Ухвала суду № 90387276, 14.07.2020, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/1390/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

14.07.2020 м. Івано-ФранківськГосподарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Романюк Володимира Івановича,

АДРЕСА_1

АДРЕСА_2 ;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод

"Консерваторія", вул. Д.Січинського, буд.53, м.Коломия,

Івано-Франківська область,78200;

про стягнення 10 522,86грн, з яких: 9 500,00грн - основний борг, 920,58грн - пеня, 120,28грн - 3% річних,

за участю:

від відповідача: Шелест Сергій Володимирович - представник, (довіреність №12/03/2020 від 12.03.2020);

від позивача: не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходиться справа за позовом Фізичної особи-підприємця Романюк Володимира Івановича до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Консерваторія" про стягнення 10 522,86грн, з яких: 9 500,00грн - основний борг, 920,58грн - пеня, 120,28грн - 3% річних за невиконання грошового зобов"язання за договором - заявкою про надання транспортних послуг №25/09/19 від 25.09.2019.

В судовому засіданні 01.07.2020 судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 14.07.2020.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 01.07.2020, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 07.07.2020. Однак адресував суду заяву б/н від 25.06.2020 (вх№8220/20 від 03.07.2020), в якій вказує про сплату відповідачем платіжним дорученням №1564 від 06.02.2020 основного боргу в сумі 9 500,00грн. Одночасно просить суд повернути без розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог щодо стягнення 920,58грн - пені, 120,28грн - 3% річних. У зв"язку з чим позивач просить суд закрити провадження у справі на підставі пункту 2частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України та стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати, що складаються з судового збору в сумі 1 921,00грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 350,00грн.

Представник відповідача в судовому засіданні подав заяви вх№ 8759/20, вх№8818/20 від 14.07.2020, в який просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у зв"язку з повним виконанням зобов"язань, одночасно зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх необґрунтування, непропорційність предмету спору та ціні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, з"ясуваши всі обставини на яких ґрунтується клопотання позивача про закриття провадження у справі, дослідивши подані докази, а саме платіжне доручення №1564 від 06.02.2020, з якого вбачається перерахування відповідачем - ТОВ "Консервний завод "Консерваторія" на рахунок позивача - ФО-П Романюк В.І. коштів в сумі 9 500,00грн, суд прийшов до висновку про припинення існування між сторонами предмету спору в частині стягнення 9 500,00грн - основного боргу, що в свою чергу, згідно з пунктом 2частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, яка вказує на те, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору - є підставою для закриття провадження у справі в цій частині.

Що стосується клопотання позивача про повернення без розгляду заяви про збільшення позовних вимог щодо стягнення 920,58грн - пені, 120,28грн - 3% річних, то правилами Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості повернення заяви про збільшення розміру позовних вимог, після її прийняття судом до розгляду (ухвала суду від 25.02.2020). Проте виходячи із правового визначення обставин, які склались в цьому випадку, судом розцінюється така позиція позивача, як відмова від позову в частині стягнення 920,58грн - пені, 120,28грн - 3% річних. Беручи до уваги приписи частини 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України, які надають право позивачу відмовитись від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві, оцінивши подане представником ФО -П Романюк В.І. клопотання б/н від 25.06.2020 (вх№8220/20 від 03.07.2020), перевіривши його на відповідність загальним вимогам щодо форми та змісту письмової заяви, викладеним у статті 170 Господарського процесуального кодексу України, суд прийшов до висновку, що вказане клопотання відповідає вимогам частин 1, 2 цієї правової норми, підписане повноважним представником позивача - адвокатом Пелепецьким В.Д. (довіреність від 01.11.2019, договір про надання правової допомоги від 01.11.2019), така дія представника позивача не порушує прав чи інтересів інших осіб, а тому вважає за правильне прийняти відмову від позову в частині стягнення 920,58грн - пені, 120,28грн - 3% річних, що в свою чергу є підставою для закриття провадження у справі в цій частині на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, який вказує на те, що суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Представник позивача у клопотанні б/н від 25.06.2020 (вх№8220/20 від 03.07.2020) просить суд вирішити питання про розподіл між сторонами судових витрат шляхом стягнення з відповідача судового збору в сумі 1 921,00грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 350,00грн. Клопотання мотивоване приписами частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України.

