Рішення № 90387670, 02.06.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2020 р. Справа № 911/1863/19

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"

до ОСОБА_1

про стягнення 29 759,69 гривень

представники сторін не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - АК КБ "Приватбанк"/позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 29 759,69 грн заборгованості за договором б/н від 21.05.2013, з яких: 2 567,84 грн заборгованості за кредитом, 7 652,73 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 15 622,70 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором та 3916,42 грн заборгованості по комісії за користування кредитом.

Позовні вимоги обґрунтовані обставинами порушення відповідачем грошового обов`язку щодо повернення кредиту, отриманого за кредитним договором б/н від 21.05.2013, який укладений між сторонами шляхом підписання відповідачем заяви та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.08.2019 у справі №911/1863/19 позовну заяву Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк залишено без руху, виявлені недоліки постановлено усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

15.08.2019, у встановлений судом строк, через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до змісту якої позивач на виконання вимог ухвали господарського суду Київської області від 02.08.2019 надав відомості та пояснення у справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.09.2019 у справі №911/1863/19 прийнято позовну заяву Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, а також зобов`язано позивача до 09.10.2019 надати суду належним чином засвідчену та читабельну копію заяви ОСОБА_1 про приєднання до умов і правил надання банківських послуг від 21.05.2013.

26.09.2019, у встановлені судом строки, через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив, відповідно до якого ОСОБА_1 заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.09.2019 у справі №911/1863/19 призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом сторін на 15.10.2019 та зобов`язано:

- позивача надати виписки по рахунку № НОМЕР_1 з період з 21.05.2013 по 22.07.2013; пояснення стосовно використаних відповідачем кредитних коштів у розмірі 1 851,00 грн із вказівкою на підставу використання таких коштів; пояснення стосовно різниці між вказаною у розрахунку заборгованості сумою використаних відповідачем 22.07.2013 кредитних коштів - 2 301,99 грн, та вказаних у виписці по рахунку № НОМЕР_1 кредитних коштів - 2 300,00 грн;

- зобов`язано відповідача надати суду пояснення стосовно зняття/використання коштів по рахунку № НОМЕР_1 , зокрема 22.07.2013 у розмірі 2 300,00 грн.

15.10.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про перенесення судового засідання, попри те, позивачем не надано витребувані судом документи.

Ухвалами Господарського суду Київської області від 15.10.2019 та 28.10.2019 у справі №911/1863/19 судове засідання відкладено на 28.10.2019 та 11.11.2019 відповідно, а також зобов`язано:

- позивача надати суду: виписки по рахунку № НОМЕР_1 з період з 21.05.2013 по 22.07.2013; пояснення стосовно використаних відповідачем кредитних коштів у розмірі 1851,00 грн із вказівкою на підставу використання таких коштів; пояснення стосовно різниці між вказаною у розрахунку заборгованості сумою використаних відповідачем 22.07.2013 кредитних коштів - 2301,99 грн, та вказаних у виписці по рахунку № НОМЕР_1 кредитних коштів - 2300,00 грн;

- зобов`язано відповідача надати суду пояснення стосовно зняття/використання коштів по рахунку № НОМЕР_1 , зокрема 22.07.2013 у розмірі 2 00,00 грн.

28.10.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про перенесення судового засідання.

31.10.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив, який попри те не містить пояснень стосовно використаних відповідачем кредитних коштів у розмірі 1851,00 грн із вказівкою на підставу використання таких коштів, стосовно різниці між вказаною у розрахунку заборгованості сумою використаних відповідачем 22.07.2013 кредитних коштів - 2301,99 грн, та вказаних у виписці по рахунку № НОМЕР_1 кредитних коштів - 2300,00 грн та не долучено виписок по рахунку № НОМЕР_1 з період з 21.05.2013 по 22.07.2013.

11.11.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли пояснення на виконання вимог суду та клопотання про розгляд справи без участі представника ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.11.2019 у справі №911/1863/19 постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 26.11.2019 та витребувано від позивача виписки по рахунку № НОМЕР_1 з період з 21.05.2013 по 22.07.2013; пояснення стосовно використаних відповідачем кредитних коштів у розмірі 1851,00 грн із вказівкою на підставу використання таких коштів; пояснення стосовно різниці між вказаною у розрахунку заборгованості сумою використаних відповідачем 22.07.2013 кредитних коштів - 2301,99 грн, та вказаних у виписці по рахунку № НОМЕР_1 кредитних коштів - 2300,00 грн.

