Ухвала суду № 90388247, 14.07.2020, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

14 липня 2020 року Справа № 925/638/20

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача - Костіков О.С. - начальник,

Сподобаєва О.В. - представник за довіреністю,

Мелентьєва М.М. - представник за довіреністю,

від відповідача - Ковтун А.В. - адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Ватутінського виробничого управління житлово-комунального

господарства Ватутінської міської ради (ВВУЖКГ), м. Ватутіне,

Черкаської область

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

м. Ватутіне, Черкаської області

про стягнення 4 935 грн. 86 коп.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулося Ватутінське виробниче управління житлово-комунального господарства Ватутінської міської ради (ВВУЖКГ) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 4 935 грн. 86 коп., а саме: 4 786 грн. 80 коп. основний борг, 43 грн. 79 коп. пеня, 32 грн. 54 коп. інфляційні витрати, 72 грн. 73 коп. 3 % річних, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком № 71 від 28 грудня 2018 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21 травня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

24 червня 2020 року від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 30 червня 2020 року клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін задоволено. Справу №925/638/20 вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Розгляд справи по суті призначено на 15 год. 30 хв. 14 липня 2020 року.

26 червня 2020 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з непідсудністю даного спору господарському суду.

Представники позивача в судовому засіданні проти закриття провадження у справі заперечували.

Представник відповідача в судовому засіданні клопотання про закриття провадження у справі підтримав.

Розглянувши матеріали справи, а також заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю виходячи з наступного:

Предметом розгляду даного спору є стягнення з відповідача боргу, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком №71 від 28 грудня 2018 року.

Фізична особа ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення (магазину), площею 60,9 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Право власності на вказаний об`єкт фізичною особою було набуте на підставі договору купівлі-продажу від 05 жовтня 2016 року №3511.

Право власності на нежитлового приміщення за фізичною особою ОСОБА_1 зареєстровано 08 жовтня 2016 року.

28 грудня 2018 року між Ватутінським виробничим управлінням житлово-комунального господарства Ватутінської міської ради (управитель) та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 (далі - співвласник) було укладено договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком № 71.

Список співвласників і площа квартир та приміщень, що перебувають у їх власності, станом на дату укладення договору, зазначено у додатку 1 до договору, що є невід`ємною його частиною (п. 2 договору).

Згідно додатку 1 до договору "Список співвласників будинок АДРЕСА_1 і площа квартир та приміщень, що перебувають у їх власності" значиться і громадянин ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1 вищевказаного договору управитель зобов`язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, а співвласники зобов`язалися оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.

Відповідно до п. 3 даного договору послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території.

Послуга з управління включає:

утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема, прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, обслуговування ліфтів, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем);

купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Послуга з управління надається відповідно до вимог до якості згідно з додатком 4 до цього договору, що є його невід`ємною частиною

Відповідно до положень п. 6 та п. 7 договору кожен із співвласників зобов`язаний оплачувати управителеві надані послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором, а управитель має право вимагати від співвласників оплату наданої послуги з управління в порядку, за ціною та строки, встановлені цим договором.

Ціна послуги з управління становить 5,24 грн. в т.ч. ПДВ на місяць за 1 кв. м. загальної площі житлового або нежитлового приміщення в будинку та включає: витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі 5 грн. 24 коп., відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території, що міститься в додатку 5 до цього договору; винагороду управителю (п. 10 договору).

Плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим на особові (розрахункові) рахунки співвласників (споживачів), відкритих у ВВУЖКГ, через банківські або поштові установи міста. За бажанням співвласника, оплата послуги з управління може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів (п. 11 договору).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції чинній на момент укладення договору) житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

За приписами статті 13 цього ж Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву відповідає визначений пунктом 5 частини третьої цієї ж статті обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Отже, надання комунальних послуг є підприємницькою діяльністю для особи, яка надає такі послуги, натомість споживач комунальних послуг не здійснює при споживанні таких послуг підприємницької діяльності, оскільки вони спрямовані на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів і не залежать від правового статусу споживача. Тобто такі договори не є господарськими у розумінні ГК України.

Юрисдикція таких спорів визначається залежно від суб`єктного складу правовідносин, тобто якщо споживачем послуг є фізична особа, то такі спори повинні розглядатися за правилами цивільного судочинства, а якщо споживачем послуг є юридична особа чи ФОП, то за суб`єктним складом такі спори мають розглядатися в порядку господарського судочинства.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду зробила у постановах від 08 травня 2018 року у справі № 757/45133/15-ц (провадження № 14-114цс18) та від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).

Відповідно до ч.1 ст.325 ЦК України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Отже, чинне законодавство України не виділяє такого суб`єкта права власності як ФОП та не містить норм щодо права власності ФОП, а лише встановлює, що підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Отже, суб`єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи. При цьому правовий статус ФОП не впливає на правовий режим майна, що перебуває у власності фізичної особи.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 жовтня 2019 року зі справи №920/50/19 дійшла висновку, що якщо стороною спору про надання комунальних послуг є громадянин як фізична особа - власник об`єкта нерухомого майна, який має статус суб`єкта підприємницької діяльності, і якщо немає доказів використання його майна у господарській діяльності, це зумовлює наслідки у вигляді зміни юрисдикційності такої справи і відповідно закриття провадження у ній, оскільки на час відкриття місцевим господарським судом провадження розгляд цієї справи належав до повноважень суду цивільної юрисдикції, тому що у цьому спорі вказана особа виступає як фізична особа - власник нерухомого майна, а не суб`єкт підприємницької діяльності.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 вбачається, що державна реєстрація відповідача як суб`єкта підприємницької діяльності відбулася 27 серпня 2019 року.

Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком № 71 було укладено між сторонами 28 грудня 2018 року.

Тобто на момент укладання договору відповідач не був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності, отже договір було укладено зі споживачем послуг як фізичною особою.

На момент звернення до суду будь-яких змін в договір внесено не було.

Ватутінське виробниче управління житлово-комунального господарства Ватутінської міської ради звертаючись до суду з даним позовом зазначало, що відповідач використовує своє нежитлове приміщення в своїй підприємницькій діяльності в якості магазину.

Проте, належних, допустимих та достатніх доказів, що підтверджують викладені в позові обставини позивач суду не надав.

Відповідач заперечує факт використання свого майна в підприємницькій діяльності.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 вбачається, що видом діяльності останнього є інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Проте, дані відомості не підтверджують того факту, що свою підприємницьку діяльність відповідач здійснює саме в нежитловому приміщенні, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Крім того, як уже було зазначено вище, договір було укладено між сторонами 28 грудня 2018 року.

Отже, у даному випадку власником нежитлового приміщення і споживачем комунальних послуг є ОСОБА_1 як фізична особа.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до ч. 1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (ч. 2 ст. 231 ГПК України).

На виконання вимог ч. 2 ст. 231 ГПК України, суд роз`яснює позивачу, що спір у справі про стягнення боргу зі сплати послуг з управління багатоквартирним будинком з відповідача як фізичної особи повинен розглядатися у порядку цивільного судочинства (ч. 1 ст. 15 "Компетенція судів щодо розгляду цивільних справ" Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231, ст. 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі №925/638/20 - закрити.

Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст.ст. 255-257 ГПК України.

Суддя А.В.Васянович