1 від 11.06.2018.

Факт наявності у позивача рахунку № НОМЕР_1 в валюті гривня, відкритого в АТ «Банк Форвард», який розташований за адресою: 01032 м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105, підтверджується копією довідки АТ «Банк Форвард».

Крім того, в заяві про примусове виконання рішення, поданої представником стягувача, АТ «Банк Форвард», за вих. № 17/1-351/171 від 29.05.2020, вказана адреса боржника: АДРЕСА_1 , а також місце знаходження майна боржника (грошових коштів): рахунок № НОМЕР_1, відкритий в АТ «Банк Форвард», який розташований за адресою: 01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 105.

Слід також звернути увагу і на те, що чинною редакцією Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено проведення виконавчих дій спрямованих на перевірку наявності грошових коштів або майна до відкриття виконавчого провадження.

Виконавець відкриває виконавче провадження на підставі заяви стягувача, в якій стягувач має право зазначити будь-які відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місце знаходження тощо). Надання стягувачем доказів на підтвердження зазначеної в заяві інформації не вимагається.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 грудня 2019 року у справі № 905/584/19, в якій зазначено, що суд першої інстанції, розглядаючи скаргу на дії приватного виконавця, встановив місцезнаходження боржника, місцезнаходження його майна, зокрема, грошових коштів та з урахуванням вимог ст. 24 Закону, вимог XIII Цивільного кодексу України, в розумінні якої грошові кошти є майном, та Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», дійшов правомірного висновку про те, що приватний виконавець мав право приймати до виконання наказ суду за місцезнаходженням майна боржника, а саме - грошових коштів боржника на рахунках у банківських установах міста Києва, та приватним виконавцем не порушено вимог щодо територіальної компетенції з відкриття виконавчого провадження. Висновок суду апеляційної інстанції про те, що наявність коштів на банківському рахунку повинно бути встановлено саме на момент відкриття виконавчого провадження, є помилковим, оскільки відповідно до приписів п. 21 ч. 3 ст. 18 Закону, виконавець саме під час здійснення виконавчого провадження має право отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операцій за рахунками боржника.

Виходячи з наведеного, суд зазначає, що приватний виконавець має право приймати виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів боржника, у тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах.

Таким чином, оскільки до відповідача надійшов виконавчий документ у якому зазначено, що місцезнаходження майна боржника у межах виконавчого округу м. Києва, у приватного виконавця не було правових підстав для повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку із пред`явленням не за місцем виконання.

Тобто, приймаючи постанову про відкриття виконавчого провадження № 62279718 від 05.06.2020, відповідач керувався тим, що кошти позивача, які можуть знаходитися на рахунку, відкритому в АТ «Банк Форвард», є майном, фактичним місцезнаходженням якого є адреса фінансової установи, тому суд приходить до висновку, що відкриваючи виконавче провадження №62279718 відповідач діяв на підставі та в межах повноважень, передбачених законом. За наведених обставин, правові підстави для визнання протиправною та скасування зазначеної постанови відсутні.

Відповідно до частин першої та другої 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно з вимогами ст. 139 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 287 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 287 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 )

Відповідач: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни (вул. Юрія Поправки, 6, офіс 15, м. Київ, 02094)

Повне судове рішення складено та підписано суддею: 15.07.2020 року.

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна