Рішення № 90387615, 15.07.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.07.2020Справа № 910/4298/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" вул.Велика Васильківська 15/2, м. Київ, 01024

до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" Кирилівська,40, м. Київ, 04080

про відшкодування в порядку суброгації 13 074,82 грн.

Представники сторін (не викликались)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" 26.03.2020 року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно - страхова компанія" про стягнення 13074,82 грн. страхового відшкодування в порядку суброгації.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на той факт, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну страхувальника позивача завдано матеріальної шкоди, яка відшкодована позивачем в якості страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 208.17.2350772 від 20.04.2017 року, в зв`язку чим на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу OPEL VECTRA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Українська пожежно - страхова компанія", позивач просить стягнути з останнього страхове відшкодування в сумі 13074,82 грн. в порядку суброгації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2020 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2020 року, за результатами розгляду заяви позивача № 07-3.17.2095 від 10.04.2020 року про виправлення недоліків позовної заяви, останню прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4298/20 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, за відсутності клопотань будь - якої із сторін про інше та підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, господарським судом на підставі ч. 1 ст. 247 ГПК України вирішено розгляд справи № 910/4298/20 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Окрім того вказаною ухвалою суду також витребувано у Моторного (транспортного) страхового бюро України (02002, м. Київ-2, а/с 272) інформацію щодо Полісу АМ № 0337894.

На виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 04.05.2020 року у справі № 910/4298/20 через відділ діловодства суду 21.05.2020 року від Моторного (транспортного) страхового бюро надійшла інформація № 9-02/14805 від 15.05.2020 року щодо Полісу АМ № 0337894, яка судом долучена до матеріалів справи.

Від відповідача через канцелярію суду 05.06.2020 року надійшов відзив № 161/17 від 02.06.2020 року на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позовних вимог, посилаючись на той факт, що на час вчинення ДТП транспортним засобом OPEL VECTRA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 керував гр. ОСОБА_1 , якого було визнано винним в ДТП, та який не ввозив зазначений транспортний засіб в Україну для своїх особистих потреб, відтак таке володіння згідно ст. 380 Митного кодексу України не є правомірним та дана особа в розумінні п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників транспортних засобів" не буде вважатися особою, відповідальність якої застрахована, а подія ДТП не є страховим випадком. Відзив судом долучено до матеріалів справи.

Через канцелярію суду від позивача 23.06.2020 року надійшла відповідь на відзив № 3461/07-3.17.2095 від 19.06.2020 року, в якій позивач не визнає доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, вважаючи їх необґрунтованими і такими, що не відповідають обставинам справи, та зазначає про відсутність доказів неправомірного використання гр. ОСОБА_1 автомобілем OPEL VECTRA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та/або неналежної його реєстрації. Відповідь на відзив судом долучена до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем та відповідачем станом на час розгляду суду не надано.

Судом прийнято до уваги, що Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами та доповненнями), з урахуванням внесених змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" та змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 291 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України", та змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів № 424 від 29.05.2020 та № 500 від 17 червня 2020 року, установлено з 12 березня 2020 року до 31 липня 2020 року на усій території України карантин.

Також судом враховано положення постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" щодо введення адаптивного карантину, враховуючи постанови Кабінету Міністрів України № 477 від 12.06.2020 року, № 480 від 12.06.2020 року, № 500 від 17 червня 2020 року та постанову Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 року №435 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392", якою передбачено послаблення частини карантинних обмежень, а також в тому числі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 343 від 04 травня 2020 року "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" починаючи з 11.05.2020 року відновлено діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 435 від 03.06.2020 року з 22.05.2020 року відновлено роботу громадського транспорту, а з 25.05.2020 року - роботу метрополітенів.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно визначення ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу пункту 6 частини 4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 20.04.2017 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (страховик за договором, позивач у справі) та ОСОБА_2 (страхувальник за договором) укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів "Програма "Комфорт" № 208.17.2350772 (далі - Договір страхування), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням застрахованим на умовах даного договору транспортним засобом та/або додатковим обладнанням.

Відповідно до п. 5 Особливих умов Договору страхування застраховано транспортний засіб марки KIA SOUL, державний номер НОМЕР_2 , 2011 року випуску (далі - застрахований транспортний засіб).

Страхова сума становить 220000,00 грн. (п. 9 Особливих умов до Договору страхування).

Відповідно до п. 8 Особливих умов Договору страхування безумовна франшиза по ризику ДТП - 0,25% від страхової суми, що становить 550,00 грн.

За умовами п.15 Особливих умов Договору страхове фізичний знос не відшкодовується.

Строк дії Договору страхування згідно п.10 Особливих умов останнього становить з 05.05.2017 року по 04.05.2018 року.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України "Про страхування".

Як передбачено ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Аналогічні визначення поняття "договір страхування" містяться в ст. 354 Господарського кодексу України та ст. 979 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 981 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 18 Закону України "Про страхування" договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

За визначенням ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За умовами п.3.2 Загальних умов Договору страхування страховий ризик - певна подія, на випадок настання якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком за цим Договором є подія, що відбулася під час періоду страхування за Договором та у місці дії Договору, з настанням якої за умови виконання страхувальником всіх умов Договору виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування в межах страхової суми, а саме пошкодження, знищення або втрата транспортного засобу та/або додаткового обладнання внаслідок настання однієї з подій, вказаних в даному пункті (п.3.3 Загальних умов Договору страхування).

Так, згідно п. 7 Особливих умов Договору страхування страховим випадком, зокрема, є ДТП (дорожньо - транспортна пригода) - пошкодження та/або знищення застрахованого транспортного засобу та/або додаткового обладнання внаслідок події, що сталася під час руху застрахованого транспортного засобу або іншого транспортного засобу - учасника події, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Згідно довідки Національної поліції України № 3017347547091146 про ДТП від 09.12.2017 року, копія якої наявна в матеріалах справи, 09.12.2017 року о 20 год. 01 хв. у м. Києві по просп. Петра Григоренко, 39В, сталася ДТП, під час якої гр. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки OPEL VECTRA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки KIA SOUL, державний номер НОМЕР_2 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні ушкодження.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

За змістом п. 3 ч.1 ст. 20 Закону України "Про страхування" до обов`язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке ч.16 ст. 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

При цьому розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Аналогічні приписи містяться в ч.ч. 1, 2 ст. 990 Цивільного кодексу України, згідно яких страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката); страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

За умовами п.10.1.4 Загальних умов Договору страхування страхувальник зобов`язаний у випадку настання події, що може бути визнана страховим випадком, на території України протягом 3 робочих днів включно письмово повідомити страховика про настання страхового випадку.

Так, страхувальник - гр. ОСОБА_2 13.12.2017 року звернувся до страховика -Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" із повідомленням про подію та заявою про виплату страхового відшкодування від 13.12.2017 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно п.9.3 Загальних умов Договору страхування виплата страхового відшкодування проводиться страховиком на підставі письмової заяви від страхувальника і страхового акту, що складається страховиком.

Відповідно до п. 14 Особливих умов, п. 9.7 Загальних умов Договору страхування розмір завданих збитків визначається та страхове відшкодування сплачується страховиком на підставі, зокрема, у випадку обрання страхувальником опції "приорітет СТО" - за умови перерахування коштів на СТО для здійснення відновлювального ремонту транспортного засобу або перерахування страхувальнику, якщо роботи по відновленню транспортного засобу вже оплачені, - кошторису робіт, рахунків - фактур, нарядів - замовлень, актів виконаних робіт та інших документів, що підтверджують вартість та факт виконання відновлювального ремонту на СТО.ПР цьому перерахування проводиться безготівково на рахунок СТО, що надала рахунок, або по факту виконання робіт - на підставі акту виконання робіт та квитанції про сплату - на рахунок страхувальника.

