Рішення № 90388190, 15.07.2020, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" липня 2020 р. Справа № 924/679/20

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вікант", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля буд-макс", с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області

про стягнення 94594,77 грн

встановив: товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вікант", м. Київ звернулось до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля буд-макс", с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області 94594,77 грн, з яких 80124,97 грн заборгованості, 8617,01 грн пені, 4006,25 грн штрафу, 1045,31 грн 3% річних, 801,23 грн інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 03.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідачем не було виконано обов`язок зі своєчасної оплати отриманого товару відповідно до договору поставки від 20.09.2019 №6114219ХМП. Як на правову підставу позову посилається на положення ст. ст. 15, 16, 525, 526, 610, 612, 625, 626, 629, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 224 ГК України.

Відповідач у відзиві на позов (від 23.06.2020) просить у позові відмовити, посилаючись на порушення позивачем вимог ч. 6 ст. 232 ГК України при нарахуванні пені, неможливість одночасного стягнення з відповідача пені та штрафу з огляду на положення ст. 61 Конституції України та сплату позивачем коштів за договором в сумі 15000,00 гривень.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

20.09.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вікант» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Поділля буд-макс» (покупець) укладено договір поставки №6114219ХМП (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у встановлений у даному договорі термін у власність покупця металопродукцію (товар), а покупець зобов`язується оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов цього договору.

Ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за цим договором, визначається у рахунках-фактурах постачальника та/або у видаткових/залізничних накладних або в інших додатках до цього договору, які є невід`ємними частинами даного договору (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 1.3 договору факт поставки товару за цінами, загальною кількістю, асортиментом, сортаментом та номенклатурою, зазначеними у рахунках-фактурах та/або видаткових/залізничних накладних, або факт оплати рахунка-фактури означає взаємну згоду постачальника і покупця з умовами поставки та умовами оплати товару (якщо вони вказані в рахунку-фактурі постачальника), ціною, загальною кількістю, асортиментом, сортаментом та номенклатурою Товару, які зазначені у рахунках-фактурах постачальника та/або у видаткових/залізничних накладних, а також є підтвердженням факту отримання покупцем від постачальника оригіналу рахунку-фактури для оплати товару, який постачальник поставляє/поставив.

Пунктами 2.1, 2.2 договору визначено, що поставка товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року з врахуванням особливостей, встановлених цим договором. Поставка товару здійснюється на умовах EXW (склад постачальника або станція відправлення) за адресою, що вказана у видатковій накладній, якщо інше не вказано в рахунку-фактурі постачальника або в інших додатках до цього договору.

Поставка товару здійснюється протягом 14 робочих днів від дати зарахування на поточний рахунок постачальника попередньої оплати в розмірі 100% вартості постачаємого товару шляхом відвантаження товару автотранспортом чи самовивозом, або залізничним транспортом зі складу постачальника відповідно до умов поставки, узгоджених сторонами. У випадку поставки залізничним транспортом, поставка товару здійснюється на підставі письмової заявки покупця (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 2.4 договору датою поставки товару вважається: при поставці автомобільним транспортом постачальника - дата видаткової накладної постачальника або товарно-транспортної накладної; при самовивозі автомобільним транспортом зі складу постачальника - дата видаткової накладної постачальника.

Право власності на товар, а також усі пов`язані з ним ризики переходять від постачальника до покупця з моменту передачі його постачальником першому перевізнику, а у випадку самовивозу покупцем, з моменту передачі товару покупцю (п. 2.6 договору).

У п. 3.1 договору сторони погодили, що розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі в національній валюті України - гривні. При оформленні платіжного доручення покупець зобов`язаний вказати в призначенні платежу номер цього договору, номер рахунку-фактури.

Оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 1 банківського дня від дати рахунку-фактури (п. 3.4 договору).

Згідно з п. 3.6 договору оплата товару здійснюється покупцем шляхом передплати 100% вартості товару в терміни, які вказані у рахунках-фактурах постачальника. З моменту зарахування на поточний рахунок постачальника 100% оплати за поставлений товар, або за товар що має бути поставлений, ціна за товар не підлягає зміні.

Постачальник має право поставити товар покупцю без попередньої оплати. В цьому випадку покупець оплачує поставлений товар у розмірі 100% від вартості поставленого товару протягом 3-х банківських днів з дати поставки (п. 3.7 договору).