25.11.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.11.2019 у справі №911/1863/19 відкладено підготовче засідання на 09.12.2019.

09.12.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про перенесення судового засідання.

09.12.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли відзив на позовну заяву та заява про застосування строків позовної давності.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.12.2019 у справі №911/1863/19 відкладено підготовче засідання на 23.12.2019, а також витребувано від позивача:

- виписки по рахунку № НОМЕР_1 з період з 21.05.2013 по 22.07.2013;

- пояснення стосовно використаних відповідачем кредитних коштів у розмірі 1851,00 грн із вказівкою на підставу використання таких коштів;

- пояснення стосовно різниці між вказаною у розрахунку заборгованості сумою використаних відповідачем 22.07.2013 кредитних коштів - 2301,99 грн, та вказаних у виписці по рахунку № НОМЕР_1 кредитних коштів - 2300,00 грн.

Водночас, 09.12.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів надіслання позивачу відзиву на позов.

10.12.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на пояснення, яка не містить пояснень стосовно витребуваних судом відомостей.

10.12.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли відзив на позовну заяву та заява про застосування строків позовної давності.

23.12.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.12.2019 у справі №911/1863/19 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче засідання на 03.02.2020, а також повторно витребувано від позивача:

- виписки по рахунку № НОМЕР_1 з період з 21.05.2013 по 22.07.2013;

- пояснення стосовно використаних відповідачем кредитних коштів у розмірі 1851,00 грн із вказівкою на підставу використання таких коштів;

- пояснення стосовно різниці між вказаною у розрахунку заборгованості сумою використаних відповідачем 22.07.2013 кредитних коштів - 2301,99 грн, та вказаних у виписці по рахунку № НОМЕР_1 кредитних коштів - 2300,00 грн.

03.01.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.02.2020 у справі №911/1863/19 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 18.02.2020.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.02.2020, занесеною до протоколу судового засідання від 18.02.2020, оголошено перерву в судовому засіданні до 16.03.2020.

16.03.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.03.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до 30.03.2020.

Поряд з тим, постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу на всій території України встановлено карантин з 12.03.2020 по 03.04.2020.

Листом Голови ради суддів України від 16.03.2020 № 9рс-186/20 рекомендовано, на період з 16.03.2020 по 03.04.2020, встановити особливий режим роботи судів України.

Рішенням зборів суддів Господарського суду Київської області № 11 від 17.03.2020 "Про організацію розгляду судових справ на період дії карантину" визначено, що розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників справи, призначених на період дії карантину з 18.03.2020 до 03.04.2020, призначається (переноситься) поза межі визначеного строку (у разі його не продовження); матеріали (заяви, скарги, клопотання), які передбачають їх розгляд в судових засіданнях за участю учасників справи, призначаються поза межами визначеного строку дії карантину (у разі його не продовження).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.03.2020 повідомлено учасників справи, що судовий розгляд справи по суті в порядку загального позовного провадження 30.03.2020 не відбудеться, про дату, час і місце розгляду справи в порядку загального позовного провадження по суті постановлено повідомити ухвалою суду.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (в редакції згідно постанови Кабінету Міністрів України № 343 від 04.05.2020) з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, встановлено карантин з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України.

До того ж, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 338-р від 25.03.2020р. "Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації" (в редакції згідно постанови Кабінету Міністрів України № 343 від 04.05.2020) запроваджено режим надзвичайної ситуації на всій території України до 22 травня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.05.2020 призначено судовий розгляд справи по суті на 02.06.2020, повідомлено учасників судового процесу про призначення судового розгляду справи по суті в порядку загального позовного провадження.

У судове засідання 02.06.2020 представники учасників справи не з`явилися.

Водночас, станом на 02.06.2020 позивач на неодноразові вимоги суду не надав:

- виписки по рахунку № НОМЕР_1 з період з 21.05.2013 по 22.07.2013;

- пояснення стосовно використаних відповідачем кредитних коштів у розмірі 1851,00 грн із вказівкою на підставу використання таких коштів;

- пояснення стосовно різниці між вказаною у розрахунку заборгованості сумою використаних відповідачем 22.07.2013 кредитних коштів - 2301,99 грн, та вказаних у виписці по рахунку № НОМЕР_1 кредитних коштів - 2300,00 грн.