Згідно з рахунком - фактурою ТОВ "Автоцентр на Харківському" від 18.12.2017 року № 0000003501, копія якого наявна в матеріалах справи, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу KIA SOUL, державний номер НОМЕР_2 , визначена ремонтним підприємством у розмірі 14278,19 грн. з ПДВ.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії акту виконаних робіт СТО - ТОВ "Автоцентр на Харківському" № 0000034003 від 12.01.2018 року вартість виконаних робіт та використаних матеріалів становить 14278,19 грн. (в т.ч. ПДВ 2379,70 грн.).

Додатково, з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки KIA SOUL, державний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження у дорожньо-транспортній пригоді, ТДВ «Експрес Страхування» було замовлено автотоварознавче дослідження зазначеного колісного транспортного засобу, проведення якого доручено суб`єкту оціночної діяльності ТОВ "Укравтолізинг" (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності Фонду державного майна України від 09.02.2016 року № 116/16; оцінювач Митійко М.А. - кваліфікаційне свідоцтво Фонду державного майна України № 1035 від 24.04.2004 року).

Відповідно до звіту № 168 про оцінку колісного транспортного засобу, складеного 12.01.2018 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки KIA SOUL, державний номер НОМЕР_2 , необхідного для усунення пошкоджень, отриманих 09.12.2017 року у дорожньо-транспортній пригоді, складає 14122,26 грн. Копія вказаного звіту наявна в матеріалах справи.

Крім того, в матеріалах справи міститься ремонтна калькуляція № 1883 від 12.01.2018 року, складена на основі комп`ютерної програми Аudatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 року, яка містить деталізований розрахунок вартості відновлювального ремонту та згідно якої вартість відновлювального ремонту становить 14122,26 грн.

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку зі зверненням страхувальника до позивача з повідомленням від 13.12.2017 року про настання страхового випадку та заяви про виплату страхового відшкодування від 13.12.2017 року, копії яких наявні в матеріалах справи, останнім згідно умов Договору страхування було визнано вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду від 09.12.2017 року страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування, про що складено відповідний страховий акт № 3.17.2095-1 від 26.12.2017 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно вказаного страхового акту вартість матеріального збитку, завданого застрахованому позивачем транспортному засобу KIA SOUL, державний номер НОМЕР_2 , склала 13074,82 грн., що становить різницю між визначеною у рахунку ТОВ "Автоцентр на Харківському" від 18.12.2017 року № 0000003501 вартістю відновлювальних ремонтних робіт у розмірі 14278,19 грн., з урахуванням коефіцієнту пропорційності 0,95424 та франшизою за Договором страхування - 550,00 грн. (0,25%).

В подальшому позивачем у відповідності до вказаного страхового акту, повідомлення про настання страхового випадку та заяви про виплату страхового відшкодування, сума страхового відшкодування в розмірі 13074,82 грн. була виплачена безпосередньому виконавцю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу - ТОВ "Автоцентр на Харківському", що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 26.12.2017 року № ЦО03721 на вказану суму.

Заперечень щодо факту та розміру здійсненої позивачем виплати страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 208.17.2350772 від 20.04.2017 року, а також перебування отриманих автомобілем марки KIA SOUL, державний номер НОМЕР_2 , пошкоджень у причинно-наслідковому зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 09.12.2017 року, відповідачем суду не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується виконання Товариством з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" умов Договору страхування, а саме виплати страхового відшкодування в розмірі 13074,82 грн., у зв`язку із настанням страхового випадку страхувальнику шляхом перерахування вартості запчастин та відновлювального ремонту транспортного засобу марки KIA SOUL, державний номер НОМЕР_2 , на розрахунковий рахунок ТОВ "Автоцентр на Харківському", яким безпосередньо здійснювався ремонт вказаного пошкодженого транспортного засобу.