Норми частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України вказують на те, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Крім того правила частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України надають право суду внаслідок неправильних дій сторони, покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Беручи до уваги вище вказані правові норми, зважаючи на те, що в даному випадку позивач не підтримує позовних вимог внаслідок їх задоволення відповідачем - 06.02.2020 (а.с.47) після пред`явлення позову - 26.12.2019 (а.с.20), а також те, що спір доведено до суду саме через невиконання відповідачем взятого на себе зобов`язання з оплати наданих 26.09.2019 позивачем транспортних послуг за договором №25/09/19 від 25.09.2019 на суму 9 500,00грн, суд приходить до висновку про правомірність відшкодування позивачу за рахунок відповідача сплаченого судового збору в сумі 1 734,08грн, при цьому судовий збір в розмірі 186,92грн слід залишити за позивачем у зв"язку з прийняттям судом відмови від позову в частині стягнення 920,58грн - пені, 120,28грн - 3% річних.

Водночас за змістом частини 1, пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Приписами частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обумовлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а згідно з частиною 8 статті 129 цього Кодексу, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вказує частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Нормою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" обумовлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас Європейський суд з прав людини у пункті 95 рішення від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", пунктах 34-36 рішення від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інші проти України", пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", пункті 88 рішення від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" неодноразово наголошує про те, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведе, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

В підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Пелепецьким В.Д. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ЧЦ №000260 від 22.06.2018) суду подано договір про надання правової допомоги від 01.11.2019, довіреність від 01.11.2019, акти наданих послуг від 25.11.2019, 19.06.2020, видаткові касові ордери №25/11 від 25.11.2019, №19/06 від 19.06.2020 на загальну суму 10 350,00грн, однак з врахуванням приписів пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України стосовно пропорційності покладення на сторін судових витрат до відшкодування підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9 342, 94грн.

Беручи до уваги заяву відповідача вх№8818/20 від 14.07.2020 про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи принципи співмірності заявлених до відшкодування судових витрат ціні позову (10 350,00грн - 10 522,86грн), зважаючи на характер та предмет спору, а також те, що справа не є складною та визнана судом малозначною, не містить значного обсягу доказів, що підлягали б оцінці, враховуючи добровільну сплату відповідачем суми основного боргу - 9 500,00грн та відмову позивача від позову щодо стягнення 920,58грн - пеня, 120,28грн - 3% річних, суд вважає за правильне зменшити та відшкодувати позивачу за рахунок відповідача, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 671,47грн. Фактично правова допомога адвоката зводиться до написання позовної заяви з правовим дослідженням однієї господарської операції - надання послуг за договором - заявкою про надання транспортних послуг №25/09/19 від 25.09.2019, товарно-транспортною накладною №7775150 від 25.09.2019, що не потребувало складних юридичних консультацій та не призвело до значного витрачання часу, вказаного у акті прийому-передачі наданих послуг від 25.11.2019 (10год). Одночасно слід зазначити, що на момент написання заяви про збільшення позовних вимог №15/2020 (вх№2613/20 від 14.02.2020), вимоги якої в подальшому не підтримані самим позивачем, останньому було відомо про відсутність предмету спору між сторонами у зв"язку зі сплатою відповідачем основного боргу в сумі 9 500,00грн. Безпідставним визнається судом і включення до акту наданих послуг №2 від 19.06.2020 витрат на професійну правничу допомогу в частині підготовки та направлення до суду клопотання про усунення недоліків позовної заяви, позаяк самим позивачем не дотримано вимог пункту 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, при зверненні до суду з позовною заявою, що стало підставою для залишення позову без руху (ухвала від 02.01.2020).

Керуючись статтями 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", статтями 126, 129, 130, 170, 191, 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

закрити провадження у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Романюк Володимира Івановича до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Консерваторія" про стягнення 10 522,86грн.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той же предмет із тих же підстав не допускається.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Консерваторія", вул. Д.Січинського, буд.53, м.Коломия, Івано-Франківська область,78200 (ідентифікаційний код 35185378) на користь Фізичної особи-підприємця Романюк Володимира Івановича, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 1 734,08грн (одну тисячу сімсот тридцять чотири грн 08коп.) - судового збору, 4 671,47грн (чотири тисячі шістсот сімдесят одну грн 47коп.) - витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання ухвалою законної сили.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її підписання безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала підписана 14.07.2020

Суддя С.Кобецька