Відповідно до ч. 10 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

З огляду на вказані вище процесуальні приписи та неподання позивачем витребуваних судом доказів і пояснень, суд дійшов висновку здійснювати розгляд справи за наявними в ній доказами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, після виходу з нарадчої кімнати суд

ВСТАНОВИВ:

21.05.2013 Фізична особа-підприємець Зирянова Світлана Вікторівна (далі - клієнт) підписала заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ "Приватбанк", що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://www.pb.ua (надалі - Умови), Тарифів банку, а також - про відкриття рахунку в національній валюті для соціальних виплат, а саме: поточного - за НОМЕР_1 та карткового - за НОМЕР_3. Копії відповідних заяв, скріплених підписами представників ПАТ КБ "Приватбанк" та ФОП Зирянової С.В., наявні в матеріалах справи. Обставини ж відкриття вказаних вище рахунків підтверджуються наявною в матеріалах справи довідкою позивача №08.7.0.0.0/130521144437 від 21.05.2013.

Згідно викладених у позові доводів позивача, своїм підписом у заяві відповідач підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на сайті http://www.pb.ua складає договір банківського обслуговування б/н від 21.05.2013 (далі - договір), умови якого відповідач погодилась виконувати. До позовної заяви позивачем додано копію витягу з «Умов та правил надання банківських послуг» (розділ 3.18. «Условия обслуживания кредитных лимитов на текущих счетах корпоративных клиентов»).

Водночас, за доводами позивача, Умови та Правила надання банківських послуг в частині надання послуги «кредитний ліміт на поточний рахунок» були затверджені наказом банку №СП-2011-85 від 28.01.2011 та розміщені на сайті банку, а редакція розділу 3.18., яка діяла на момент підписання відповідачем заяви, доступна для ознайомлення на вебсайті АТ КБ "Приватбанк" за посиланням http://privatbank.ua/terms.

З огляду на вказане позивач зауважив, що розділ 3.18. Умов в редакції, яка була чинною на момент укладення договору, та наказ №СП-2011-85 від 28.01.2011 підтверджують, що відповідач приєдналася саме до тієї редакції Умов, яку додано позивачем до позову. Також, на думку позивача, сама назва заяви «про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг» свідчить про обізнаність відповідача з умовами та правилами надання банківських послуг.

Як слідує з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, діяльність Фізичної особи-підприємця Зирянової Світлани Вікторівни (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) припинено 08.08.2014 за власним рішенням відповідача.

Посилаючись на положення Умов та Правил надання банківських послуг розділу 3.18. «Условия обслуживания кредитных лимитов на текущих счетах корпоративных клиентов» позивач зауважив, що власні зобов`язання за договором він виконав належним чином, зокрема 22.05.2013 встановив ОСОБА_1 на її поточний рахунок № НОМЕР_1 кредитний ліміт у розмірі 4 000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки позивача №08.7.0.0.0/190708085622 від 08.07.2019.

За доводами позивача, надання відповідачу кредитних коштів підтверджується копією виписки по рахунку 2600, зі змісту якої вбачається дебетове сальдо на поточному рахунку боржника.

Так, з доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за наданим кредитним лімітом слідує, що відповідачем було використано 1 851,00 грн - 31.05.2013, та 22.07.2013 використано 2 301,99 грн.

Водночас, у доданій до позову копії виписки по рахунку № НОМЕР_1 за період з 22.07.2013 по 01.12.2013 міститься запис про зняття 22.07.2013 у банкоматі готівки у розмірі 2 300,00 грн.

На неодноразові вимоги суду позивачем не надано копії виписки по рахунку № НОМЕР_1 з період з 21.05.2013 по 22.07.2013, а також:

- пояснень стосовно використаних відповідачем кредитних коштів у розмірі 1 851,00 грн із вказівкою на підставу використання таких коштів;

- пояснень стосовно різниці між вказаною у розрахунку заборгованості сумою використаних відповідачем 22.07.2013 кредитних коштів - 2 301,99 грн, та вказаних у виписці по рахунку № НОМЕР_1 кредитних коштів - 2 300,00 грн.