Суд звертає увагу на те, що згідно з п. 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 року, відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника (-ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу, відповідно до п. 2.3. Методики, це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Водночас, як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17, від 20.03.2018 у справі № 911/482/17, від 03.07.2019 у справі № 910/12722/18 звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Отже, наявність Звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу № 174/17 від 27.03.2017 року та платіжного доручення № 000049095 від 04.04.2017 року є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.

Як зазначалось судом вище, дорожньо-транспортна пригода, яка відбулась 09.12.2017 року за участю застрахованого позивачем транспортного засобу марки KIA SOUL, державний номер НОМЕР_2 , визначена сторонами як страховий ризик, на випадок якого здійснювалось страхування, та майнова шкода, завдана страхувальникові позивача, була відшкодована позивачем відповідно до умов Договору страхування, при цьому постановою Дарницького районного суду м. Києва (суддя Леонтюк Л.К.) від 26.12.2017 року (справа № 753/23747/17), винним у вказаному ДТП, зокрема, у порушенні п.п. 13.1, 1, 5, 2.3 Б. Д. Є Правил дорожнього руху та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, визнано гр. ОСОБА_1 , якого притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

За змістом статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: у деліктному зобов`язанні винуватця; у зобов`язанні страховика за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 05.06.2018 року у справі № 910/7449/17, в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).

Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов Договору страхування, позивач в силу приписів ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" набув права вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

У відповідності до ст. 5 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним або обов`язковим. Одним із видів обов`язкового страхування, згідно п. 9 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону, є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 6 вищевказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Судом за матеріалами справи встановлено, що станом на дату вчинення ДТП 09.12.2017 року цивільно-правова відповідальність осіб за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, що користуються транспортним засобом марки OPEL VECTRA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій якого вчинив дорожньо-транспортну пригоду, була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Українська пожежно - страхова компанія" відповідно до договору (полісу) АМ № 0337894 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Поліс), з наступними умовами: франшиза - 0,00 грн.; ліміт відповідальності по майну - 100000,00 грн., Поліс станом на момент скоєння ДТП 09.12.2017 року був чинний.

З огляду на вищевикладене, до Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, в межах виплаченої суми перейшло право вимоги до відповідача - Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно - страхова компанія» як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, в межах ліміту відповідальності, визначеному Полісом.

В свою чергу правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв`язку з виплатою першим на користь потерпілої особи страхового відшкодування, засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов`язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.

Цивільним кодексом України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України). Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Наразі, вина особи, яка керувала під час скоєння ДТП, транспортним засобом марки OPEL VECTRA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , встановлена у судовому порядку відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 26.12.2017 року у справі № 753/23747/17.

Отже, враховуючи норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", якими регулюються правовідносини між сторонами у справі позивач - Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування", виплативши страхове відшкодування потерпілому за Договором страхування, отримав від останнього права кредитора до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно - страхова компанія», яке застрахувало цивільно-правову відповідальність водія автомобіля OPEL VECTRA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу, та, відповідно, в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, в межах ліміту, встановленого Полісом.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За приписами статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Підпунктом 12.1 ст.12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Таким чином, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Зокрема, позивачем реалізовано своє право кредитора шляхом пред`явлення до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно - страхова компанія" заяви №3.17.2095 про відшкодування шкоди по полісу АМ/0337894 (вих. № 901/3.17.2095 від 22.02.2018 року), копія якої наявна в матеріалах справи.

За результатами розгляду вказаної заяви відповідач листом № 1327/18 від 05.04.2018 року повідомив позивача про відсутність підстав для визнання події страховим випадком та виплати страхового відшкодування, оскільки водій, визнаний винним в ДТП, не був законним володільцем та правомірним користувачем застрахованого відповідачем транспортного засобу OPEL VECTRA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та не є особою, відповідальність якої Полісом АМ/0337894.

Оскільки в порушення п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідач у визначений законодавством строк відшкодування не здійснив, залишивши вимогу позивача без відповіді та задоволення, останній звернувся до суду з позовом про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 13074,82 грн. в порядку суброгації.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Доказів визнання недійсними чи розірвання Договору добровільного страхування наземного транспорту № 208.17.2350772 від 20.04.2017 року та Полісу АМ № 0337894 та/або їх окремих положень суду не надано.