Сторони у п. 3.9 договору домовились, що грошові кошти, які надходять постачальнику від покупця, в будь-який момент можуть бути зараховані постачальником у черговості, встановленій ст. 534 ЦК України.

У п. 4.1 договору зазначено, що товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем з моменту видачі видаткової накладної, а у випадку поставки залізничним транспортом - з дати календарного штемпеля станції відправлення на залізничній накладній, або в інший момент відповідно до умов поставки згідно з правилами «Інкотермс», по яких поставляється конкретна партія товару, з урахуванням особливостей, встановлених у даному договорі.

У разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України (п. 5.1 договору).

Згідно з п. 5.2 договору у разі прострочення строків оплати товару, встановлених у цьому договорі та додатках до нього, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки за весь період прострочення. Якщо заборгованість за поставлений товар становить більше 15 календарних днів, покупець, крім сплати пені за той самий період, сплачує постачальникові штраф у розмірі 10% від суми неоплаченого товару в зазначені в даному договорі та додатках до нього строки.

У визначенні розміру неустойки (пені) сторони керуються положеннями ч. 2 ст. 551 ЦК України (п. 5.6 договору).

Відповідно до п. 5.7 договору сплата пені і відшкодування збитків не звільняє сторону від виконання своїх зобов`язань за цим договором. У випадку прострочення покупцем оплати поставленого товару покупець зобов`язаний сплатити постачальнику вартість поставленого товару з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2019, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію цього договору, він автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах (п. 9.1 договору).

Пунктом 10.2 договору передбачено, що товар, який передано постачальником покупцеві під час дії цього договору, вважається переданий лише за цим договором.

20.09.2019 сторони склали специфікацію №8879 до договору, в якій погодили найменування товару, кількість, ціну та суму, зокрема: прокат арматурний №10мм А500С, МІРА 12м на загальну суму 108375,00 гривень.

У специфікації зазначено умови оплати: покупець сплачує вартість партії товару на протязі 5 банківських днів з моменту відвантаження; умови поставки: склад продавця за адресою: м. Хмельницький, вул. М. Красовського, 64; строк відвантаження: датою поставки вважати дату оформлення видаткових накладних; відповідальність: при відвантаженні товару на умовах відстрочки платежу покупець у разі порушення прийнятого на себе зобов`язання з оплати поставленого товару на строк більше, ніж 5 календарних днів сплачує штраф в розмірі 1% від суми заборгованості, якщо прострочка більш ніж 10 календарних днів - 3%, якщо більше ніж 15 календарних днів - 5%.

Договір та специфікації містять підписи представників сторін та відтиски печаток сторін.

На виконання договору від 20.09.2019 №6114219ХМП позивачем поставлено, а відповідачем прийнято через ОСОБА_1 на підставі довіреності від 20.09.2019 №40 згідно з видатковими накладними від 30.09.2019 №170240 прокат арматурний №10мм А500С, МІРА 12м на суму 72316,48 грн та від 30.09.2019 №170241 прокат арматурний №10мм А500С, МІРА 12м на суму 36808,49 гривень.

Позивачем у підтвердження здійснення оплат відповідачем надано виписки з особового рахунку позивача від 10.10.2019 на суму 10000,00 грн, 04.03.2020 на суму 5000,00 грн, від 21.04.2020 на суму 5000,00 грн, від 24.04.2020 на суму 5000,00 грн, 05.05.2020 на суму 2000,00 грн, 13.05.2020 на суму 2000,00 грн, 11.03.2020 на суму 427,50 грн, всього на суму 29427,50 гривень.

Також відповідно наданих відповідачем платіжних доручень від 10.06.2020 №1141 на суму 10000,00 грн та від 12.06.2020 №1159 на суму 5000,00 грн відповідачем сплачено ще 15000,00 гривень.

З огляду на неналежне виконання зобов`язання з оплати вартості товару, отриманого за договором поставки від 20.09.2019 №6114219ХМП, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 94594,77 грн, з яких 80124,97 грн заборгованості, 8617,01 грн пені, 4006,25 грн штрафу, 1045,31 грн 3% річних, 801,23 грн інфляційних втрат.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір поставки від 20.09.2019 №6114219ХМП, відповідно до якого позивач зобов`язався передати у встановлений у даному договорі термін у власність відповідача металопродукцію (товар), а відповідач зобов`язується оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов цього договору.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи слідує, що на виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 109124,97 грн, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими відтисками їхніх печаток видатковими накладними від 30.09.2019 №170240 на суму 72316,48 грн та від 30.09.2019 №170241 на суму 36808,49 гривень.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 ЦК України).