Отже, посилаючись на положення Умов та Правил надання банківських послуг розділу 3.18., позивач зазначив про невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині повернення кредитних коштів, сплати процентів та винагороди за користування кредитом, внаслідок чого у ОСОБА_1 перед АТ КБ «Приватбанк» виникло 29 759,69 грн заборгованості за договором б/н від 21.05.2013, з яких:

- 2 567,84 грн заборгованості за кредитом;

- 7 652,73 грн заборгованості по процентам за користування кредитом;

- 3 916,42 грн заборгованості по комісії за користування кредитом;

- 15 622,70 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, з вимогами про стягнення яких позивач звернувся до суду із позовом у даній справі.

Відповідно до викладених у відзиві доводів, відповідач вказала, що під час підписання 21.05.2013 заяви про відкриття рахунку № НОМЕР_1 вона не була ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг та про встановлення позивачем кредитного ліміту, його розміри та розміри застосованих процентної ставки, комісій і штрафних санкцій її позивач не повідомляв, а кредитних коштів у розмірі 2 567,84 грн вона не використовувала, а тому, на думку відповідача, розрахунки позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Так, в розрізі вказаних вище заперечень відповідач вказала, що вона звернулась 21.05.2013 до позивача з метою відкриття рахунку для ведення господарської діяльності, на що представник банку повідомив відповідача про необхідність підписання заяви про відкриття рахунку та приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки у них містяться умови обслуговування такого рахунку.

Втім, відповідач не визнала редакції наданих позивачем Умов, оскільки останні не містять її підпису та із вказаним текстом відповідач ознайомлена не була.

Надалі, згідно наданих відповідачем письмових пояснень, а також усних пояснень в судових засіданнях, відповідач вказала, що 22.07.2013 вона зняла в банкоматі в м. Київ 2 300,00 грн, але з огляду на те, що на рахунку відповідача були власні кошти, то частина коштів, за доводами відповідача, не належить банку.

З огляду на вказане вище, а також з підстав пропуску строку позовної давності, згідно поданої відповідачем відповідної заяви, ОСОБА_1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1054, ст. ст. 1046, 1049 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Поряд з тим, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч. 1 ст. 626, ст. 627, ч. 1 ст. 628, ч. 1 ст. 638 та ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За приписами ст. ст. статті 633, 634 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім клієнтам (споживачам) і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші, як наслідок, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17 (Провадження №14-131цс19).

Обґрунтовуючи право вимоги щодо стягнення, зокрема, заборгованості за кредитом позивач посилається на доданий до позову витяг з Умов та Правил користування банківськими послугами, які також, за доводами позивача, розміщені на сайті http://privatbank.ua/terms, як на невід`ємну частину договору банківського обслуговування б/н від 21.05.2013.

Втім, матеріали справи не містять підтверджень, що саме зміст наданого позивачем витягу з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», а також те, що вказані документи на момент зняття відповідачем 22.07.2013 готівки у банкоматі містили положення про порядок надання кредитних коштів шляхом встановлення банком ліміту на поточний рахунок клієнта.

Так, зміст підписаної відповідачем заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг не містить ані посилання на редакцію вказаних умов, ані на розділ таких умов, на підставі якого здійснюється банківське обслуговування, зокрема на умовах встановлення кредитного ліміту. Так само не містить посилання на редакцію Умов (дату прийняття/затвердження) і наданий позивачем Витяг з Умов.

Посилання ж позивача на власний наказ №СП-2011-85 від 28.01.2011, яким затверджено Умови та Правила надання банківських послуг в частині надання послуги «кредитний ліміт на поточний рахунок», як на підтвердження обставин обізнаності відповідача із вказаними умовами, судом визнаються не спроможними, позаяк надана позивачем копія роздруківки «О вводе нового свойства расчетного счета для корпоративних клиентов и супер-проекте МСБ 2011 года, приказ шаблон №906 СП-2011-85 от 28.01.2011», як внутрішній документ банку, не може свідчити про обізнаність відповідача, як зі змістом відповідного наказу, що не є обов`язковим відповідачу для ознайомлення та не перебуває у вільному доступі, так і зі змістом Умов та Правил надання банківських послуг, саме в тій редакції, на яку позивач посилається у позові.