Як свідчать матеріали справи, в поданому відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на той факт, що на час вчинення ДТП 09.12.2017 року транспортним засобом OPEL VECTRA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , керував гр. ОСОБА_1 , якого було визнано винним в ДТП, та який не ввозив зазначений транспортний засіб в Україну для своїх особистих потреб, позаяк згідно відповіді Волинської митниці ДФС України № 850/7/03-70-70 від 22.03.2018 року зазначений автомобіль був ввезений на митну територію України 14.07.2016 року гр. Республіки Білорусь ОСОБА_3 та згідно ч. 1 ст. 380 Митного кодексу України термін вивезення за межі України закінчився 13.07.2017 року, відтак таке володіння згідно ст. 380 Митного кодексу України не є правомірним та дана особа не буде вважатися особою, відповідальність якої застрахована.

Матеріалами справи підтверджується та судом встановлено, що транспортний засіб OPEL VECTRA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким спричинено шкоду застрахованому у позивача транспортному засобу, знаходився під керуванням водія гр. ОСОБА_1 .

При цьому цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля O OPEL VECTRA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у відповідача на підставі укладеного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АМ/0337894) саме вказаною особою.

Тобто гр. ОСОБА_1 є страхувальником за Полісом № АМ/0337894.

Факт укладення зазначеного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - Поліс № АМ/0337894 між гр. ОСОБА_1 та відповідачем, а також чинність вказаного Полісу на дату скоєння ДТП 09.12.2017 року відповідачем не заперечувався та був визнаний у поданому до суду відзиві.

Відповідно до п. 1.4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» особи, відповідальність яких застрахована - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

За змістом ч. 5 ст. 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується, тобто набував вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне.

Згідно ч. 3 ст. 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 380 Митного кодексу України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Транспортні засоби особистого користування, що класифікуються за товарною позицією 8903 згідно з УКТ ЗЕД, можуть використовуватися громадянами, які ввезли їх в Україну, а також громадянами-резидентами та громадянами-нерезидентами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення, за умови використання транспортного засобу від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.

Таким чином виходячи з приписів положень п. 1.4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів», оскільки гр. ОСОБА_1 є страхувальником за вказаним Полісом, отже він є особою, відповідальність якої застрахована відповідачем.

Відповідно до пункту 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Крім того, власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

При цьому враховуючи те, що за наявності у водія транспортного засобу реєстраційного документа на цей транспортний засіб, законність володіння таким транспортним засобом презюмується, відповідачем до матеріалів справи не подано доказів, що гр. ОСОБА_1 на час скоєння ДТП 09.12.2017 року та завдання шкоди застрахованому позивачем автомобілю марки KIA SOUL, державний номер НОМЕР_2 , перебував за кермом автомобіля марки OPEL VECTRA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , без законних на те підстав.

В свою чергу факт неправомірності перебування вказаної особи за кермом автомобіля марки OPEL VECTRA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 не вбачається також з наявних в матеріалах справи відповіді від НПУ № 3017347547091146 про ДТП від 09.12.2017 року та постанови Дарницького районного суду м. Києва від 26.12.2017 року у справі № 753/23747/17.

Суд вважає посилання відповідача на ст. 380 Митного кодексу України необґрунтованим та зазначає, що до предмету доказування у даній справі не входить встановлення наявності порушень гр. ОСОБА_1 та/або гр. ОСОБА_3 приписів Митного кодексу України та не впливає на обов`язок відповідача здійснити виплату страхового відшкодування, позаяк порушення митних правил ввезення автомобілів на територію України може бути предметом адміністративної відповідальності особи та не є підставою для звільнення від цивільної відповідальності учасників страхових відносин відповідно до статті 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.04.2019 року у справі № 910/14693/17.