Сторони у п. 3.6 договору погодили, що оплата товару здійснюється покупцем шляхом передплати 100% вартості товару в терміни, які вказані у рахунках-фактурах постачальника.

У матеріали справи рахунків-фактур, виставлених позивачем відповідачу на підставі договору, сторонами не надано.

Разом з тим, відповідно до наявної у матеріалах справи підписаної сторонами специфікації від 20.09.2019 №8879 до договору визначено умови оплати товару, а саме: покупець сплачує вартість партії товару на протязі 5 банківських днів з моменту відвантаження.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

У позовній заяві позивач зазначає про оплату відповідачем коштів за отриманий товар на загальну суму 29000,00 гривень. При цьому у підтвердження оплати позивачем надано виписки з особового рахунку про сплату позивачем коштів в сумі 29427,50 грн, а саме: від 10.10.2019 на суму 10000,00 грн, 04.03.2020 на суму 5000,00 грн, від 21.04.2020 на суму 5000,00 грн, від 24.04.2020 на суму 5000,00 грн, 05.05.2020 на суму 2000,00 грн, 13.05.2020 на суму 2000,00 грн, 11.03.2020 на суму 427,50 гривень.

З цього приводу судом враховуються умови п. 10.2 укладеного між сторонами договору, якими передбачено, що товар, який передано постачальником покупцеві під час дії цього договору, вважається переданий лише за цим договором. Доказів, які би підтверджували сплату коштів в сумі 427,50 грн у погашення заборгованості за будь-який інших отриманий товар, суду не подано.

Разом з тим судом враховується, що частина заборгованості, заявленої до стягнення, а саме: в сумі 15000,00 грн була сплачена відповідачем 10 та 12 червня 2020 року, тобто після відкриття провадження у справі ухвалою суду від 03.06.2020.

Із наведеного слідує, що відповідачем після відкриття провадження у справі було частково усунуто обставини, які стали підставою для звернення позивача з цим позовом до суду, з огляду на що суд доходить висновку про відсутність предмету спору в частині стягнення 15000,00 грн боргу на час розгляду справи.

Таким чином, зважаючи на те, що предмет спору в частині стягнення 15000,00 грн боргу існував на момент звернення до суду з позовом та припинив існування під час розгляду справи в суді, провадження у справі №924/679/20 в частині стягнення 15000,00 грн заборгованості підлягає закриттю відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Таким чином, враховуючи висновок суду про закриття провадження у справі в частині стягнення 15000,00 грн заборгованості, наявність доказів, які підтверджують сплату відповідачем заборгованості ще на суму 29427,50 грн (зокрема, 11.03.2020 - 427,50 грн, що не спростовано позивачем), умови п. 10.2 договору, суд доходить висновку, що сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, становить 64697,47 гривень. Доказів сплати заборгованості в зазначеній сумі або доказів, які би спростовували позовні вимоги в цій частині, суду не подано.

З огляду на зазначене у позові в частині стягнення 427,50 грн заборгованості належить відмовити.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

У зв`язку з несвоєчасним та неповним здійсненням оплати товару позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1045,31 та інфляційні втрати в сумі 801,23 грн згідно з поданим розрахунком.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд вважає, що останні нараховані в можливих межах, а тому позовні вимоги про їх стягнення є правомірними.

Пунктом 5.7 договору сторони погодили, що у випадку прострочення покупцем оплати поставленого товару покупець зобов`язаний сплатити постачальнику вартість поставленого товару з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд зазначає, що нарахування здійснені в можливих межах, тому позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 801,23 грн підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 8617,01 грн пені та 4006,25 грн штрафу.

За положеннями ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України

Виходячи із змісту ст. ст. 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Судом враховується, що ст. 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У п. 5.2 договору сторони погодили, що у разі прострочення строків оплати товару, встановлених у цьому договорі та додатках до нього, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки за весь період прострочення.

Разом з тим, з поданого позивачем розрахунку пені слідує, що її нарахування здійснено, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України. Зазначене відповідає приписам ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», відповідно до яких платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Одночасно ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Специфікацією від 20.09.2019 №8879 передбачено, що покупець сплачує вартість партії товару на протязі 5 банківських днів з моменту відвантаження.