До того ж, як слідує зі змісту наданої позивачем копії роздруківки «О вводе нового свойства расчетного счета для корпоративних клиентов и супер-проекте МСБ 2011 года, приказ шаблон №906 СП-2011-85 от 28.01.2011», наказ мав бути доведений до відома співробітників банку, тоді як пункт 14 вказаного документа, на який позивач посилається, як на обставини публікації такого наказу, містить вимоги щодо актуалізації, тобто оновлення, розділів 3.18. та 8 Умов.

Крім того, роздруківка Умов із сайту позивача не є належним та достовірним доказом на підтвердження обставин ознайомлення відповідача та погодження із вказаними умовами в момент підписання заяви, оскільки відомості в наявних на сайті Умовах повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни у відповідні Умови, що не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 у справі №916/2959/19.

Отже, з огляду на вказане вище, суд дійшов висновку, що Умови та правила користування банківськими послугами та наданий і застосований позивачем Витяг з них, який не визнається відповідачем і не містить його підпису, не є частиною договору позики, укладеного між сторонами 21.05.2013 шляхом підписання заяв про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та про відкриття рахунку, та до спірних у даній справі правовідносин правила ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, застосуванню не підлягають, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача www.privatbank.ua неодноразово змінювалися, або могли змінюватися самим позивачем в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.

Посилання позивача на те, що сама назва заяви «Про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг» уже є свідченням того, що відповідач був обізнаний та ознайомлений зі змістом застосованої позивачем редакції відповідних умов, судом оцінюються критично, оскільки визначальним для укладення договору приєднання є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 у вправі №916/2959/19.

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі Брумареску проти Румунії). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії).

При формулюванні вказаних вище висновків судом враховано, що витребування у сторони доказів є правом, а не обов`язком суду, оскільки згідно з принципом змагальності, який закріплений у ст. 13 ГПК України, тягар доказування покладається на сторін у справі, а не на суд, який позбавлений права збирати докази з власної ініціативи, тоді як згідно приписів ст. ст. 14, 74, 164 ГПК України позивач зобов`язаний вказати, якими саме доказами підтверджуються викладені ним у позові обставини, та відповідно надати такі докази або повідомити суд про неможливість їх надання.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідач не заперечила обставин відкриття поточного рахунку у позивача та зняття із вказаного рахунку 22.07.2013 через банкомат коштів у сумі 2 300,00 грн, які обліковано позивачем як дебетовий залишок, що свідчить про отримання відповідачем від позивача позики у відповідній сумі, як наслідок виникнення між сторонами спору відповідних правовідносин за договором позики.

Судом критично оцінюються посилання відповідача на часткове зняття власних коштів в межах суми 2 300,00 грн, оскільки відповідні доводи не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а є лише припущеннями та сумнівами відповідача стосовно можливої наявності власних коштів на поточному рахунку без наведення обставин та часу зарахування відповідно власних коштів відповідача на поточний рахунок.

Обставини зняття з відкритого відповідачем рахунку готівкових коштів у сумі 2 300,00 грн підтверджуються наявною в матеріалах справи випискою з поточного рахунку відповідача за період з 22.07.2013 по 01.12.2013.

З огляду вказаних вище обставин, оскільки фактично отримані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуто, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд дійшов висновку про порушення прав АТ КБ «Приватбанк» в частині повернення відповідачем отриманої позики, як наслідок позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19).

Що ж до заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості за кредитом у розмірі 2567,84 грн, слід зазначити, що наданими позивачем виписками по рахунку відповідача підтверджено обставини отримання відповідачем коштів лише у сумі 2 300,00 грн, що власне і визнано відповідачем.

Водночас, як слідує наданого позивачем розрахунку, сума заборгованості за кредитом - 2 567,84 грн, утворилась внаслідок збільшення позивачем з 22.07.2013 тіла позики (кредиту) у розмірі 2 301,99 грн на суми нарахованих протягом серпня-листопада 2013 року процентів та комісії за користування кредитом, що не є сумами позики у розумінні законодавчих приписів.

До того ж, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами обставин отримання відповідачем позики в іншій сумі, окрім обставин зняття відповідачем 2 300,00 грн з банкомату, а тому з огляду вище вказаних обставин, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за кредитом є частково обґрунтованою у розмірі 2 300,00 грн.