Також суд зазначає, що укладаючи договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - поліс № АМ/0337894 з умовами щодо відповідного страхового платежу, що повинен здійснити страхувальник, який є особою, відмінною від тієї, яка тимчасово ввезла автомобіль на територію України з метою використання в особистих цілях, відповідач повинен був усвідомлювати ризик тих наслідків, які можуть випливати за наслідками укладення такого договору в контексті принципів цивільного законодавства щодо обов`язковості виконання зобов`язання сторонами.

Виходячи з аналізу положень статті 627 ЦК України та статті 44 ГК України суд наголошує, що сторони є не лише вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, але й здійснюють власну діяльність на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 зазначеного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди (або інша особа, яка застрахувала відповідний транспортний засіб) застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Таким чином, вищезазначене спростовує доводи відповідача про те, що гр. ОСОБА_1 станом на час скоєння ДТП не був законним володільцем та правомірним користувачем автомобіля марки OPEL VECTRA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у зв`язку з чим не є особою, відповідальність якої застрахована.

Окрім цього лист Волинської митниці ДФС України № 850/7/03-70-70 від 22.03.2018 року щодо ввезення зазначеного автомобіля на митну територію України 14.07.2016 року гр. Республіки Білорусь ОСОБА_3 не може бути розцінений судом в якості належного доказу на обґрунтування заборони управління зазначеним автомобілем водієм гр. ОСОБА_1 , оскільки факт керування автомобілем третьою особою в певний момент часу не спростовує обставин ввезення автомобіля для власних потреб громадянином Республіки Білорусь ОСОБА_3 .

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням наявності полісу АМ № 0337894 відповідача, договірних зобов`язань між власником транспортного засобу, який є винним у скоєнні ДТП, та страховою компанією відповідача, за висновками суду відповідальною особою є саме Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно - страхова компанія», до якого правомірно заявлено позов.

Також суд зазначає, що правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені статтею 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно п. 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 36.6. ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Згідно до статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

В силу ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Таким чином, оскільки згідно із даними Полісу та Договору страхування франшиза становить 0,00 грн. та 550,00 грн. відповідно, отже розмір страхового відшкодування, яке просить стягнути позивач, враховуючи розмір завданого застрахованому позивачем транспортному засобу марки KIA SOUL, державний номер НОМЕР_2 , матеріального збитку та розмір права вимоги, яке перейшло до позивача в межах ліміту відповідальності відповідача за вказаним Полісом за спірним страховим випадком, правомірно зменшено на розмір визначеної Договором страхування франшизи.

При цьому на підставі спеціальної норми ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Винятком стосовно використання зазначених вимог є, зокрема, якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.

Згідно положень пунктів 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 (далі - Методика), значення коефіцієнту фізичного зносу (ЕЗ) приймається таким, що дорівнює нулю, строк експлуатації транспортних засобів яких не перевищує визначених п. 7.38 Методики строків (5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки).

Як свідчать матеріали справи, значення коефіцієнту фізичного зносу (ЕЗ) застрахованого позивачем автомобілем марки KIA SOUL, державний номер НОМЕР_2 , 2011 року випуску, позивачем при визначенні розміру страхового відшкодування прийнято таким, що дорівнює нулю, оскільки на момент настання дорожньо-транспортної пригоди 09.12.2017 строк експлуатації вказаного транспортного засобу не перевищував визначених п. 7.38 Методики строків.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати позивачу суми виплаченого страхового відшкодування в добровільному порядку та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджуються та відповідачем не спростовані, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 13074,82 грн. страхового відшкодування підлягає задоволенню в заявленому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника.

Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення"рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, -238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (вул. Кирилівська, 40, м. Київ, 04080; код ЄДРПОУ 20602681) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (вул.Велика Васильківська, 15/2, м. Київ, 01024; код ЄДРПОУ 36086124) 13074,82 грн. (тринадцять тисяч сімдесят чотири грн. 82 коп.) страхового відшкодування та 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 15 липня 2020 року.

Суддя А.М.Селівон