Отже, беручи до уваги визначення строку оплати у банківських днях, положення ст. 253 ЦК України щодо визначення початку перебігу строку, судом зауважується, що нарахування пені можливе, починаючи з 08.10.2019. При цьому з приводу доводів відповідача щодо наявності обмежень, встановлених ч. 6 ст. 232 ГК України, суд звертає увагу на умови п. 5.2 договору, у якому зазначено про нарахування пені за весь період прострочення, з чого слідує, що сторони у договорі установили інший, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України строк, за який нараховуються штрафні санкції.

Разом з тим, здійснивши перерахунок пені, судом встановлено, що відповідачем заявлено до стягнення пеню в межах можливих нарахувань, а тому вимоги про її стягнення підлягають задоволенню.

Також у специфікації від 20.09.2019 №8879 сторони визначили, що при відвантаженні товару на умовах відстрочки платежу покупець у разі порушення прийнятого на себе зобов`язання з оплати поставленого товару на строк більше, ніж 15 календарних днів сплачує штраф в розмірі 5% від суми заборгованості.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок штрафу, суд доходить висновку, що останній нараховано правомірно і позовні вимоги про його стягнення належить задовольнити.

При цьому у спростування доводів відповідача про неможливість одночасного стягнення пені та штрафу, судом враховується, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань". Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 ст. 231 ГК України.

При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 27.09.2019 у справі №923/760/16, від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18).

З огляду на вищенаведене судом критично оцінюються доводи відповідача про недотримання ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведені обставини справи та положення законодавства, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення 64697,47 грн заборгованості, 8617,01 грн пені, 4006,25 грн штрафу, 1045,31 грн 3% річних, 801,23 грн інфляційних нарахувань. У позові в частині стягнення 427,50 грн заборгованості належить відмовити, провадження у справі в частині стягнення 15000,00 грн заборгованості належить закрити.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Також у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України" Суд вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Судові витрати зі сплати судового збору згідно зі ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Витрати зі сплати судового збору в частині вимог, провадження в якій підлягає закриттю, покладаються на відповідача відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій останнього.

Також відповідачем у відзиві на позов зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат відповідача становить 2000,00 грн - витрати на правову допомогу, вказано, що докази будуть надані відповідно до вимог ГПК України. Судові витрати відповідач просить стягнути з позивача.

Судом враховується, що ч. 4 ст. 129 ГПК України визначено порядок розподілу інших судових витрат (в т.ч. витрат на правничу допомогу). При цьому відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Таким чином, з огляду на зазначення відповідачем очікуваних судових витрат на надання правової допомоги, однак ненадання відповідачем доказів у їх підтвердження, розподіл судових витрат відповідача на надання правової допомоги не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 231, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вікант", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля буд-макс", с. Лісові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області про стягнення 94594,77 грн, з яких 80124,97 грн заборгованості, 8617,01 грн пені, 4006,25 грн штрафу, 1045,31 грн 3% річних, 801,23 грн інфляційних втрат, задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля буд-макс", Хмельницька область, Хмельницький район, с. Лісові Гринівці, вул. Правди, буд. 7 (код 39266591) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вікант", м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 24/1 (код 24942675) 64697,47 грн (шістдесят чотири тисячі шістсот дев`яносто сім гривень 47 коп.) заборгованості, 8617,01 грн (вісім тисяч шістсот сімнадцять гривень 01 коп.) пені, 4006,25 грн (чотири тисячі шість гривень 25 коп.) штрафу, 1045,31 грн (одну тисячу сорок п`ять гривень 31 коп.) 3% річних, 801,23 грн (вісімсот одну гривню 23 коп.) інфляційних втрат, 2092,50 грн (дві тисячі дев`яносто дві гривні 50 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

У позові в частині стягнення 427,50 грн заборгованості відмовити.

Провадження у справі в частині стягнення 15000,00 грн заборгованості закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у строки та порядку, визначені ст. ст. 256, 257 ГПК України, з урахуванням розділів Х "Прикінцеві положення", ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 15.07.2020.

Суддя В.В. Виноградова

Віддрук. 3 прим.: 1 до справи, 2 - позивачу (01033, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 24/1), 3 - відповідачу (31340, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Лісові Гринівці, вул. Правди, 7). Всім рек. з пов. про вруч.