Що ж до заяви позивача про застосування строків позовної давності, зокрема до вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом, слід зазначити таке.

Так, посилаючись на застосовані позивачем до спірних правовідносин положення Умов, зокрема стосовно строків виконання обов`язку по поверненню кредиту та збільшених до 5 років строків позовної давності, відповідач вказав, що позивачем пропущено відповідний строк для звернення до суду із заявленими вимогами, як наслідок наявні підстави для відмови у задоволенні вказаних вимог.

За приписами ст. ст. 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Виходячи з системного аналізу вказаних вище норм та встановлених судом обставин даної справи, зокрема стосовно того, що Умови та правила користування банківськими послугами та витяг з них не є частиною укладеного між сторонами договору позики, суд дійшов висновку, що про обставини порушення відповідачем зобов`язань по поверненню кредитних коштів позивач мав змогу дізнатися з моменту прострочення відповідачем виконання відповідних зобов`язань - враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

Поряд з тим, судом враховано, що саме лише посилання відповідача під час розгляду вказаної справи на положення застосованих позивачем Умов не свідчить про визнання відповідачем обставин обізнаності із вказаними умовами під час підписання заяви про відкриття рахунку та приєднання до Умов, відтак - не свідчить про можливість застосування вказаних умов до спірних правовідносин у даній справі, у тому числі і щодо обрахунку строків виконання зобов`язань та позовної давності.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності для пред`явлення вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, а тому, враховуючи встановлені судом обставини вимога позивача про стягнення з відповідача - 2567,84 грн заборгованості за кредитом підлягає частковому задоволенню в обґрунтованому розмірі 2 300,00 грн.

Стосовно ж вимог позивача про стягнення з відповідача:

- 7 652,73 грн заборгованості по процентам за користування кредитом;

- 3 916,42 грн заборгованості по комісії за користування кредитом;

- 15 622,70 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, слід зазначити таке.

Згідно статтей 1048, 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Також, відповідно до статтей 546, 547, 549, 551 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Обґрунтовуючи право вимоги щодо стягнення з відповідача сум процентів, комісії та пені, позивач також посилається на доданий до позову витяг з Умов та Правил користування банківськими послугами, що розміщені на сайті http://privatbank.ua/terms, як на невід`ємну частину договору банківського обслуговування б/н від 21.05.2013.

Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг, що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, зокрема, визначено: права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, процентна ставка та комісія за користування кредитом, відповідальність сторін у вигляді сплати пені за несвоєчасне виконання зобов`язань, їх розміри і порядок нарахування.

Однак, з огляду на встановлені судом у даній справі обставини щодо того, що Умови та Правила користування банківськими послугами та витяг з них не є частиною укладеного між сторонами договору позики, оскільки не підписані та не визнаються відповідачем, у суду відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів та комісії за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання відповідних договірних зобов`язань.

Суд вважає за необхідне наголосити позивачу на тому, що Умови та Правила надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною кредитного договору також і щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін , якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, зокрема у даному випадку - в заявах позичальника про відкриття рахунку та приєднання до Умов.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

Як свідчать матеріали справи, у заявах відповідача про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг та про відкриття рахунку від 21.05.2013 процентна ставка не зазначена, а також відсутні умови договору про сплату комісії за користування кредитом та про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів, комісії за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді пені за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Велика Палата Верховного у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19) вказала, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Враховуючи вищевикладені висновки та обставини справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача процентів та комісії за користування кредитними коштами та сум пені, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 652,73 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 3 916,42 грн заборгованості по комісії за користування кредитом, 15 622,70 грн пені задоволенню не підлягають.

Поряд з тим, враховуючи положення закону про правові наслідки спливу позовної давності, що можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права і факт його порушення або оспорювання, тоді як вимога позивача про стягнення з відповідача сум процентів та комісії за користування кредитними коштами, сум пені є необґрунтованою, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування передбачених ст. 267 ЦК України наслідків спливу строків позовної давності до вимоги позивача у відповідній частині.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України суд дійшов висновку про покладення судового збору на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) 2 300 (дві тисячі триста) грн 00 коп. заборгованості за кредитом, 148 (сто сорок вісім) грн 47 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України.

Рішення складено та підписано 08.07.2020.

Суддя В.А. Ярема